⚡ Чоловіча збірна України отримала срібні медалі ЧС-2011 🔥 13 грудня, в австрійському Гохфільцені чоловіча збірна України з біатлону отримала срібні нагороди за естафету на чемпіонаті світу 2011, що проходив у російському Ханти-Мансійську 💪🏻 Сергій Семенов був нагороджений особисто, а Олександр Біланенко, Андрій Дериземля та Сергій Седнєв після завершення сезону отримають свої медалі в Україні від президента IBU Олле Далін, який пообіцяв особисто прибути в Україну🥈 Нагадаємо, у 2011 році збірна України спершу стала бронзовим призером чоловічої естафети на ЧС-2025, однак внаслідок дискваліфікації команди Росії, за яку бій допінгіст Євгеній Устюгов 🙈 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

#історія #події 🗺️ Абель Тасман і зустріч двох світів: Як голландський мореплавець «витягнув» Нову Зеландію з океану. ​13 грудня 1642 року голландський мореплавець, купець та дослідник Абель Янсзон Тасман (нід. Abel Janszoon Tasman) увійшов в історію як перший європеєць, який побачив береги сучасної Нової Зеландії. Ця подія стала не просто географічним проривом, але й драматичним зіткненням абсолютно різних культур і світів. ​На пошуки «Невідомої Південної Землі» ​Експедиція Тасмана, організована Голландською Ост-Індською компанією, мала амбітну мету: знайти та дослідити міфічну Terra Australis Incognita (Невідома Південна Земля) – величезний континент, існування якого європейці припускали для «збалансування» північної півкулі. ​14 серпня 1642 року два його кораблі, Heemskerck і Zeehaen, відпливли з Батавії (сучасна Джакарта). Після відкриття острова, який Тасман назвав Землею Ван Дімена (сьогодні відомий як Тасманія), експедиція рушила на схід. ​Відкриття і «Затока Вбивць» ​У полудень 13 грудня 1642 року впередсмотрящий на флагмані «Heemskerck» помітив на обрії високі, протяжні гори. Це був західний берег Південного острова Нової Зеландії, що здіймався на тлі неба. Тасман записав у своєму судновому журналі, що побачив «велику землю, що височить високо над морем». ​Протягом кількох днів голландці шукали місце для якірної стоянки, щоб поповнити запаси води. Вони зайшли у велику бухту (сьогодні Затока Голден-Бей), де вперше зустрілися з корінним населенням — войовничими племенами маорі 🇳🇿. ​На жаль, перша зустріч обернулася трагедією. Маорі сприйняли сигнали з голландських суден як заклик до бою. Другого дня кілька каное протаранили маленький човен, який передавав повідомлення між кораблями, внаслідок чого загинуло четверо європейців. Тасман, розлючений і не наважуючись висадитися на берег, назвав це місце «Затокою Вбивць» (Moordenaers Bay) і швидко відплив. ​Географічний внесок ​Хоча Тасман не ступив на землю і не здійснив детального картографування, його експедиція мала вирішальне значення: ​Нова Зеландія: Він довів, що це окремий великий архіпелаг, який назвав Nieuw Zeeland на честь голландської провінції Зеландія. ​Велика Карта: Дані Тасмана значно уточнили уявлення європейців про південну частину Тихого океану, хоча він так і не знайшов легендарну Terra Australis (якою, як виявилося пізніше, була сама Австралія, контури якої він теж допоміг уточнити). ​Повторно європейці повертаються до Нової Зеландії лише через 127 років, коли її берегів досягла експедиція Джеймса Кука. Абель Тасман, на честь якого названі острів, море та безліч географічних об'єктів, став піонером у відкритті цього дивовижного, далекого світу.

#дати #свята 🙏 Чудотворець і Захисник: День Святителя Спиридона Тримифунтського. Сьогодні, 12 грудня (за новоюліанським та григоріанським календарем), православні християни, зокрема Православна Церква України (ПЦУ) та Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ), вшановують пам'ять Святителя Спиридона Тримифунтського (близько 270–348 рр.). Цей святий є одним із найшанованіших у східній традиції, його часто ставлять в один ряд із Миколаєм Чудотворцем. Ключові факти про Святителя Спиридона: 1. Пастир і Захисник Віри: Спиридон жив на острові Кіпр, у місті Тримифунт, де був єпископом. До прийняття сану він був простим, але дуже доброчесним пастухом. Саме тому його часто зображують у скромному одязі або пастушій шапці. Цей факт підкреслює його близькість до простого народу. 2. Чудеса та Допомога Бідним: Святитель Спиридон прославився як великий чудотворець. Згідно з переказами, він міг зупиняти посуху, зцілювати хворих і навіть воскрешати мертвих. Він особливо опікувався бідними та нужденними, вважаючись їхнім покровителем. За це його глибоко шанували ще за життя. 3. Учасник Нікейського Собору: У 325 році Спиридон брав участь у Першому Вселенському (Нікейському) Соборі. Під час суперечок про природу Ісуса Христа він, будучи простим і неграмотним, на відміну від багатьох учених богословів, здійснив диво: він узяв у руки цеглину і стиснув її. Зверху з'явився вогонь (символ Святого Духа), знизу потекла вода (символ Отця), а в руках залишилася земля (символ Сина). Цим наочним прикладом він пояснив єдність і нероздільність Пресвятої Трійці. 🔥💧 4. Покровитель Подорожуючих та Фінансів: Завдяки своєму доброму серцю та чудесам, пов'язаним із допомогою бідним, Святителя Спиридона вважають покровителем подорожуючих, а також тим, хто забезпечує матеріальний добробут і захищає від фінансових труднощів. Мощі Святителя Спиридона зберігаються на грецькому острові Корфу (Керкіра) і є однією з головних святинь Греції.

ВОГНИК ВІРИ НЕ ЗГАСА Що знову хоче та орда? Невже свої́х земель їй мало? Чому́ на нас її хода? За що нас горе це спіткало? За що це сунеться на нас? Ніхто ж у нас їх не чекає! Це – як трощи́ть іконостас… Які думки́ цей збрід плекає? Неначе кістка, ця земля, Впопе́рек горла зброду стала, На край наш плани звідтіля, Аж ди́ба ця мерзота встала. Молитва кожна має міць, І їх в вінець Госпо́дь сплітає, Та рветься погань силоміць, Й про це вже явно сповіщає. Вже шматувати хоче все, Святую землю спопелити, І намір цей орда несе, Так рветься в край святий ступити. Її не спа́лить у вогні, Не знищить землю цю святую, Не дасть Госпо́дь нас сатані Й Вкраїну нашу молодую. Щодень напруга ця зроста, Надія, що Всевишній вчує, Не знищить нас тая орда, Госпо́дь Вкраїну нам врятує. Та ворог хоче воювать, Йому Вкраїни ще бракує, Готовий вже він наступать. Почвара щось собі мудрує. Той лютий ворог має план – Йому потрібна Україна, Все знищить хоче цей тиран , Та Україна є нетлінна. Чому́ біда спіткала нас? Чом нас нена́видить мерзота? Та вогник віри в нас не згас, Не вмре Вкраїна наша зло́та! 18.02.2022 р. © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

🇺🇦Прочитайте Павла Тичину зараз! Актуально...аж холоне кров. Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла. Щоб жить — ні в кого права не питаюсь. Щоб жить — я всі кайдани розірву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Московіє! Мене ти пожирала, як вішала моїх дочок, синів і як залізо, хліб та вугіль крала… О, як твій дух осатанів! Ти думала — тобою весь з'їдаюсь? — та, подавившись, падаєш в траву… Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла. Сини мої, незламні українці, я буду вас за подвиг прославлять,— ідіть батькам на допомогу й жінці, дітей з ярма спішіте визволять! На слобожанських нивах, на подільських, на Чорнім морі — я прошу, молю! — вбивайте ворогів, злодюг кремлівських, вбивайте без жалю! Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь, гляджу їх, мов пшеницю ярову. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Повстань! І з ран — нове життя заколоситься, що з нього світ весь буде подивлять, яка земля! яке зерно! росиця! — Ну як не сіять? Як відсіч ворогу не дать! І я сіяю, крильми розгортаюсь, своїх орлів скликаю, кличу, зву… Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Ще буде: неба чистої блакиті, добробут в нас підніметься, як ртуть, заблискотять косарки в житі, заводи загудуть… І я життям багатим розсвітаюсь, пущу над сонцем хмарку, як брову… Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла. Кремлівська гидь, тремти! Я розвертаюсь! Тобі ж кладу я дошку гробову! Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. 🖊️ Павло Тичина P S. Це оригінал.

Крим з чотирьох сторін омивається океаном……. А земля стоїть на черепашках, ясненько. Живіть з цим як хочете. 😂🤣 https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #особистості 📘 Борис Грінченко: Людина-Словник, що Збудувала Літературну Мову 🇺🇦. Сьогодні ми згадуємо постать, без якої неможливо уявити становлення сучасної української мови. 9 грудня 1863 року народився Борис Дмитрович Грінченко — видатний український письменник, лексикограф, етнограф, педагог, публіцист і громадський діяч. Він був титаном праці, який присвятив своє життя боротьбі за українську ідентичність через слово. ✍️ Словник як Акт Національного Творення Головним подвигом життя Грінченка, безумовно, є його «Словарь української мови». Народження Норми: Цей чотиритомний фундаментальний словник, виданий у 1907–1909 роках, містив близько 68 000 слів. Він став першим всеосяжним словником української мови, який включав не лише літературні та діалектні слова, а й термінологію та фразеологізми. Утвердження Єдності: У часи, коли російська імперська влада активно обмежувала вживання української мови, словник Грінченка став не просто науковим виданням, а потужним інструментом утвердження єдиної літературної норми та доказом багатства і самостійності українського слова. Він став настільною книгою для інтелігенції, яка боролася за відродження нації. 📚 Освітній та Культурний Внесок Грінченко не обмежувався лише словникарством: Педагогіка: Як талановитий педагог, він розробляв підручники для народних шкіл, зокрема «Рідне слово», і докладав неймовірних зусиль для українізації освіти на підросійських землях. Письменництво: У його літературному доробку — поезії, оповідання та історичні твори (як-от відома драма «Степовий гість»), які викривали соціальну несправедливість. Громадська Діяльність: Він був одним із засновників Української радикальної партії та активно долучався до політичної боротьби за права українців. Борис Грінченко залишається символом самовідданої праці на благо рідної культури. Його словник досі є основою для всіх сучасних лексикографічних праць, а його життя — прикладом служіння нації. 🙏

#поезія ЗИМНИЙ ВЕЧІР У обіймах багряного неба, Нічні зорі сріблясті горять. Як у морі бурхливому човен, Виплив місяць з-за хвиль, що шумлять. Тихо- тихо, так вечір спустився, Холоденко вушанку вдягнув. Морозенко на щічку похукав, А Вітренко узяв та й заснув. Заколисана сонна природа, В сплячку зимну пожухла, лягла. Вже не дощ,а зимова негода, Сніжні валки, замети несла. Хай спочинуть дерева до літа, Сумна, сіра, осіння печаль. У багрянець земля вся одіта, Їй зима принесе білу шаль. Мерехтять сріблом скупані зорі, Блиском сяють в казковій імлі. Місяць красень пливе, як у морі, Зимний вечір настав на дворі.

#історія #події 💔 Трагедія Вірменії: «Різдвяний» землетрус, що стер з лиця землі цілі міста. Сьогоднішня дата, 7 грудня, є в Вірменії Днем пам'яті та жалоби. У 1988 році саме цього дня сталася одна з найстрашніших природних катастроф в історії СРСР та сучасної Вірменії — Спітакський землетрус. Це був удар стихії, який не лише забрав десятки тисяч життів, але й оголив вразливість будівельних норм та став каталізатором суспільних змін. «Тихий» удар величезної сили 🤯 О 11 годині 41 хвилині ранку земля у північній частині Вірменської РСР здригнулася. Це був землетрус магнітудою близько 6.8–7.0 за шкалою Ріхтера, але через невелику глибину епіцентру (всього 10 км) і розташування безпосередньо під населеними пунктами, руйнівна сила на поверхні досягла 10 балів (за 12-бальною шкалою MSK-64). Головні жертви: Місто Спітак було повністю зруйноване за 30 секунд. Міста Ленінакан (нині Гюмрі) та Кіровакан (нині Ванадзор) зазнали катастрофічних пошкоджень. Офіційна кількість загиблих склала понад 25 000 осіб, десятки тисяч були поранені, а понад 500 000 людей залишилися без даху над головою. 😔 Людський фактор та міжнародна допомога Через неналежну якість будівництва (особливо панельних будинків 60–80-х років) та відсутність сейсмостійкості, більшість будівель склалася, як карткові будиночки. Удар стихії був настільки раптовим, що більшість жертв загинули на робочих місцях, у школах та лікарнях. СРСР офіційно прийняв масштабну міжнародну допомогу. 🌍 Рятувальники та гуманітарні вантажі прибули з десятків країн світу, включаючи США, Францію та Швейцарію. Кадри руїн та міжнародної солідарності облетіли увесь світ. Спітакський землетрус залишив незагоєну рану в історії Вірменії, але він також продемонстрував силу людського співчуття та єднання перед обличчям непереборної стихії. 🕯️

#історія #події 🚀 Місія «Аполлон-17» та народження «Блакитного Мармуру». Сьогодні, 7 грудня, минає чергова річниця старту місії, яка стала величним завершенням однієї з найамбітніших космічних програм в історії людства. 7 грудня 1972 року з космодрому на мисі Канаверал стартував космічний корабель «Аполлон-17» — остання пілотована місія NASA на Місяць. Чому ця місія була особливою? «Аполлон-17» мав низку унікальних особливостей, які відрізняли його від попередників: Науковець на борту: У складі екіпажу вперше був не лише пілот, а й професійний геолог — Гаррісон Шмітт. Це підкреслювало наукову спрямованість фінальної місії. Двоє інших членів екіпажу — командир Юджин Сернан (який став останньою людиною, що ступила на Місяць) та пілот командного модуля Рональд Еванс. Довготривале дослідження: Екіпаж провів на Місяці рекордні 75 годин і здійснив три виходи на поверхню, загальною тривалістю понад 22 години. Дослідники працювали у долині Таурус-Літтров, зібравши рекордну кількість місячних порід та ґрунту — 110,5 кг. ⛏️ Перший нічний старт: Запуск ракети-носія «Сатурн V» відбувся о 00:33 за східним часом, що зробило його єдиним нічним запуском у всій програмі «Аполлон». Грандіозне видовище, коли полум'я мільйонів кінських сил освітлює нічне небо, стало одним із найвідоміших кадрів епохи. Фотографія, що змінила світ За кілька годин після старту, на шляху до Місяця, екіпаж зробив одну з найвідоміших фотографій в історії — «The Blue Marble» (Блакитний Мармур). На цьому знімку Земля повністю освітлена Сонцем, і він став першим чітким повнокадровим зображенням нашої планети, яке бачив світ. 🌎 Фотографія миттєво перетворилася на ікону екологічного руху та символ єдності, підкреслюючи крихкість і самотність нашого дому у безмежному просторі. Завершення місії «Аполлон-17» 19 грудня 1972 року ознаменувало кінець золотої доби пілотованих польотів на Місяць. Це був грандіозний фінал, що назавжди зафіксував місце людини у міжпланетній історії.