Українська
English
Федерація гандболу України публікує відкрите звернення до Президента Міжнародної Федерації гандболу Хассана Мустафи щодо рішення IHF про скасування заборони на участь російських та білоруських команд, офіційних осіб і суддів у заходах та діяльності IHFПрезиденте Хассане Мустафо,За останні п’ять років ми не отримали від IHF жодної реальної допомоги. Ані Ви, ані жоден інший представник IHF не відвідали Україну останнім часом.Ані Ви, ані жоден інший представник IHF не відвідали Україну за останні п'ять років. Ви просто не маєте власного уявлення і жодного розуміння того, що насправді відбувається в нашій країні. Рішення такої ваги, як щойно прийняте, не повинні ухвалюватися без реального ознайомлення з дійсністю на місці.Підтверджуємо отримання Вашого листа від 15 липня 2026 року щодо рішень Ради IHF від 3 липня 2026 року та 12 липня 2026 року про скасування заборони, введеної 4 березня 2022 року, на участь російських та білоруських команд, офіційних осіб і суддів у заходах та діяльності IHF.Федерація гандболу України сприймає ці рішення вкрай негативно і з глибоким жалем.1. Війна триває — для українського гандболу сьогодні йдеться про виживання, а не про нормалізацію.IHF несе глобальну відповідальність за наш вид спорту. Поки в Базелі приймають рішення про реінтеграцію держави-агресора, український гандбол щодня бореться за елементарне виживання. Численні наші спортивні споруди та тренувальні центри зруйновані або пошкоджені внаслідок російських атак.Значна частина наших молодих гравчинь і гравців нині проживає за кордоном, оскільки впорядкований тренувальний і змагальний процес в Україні у багатьох місцях більше неможливий. Кілька українських гандболістів загинули на фронті — вони ніколи більше не зіграють у гру, яку IHF нині нормалізує з державою-агресором.Ми просимо IHF серйозно замислитися над таким питанням: як ми поясненимо родинам наших загиблих гандболістів, що російські гравці знову можуть виходити на міжнародний майданчик, тоді як їхні сини, чоловіки та батьки ніколи більше не зіграють жодного матчу? І як ми поясненимо це тим нашим гравцям, які сьогодні перебувають не на гандбольному майданчику, а на фронті, борючись за саме існування своєї країни? На ці питання неможливо відповісти, посилаючись на антидопінгові правила чи рекомендації МОК.Солідарність з Україною, висловлена у Вашому листі, та засудження війни важливі для нас і сприймаються з вдячністю. Проте ми змушені зазначити — з усією повагою, але й з усією прямотою — що ця солідарність не відображена у щойно прийнятих рішеннях. Повна спортивна реінтеграція держави-агресора, поки наша країна, наші спортивні споруди та наші спортсмени залишаються мішенню війни, несумісна із заявленими цінностями IHF — повагою, солідарністю та чесною грою.Уже майже п'ять років усі наші національні збірні змушені проводити абсолютно всі міжнародні матчі за кордоном. За цей час не відбулося жодного домашнього матчу. Це величезне спортивне, організаційне та фінансове навантаження для нашої федерації, яке багатьом іншим федераціям-членам IHF важко навіть уявити. У Вашому листі неодноразово згадується про «підтримку і співпрацю всіх зацікавлених сторін IHF» та про те, що IHF залишається відданою своєму «багаторічному зобов'язанню перед Федерацією гандболу України». Ми запитуємо себе — і запитуємо IHF — конкретно: яка підтримка мається на увазі?Які конкретні заходи вжила IHF за останні п'ять років або планує вжити, щоб допомогти нам впоратися з цією винятковою ситуацією? Самі лише слова солідарності не проведуть національну збірну крізь п'ять років без права домашнього матчу.І доти, доки серед нас в Україні живуть олімпійські чемпіонки та дворазові олімпійські чемпіонки з гандболу, ми боротимемося за повагу і визнання.Особливо пишаємося тим, що велика Зінаїда Турчина, яка 17 травня 2026 року відсвяткувала своє 80-річчя, вважається однією з найвидатніших гандболісток XX століття. Український гандбол подарував світові чемпіонів задовго до того, як хтось приймав рішення про його реінтеграцію чи виключення — і він залишиться жити й після цієї війни. Просимо IHF не втрачати з поля зору цю історію та цю гордість, ухвалюючи свої рішення.2. Відсутність консультацій.Ми висловлюємо жаль з приводу того, що з Федерацією гандболу України заздалегідь не проконсультувалися щодо цих далекосяжних рішень. Як Національна федерація, чиї інтереси це зачіпає безпосередньо, ми маємо законне право брати участь у розробці процесу реінтеграції. Просимо IHF надалі завчасно залучати нас до ухвалення подібних рішень.3. Відкриті питання щодо практичної реалізації.Просимо надати роз'яснення щодо таких питань:– Яким чином планується гарантувати, що російські та білоруські команди й офіційні особи не матимуть структурних або фінансових зв'язків із державними чи військовими установами своїх країн, особливо зважаючи на чітко задокументовану інтеграцію російського спорту в державну систему?– Як планується запобігати ситуаціям, коли українські команди чи клуби будуть змушені грати у прямих матчах проти російських або білоруських команд у межах змагань IHF як під час війни, так і після її завершення?– Які механізми передбачає IHF для оперативного скасування прийнятих рішень у разі подальшої ескалації чи нових воєнних злочинів?4. Висновок.Федерація гандболу України шанобливо закликає IHF переглянути свої рішення від 3 та 12 липня 2026 року або, щонайменше, призупинити їх дію до припинення бойових дій. Водночас просимо IHF підкріпити свої неодноразові обіцянки підтримки конкретними, перевірюваними заходами — чи то у формі фінансової допомоги, організаційної підтримки при проведенні міжнародних матчів, чи то цільових програм для наших молодих гравчинь і гравців, які проживають за кордоном. Підтверджуємо свою готовність до конструктивного діалогу з IHF і залишаємося відкритими до переговорів у будь-який час.З повагою,Андрій МельникПрезидент Федерації гандболу УкраїниОлександр ГладунГенеральний секретар Федерації гандболу України
Федерація гандболу України публікує відкрите звернення до Президента Міжнародної Федерації гандболу Хассана Мустафи щодо рішення IHF про скасування заборони на участь російських та білоруських команд, офіційних осіб і суддів у заходах та діяльності IHFПрезиденте Хассане Мустафо,За останні п’ять років ми не отримали від IHF жодної реальної допомоги. Ані Ви, ані жоден інший представник IHF не відвідали Україну останнім часом.Ані Ви, ані жоден інший представник IHF не відвідали Україну за останні п'ять років. Ви просто не маєте власного уявлення і жодного розуміння того, що насправді відбувається в нашій країні. Рішення такої ваги, як щойно прийняте, не повинні ухвалюватися без реального ознайомлення з дійсністю на місці.Підтверджуємо отримання Вашого листа від 15 липня 2026 року щодо рішень Ради IHF від 3 липня 2026 року та 12 липня 2026 року про скасування заборони, введеної 4 березня 2022 року, на участь російських та білоруських команд, офіційних осіб і суддів у заходах та діяльності IHF.Федерація гандболу України сприймає ці рішення вкрай негативно і з глибоким жалем.1. Війна триває — для українського гандболу сьогодні йдеться про виживання, а не про нормалізацію.IHF несе глобальну відповідальність за наш вид спорту. Поки в Базелі приймають рішення про реінтеграцію держави-агресора, український гандбол щодня бореться за елементарне виживання. Численні наші спортивні споруди та тренувальні центри зруйновані або пошкоджені внаслідок російських атак.Значна частина наших молодих гравчинь і гравців нині проживає за кордоном, оскільки впорядкований тренувальний і змагальний процес в Україні у багатьох місцях більше неможливий. Кілька українських гандболістів загинули на фронті — вони ніколи більше не зіграють у гру, яку IHF нині нормалізує з державою-агресором.Ми просимо IHF серйозно замислитися над таким питанням: як ми поясненимо родинам наших загиблих гандболістів, що російські гравці знову можуть виходити на міжнародний майданчик, тоді як їхні сини, чоловіки та батьки ніколи більше не зіграють жодного матчу? І як ми поясненимо це тим нашим гравцям, які сьогодні перебувають не на гандбольному майданчику, а на фронті, борючись за саме існування своєї країни? На ці питання неможливо відповісти, посилаючись на антидопінгові правила чи рекомендації МОК.Солідарність з Україною, висловлена у Вашому листі, та засудження війни важливі для нас і сприймаються з вдячністю. Проте ми змушені зазначити — з усією повагою, але й з усією прямотою — що ця солідарність не відображена у щойно прийнятих рішеннях. Повна спортивна реінтеграція держави-агресора, поки наша країна, наші спортивні споруди та наші спортсмени залишаються мішенню війни, несумісна із заявленими цінностями IHF — повагою, солідарністю та чесною грою.Уже майже п'ять років усі наші національні збірні змушені проводити абсолютно всі міжнародні матчі за кордоном. За цей час не відбулося жодного домашнього матчу. Це величезне спортивне, організаційне та фінансове навантаження для нашої федерації, яке багатьом іншим федераціям-членам IHF важко навіть уявити. У Вашому листі неодноразово згадується про «підтримку і співпрацю всіх зацікавлених сторін IHF» та про те, що IHF залишається відданою своєму «багаторічному зобов'язанню перед Федерацією гандболу України». Ми запитуємо себе — і запитуємо IHF — конкретно: яка підтримка мається на увазі?Які конкретні заходи вжила IHF за останні п'ять років або планує вжити, щоб допомогти нам впоратися з цією винятковою ситуацією? Самі лише слова солідарності не проведуть національну збірну крізь п'ять років без права домашнього матчу.І доти, доки серед нас в Україні живуть олімпійські чемпіонки та дворазові олімпійські чемпіонки з гандболу, ми боротимемося за повагу і визнання.Особливо пишаємося тим, що велика Зінаїда Турчина, яка 17 травня 2026 року відсвяткувала своє 80-річчя, вважається однією з найвидатніших гандболісток XX століття. Український гандбол подарував світові чемпіонів задовго до того, як хтось приймав рішення про його реінтеграцію чи виключення — і він залишиться жити й після цієї війни. Просимо IHF не втрачати з поля зору цю історію та цю гордість, ухвалюючи свої рішення.2. Відсутність консультацій.Ми висловлюємо жаль з приводу того, що з Федерацією гандболу України заздалегідь не проконсультувалися щодо цих далекосяжних рішень. Як Національна федерація, чиї інтереси це зачіпає безпосередньо, ми маємо законне право брати участь у розробці процесу реінтеграції. Просимо IHF надалі завчасно залучати нас до ухвалення подібних рішень.3. Відкриті питання щодо практичної реалізації.Просимо надати роз'яснення щодо таких питань:– Яким чином планується гарантувати, що російські та білоруські команди й офіційні особи не матимуть структурних або фінансових зв'язків із державними чи військовими установами своїх країн, особливо зважаючи на чітко задокументовану інтеграцію російського спорту в державну систему?– Як планується запобігати ситуаціям, коли українські команди чи клуби будуть змушені грати у прямих матчах проти російських або білоруських команд у межах змагань IHF як під час війни, так і після її завершення?– Які механізми передбачає IHF для оперативного скасування прийнятих рішень у разі подальшої ескалації чи нових воєнних злочинів?4. Висновок.Федерація гандболу України шанобливо закликає IHF переглянути свої рішення від 3 та 12 липня 2026 року або, щонайменше, призупинити їх дію до припинення бойових дій. Водночас просимо IHF підкріпити свої неодноразові обіцянки підтримки конкретними, перевірюваними заходами — чи то у формі фінансової допомоги, організаційної підтримки при проведенні міжнародних матчів, чи то цільових програм для наших молодих гравчинь і гравців, які проживають за кордоном. Підтверджуємо свою готовність до конструктивного діалогу з IHF і залишаємося відкритими до переговорів у будь-який час.З повагою,Андрій МельникПрезидент Федерації гандболу УкраїниОлександр ГладунГенеральний секретар Федерації гандболу України
120переглядів
