На иврите и в Израиле: «Антология украинской поэзии, том I: классика (от Сковороды до Франко)» издана в рамках Translate Ukraine 2025 Сообщается, что книга будет доступна для приобретения с 1 января 2026 года. Предзаказ уже открыт. В рамках Translate Ukraine (государственной программы поддержки переводов украинских книг на иностранные языки) в 2025 году появилось 75 новых переводов, сообщает Украинский институт книги (УІК). Переводы охватили десятки стран, среди которых — Израиль. Отдельного внимания в рамках программы Translate Ukraine 2025 заслуживает проект, реализованный на иврите и в Израиле. Речь идёт о книге «Антология украинской поэзии, том I: классика (от Сковороды до Франко)», вышедшей на иврите под названием מבחר השירה האוקראינית, כרך א: קלאסיקה (מסקובורודה עד פראנקו). Издание осуществлено израильским издательством Persimmon Books Ltd (Israel) и стало частью литературной инициативы נְמָלָה / Nemala — культурного проекта, посвящённого диалогу между украинской и ивритской литературными традициями через перевод. Книга «Слово, чому ти не твердая криця» стала первым томом антологии украинской поэзии. Это не отдельный роман и не экспериментальный сборник, а системное представление украинской поэтической традиции XVIII–XIX веков — от философской поэзии Григория Сковороды до классики Ивана Франко. В антологию вошли произведения таких авторов и авторок, как: Григорий Сковорода, Иван Котляревский, Пётр Гулак-Артемовский, Марта Писаревская, Левко Боровиковский, Виктор Забила, Евгений Гребёнка, Амвросий Метлинский, Тарас Шевченко, Михаил Петренко, Александра Псёл, Александр Корсун, Пантелеймон Кулиш, Леонид Глебов, Анатолий Свидницкий, Осип-Юрий Федькович, Михаил Старицкий, Екатерина Соколовская, Мария Вольвач, Борис Гринченко, Павел Грабовский, Лидия Сохачевская, Леся Украинка, Надежда Кибальчич и Иван Франко. Перевод на иврит выполнил Антон Паперный. Книга выходит как полноценное издательское издание с международным ISBN и ориентирована не только на частного читателя, но и на библиотеки, образовательные и культурные институции Израиля. Для Израиля, где переводы украинской литературы на иврит остаются редкостью, этот проект имеет особое значение. Он расширяет представление об украинской культуре за пределы новостного и исторического контекста, вводя её в пространство поэзии, философии и литературной классики. 👉 Полный материал — в нашей статье: https://news.nikk.co.il/i-v-izraile/ ❓ А вы бы читали украинскую поэзию на иврите? Какой формат вам ближе — классическая антология или современные украинские авторы? #TranslateUkraine #УкраїнськаЛітература #Israel #Hebrew НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱 Важно❓ Поделитесь ❗️ и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881

#історія #постаті Король співомовок: Степан Руданський, який навчив українців сміятися крізь віки ✍️ Якщо ви думали, що українська література ХІХ століття — це лише журба, воли та важка доля, то ви просто не знайомі зі Степаном Руданським. 31 грудня 1834 року на Поділлі народився чоловік, який довів: справжній інтелект завжди приправлений дрібкою перцю та добрячою порцією самоіронії. 🌶️ Степан мав би стати священиком, як того бажав батько, але молодий бунтар обрав шлях медицини. Вдень він лікував пацієнтів у Ялті (був, до речі, першим міським лікарем міста), а вночі лікував душі українців своїми співомовками. Це був абсолютно новий жанр — короткі, влучні, гумористичні вірші, де селянин міг пошити в дурні пана, попика або навіть самого чорта. 😈 Руданський володів рідкісним даром: він писав так легко, ніби просто переповідав анекдот за чаркою чаю, але за цією легкістю ховалася ювелірна робота майстра слова. Його «Повіяв вітер степовий» досі змушує серце битися швидше, а «Пан та Іван в дорозі» — реготати навіть найсуворіших критиків. 📜 Живучи в Криму, він був справжнім амбасадором українства. Руданський не просто писав — він перекладав Гомера, Вергілія та Шекспіра, намагаючись довести, що наша мова здатна передати найвищі сенси світової класики. І все це з тонкою посмішкою та іскрою в очах, яку не змогли загасити ні хвороби, ні царська цензура. Тож, згадуючи сьогодні пана Степана, варто не лише схилити голову перед його талантом, а й щиро посміятися над якоюсь життєвою нісенітницею — він би це точно схвалив. Адже гумор — це єдина зброя, проти якої безсилі навіть століття. 👌

#історія #постаті Зоряний корсар українського духу: Олесь Бердник 🌌 25 грудня 1927 року народився Олесь Бердник — людина-легенда, чиє життя нагадувало фантастичний роман, а помисли завжди сягали далеко за межі земної орбіти. Письменник-футуролог, філософ, правозахисник і засновник Української Духовної Республіки, він став символом незламності українського інтелекту ✍️. Чим унікальна постать Олеся Бердника? 🚀 Фантастика як шлях до свободи Бердник був найпопулярнішим українським фантастом радянської епохи. Його твори, як-от «Зоряний корсар» чи «Шляхи титанів», читалися «до дірок». Але це була не просто розважальна література — через образи майбутнього та космічних подорожей він транслював ідеї духовної свободи, любові та виходу людини за межі нав’язаних режимів систем 🪐. 🛡️ Лицар правди та в’язень сумління Його шлях не був легким. За свої переконання та участь в Українській Гельсінській групі Бердник провів довгі роки в радянських таборах. Проте навіть за колючим дротом він продовжував писати, залишаючись вільним духом. Його правозахисна діяльність була невід’ємною від його віри у високе призначення людини ⚖️. 🏛️ Українська Духовна Республіка Бердник мріяв про створення «Духовної Республіки» — спільноти людей, об’єднаних не кордонами, а спільними цінностями, культурою та прагненням до самовдосконалення. Він вірив, що Україна має особливу місію у світі — стати центром духовного відродження людства 🌍✨. 🌿 Повернення до коріння Філософія Бердника базувалася на глибокому знанні української міфології та народної мудрості. Він майстерно поєднував архаїку з футуризмом, доводячи, що без знання свого минулого неможливо побудувати гідне майбутнє 🔱. Олесь Бердник залишив нам у спадок не лише десятки книг, а й заклик ніколи не припиняти свій «політ» до світла, правди та внутрішньої волі 🕊️.

#історія #постаті Генріх Белль — «совість німецької нації», письменник, який зумів крізь попіл Другої світової війни пронести гуманізм та віру в людину. Народившись 21 грудня 1917 року в Кельні, він став голосом покоління, яке повернулося з фронту в руїни — не лише матеріальні, а й моральні ✍️. Його творчість — це чесна розмова про провину, відповідальність і повсякденне життя «маленької людини». У своїх найвідоміших романах, як-от «Груповий портрет з дамою» або «Більярд о пів на десяту», Белль майстерно досліджував, як історія ламає долі, але не завжди може зламати дух. За свою глибоку емпатію та нещадну правдивість у 1972 році він був удостоєний Нобелівської премії з літератури 📚. Проте Белль був не лише літератором, а й активним громадським діячем. Він відкрито виступав проти насилля, цензури та тоталітаризму. Його дім завжди був відчинений для дисидентів і тих, хто зазнав переслідувань. Зокрема, Генріх Белль підтримував українських митців та інтелектуалів, гостро засуджуючи радянські репресії проти шістдесятників 🕊️. Його спадщина сьогодні актуальна як ніколи. Він вчив нас, що навіть у найтемніші часи важливо зберігати людську гідність і не мовчати, коли чиниться несправедливість. Белль залишив після себе не просто книги, а етичний орієнтир для цілої Європи, нагадуючи, що література — це насамперед форма відповідальності перед світом 🇩🇪.

#історія #постаті Марію Матіос часто називають «честю і совістю сучасної української літератури», а за її витончений та водночас потужний стиль — «гуцульською матір'ю». Народившись 19 грудня 1959 року в селі Розтоки на Буковині, вона принесла в українську прозу особливу магію гір, глибокий психологізм та безкомпромісну правду про історію людських доль ⛰️. Її творчий шлях — це ціла епоха. Найвідоміший роман письменниці «Солодка Даруся» став справжнім вибухом у культурному просторі, здобувши Шевченківську премію та титул «Найкращої книги десятиліття». Марія Матіос майстерно виплітає сюжети, де родинні таємниці переплітаються з великою історією, а біль і кохання завжди йдуть поруч. Її твори, такі як «Нація», «Майже ніколи не навпаки», «Буквар» чи «Мами», перекладені багатьма мовами світу та інсценовані на провідних театральних сценах 🎭. Окрім літературної діяльності, пані Марія відома своєю активною громадянською позицією. Вона неодноразово обиралася народною депутаткою України, де відстоювала інтереси культури та духовного відродження нації. Її голос завжди звучить чітко і впевнено, коли йдеться про національну ідентичність та історичну справедливість. Вона — письменниця, яка не боїться зазирати в найтемніші куточки людської душі, аби знайти там світло правди 🕯️. Сьогодні Марія Матіос продовжує залишатися однією з найвпливовіших постатей сучасності. Її творчість — це дзеркало, в якому кожен українець може впізнати свій рід, свій біль і свою надію. Це література, яка лікує через осмислення минулого задля вільного майбутнього 📜.

Цієї зими в українських вишах запустять «нульовий курс», — МОН ➡️ Програма триватиме 3–6 місяців і допомагатиме готуватися до НМТ. ➡️ Обов’язкові дисципліни: українська мова, математика та історія України, плюс один вибірковий предмет (іноземна, природничі науки або література). ➡️ На кожен предмет передбачено по 90 аудиторних годин. ➡️ Формати навчання: денний (аудиторний) або дистанційний. ➡️ Якщо продовжити навчання в тому ж університеті, можна отримати до 15 додаткових балів до конкурсного бала на 1-й курс. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

#історія #події 🥇 Перша зірка: Як 10 грудня 1901 року світ отримав Нобелівську премію. Сьогоднішня дата, 10 грудня, має особливе значення у календарі світової науки, літератури та миру. Це день, коли у 1896 році помер Альфред Нобель, і, що знаменно, саме цього дня, через п'ять років після його смерті, у 1901 році відбулася перша урочиста церемонія вручення Нобелівських премій 🏆. 🌟 Народження традиції Шведський винахідник і підприємець Альфред Нобель, творець динаміту, заповідав більшу частину свого статку на заснування премії. Його бажанням було щорічно відзначати тих, чиї досягнення принесли найбільшу користь людству у п'яти сферах: фізика, хімія, медицина, література та сприяння миру. Церемонії 1901 року проходили у двох містах, що стало сталою традицією: Стокгольм, Швеція: Тут вручалися премії з фізики, хімії, медицини та літератури. Осло, Норвегія (тоді ще перебувала в унії зі Швецією): Тут вручалася Премія Миру. 🔬 Перші лауреати — Легенди науки Особливий інтерес викликають імена перших переможців, які назавжди увійшли в історію як піонери Нобелівського руху: Фізика: Вільгельм Конрад Рентген (Німеччина) — за відкриття променів, які отримали його ім'я (X-променів). Його відкриття відкрило еру медичної діагностики. 🦴 Хімія: Якоб Хендрік Вант-Гофф (Нідерланди) — за відкриття законів хімічної динаміки та осмотичного тиску. Медицина: Еміль фон Берінг (Німеччина) — за створення сироватки проти дифтерії, яка врятувала мільйони дитячих життів. Література: Сюллі-Прюдом (Франція) — за високі художні якості його поезії. Премія Миру: Жан Анрі Дюнан (Швейцарія, засновник Червоного Хреста) та Фредерік Пассі (Франція). Ця перша церемонія не лише вшанувала видатних людей, але й встановила золотий стандарт міжнародного визнання, який стимулює науковий прогрес і миротворчі ініціативи вже понад століття. Це яскравий приклад того, як одна заповітна ідея може трансформувати світ! ✨

#історія #особистості ✍️ Юліан Опільський: Майстер, що оживив князівську добу. 8 грудня 1884 року народився Юліан Опільський (справжнє ім'я — Юрій Рудницький) — видатний український письменник, педагог і один із найяскравіших майстрів історичної прози Галичини початку XX століття. Його твори не просто розповідали про минуле; вони повертали до життя епоху Київської Русі та боротьби за українську ідентичність. 📜 Освіта та педагогічна діяльність Юрій Рудницький походив із родини священика і здобув класичну освіту у Львівському університеті. Його основною професією було викладання — він був гімназійним професором у Бережанах та Львові, де навчав молодь українській мові та літературі. Проте його справжнє покликання розкрилося у літературі, де він обрав псевдонім Юліан Опільський (від назви місцевості Опілля на Галичині). Творчість: Втеча у минуле Творчість Опільського припадає на час, коли українська література активно шукала героїчні сюжети у власній історії. На відміну від багатьох сучасників, які зосереджувалися на проблемах селянства та інтелігенції, Опільський звернувся до князівських часів та доби раннього Середньовіччя. Його стиль вирізнявся: Динамічним сюжетом: Захопливі пригоди, таємниці та військові конфлікти. Яскравою мовою: Багата лексика, що створювала колорит епохи. Психологізмом: Зображення складних мотивацій історичних діячів. Серед його найвідоміших творів: «Іду на вас!»: Роман про князя Святослава Хороброго, назва якого повторює легендарне попередження князя ворогам. 🗡️ «Ідоли падуть»: Твір, присвячений добі Володимира Великого та прийняттю християнства, що відображає боротьбу старої та нової віри. 🙏 Цикл оповідань про минуле Галичини та інші романи. Спадщина Твори Юліана Опільського мали велику популярність серед української молоді і відіграли важливу роль у формуванні національної свідомості, пропонуючи читачам гідних, сильних героїв, що боролися за свою землю і віру. Він допоміг українцям відчути себе спадкоємцями великої історичної традиції Київської Русі.

#історія #особистості 🕊️ Мандрівний мудрець: Григорій Сковорода — філософ, що вчив пізнавати себе. 3 грудня (22 листопада за старим стилем) 1722 року народився Григорій Савич Сковорода — безперечно, найвидатніша постать в історії української філософії, поет, богослов та педагог, чиє світосприйняття досі визначає духовні орієнтири нації. Його життя — це унікальний прецедент у світовій історії думки. 📜 Втеча від світу і «Сродна праця» 🧭 Сковорода здобув блискучу освіту в Києво-Могилянській академії, але свідомо відмовився від академічної кар'єри, багатства та стабільного життя. З кінця 1760-х років і до самої смерті він вів життя мандрівного філософа. Він ходив пішки з торбою, спілкувався з простим людом, читав проповіді та грав на сопілці, стверджуючи, що справжнє щастя криється всередині, а не у зовнішніх благах. Центральною ідеєю його вчення є концепція «Сродної праці» (праці за покликом): людина має пізнати свої природні нахили (сродність) і присвятити себе роботі, яка відповідає її внутрішній суті. Тільки тоді вона досягне гармонії, здоров'я та радості. 🇺🇦 Два світи та самопізнання Філософія Сковороди базувалася на ідеї «двох натур»: зовнішньої, матеріальної, і внутрішньої, духовної (Божої). Його метафоричні «три світи» (Макрокосм/Всесвіт, Мікрокосм/Людина і Біблія/Символічний світ) слугували ключами до самопізнання. Він вважав, що сенс життя не в накопиченні знань чи майна, а в здатності «знайти себе» у «малому світі» — у власному серці. Його байки («Басні Харківські») та збірка «Сад божественних пісень» — це не просто література, а практичні настанови для духовного життя. Сковорода став національним символом свободи, мудрості та непокори матеріалізму, залишивши по собі спадщину, яка є актуальною і сьогодні.

#історія #особистості 🖋️ Аристократка духу: Ольга Кобилянська, голос модерну та фемінізму (1863–1942). 27 листопада 1863 року народилася Ольга Кобилянська — одна з найяскравіших зірок в історії української літератури, чия творчість стала символом раннього модернізму та жіночої емансипації. На відміну від багатьох своїх сучасників, які зосереджувалися на етнографічному реалізмі, Кобилянська вивела українську прозу на новий рівень, досліджуючи глибокі психологічні конфлікти, теми духовного аристократизму та боротьби особистості проти консервативного суспільства. Її життя пройшло на Буковині, яка тоді належала до Австро-Угорщини, і саме це європейське оточення сформувало її світогляд. Вона не лише читала європейських філософів, але й активно долучалася до жіночого руху. Її твори, зокрема «Царівна», пройняті ідеями фемінізму: самоповага, право на освіту, незалежність і повноцінний розвиток жінки, вільної від патріархальних пут. Найвидатніші її твори: * «Земля» (1901): Глибока соціально-психологічна повість про трагічну владу землі над селянською душею та родинні конфлікти. * «Valse mélancolique» (1898): Новела, що стала маніфестом європейськи освіченої, самотньої та творчої жінки. Кобилянська також активно використовувала символізм та імпресіонізм, перетворюючи буковинську природу та людські переживання на тонкі художні образи. Вона була однією з тих, хто довів, що українська література є невіддільною частиною європейського культурного процесу, а її героїні — це складні, психологічно насичені особистості, а не просто типажі. Її вплив на формування нового, інтелігентного та вільного жіночого образу в Україні неоціненний.