#поезія
ДОБРИЙ ДЕНЬ!
Він в ліс по мухомори йшов, безстрашний,
наївно сподівався – добреде.
Та раптом полісмен і тецекашник
до нього привітались: "Добрий день!"
Він буркнув: "Добрий день!"
І впав додолу,
мов серце – в п'яти, кошик без грибів.
Кущами дременув за видноколо –
аж ліс перед очима зарябів!
Кущі й гілки дерев – чіпкі лещата –
періщили в лице, впивались в плоть.
Та він гудів, немов космічний шатл,
й долав геройськи смугу перешкод!
Він здавна готувавсь:
пробіжки й каша,
сто тисяч присідань на два стегна.
Захекавсь бідолашний тецекашник,
схопився за печінку й застогнав!
Роти повідкривали мухомори:
такого ще не бачили кіна!
Бігун весь ліс, здавалось, переоре.
Аж виросла із куряви стіна!
Ні з чим лишились в лісі тигролови.
Втікач без мухоморів геть бреде.
І дні нові удаль біжать, щоб знову
він в тиші вчув знайоме:
"Добрий день!"
© Сашко Обрій.
	    
    ДОБРИЙ ДЕНЬ!
Він в ліс по мухомори йшов, безстрашний,
наївно сподівався – добреде.
Та раптом полісмен і тецекашник
до нього привітались: "Добрий день!"
Він буркнув: "Добрий день!"
І впав додолу,
мов серце – в п'яти, кошик без грибів.
Кущами дременув за видноколо –
аж ліс перед очима зарябів!
Кущі й гілки дерев – чіпкі лещата –
періщили в лице, впивались в плоть.
Та він гудів, немов космічний шатл,
й долав геройськи смугу перешкод!
Він здавна готувавсь:
пробіжки й каша,
сто тисяч присідань на два стегна.
Захекавсь бідолашний тецекашник,
схопився за печінку й застогнав!
Роти повідкривали мухомори:
такого ще не бачили кіна!
Бігун весь ліс, здавалось, переоре.
Аж виросла із куряви стіна!
Ні з чим лишились в лісі тигролови.
Втікач без мухоморів геть бреде.
І дні нові удаль біжать, щоб знову
він в тиші вчув знайоме:
"Добрий день!"
© Сашко Обрій.
#поезія
ДОБРИЙ ДЕНЬ! 
Він в ліс по мухомори йшов, безстрашний,
наївно сподівався – добреде.
Та раптом полісмен і тецекашник
до нього привітались: "Добрий день!" 
Він буркнув: "Добрий день!" 
І впав додолу,
мов серце – в п'яти, кошик без грибів.
Кущами дременув за видноколо –
аж ліс перед очима зарябів! 
Кущі й гілки дерев – чіпкі лещата –
періщили в лице, впивались в плоть.
Та він гудів, немов космічний шатл,
й долав геройськи смугу перешкод! 
Він здавна готувавсь: 
пробіжки й каша,
сто тисяч присідань на два стегна. 
Захекавсь бідолашний тецекашник,
схопився за печінку й застогнав! 
Роти повідкривали мухомори: 
такого ще не бачили кіна! 
Бігун весь ліс, здавалось, переоре.
Аж виросла із куряви стіна! 
Ні з чим лишились в лісі тигролови.
Втікач без мухоморів геть бреде.
І дні нові удаль біжать, щоб знову
він в тиші вчув знайоме: 
"Добрий день!"
© Сашко Обрій.
 
 
                            
                                                        
                            
                            
                                                            78views
                                                        
                            
                            
                                                                                    
                            
                                                                                    
                            
                                                        
                            
                                                        
					
                                                    
                        
                     Українська
Українська
								 English
English
								 
			 
			 
			 
			 
			 
			 
			 
			