Українська гра Hollow Home достроково досягла цілі Kickstarter у $15 000. Гра розповідає про виживання підлітка в оточеному місті на півдні України. Основою сюжету стали події 2022 року в Маріуполі та досвід цивільних під час війни. Після досягнення початкової цілі Twigames оголосила додаткові цілі кампанії. https://channeltech.space/games/hollow-home-kickstarter-fin/

Гомеостаз: головний закон внутрішнього балансу
Слово «гомеостаз» звучить дещо науково, але суть його дуже проста і життєва. Гомеостаз — це прагнення нашого організму підтримувати внутрішню стабільність і рівновагу, незважаючи на будь-які зовнішні зміни, бурі, спеку чи стреси.
Уяви собі складну систему датчиків і регуляторів, яка працює в тілі кожної секунди.
Як це працює на прикладах?
* Температура: На вулиці спека +35°C або мороз -15°C, але твоє тіло намагається тримати стабільні 36,6°C.
* Тиск і дихання: Ти робиш фізичне чи розумове зусилля, пульс змінюється, але організм одразу намагається повернути все до комфортної норми.
* Енергія і ресурси: Коли ти витрачаєш багато сил на глибокий аналіз чи роботу вночі, організм шукає способи компенсувати це витрачання, щоб не виснажитися остаточно.
Чому це важливо?
Гомеостаз — це щит нашого виживання. Але коли організм переживає серйозні навантаження або наслідки травм (як-от черепно-мозкові), підтримувати цей баланс стає значно важче.
Організму доводиться витрачати набагато більше енергії на те, щоб «звести кінці з кінцями» під час перепадів погоди, літньої спеки чи збоїв сну. Саме тому тіло іноді вимагає спокою, тиші та домашнього простору — воно просто захищає свій внутрішній гомеостаз і намагається відновити рівновагу.

В ЧОМУ ВОРОГ КРАЩЕ ЗА НАС: КИРИЛО ВЕРЕС ПРО СУВОРУ РЕАЛЬНІСТЬ, ПОМИЛКИ ТА ВИЖИВАННЯ НА ФРОНТІ Командир батальйону «К2» 54-ї ОМБр Кирило Верес відверто та без зайвої патетики говорить про те, в чому противник справді має перевагу, а де українська армія перевершує ворога. Жодної «рожевої» реальності — лише холодний аналіз сучасної війни, тактики, ресурсів та помилок, які не можна ігнорувати.#верес, #к2, #всу, #фронт, #війна, #україна, #армія, #аналітика, #новини

Українська студія Twigames запустила кампанію Hollow Home на Kickstarter. Команда планує зібрати 15 тисяч доларів на фінальний етап розробки гри. Hollow Home — наративна рольова гра про виживання під час повномасштабного вторгнення росії у 2022 році. Реліз запланований на кінець 2026 року для ПК та консолей Xbox Series X і Series S. https://channeltech.space/games/hollow-home-kickstarter/

Студія Twigames відкриє кампанію на Kickstarter для Hollow Home 4 серпня. Розробники планують зібрати 15 000 доларів на розширення контенту та доопрацювання гри. Hollow Home — ізометрична рольова гра про виживання в окупованому місті без бойової системи. Безкоштовне демо проєкту вже доступне у Steam. https://channeltech.space/games/hollow-home-on-kickstarter/

Федерація гандболу України публікує відкрите звернення до Президента Міжнародної Федерації гандболу Хассана Мустафи щодо рішення IHF про скасування заборони на участь російських та білоруських команд, офіційних осіб і суддів у заходах та діяльності IHFПрезиденте Хассане Мустафо,За останні п’ять років ми не отримали від IHF жодної реальної допомоги. Ані Ви, ані жоден інший представник IHF не відвідали Україну останнім часом.Ані Ви, ані жоден інший представник IHF не відвідали Україну за останні п'ять років. Ви просто не маєте власного уявлення і жодного розуміння того, що насправді відбувається в нашій країні. Рішення такої ваги, як щойно прийняте, не повинні ухвалюватися без реального ознайомлення з дійсністю на місці.Підтверджуємо отримання Вашого листа від 15 липня 2026 року щодо рішень Ради IHF від 3 липня 2026 року та 12 липня 2026 року про скасування заборони, введеної 4 березня 2022 року, на участь російських та білоруських команд, офіційних осіб і суддів у заходах та діяльності IHF.Федерація гандболу України сприймає ці рішення вкрай негативно і з глибоким жалем.1. Війна триває — для українського гандболу сьогодні йдеться про виживання, а не про нормалізацію.IHF несе глобальну відповідальність за наш вид спорту. Поки в Базелі приймають рішення про реінтеграцію держави-агресора, український гандбол щодня бореться за елементарне виживання. Численні наші спортивні споруди та тренувальні центри зруйновані або пошкоджені внаслідок російських атак.Значна частина наших молодих гравчинь і гравців нині проживає за кордоном, оскільки впорядкований тренувальний і змагальний процес в Україні у багатьох місцях більше неможливий. Кілька українських гандболістів загинули на фронті — вони ніколи більше не зіграють у гру, яку IHF нині нормалізує з державою-агресором.Ми просимо IHF серйозно замислитися над таким питанням: як ми поясненимо родинам наших загиблих гандболістів, що російські гравці знову можуть виходити на міжнародний майданчик, тоді як їхні сини, чоловіки та батьки ніколи більше не зіграють жодного матчу? І як ми поясненимо це тим нашим гравцям, які сьогодні перебувають не на гандбольному майданчику, а на фронті, борючись за саме існування своєї країни? На ці питання неможливо відповісти, посилаючись на антидопінгові правила чи рекомендації МОК.Солідарність з Україною, висловлена у Вашому листі, та засудження війни важливі для нас і сприймаються з вдячністю. Проте ми змушені зазначити — з усією повагою, але й з усією прямотою — що ця солідарність не відображена у щойно прийнятих рішеннях. Повна спортивна реінтеграція держави-агресора, поки наша країна, наші спортивні споруди та наші спортсмени залишаються мішенню війни, несумісна із заявленими цінностями IHF — повагою, солідарністю та чесною грою.Уже майже п'ять років усі наші національні збірні змушені проводити абсолютно всі міжнародні матчі за кордоном. За цей час не відбулося жодного домашнього матчу. Це величезне спортивне, організаційне та фінансове навантаження для нашої федерації, яке багатьом іншим федераціям-членам IHF важко навіть уявити. У Вашому листі неодноразово згадується про «підтримку і співпрацю всіх зацікавлених сторін IHF» та про те, що IHF залишається відданою своєму «багаторічному зобов'язанню перед Федерацією гандболу України». Ми запитуємо себе — і запитуємо IHF — конкретно: яка підтримка мається на увазі?Які конкретні заходи вжила IHF за останні п'ять років або планує вжити, щоб допомогти нам впоратися з цією винятковою ситуацією? Самі лише слова солідарності не проведуть національну збірну крізь п'ять років без права домашнього матчу.І доти, доки серед нас в Україні живуть олімпійські чемпіонки та дворазові олімпійські чемпіонки з гандболу, ми боротимемося за повагу і визнання.Особливо пишаємося тим, що велика Зінаїда Турчина, яка 17 травня 2026 року відсвяткувала своє 80-річчя, вважається однією з найвидатніших гандболісток XX століття. Український гандбол подарував світові чемпіонів задовго до того, як хтось приймав рішення про його реінтеграцію чи виключення — і він залишиться жити й після цієї війни. Просимо IHF не втрачати з поля зору цю історію та цю гордість, ухвалюючи свої рішення.2. Відсутність консультацій.Ми висловлюємо жаль з приводу того, що з Федерацією гандболу України заздалегідь не проконсультувалися щодо цих далекосяжних рішень. Як Національна федерація, чиї інтереси це зачіпає безпосередньо, ми маємо законне право брати участь у розробці процесу реінтеграції. Просимо IHF надалі завчасно залучати нас до ухвалення подібних рішень.3. Відкриті питання щодо практичної реалізації.Просимо надати роз'яснення щодо таких питань:– Яким чином планується гарантувати, що російські та білоруські команди й офіційні особи не матимуть структурних або фінансових зв'язків із державними чи військовими установами своїх країн, особливо зважаючи на чітко задокументовану інтеграцію російського спорту в державну систему?– Як планується запобігати ситуаціям, коли українські команди чи клуби будуть змушені грати у прямих матчах проти російських або білоруських команд у межах змагань IHF як під час війни, так і після її завершення?– Які механізми передбачає IHF для оперативного скасування прийнятих рішень у разі подальшої ескалації чи нових воєнних злочинів?4. Висновок.Федерація гандболу України шанобливо закликає IHF переглянути свої рішення від 3 та 12 липня 2026 року або, щонайменше, призупинити їх дію до припинення бойових дій. Водночас просимо IHF підкріпити свої неодноразові обіцянки підтримки конкретними, перевірюваними заходами — чи то у формі фінансової допомоги, організаційної підтримки при проведенні міжнародних матчів, чи то цільових програм для наших молодих гравчинь і гравців, які проживають за кордоном. Підтверджуємо свою готовність до конструктивного діалогу з IHF і залишаємося відкритими до переговорів у будь-який час.З повагою,Андрій МельникПрезидент Федерації гандболу УкраїниОлександр ГладунГенеральний секретар Федерації гандболу України

🫠В армії дисципліна і має бути все одноманітним. Це питання виживання на лінії фронту, — так потенційний очільник Міноборони Ігор Клименко коментував армійські правила.

Чимало військових та ветеранів розкритикували цей підхід. На їхню думку, радянська «одноманітність» в побуті — це пережиток, який не має нічого спільного з реальною бойовою підготовкою та ефективністю на фронті.

ВІЙНА БЕЗ VIP-ЛОЖІ: Як виживала Фінляндія

Ви думаєте, Фінляндія — це мумі-тролі, затишні сауни, соціалізм із людським обличчям і добродушний різдвяний дід у засніженій Лапландії? Залиште ці стерильні казки для глянцевих буклетів. У 1939 році ця ваша еталонна скандинавська демократія була державою відморожених, кровожерливих м'ясників. Печерних дикунів, які пускали в розхід власних громадян із холодною, машинною ефективністю.

Уявіть собі фінського «ухилянта» тієї епохи. Переляканого лісоруба або тендітного студента з Гельсінкі, який раптом усвідомив, що його особисте життя цінніше за шматок промерзлої карельської багнюки. Що він не народжений для війни. Що в нього лапки, тонка душевна організація і взагалі він пацифіст.

Знаєте, що з ним робили?

З ним не вели душерятівних розмов адвокати. Йому не виписували адміністративний штраф. Правозахисники не заламували руки у пресі. Його просто брали за шкірку. Військово-польовий трибунал. Зимовий ліс. Сосна. Короткий наказ. Розстрільна команда, зібрана з його ж учорашніх сусідів. Свинець у потилицю. Тіло в мерзлу яму. Наступний.

За роки Зимової війни та Війни-продовження фіни офіційно шльопнули за вироками трибуналів сотні своїх солдатів та ухилянтів. А скільки було пристрелено на місці, біля бруствера, за боягузтво й паніку, без жодних папірців і протоколів — не знає ніхто. Їхня система примусу не знала жалю. Вона перемелювала людську психіку, вбиваючи в голови один простий рефлекс: крок назад страшніший, ніж крок уперед. Жорстоко? Печерно? Тоталітарно? Абсолютно.

А тепер давайте змахнемо піну цієї гіперболи й подивимося на анатомію фінського дикунства. Подивимося, як працює справжня державна машина, коли на кону стоїть її фізичне, біологічне виживання.

Три з половиною мільйони фінів опинилися сам на сам зі стосімдесятимільйонною радянською імперією. Математика смерті. Нуль шансів на папері. Щоб не перетворитися на чергову радянську республіку з Гулагом та колгоспами, Гельсінкі довелося вивернути країну навиворіт. Вони мобілізували п'ятнадцять відсотків населення. П'ятсот тисяч людей. До строю поставили всіх, хто міг тримати гвинтівку. Це тотальна утилізація генофонду.

Фінам не потрібні були тоновані мікроавтобуси й вуличні облави. Їхньою «бусифікацією» була сама структура суспільства.

У країні працювала організація «Шюцкор» — воєнізована мережа, що обплутала кожен хутір, кожну міську вулицю. Абсолютний, параноїдальний контроль. Ти не міг загубитися. Ти не міг відсидітися на орендованій квартирі. Тебе знали в обличчя. Якщо ти, здоровий мужик, не в окопі — ти ворог. Ти прокажений. Від тебе відвернеться власна родина, з тобою не привітається сусід. Держава створила умови, за яких ухилення стало соціально неможливим. Фінське суспільство перетворилося на один величезний капкан, що саморегулювався і гнав м'ясо на фронт безперебійним конвеєром.

І ось тут постає головне питання політичного реалізму.

Чому ця м'ясорубка не викликала внутрішнього вибуху? Чому озброєні до зубів фіни не розвернули гвинтівки на Гельсінкі? Чому вони не спалили свої призовні пункти, не підняли на вила свій уряд, який послав їх на вірну смерть?

А тому що ця система була справедливою.

Рівність у розподілі смерті. Ось той цемент, який утримував націю від розпаду.

У Фінляндії 1939 року не було концепції економічного бронювання. Ти не міг занести товстий конверт потрібним людям у погонах. Ти не міг відкупитися податками, довівши, що твій бізнес занадто важливий для тилу. Еліта не сиділа по елітних ресторанах, розмірковуючи про патріотизм під колекційне вино.

Син міністра одягав шинель і лягав у сніг. Спадкоємець найбільшого банку отримував гвинтівку і гнив у траншеї на лінії Маннергейма. Студент престижного університету замерзав на смерть поруч із безграмотним наймитом. Професори, депутати, промисловці — усі відправляли своїх дітей в одну й ту саму холодну, криваву багнюку. Фінська еліта стікала кров'ю рівно в тих самих пропорціях, що й фінські низи.

Людина — істота раціональна. Боєць у траншеї, коли на нього пре радянська бронетехніка при мінус сорока, здатен витримати справжнє пекло. Він змириться з обмороженнями. Він змириться з голодом. Він навіть змириться з тим, що його власна держава пригнала його сюди під страхом розстрілу.

Але він змириться з цим лише за однієї умови: якщо праворуч від нього, з відірваною осколком ногою, кричить від болю син мера його міста.

Тільки так працює примус. Якщо правила гри абсолютні, громадянин сприймає їх як стихійне лихо. Як зиму чи смерть. З ними не сперечаються. Їх терплять.

Але щойно держава починає сортувати людей на сорти — система ламається.

Щойно ви вводите прайс-лист на виживання. Щойно ви дозволяєте виродку-мажору кайфувати в безпеці тільки тому, що в нього є потрібна сума або тато в міністерстві. Щойно ви перетворюєте війну на податок для бідних — ви вбиваєте саму ідею держави. Жодний патріотизм не змусить людину вмирати за систему, яка офіційно, на законодавчому рівні визнає її життя дешевшим, ніж життя власника мережі ресторанів.

Якщо в човні пробоїна, а половина пасажирів купує собі право не вичерпувати воду, бо вони «генерують ВВП» — ті, хто махає відром, рано чи пізно кинуть його і почнуть пробивати голови цим пасажирам. Жодного марксизму. Це базова тваринна справедливість.

Фіни вижили не тому, що вони були якимись особливими надлюдьми. І не тому, що їхня демократія була м'якою та пухнастою. У кризу демократія завжди перетворюється на диктатуру. Вони вижили, тому що їхня еліта мала інстинкт самозбереження. Вона закрутила гайки так, що в населення затріщали кістки, але ця різьба була однаковою для всіх.

Жорстко? Так.
Цинічно? Так.
Справедливо? Абсолютно.

Друзі, сьогодні ми всі спостерігаємо за тривожними подіями на Львівщині, де ситуація навколо роботи ТЦК та поліції переросла у відкритий конфлікт. Я бачу, скільки емоцій це викликає, скільки болю та незгоди в коментарях. Я розумію кожного з вас: ми всі живі люди, і коли ми бачимо дії, які здаються нам несправедливими чи порушенням прав, наша перша реакція — це гнів і прагнення захиститися. ⚖️
​Але я дуже прошу вас: давайте зараз на мить зупинимося і зробимо глибокий вдих. Давайте подивимося на цю ситуацію не через призму миттєвих емоцій, а через призму виживання нашої держави.
​Ви повинні розуміти одну дуже просту, але страшну річ: наш ворог, який веде криваву війну проти нас, тільки й чекає на такий розвиток подій. Щойно відео про "бунти в Україні" розлетяться світовими медіа, це буде потужним ударом по нашій репутації та нашій єдності. Розкол всередині — це те, на що працює російська пропаганда. Для Путіна кожен наш внутрішній конфлікт — це перемога, це стратегічний бонус, який він використає, щоб послабити нашу підтримку від світу і нашу обороноздатність. 🇺🇦
​Коли ми йдемо на поводу у таких емоцій, ми самі створюємо тріщини в нашому фундаменті. І в ситуації, коли держава бореться за існування, будь-яка дестабілізація — це удар у спину нашим захисникам на фронті.
​Я закликаю кожного з вас: зберігайте холодний розум. Емоції — це те, що ворог використовує проти нас як зброю. Не ставайте інструментом у чужих руках. Будьте мудрими, шукайте відповіді в законі, а не у вуличних заворушеннях.
​Я розумію, що багато хто з нас має претензії, адже справді траплялися непоодинокі випадки, коли і представники ТЦК, і поліція самі порушували законні процедури. Це складне питання, де є і "за", і "проти", і де неможливо все оцінювати чорно-біло. Але навіть попри ці порушення, нам важливо не допустити загального хаосу, бо від цього програємо тільки ми всі.
​Пам'ятайте, хто наш справжній ворог, і не дайте йому можливості тішитися нашими чварами. Наша єдність — це єдине, що нас рятує. Давайте вистоїмо, збережемо спокій і не дамо ворогу жодного шансу розколоти нас зсередини. Слава Україні! 🇺🇦💪»

Зрада заради виживання зграї..