• Зазвичай на початку року я готую солянку.
    Цьогоріч щось пішло не так!:)

    Натрапила в інтєрнєтах на рецепт так званої поливки?:)
    Поки дочитала того рецепта, аж фізіомордія тряслася!:)

    Курячий бульййййййоооон!!!
    Кльоцки або галушки??? На манці???

    Піііііішла спека в хату!!!:)
    Щось конче потрібне знайти в двох ґаздинь, у двох кухнях, двох холодильниках, одній морозилці, двох тамбурах - те ще завдання!:)

    Вишукала каструлу бульону!:)
    Одну!:)
    Поруч з нею - ще одну!:) Й в другій курятини стільки, що вистачило би б на виварку тої поливки!:)

    Натіліпала яєць із манкою! Дала можливість «набухатися» як тепер модно казати?:)

    Перший раз в житті жодного шматочка картоплі в ту юшку не додала!:)

    Ото тільки бульйон, курятина, манні кльоцки та зелень!

    В цілому все вийшло, як в давньому жарті про салат із авокадо з креветками!:)

    Виявилося, що в тій каструлі бульйон був не курячий!:)
    Але курятина з другої каструлі, яку я додала в першу, цілком собі куряча!:)

    Аааааа які цікаві кльоцки вийшли!!!
    В рецепті пропонувався вибір?:) Якою ложкою закладати в бульйон, що кипить, «набувхашуюся» манку з яйцем?:) Хуч столовою?:) Хуч чайною?:)

    Чуйка мене не підвела!:)
    Я по половинці чайної клала!:)
    Ййййй такі монстри зварилися!!!:)
    Здоровезні!
    Смачнезні!
    Мʼякезні!!!

    Мммммм…
    Таааааак…
    А тре ж якось утілізувати недоїдки з холодильника?
    Якщо вже я солянку викреслила з постноворічного меню?:)

    Зненацька щось спеклося?:)
    На кшталт заливного пирога, схожого на піцу?:)
    Куди чудово вписалися якісь ковбаси, грудинка, огірки, сир та гриби?:)

    А вгомонитися я все так і не могла!:)
    Остапа продовжувало нести!:)))

    Й на хвилі моєї сьогоднішньої (та вже вчорашньої!!!) кухонної гіперактивності я ще й десерту наробила!
    Який має назву Бите скло!:)))

    В якісь моменти двох рук мені було замало?:)
    Та впоралася ж!!!:)

    Десь між усіма цими справами та стравами ще й гостей зустрічала!:)
    Чаями-кавами напувала!:) Чимось годувала!:)

    Дійсним доповідаю!
    Минулорічних салатів в холодильнику ніц нема!:)
    Завтра (сьогодні) щось витворю з курятиною, яка в бульйоні!:)
    Аааааа ще ж збиралася скумбрію пекти???

    Та про це я думатиму завтра (сьогодні вже!)!:)

    Ви там як?
    Цілі?
    Зазвичай на початку року я готую солянку. Цьогоріч щось пішло не так!:) Натрапила в інтєрнєтах на рецепт так званої поливки?:) Поки дочитала того рецепта, аж фізіомордія тряслася!:) Курячий бульййййййоооон!!! Кльоцки або галушки??? На манці??? Піііііішла спека в хату!!!:) Щось конче потрібне знайти в двох ґаздинь, у двох кухнях, двох холодильниках, одній морозилці, двох тамбурах - те ще завдання!:) Вишукала каструлу бульону!:) Одну!:) Поруч з нею - ще одну!:) Й в другій курятини стільки, що вистачило би б на виварку тої поливки!:) Натіліпала яєць із манкою! Дала можливість «набухатися» як тепер модно казати?:) Перший раз в житті жодного шматочка картоплі в ту юшку не додала!:) Ото тільки бульйон, курятина, манні кльоцки та зелень! В цілому все вийшло, як в давньому жарті про салат із авокадо з креветками!:) Виявилося, що в тій каструлі бульйон був не курячий!:) Але курятина з другої каструлі, яку я додала в першу, цілком собі куряча!:) Аааааа які цікаві кльоцки вийшли!!! В рецепті пропонувався вибір?:) Якою ложкою закладати в бульйон, що кипить, «набувхашуюся» манку з яйцем?:) Хуч столовою?:) Хуч чайною?:) Чуйка мене не підвела!:) Я по половинці чайної клала!:) Ййййй такі монстри зварилися!!!:) Здоровезні! Смачнезні! Мʼякезні!!! Мммммм… Таааааак… А тре ж якось утілізувати недоїдки з холодильника? Якщо вже я солянку викреслила з постноворічного меню?:) Зненацька щось спеклося?:) На кшталт заливного пирога, схожого на піцу?:) Куди чудово вписалися якісь ковбаси, грудинка, огірки, сир та гриби?:) А вгомонитися я все так і не могла!:) Остапа продовжувало нести!:))) Й на хвилі моєї сьогоднішньої (та вже вчорашньої!!!) кухонної гіперактивності я ще й десерту наробила! Який має назву Бите скло!:))) В якісь моменти двох рук мені було замало?:) Та впоралася ж!!!:) Десь між усіма цими справами та стравами ще й гостей зустрічала!:) Чаями-кавами напувала!:) Чимось годувала!:) Дійсним доповідаю! Минулорічних салатів в холодильнику ніц нема!:) Завтра (сьогодні) щось витворю з курятиною, яка в бульйоні!:) Аааааа ще ж збиралася скумбрію пекти??? Та про це я думатиму завтра (сьогодні вже!)!:) Ви там як? Цілі?
    281views
  • 🎬
    Коли 740 дітей помирали в морі, а всі держави світу казали «ні»,
    одна людина, яка мала всі причини мовчати, сказала «так».

    Був 1942 рік.

    Корабель дрейфував в Аравійському морі, мов плавуча труна.
    На борту — 740 польських дітей.
    Сироти.
    Ті, хто вижив у радянських трудових таборах, де їхні батьки померли від холоду й голоду.

    Вони пройшли через Іран — і натрапили на щось страшніше за неволю:
    ніхто не хотів їх прийняти.

    Британська імперія — найпотужніша сила того часу —
    відмовила їм у всіх портах Індійського узбережжя.

    «Не наша проблема. Пливіть далі».

    У дітей закінчувалася їжа.
    Ліки.
    Час.

    Дванадцятирічна Марія тримала за руку шестирічного брата.
    Перед смертю мати попросила її лише про одне — захистити його.
    Але як захистити, коли весь світ відвернувся?

    І тоді звістка дійшла до невеликого палацу в Гуджараті.

    Махараджа Джам Саґіб Дігвіджайсінгхі був дрібним правителем за мірками імперії.
    Британці контролювали його порти, економіку, армію.
    У нього було все, щоб промовчати й підкоритися.

    Але коли йому розповіли про 740 дітей, які гинуть, поки дипломати обговорюють папери,
    щось у ньому зламалося.

    — «Скільки дітей?»
    — «740, Ваша Високосте. Але британці заборонили їм вхід до Індії».

    Махараджа стиснув щелепи.

    — «Британці контролюють мої порти.
    Але вони не контролюють мою совість.
    Ці діти зійдуть на берег у Наванагара.
    Готуйте їм прийом».

    — «Але, Ваша Високосте, якщо ви кинете виклик британцям…»
    — «Значить, я кину виклик».

    Він передав кораблю повідомлення:
    «Ви тут бажані».

    Коли британська влада почала протестувати, цей невисокий чоловік з маленького князівства відповів:

    «Якщо сильні відмовляються рятувати дітей,
    тоді я — слабкий — зроблю те, на що ви не здатні».

    У серпні 1942 року корабель зайшов у порт Наванагар.

    Діти сходили на берег, мов примари — виснажені, хворі, з порожніми очима.
    Вони вже нічого не чекали.
    І не вірили.

    Махараджа чекав їх на причалі.
    У простому білому вбранні він став на коліна перед ними й сказав через перекладачів:

    — «Ви більше не сироти.
    Ви — мої діти.
    Я ваш Бапу — ваш батько».

    Марія відчула, як тремтить рука брата.
    Невже після стількох зачинених дверей це правда?

    А далі сталося ще важливіше.

    Махараджа не побудував табір біженців.
    Він побудував дім.

    У Балячаді з’явилася маленька Польща в Індії:
    польські вчителі,
    польська кухня,
    польські пісні в індійських садах,
    різдвяні ялинки під тропічними зорями.

    «Ваш біль намагався стерти вас, — сказав він. —
    Але ваша мова, культура, традиції — святі.
    Збережіть їх тут».

    Діти, яким казали, що вони нікому не потрібні,
    нарешті відчули дім.

    Томек знову почав сміятися.
    Аня заговорила.
    Марія дивилася, як брат бігає за павичами,
    і згадувала, що таке спокій.

    Махараджа приходив часто.
    Запам’ятовував імена.
    Святкував дні народження.
    Обіймав, коли вони плакали за батьками, які не повернуться.
    Викликав лікарів.
    Платив із власної кишені, щоб дати їм те,
    у чому імперії відмовили:

    гідність, дитинство, майбутнє.

    Чотири роки, поки світ палав,
    740 дітей жили як одна родина в серці індійського князя.

    Вони вчилися.
    Одужували.
    Починали мріяти.
    Знову ставали цілісними.

    Після війни їм довелося роз’їхатися.
    Вони стали лікарями, вчителями, інженерами, дипломатами, батьками.
    І ніколи не забули.

    У Варшаві з’явилася Площа Доброго Махараджі.
    Школи носять його ім’я.
    Та найважливіший пам’ятник — не з каменю.

    Це ті самі діти.

    Сьогодні, у віці 80–90 років, вони все ще зустрічаються
    і розповідають онукам історію про індійського правителя,
    який побачив за політикою просту істину:

    740 дітям був потрібен батько.
    І він ним став.

    У 1942 році, коли всі великі держави сказали
    «це не наша відповідальність»,
    одна людина сказала:

    «Тепер це мої діти».

    І врятувала 740 життів.

    Не імперії.
    Не армії.
    А відкрите серце, яке відмовилося рахувати співчуття як політичний ризик.

    Це не просто історія.
    Це нагадування:
    коли сильні зачиняють двері,
    іноді достатньо одного серця, щоб змінити світ….
    Post Kenguru.ua
    🎬 Коли 740 дітей помирали в морі, а всі держави світу казали «ні», одна людина, яка мала всі причини мовчати, сказала «так». Був 1942 рік. Корабель дрейфував в Аравійському морі, мов плавуча труна. На борту — 740 польських дітей. Сироти. Ті, хто вижив у радянських трудових таборах, де їхні батьки померли від холоду й голоду. Вони пройшли через Іран — і натрапили на щось страшніше за неволю: ніхто не хотів їх прийняти. Британська імперія — найпотужніша сила того часу — відмовила їм у всіх портах Індійського узбережжя. «Не наша проблема. Пливіть далі». У дітей закінчувалася їжа. Ліки. Час. Дванадцятирічна Марія тримала за руку шестирічного брата. Перед смертю мати попросила її лише про одне — захистити його. Але як захистити, коли весь світ відвернувся? І тоді звістка дійшла до невеликого палацу в Гуджараті. Махараджа Джам Саґіб Дігвіджайсінгхі був дрібним правителем за мірками імперії. Британці контролювали його порти, економіку, армію. У нього було все, щоб промовчати й підкоритися. Але коли йому розповіли про 740 дітей, які гинуть, поки дипломати обговорюють папери, щось у ньому зламалося. — «Скільки дітей?» — «740, Ваша Високосте. Але британці заборонили їм вхід до Індії». Махараджа стиснув щелепи. — «Британці контролюють мої порти. Але вони не контролюють мою совість. Ці діти зійдуть на берег у Наванагара. Готуйте їм прийом». — «Але, Ваша Високосте, якщо ви кинете виклик британцям…» — «Значить, я кину виклик». Він передав кораблю повідомлення: «Ви тут бажані». Коли британська влада почала протестувати, цей невисокий чоловік з маленького князівства відповів: «Якщо сильні відмовляються рятувати дітей, тоді я — слабкий — зроблю те, на що ви не здатні». У серпні 1942 року корабель зайшов у порт Наванагар. Діти сходили на берег, мов примари — виснажені, хворі, з порожніми очима. Вони вже нічого не чекали. І не вірили. Махараджа чекав їх на причалі. У простому білому вбранні він став на коліна перед ними й сказав через перекладачів: — «Ви більше не сироти. Ви — мої діти. Я ваш Бапу — ваш батько». Марія відчула, як тремтить рука брата. Невже після стількох зачинених дверей це правда? А далі сталося ще важливіше. Махараджа не побудував табір біженців. Він побудував дім. У Балячаді з’явилася маленька Польща в Індії: польські вчителі, польська кухня, польські пісні в індійських садах, різдвяні ялинки під тропічними зорями. «Ваш біль намагався стерти вас, — сказав він. — Але ваша мова, культура, традиції — святі. Збережіть їх тут». Діти, яким казали, що вони нікому не потрібні, нарешті відчули дім. Томек знову почав сміятися. Аня заговорила. Марія дивилася, як брат бігає за павичами, і згадувала, що таке спокій. Махараджа приходив часто. Запам’ятовував імена. Святкував дні народження. Обіймав, коли вони плакали за батьками, які не повернуться. Викликав лікарів. Платив із власної кишені, щоб дати їм те, у чому імперії відмовили: гідність, дитинство, майбутнє. Чотири роки, поки світ палав, 740 дітей жили як одна родина в серці індійського князя. Вони вчилися. Одужували. Починали мріяти. Знову ставали цілісними. Після війни їм довелося роз’їхатися. Вони стали лікарями, вчителями, інженерами, дипломатами, батьками. І ніколи не забули. У Варшаві з’явилася Площа Доброго Махараджі. Школи носять його ім’я. Та найважливіший пам’ятник — не з каменю. Це ті самі діти. Сьогодні, у віці 80–90 років, вони все ще зустрічаються і розповідають онукам історію про індійського правителя, який побачив за політикою просту істину: 740 дітям був потрібен батько. І він ним став. У 1942 році, коли всі великі держави сказали «це не наша відповідальність», одна людина сказала: «Тепер це мої діти». І врятувала 740 життів. Не імперії. Не армії. А відкрите серце, яке відмовилося рахувати співчуття як політичний ризик. Це не просто історія. Це нагадування: коли сильні зачиняють двері, іноді достатньо одного серця, щоб змінити світ…. Post Kenguru.ua
    Love
    Like
    5
    832views 1 Shares
  • Украинский этно-вечер “Різдвяні свята у Солохи” в Тель-Авиве 25 декабря 2025 в SHO?

    В самом центре Тель-Авива зимой появится маленький украинский хутор — со светом, музыкой, праздничными забавами и вкусами, которые невозможно забыть. Ресторан SHO? – Ukrainian Traditional Food и команда MAK_UA готовят большой этно-вечер, где оживут колядки, щедривки, фольклорные персонажи и традиционные украинские зимние блюда.

    Гостей ждут живые выступления Яны Олексенко, ULA_music и Diadele, театрализованные сценки от @makvilna_ua, праздничная атмосфера и украинская кухня: кутя, вареники ручной лепки, узвар, глинтвейн и другие украинские зимние блюда. Всё — как на настоящем хуторе, только в Тель-Авиве.

    В Тель-Авиве эта эстетика выглядит особенно ярко: словно в шумный город ненадолго впустили тишину сельской украинской ночи, наполненную смехом и песнями. Украинская зима пахнет кутьёй, варениками, узваром и горячим праздничным напитком.
    SHO? готовит специальное меню, которое не просто знакомит с традиционными блюдами — оно рассказывает историю. Этно-вечер построен так, чтобы гость не смотрел на традицию со стороны — он оказывается внутри неё.
    В зале будет тёплый свет, музыка, элементы оформления, напоминающие деревенские зимние вечера. Все детали — от звезды колядников до фольклорных образов — создают эффект присутствия в зимнем украинском хуторе.

    «Солоха» — это гоголевская хуторянка, хозяйка гостеприимной хаты, у которой всегда шумно, тепло и по-праздничному весело.
    Её имя давно стало символом украинских зимних традиций, смеха и домашнего уюта. Это культовый персонаж украинской литературы и народной культуры, прекрасно узнаваемый благодаря Н. В. Гоголю: Солоха — героиня повести Николая Гоголя «Ночь перед Рождеством», входящей в цикл «Вечера на хуторе близ Диканьки».

    Почему это интересно не только украинцам, но и всем израильтянам?
    Украинские новогодне-рождественские традиции понятны и близки любому человеку, выросшему на семейных зимних праздниках. Это музыка, которая звучит искренне; еда, наполненная смыслом; игровые обряды, которые создают лёгкость и чувство совместности. Израиль — страна, где живут десятки культур, и именно поэтому знакомство с украинскими этно-обычаями становится не «чужой» историей, а частью общего культурного пространства. Такой вечер дарит уникальный опыт: увидеть, как праздничность может выглядеть в другой стране, почувствовать тёплый юмор, попробовать особую кухню и просто провести время в атмосфере человеческой близости, которая не зависит от национальности.

    📅 25 декабря, 19:00
    📍 Carlebach 3, Tel Aviv

    НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱
    Подробнее о программе — в статье:
    👉 https://news.nikk.co.il/rizdvyani-svyata-u-solohi/

    ❓ А вы бы хотели попасть на такой вечер — и что для вас самое главное в зимних праздниках?

    #ТельАвив #SHO #MAK_UA #УкраинскаяКультура #ЭтноВечер #ЗимниеТрадиции #УкраинаВИзраиле
    Украинский этно-вечер “Різдвяні свята у Солохи” в Тель-Авиве 25 декабря 2025 в SHO? В самом центре Тель-Авива зимой появится маленький украинский хутор — со светом, музыкой, праздничными забавами и вкусами, которые невозможно забыть. Ресторан SHO? – Ukrainian Traditional Food и команда MAK_UA готовят большой этно-вечер, где оживут колядки, щедривки, фольклорные персонажи и традиционные украинские зимние блюда. Гостей ждут живые выступления Яны Олексенко, ULA_music и Diadele, театрализованные сценки от @makvilna_ua, праздничная атмосфера и украинская кухня: кутя, вареники ручной лепки, узвар, глинтвейн и другие украинские зимние блюда. Всё — как на настоящем хуторе, только в Тель-Авиве. В Тель-Авиве эта эстетика выглядит особенно ярко: словно в шумный город ненадолго впустили тишину сельской украинской ночи, наполненную смехом и песнями. Украинская зима пахнет кутьёй, варениками, узваром и горячим праздничным напитком. SHO? готовит специальное меню, которое не просто знакомит с традиционными блюдами — оно рассказывает историю. Этно-вечер построен так, чтобы гость не смотрел на традицию со стороны — он оказывается внутри неё. В зале будет тёплый свет, музыка, элементы оформления, напоминающие деревенские зимние вечера. Все детали — от звезды колядников до фольклорных образов — создают эффект присутствия в зимнем украинском хуторе. «Солоха» — это гоголевская хуторянка, хозяйка гостеприимной хаты, у которой всегда шумно, тепло и по-праздничному весело. Её имя давно стало символом украинских зимних традиций, смеха и домашнего уюта. Это культовый персонаж украинской литературы и народной культуры, прекрасно узнаваемый благодаря Н. В. Гоголю: Солоха — героиня повести Николая Гоголя «Ночь перед Рождеством», входящей в цикл «Вечера на хуторе близ Диканьки». Почему это интересно не только украинцам, но и всем израильтянам? Украинские новогодне-рождественские традиции понятны и близки любому человеку, выросшему на семейных зимних праздниках. Это музыка, которая звучит искренне; еда, наполненная смыслом; игровые обряды, которые создают лёгкость и чувство совместности. Израиль — страна, где живут десятки культур, и именно поэтому знакомство с украинскими этно-обычаями становится не «чужой» историей, а частью общего культурного пространства. Такой вечер дарит уникальный опыт: увидеть, как праздничность может выглядеть в другой стране, почувствовать тёплый юмор, попробовать особую кухню и просто провести время в атмосфере человеческой близости, которая не зависит от национальности. 📅 25 декабря, 19:00 📍 Carlebach 3, Tel Aviv НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱 Подробнее о программе — в статье: 👉 https://news.nikk.co.il/rizdvyani-svyata-u-solohi/ ❓ А вы бы хотели попасть на такой вечер — и что для вас самое главное в зимних праздниках? #ТельАвив #SHO #MAK_UA #УкраинскаяКультура #ЭтноВечер #ЗимниеТрадиции #УкраинаВИзраиле
    NEWS.NIKK.CO.IL
    Украинский этно-вечер “Різдвяні свята у Солохи” в Тель-Авиве 25 декабря 2025 в SHO? - НАновости - новости Израиля
    Праздник, который переносит в украинский хутор Есть вечера, которые создают собственный мир. 25 декабря 2025 организаторы - ресторан SHO? – Ukrainian - НАновости - новости Израиля - Воскресенье, 7 декабря, 2025, 18:52
    1Kviews
  • Депутатка Скороход прокоментувала підозру і заявила про «маніпуляцію» НАБУ

    Народна депутатка від партії «За майбутнє» Анна Скороход підтвердила, що 5 грудня після обшуків в її помешканні у справі про хабар правоохоронці вручили їй підозру. Проте, за словами Скороход, вони «нічим не змогли це підкріпити», і вона не арештована.

    Як заявила депутатка, гроші, вилучені під час обшуків – не її. Крім того, вона звинуватила НАБУ в «маніпуляції» і публікації «фейкових фото».

    «НАБУ опублікувало фотографії з «місця обшуку», на яких зображені гроші, якась кухня і спальня. Офіційно заявляю: це фото з чужої квартири», – написала Скороход у соцмережах вночі.

    У НАБУ ці заяви поки що не коментували.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал
    Депутатка Скороход прокоментувала підозру і заявила про «маніпуляцію» НАБУ Народна депутатка від партії «За майбутнє» Анна Скороход підтвердила, що 5 грудня після обшуків в її помешканні у справі про хабар правоохоронці вручили їй підозру. Проте, за словами Скороход, вони «нічим не змогли це підкріпити», і вона не арештована. Як заявила депутатка, гроші, вилучені під час обшуків – не її. Крім того, вона звинуватила НАБУ в «маніпуляції» і публікації «фейкових фото». «НАБУ опублікувало фотографії з «місця обшуку», на яких зображені гроші, якась кухня і спальня. Офіційно заявляю: це фото з чужої квартири», – написала Скороход у соцмережах вночі. У НАБУ ці заяви поки що не коментували. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал
    233views
  • ⚡️⚡️⚡️⚡️«Це моя перукарня, розбомбило усе. Залишилась без роботи», «Балкон виламаний, кухня, все потрощено», «Можна сказати обійшлися легким переляком»: мешканці Вишгорода про сьогоднішню нічну атаку РФ
    ⚡️⚡️⚡️⚡️«Це моя перукарня, розбомбило усе. Залишилась без роботи», «Балкон виламаний, кухня, все потрощено», «Можна сказати обійшлися легким переляком»: мешканці Вишгорода про сьогоднішню нічну атаку РФ
    186views 2Plays
  • ❗️Тисячі колумбійців захищають Запорізьку область: на цьому напрямку фіксується справжній наплив цих бійців, — УНІАН з посиланням на ОВА

    У бліндажах для них облаштовано побут — є невелика кухня де готують їжу, ліжка, встановлено генератор, є місце де можна посушити одяг. Повідомляється, що колумбійці по декілька тижнів знаходяться на нулі.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    ❗️Тисячі колумбійців захищають Запорізьку область: на цьому напрямку фіксується справжній наплив цих бійців, — УНІАН з посиланням на ОВА У бліндажах для них облаштовано побут — є невелика кухня де готують їжу, ліжка, встановлено генератор, є місце де можна посушити одяг. Повідомляється, що колумбійці по декілька тижнів знаходяться на нулі. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    161views
  • Всесвітній день рубця
    24 жовтня відзначається таке незвичайне свято, як Всесвітній день рубця (World Tripe Day).

    Що таке рубець?
    Рубець є одним з відділів шлунка жуйних тварин. Страви з нього присутні у багатьох національних кухнях. З нього готують смачні супи, засмажують з вином, сиром та зеленню, роблять холодні закуски.


    Всесвітній день рубця в історії
    Засновники цього дня вважають, що цьому цінному продукту не приділяють заслуженої уваги, та намагаються повернути йому популярність.

    Прославив страви з рубця знаменитий англійський чиновник Семюель Піпс, який яскраво описав їх у своєму щоденнику. 24 жовтня 1662 року він розповів про насолоду, отриману від чудового блюда з рубцем під час своєї вечері з дружиною.

    Як відзначають цю подію?
    Відзначити це свято дуже просто. Достатньо купити рубець, знайти цікавий рецепт, приготувати його та покликати гостей. Для багатьох буде несподіванкою існування цього дня, але це може стати цікавою та доброю традицією.
    Всесвітній день рубця 24 жовтня відзначається таке незвичайне свято, як Всесвітній день рубця (World Tripe Day). Що таке рубець? Рубець є одним з відділів шлунка жуйних тварин. Страви з нього присутні у багатьох національних кухнях. З нього готують смачні супи, засмажують з вином, сиром та зеленню, роблять холодні закуски. Всесвітній день рубця в історії Засновники цього дня вважають, що цьому цінному продукту не приділяють заслуженої уваги, та намагаються повернути йому популярність. Прославив страви з рубця знаменитий англійський чиновник Семюель Піпс, який яскраво описав їх у своєму щоденнику. 24 жовтня 1662 року він розповів про насолоду, отриману від чудового блюда з рубцем під час своєї вечері з дружиною. Як відзначають цю подію? Відзначити це свято дуже просто. Достатньо купити рубець, знайти цікавий рецепт, приготувати його та покликати гостей. Для багатьох буде несподіванкою існування цього дня, але це може стати цікавою та доброю традицією.
    434views
  • 🕊 Перше антирадіаційне укриття з нуля збудували у столиці — там є ліфт, кухня та аварійний тунель. Сховище вміщує 800 осіб, — ЗМІ

    Має також камери спостереження, санвузли, запас води та системи фільтрації. Вартість проєкту — 48 мільйонів гривень.
    #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна
    🕊 Перше антирадіаційне укриття з нуля збудували у столиці — там є ліфт, кухня та аварійний тунель. Сховище вміщує 800 осіб, — ЗМІ Має також камери спостереження, санвузли, запас води та системи фільтрації. Вартість проєкту — 48 мільйонів гривень. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна
    386views 0Plays
  • Грецька кухня

    Грецька кухня
    463views 8Plays