РЙ.
Світла планово нема.
Ночером кудись подівся газ? Ночером же ж знайшовся.
Дощ пирищіть з учорашнього дня.
Котики вимагають негайно відчинити їм всі двері!!!
Милуються на дощ?
Рррррозвертаються та сунуться назад у хату!
- Я в горшик вдома посссссцю!:)
Так же ж себе й собака Вахтанг поводить!:)
Вдома не сцить!:) Гуляти не йде!:)
На літо чекає!:)

Вранішній «врожай» збирали. Яйця. Впольована та по всьому обійстю розкладена мишва!:) Даруйте, собачі гівна!:)

Гостей чаєм вже пригощали.
Чергову тривогу вишуканим матюччям коментували.
В крамницю ганяли.
Вказівний палець якісно ножем різали!:)

Тепер знов читаємо з ліхтариками.
А придворна зграя нас розважає!:)

В головних ролях домашнього піссссстаклю традиційно собака Ллллєдя та кішка Онука Наша Снігуронька!:)

На космічній швидкості лллльотають!:)
Жужмом збирають всі килимки по всій хаті!:)
Злітають під стелю на шафи й звідти гудуть та плюються!:) (Онука!)
Гарчать, гавкотять, зі штанів вистрибують, псссссешуть та нервляться знизу! (Лєдя!)

…
Вчора під час чергового планового знеструмлення дочитала книжку Максима Петренка Maksym Petrenko, людини, яка ще в 2014 році з «білим квитком» стала на захист України…
Й яка загинула в 2023…
Герою слава…

В кінці книжки він сподівався…
«І вже точно не потрібно рити окопи в Словʼянську після 5 липня 2014 року.
Сподіваюсь, більше ніколи не буде потрібно.»

Донецька біженка моя Ірина Олександрова родом зі Словʼянську…
Куди після донецького полону вона з усією родиною й повернулася.
Де знов все кинула вже в 2022 й приїхала до мене…

Багато хто з її друзів також поїхав й не повернувся.
Хтось їхав та повертався.
Хтось взагалі весь цей час залишався в Словʼянську.

Тепер…
Чи є ще можливість на щось сподіватися?
Хезе…

Дуже близькі Іринкини друзі поки що там…
Збирають потихеньку речі.
Сподіваються, що тікати все ж не прийдеться…

Собака в них нещодавно помер…
На тлі всіх переймань ще й таке лихо…

То вони хуткенько знайшли спосіб покращити загальний родинний настрій!:)
Підібрали щеня!:)
А наступного дня - ще й двох кошенят!!!
Сидячи буквально на валізах!!!

Олександрова ця моя…
Мало того, що організЬм хезешо відкаблучує…
Так ще й настрою позитивного ніц нема…

То я й розмірковую?
Якщо Іруськіним словʼянським друзям помічними виявилися двортерʼєрське щеня та два сміттєзвалищних кошеняти, може ж й нам час якесь кошеня прихистити?:)

Ірина волає, що ні!!!
- Бо ж закінчиться війна, я їхатиму додому й ти (я!):) примусиш те кошеня забрати додому, а я на це не підписуюся!!!:)

…Якийсь роздрізганий набір думок в мене сьогодні виходить…
Та як усе наше життя зараз…
Таке ж роздрізгане…

Невсеремось!!!
Ви як там?
Цілі?

🇺🇦 Жива риба, "танцююча" валіза і натовпи в Умані: як пройшла головна молитва Рош га-Шана

Журналісти УС зафіксували найяскравіші моменти святкування єврейського Нового року в Умані.

На кадрах можна побачити велику кількість паломників, живу рибу для обрядів та валізу, що "танцювала" під час урочистостей.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

#поезія
Усі мої вірші складаються в імена,
У біль, що сягає неба, але не дна,
Все, що залишиться по мені — слова і рими,
Плани невтілені, про які говорили ми
В часи, коли ще не знали слова донати,
Коли виходив на сцену зі словами «слава Україні»,
А тобі не знали, що відповідати,

І ти стоїш, як Шрек, укритий цибулевими шарами,
Як Гаррі Поттер перед тим капелюхом, але без шраму,
Ловець мрій по життю, та не ловець у житі,
У намаганні над гніздом зозулі пролетіти,
Як твоє минуле
пролітає маленьким птахом
Над Полтавським шляхом.

Пташеня, підкинуте до гнізда,
Порахуй до ста,
Сонце тут сходить пізно, у нас не так.
Далі від дому за окружною зорі
Воском прозорим малюють покоси сонні,
Місто, що подарує нові історії,
Совість, яка визирає із вікон висоток
Вулиць, що мали стати тобі тимчасовими.

Знов повертаюся у минуле.
Пам’ятаю, як дідусь розказував,
Що вкручував першу лампочку у селі,
І не стримував сліз.
Як виписував дві газети: Сільські вісті і Порадницю,
З першої вчився поратися, з другої — похмелятися,
Я б і зараз їх почитав.

Добре, що дід цього вже не бачить,
Не збиратиме мокре від сліз нажите
в картате збіжжя,
Не йтиме з валізами й клунками бездоріжжям
Луганщини,
Не молитиметься богу, який нікому не допоможе,
Боже, добре, що він не бачить,
Як те, що було його, стає чужим,
Добре, що не дожив.

Так сидиш ночами у темряві,
поки серце заходиться,
І записуєш все, що нашіптують демони
З дна колодязя.
Скільки текстів написано за п’ять хвилин
на хиткому стільчику,
Скільки авторів виходить на сцену, аби відкритися,
А скільки — просто продекламувати вивчене
З кам’яним лицем.
Скільки із них
читає справді про себе.

Тільки одного жодна поетеса сьогодні ще не сказала:
Поезія не вимірюється оцінками з глядацького залу,
Спробуй взяти з собою горе на сцену і там лиши його,
Спробуй прочитати так, як читає Шилова.

Потреба в тобі вимірюється глибиною історій,
які виніс на сцену,
Зрештою кожен із нас залишиться тільки сторінкою
в антології слему,
Коли дійдеш до моєї,
не перегортай одразу.

09.08.25
Сашко Середа

#валіза #природа #море #пляж

Швидкий світанок

Вони прокинулись не від будильника, а від вибуху.

Десь не так далеко, за пагорбом, гуркотіло. Дім здригнувся, ніби прокинувся разом з ними — і теж не хотів вставати. Але часу не було. Фронт уже був поруч. І треба було їхати.

Мама швидко запихала в сумки найнеобхідніше: документи, ліки, хустинку з весілля, фотографії, де ще всі разом. Батько мовчки вантажив речі на вантажівку, яку дали волонтери. Її кузов уже був наполовину заповнений чужими валізами, торбами, кліткою з кроликом і дитячим велосипедом. Все те було не речами — а спогадами, які ніхто не хотів залишати.

Марічка, їхня донька, тримала в руках плюшевого ведмедика і питала:
— А ми повернемось?
— Так, обов’язково, — сказав тато, навіть не озирнувшись. Він не мав права сумніватись. Хоча очі в нього були червоні. Не від пилюки.

Бабуся запитала, чи можна забрати подушку. “Ту, вишиту, з павичем.” Її все життя шила ще дідова сестра. Мама кивнула і посміхнулась:
— Ми заберемо і подушку, і все, що пам’ятає нас.

Вантажівка заторохтіла, запиливши двір. У кабіні вже сиділи інші — жінки, діти, старенький чоловік із білою тростиною. Мама з Марічкою сіли поруч. Тато стрибнув останнім.
— Усі?
— Усі.

І поїхали.

Місто зникало за спинами, за хвилинами. Повз миготіли знайомі хати, парк із гойдалкою, школа, де Марічка малювала свій перший малюнок на уроці. Все здавалося нереальним — як сон, який ще не хочеш відпускати. Та вже мусиш.

Мовчали довго. Лише двигун гудів, а дорога стрибала під колесами. Потім мама прошепотіла:
— А пам’ятаєш, як ми тут гуляли восени?
— Дощ ішов і каштани падали під ноги, — відповів тато. — І ми тоді заблукали на годину.
— І було добре, що заблукали.

Марічка дивилась у вікно. Там, попереду, розливалося сонце — те саме, яке світило і вдома, і в кожному іншому місті. Вона стискала свого ведмедика і нарешті посміхнулась.
— А в новому місці є ліс?
— Є, — сказав тато. — І озеро.
— І гойдалки?
— Обов’язково.

Їхали довго. Але вже не тікали — вже прямували. Не від, а до. До безпеки. До спокою. До нового дому.

Залишилось багато — рідна вулиця, стіни, вікна, які бачили їхні радощі й страхи. Але забрали головне — одне одного, пам’ять і надію.

Бо навіть під час війни серце може пакувати речі швидко, але мріяти — повільно, вдумливо.

Вантажівка гуркотіла далі. І сонце в кабіні світило не гірше, ніж раніше.

Привезти з Москви до Києва 38 млн євро кешу під вибори Порошенко допоміг кум путіна Медведчук
З'явилися нові деталі у скандальній справі Порошенка, коли за пару днів до президентських виборів йому привезли з Москви €38 млн готівкою.
"У суді з'ясувалося, що організувати схему з чартерним рейсом і валізами готівки на фальсифікацію виборів політику допоміг його бізнес-партнер, кум путіна Віктор Медведчук.
Суду були надані відео-докази, згідно з якими €38 млн готівкою було доставлено чертрним рейсом з Москви до Києва бізнес-партнером Медведчука - Олександром Баримовим.
Відеозапис був зроблений спеціально: Медведчук документував «сиволоґо» перед виборами, створюючи собі запасний парашут.
, - пише видання.
Що стосується самого факту передачі російських грошей, то він пояснюється просто: РФ була зацікавлена ​​в Порошенку. президентське крісло.

Хакери отримали ДНК путіна: знайшли схожість із Гітлером та високий ризик раку простати, – Bild.
▪️Диктатор тримає у секреті свій генетичний код, змушуючи охорону бігати із валізами;
▪️Хакери зламали комп'ютер його дворідного племінника Михайла. Там знайшли його аналіз ДНК за 2023 рік;
▪️Генетична схожість племінника з дядьком – 6,5%. Таким чином хакери здобули частину генетичного коду кремлівського лідера;
▪️путін відноситься до рідкісної на росії гаплогрупи E-V13;
▪️Адольф Гітлер був носієм рідкісної гаплогрупи E-V13;
▪️Також Genotek перевірила геном Михайла путіна на наявність ризиків та захворювань. Виявила підвищений ризик раку простати.🗿🗿🗿

З днем торгівлі усіх причетних,
Покупців заможних, чемних.
Та зарплати у валізах,
Не відчути термін криза!

Жити круто та цікаво,
У Парижі пити каву.
Працювати із натхненням
Та радіти сьогоденню!