• 1
    1comments 131views
  • #навКоло_книг
    Якщо раптом хтось не знає, то сьогодні не тільки День закоханих👫, а й День книгодарування🥰📚.
    Подивіться, яку красу створили у Видавництві Старого Лева😍 Можете ділитись зі своїми половинками, які теж у книжковій темі😉
    2
    344views
  • 1
    504views 17Plays 1 Shares
  • Американська бобслеїстка Елана Маєрс Тейлор стала чемпіонкою на Олімпіаді 2026
    #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт
    Детально читайте на сторінці: https://brovarysport.net.ua/?p=36093
    Американська бобслеїстка Елана Маєрс Тейлор стала чемпіонкою на Олімпіаді 2026 #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт Детально читайте на сторінці: https://brovarysport.net.ua/?p=36093
    BROVARYSPORT.NET.UA
    Мама двох нечуючих дітей завоювала перше золото на своїй п’ятій Олімпіаді у 41 рік (ВІДЕО)
    Американська бобслеїстка Елана Маєрс Тейлор стала чемпіонкою на Олімпіаді 2026. Елана вперше взяла участь у Олімпіаді 2010 року, і з того часу здобула три срібні та дві бронзові нагороди у двох дисциплінах: монобобі та бобслеї-двійках. Також вона є 4-разовою чемпіонкою світу. Через вагітність Тей
    103views 1 Shares
  • На порозі стояв високий чоловік у зеленому камзолі, обмотаному ременями, до яких були прикріплені пістолі.
    Едмундо моментально вкрився потом, ніби вгледів примару.
    — Не чекав мене знову побачити? - запитав гість, посміхаючись.
    — Фернандо Морейро ... адже ти був мертвий. я точно пам'ятаю, як ти валявся у калюжі крові.
    — Як бачиш, я живий. А той клятий день стоїть у мене перед очима, немов то було тиждень тому. Ось це мені про нього завжди буде нагадувати, - сказав Фернандо, вказавши на пов'язку на оці.
    — Сталась прикра помилка, — буркнув Гуляка і витяг шаблю з піхов, - тепер я довершу те, чого ми не закінчили на острові.
    Вони схрестили шаблі. Гуляка люто атакував, Фернандо відбивався, і зрештою, скориставшись тим, що супротивник вийшов з себе, зробив кілька обманних рухів і вибив зброю з його рук. До того ж так, що вона відлетіла в інший бік каюти. Потім Фернандо приставив лезо ворогу до горла.
    — Ти мрець! - заскрипів зубами Едмундо, - Віченцо Рівас особисто здере з тебе шкіру!
    — Рівас зараз лежить поранений на палубі та молить його помилувати, твоя команда замкнена в трюмі. Корабель тепер мій. Але, на відміну від тебе, я можу висадити тебе і твоїх дружків на узбережжі. Але спочатку хочу вивідати дещо.
    — Брешеш! - скаженіючи від люті загарчав Гуляка, - Вовк, Скажена Баракуда, де ж вас чорти носять!
    Але ніхто не біг на допомогу. Фернандо дозволив бранцю визирнути з каюти, біля якої стояло троє озброєних до зубів людей.
    — Потрібна допомога? - звернувся один з них до Фернандо.
    — Ні, Стіве, усе добре. Я побалакаю з колишнім господарем цього судна, після чого довірю його вашому піклуванню.
    Гуляка усвідомив безвихідь свого становища і сів у крісло, схопившись за голову.
    Фернандо поглянув на аркуш паперу, що лежав на столі, і схопивши, його, вимовив:
    — Чи не на цьому острівці рік тому ти приховав награбоване?
    — Так, це та сама карта. Забирай ці гроші собі, тільки не вбивай, — почав благати Гуляка, зрозумівши в якому становищі опинився.
    — Запхай цю карту разом з грошима собі в дупу! — ощирився Фернандо. — Якщо бажаєш залишитися живим, кажи, що сталося з Габріелою. Не уявляєш, як я мріяв знову зустрітися з тобою, коли лежав один на безлюдному березі і вмирав від поранень. Пам'ятаєш, вона нахилилася, щоб останній раз мене поцілувати? А ти, покидьку, схопив її й потягнув на човен. Ті двоє з тобою глузували з мене пораненого. А потім, коли човен відплив, я чув її плач. Як зараз пам'ятаю, вона благала залишися зі мною. Потім я вже нічого не чув. Що ти зробив з нею, вилупку? Що?
    — Коли Габріелу доставили на корабель, хлопці замкнули її в каюті. Я хотів, аби вона була моєю коханкою, та ця навіжена плюнула мені в обличчя. Того ж дня на нас наскочив величезний військовий фрегат. Бій був тяжким, нам неабияк пошарпали крильця, але ми змогли втекти, він мимоволі осміхнувся, згадуючи пережите. — Зате потім нам дістався жирний торгівець, який перевозив тканини, деревину і рабів. Разом з ними ми продали і Габріелу.
    — Куди вона потрапила?
    — Гадаєш, знаю?
    — Я давав тобі можливість залишитися живим в обмін на те, що мені потрібне, — спокійно зауважив Фернандо і знову приставив до горла співрозмовника лезо шаблі. — Хутчіш кажи, а то не втримаюсь.
    — Гаразд, пригадую, — пробелькотів Гуляка, — її купив португальський работоргівець Густаво Поштига. Як актрису для свого невільницького вертепу. Кажуть, всі дівки з того вертепу — його коханки, — в очах пірата страх перемішався із втіхою, яку він отримував від споглядання емоцій на обличчі супротивника. — Можеш убити, та більше я нічого не знаю!

    Читати далі за посиланням

    https://arkush.net/book/1202

    Приємного читання!
    На порозі стояв високий чоловік у зеленому камзолі, обмотаному ременями, до яких були прикріплені пістолі. Едмундо моментально вкрився потом, ніби вгледів примару. — Не чекав мене знову побачити? - запитав гість, посміхаючись. — Фернандо Морейро ... адже ти був мертвий. я точно пам'ятаю, як ти валявся у калюжі крові. — Як бачиш, я живий. А той клятий день стоїть у мене перед очима, немов то було тиждень тому. Ось це мені про нього завжди буде нагадувати, - сказав Фернандо, вказавши на пов'язку на оці. — Сталась прикра помилка, — буркнув Гуляка і витяг шаблю з піхов, - тепер я довершу те, чого ми не закінчили на острові. Вони схрестили шаблі. Гуляка люто атакував, Фернандо відбивався, і зрештою, скориставшись тим, що супротивник вийшов з себе, зробив кілька обманних рухів і вибив зброю з його рук. До того ж так, що вона відлетіла в інший бік каюти. Потім Фернандо приставив лезо ворогу до горла. — Ти мрець! - заскрипів зубами Едмундо, - Віченцо Рівас особисто здере з тебе шкіру! — Рівас зараз лежить поранений на палубі та молить його помилувати, твоя команда замкнена в трюмі. Корабель тепер мій. Але, на відміну від тебе, я можу висадити тебе і твоїх дружків на узбережжі. Але спочатку хочу вивідати дещо. — Брешеш! - скаженіючи від люті загарчав Гуляка, - Вовк, Скажена Баракуда, де ж вас чорти носять! Але ніхто не біг на допомогу. Фернандо дозволив бранцю визирнути з каюти, біля якої стояло троє озброєних до зубів людей. — Потрібна допомога? - звернувся один з них до Фернандо. — Ні, Стіве, усе добре. Я побалакаю з колишнім господарем цього судна, після чого довірю його вашому піклуванню. Гуляка усвідомив безвихідь свого становища і сів у крісло, схопившись за голову. Фернандо поглянув на аркуш паперу, що лежав на столі, і схопивши, його, вимовив: — Чи не на цьому острівці рік тому ти приховав награбоване? — Так, це та сама карта. Забирай ці гроші собі, тільки не вбивай, — почав благати Гуляка, зрозумівши в якому становищі опинився. — Запхай цю карту разом з грошима собі в дупу! — ощирився Фернандо. — Якщо бажаєш залишитися живим, кажи, що сталося з Габріелою. Не уявляєш, як я мріяв знову зустрітися з тобою, коли лежав один на безлюдному березі і вмирав від поранень. Пам'ятаєш, вона нахилилася, щоб останній раз мене поцілувати? А ти, покидьку, схопив її й потягнув на човен. Ті двоє з тобою глузували з мене пораненого. А потім, коли човен відплив, я чув її плач. Як зараз пам'ятаю, вона благала залишися зі мною. Потім я вже нічого не чув. Що ти зробив з нею, вилупку? Що? — Коли Габріелу доставили на корабель, хлопці замкнули її в каюті. Я хотів, аби вона була моєю коханкою, та ця навіжена плюнула мені в обличчя. Того ж дня на нас наскочив величезний військовий фрегат. Бій був тяжким, нам неабияк пошарпали крильця, але ми змогли втекти, він мимоволі осміхнувся, згадуючи пережите. — Зате потім нам дістався жирний торгівець, який перевозив тканини, деревину і рабів. Разом з ними ми продали і Габріелу. — Куди вона потрапила? — Гадаєш, знаю? — Я давав тобі можливість залишитися живим в обмін на те, що мені потрібне, — спокійно зауважив Фернандо і знову приставив до горла співрозмовника лезо шаблі. — Хутчіш кажи, а то не втримаюсь. — Гаразд, пригадую, — пробелькотів Гуляка, — її купив португальський работоргівець Густаво Поштига. Як актрису для свого невільницького вертепу. Кажуть, всі дівки з того вертепу — його коханки, — в очах пірата страх перемішався із втіхою, яку він отримував від споглядання емоцій на обличчі супротивника. — Можеш убити, та більше я нічого не знаю! Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/1202 Приємного читання!
    5
    467views
  • Острів Хортиця — це справжня перлина на річці Дніпро, яка вражає своєю величчю та багатою історією. Розташований поблизу Запоріжжя, цей острів є найбільшим на Дніпрі, простягаючись на 12,5 км у довжину та близько 2,5 км у ширину, з загальною площею приблизно 23,59 км².

    Хортиця має унікальне значення як природний та історичний комплекс. Її історія сягає глибокої давнини, коли на цих землях проживали скіфи, хозари, печеніги та давні слов'яни. Проте найбільшу славу острів здобув у часи запорозького козацтва. Саме тут, серед мальовничих краєвидів, розташовувалися козацькі курені, де відбувалися важливі історичні події, що вплинули на долю України.

    Сьогодні Хортиця є важливим туристичним центром, де можна зануритися в атмосферу минулих століть. Історико-культурний комплекс "Запорозька Січ" відтворює життя та побут козаків, а театр козацького бою дозволяє відчути дух тих часів. Музей історії запорозького козацтва зберігає безцінні артефакти та розповідає про героїчні подвиги наших предків.

    Природа Хортиці також заслуговує на окрему увагу. Острів вражає різноманіттям ландшафтів: тут можна знайти густі ліси, безкраї степи та мальовничі плавні. Кожен куточок Хортиці дихає історією та природною красою, створюючи неповторну атмосферу гармонії та спокою. #моємісто #Хортиця #РіднийКрай
    Острів Хортиця — це справжня перлина на річці Дніпро, яка вражає своєю величчю та багатою історією. Розташований поблизу Запоріжжя, цей острів є найбільшим на Дніпрі, простягаючись на 12,5 км у довжину та близько 2,5 км у ширину, з загальною площею приблизно 23,59 км². Хортиця має унікальне значення як природний та історичний комплекс. Її історія сягає глибокої давнини, коли на цих землях проживали скіфи, хозари, печеніги та давні слов'яни. Проте найбільшу славу острів здобув у часи запорозького козацтва. Саме тут, серед мальовничих краєвидів, розташовувалися козацькі курені, де відбувалися важливі історичні події, що вплинули на долю України. Сьогодні Хортиця є важливим туристичним центром, де можна зануритися в атмосферу минулих століть. Історико-культурний комплекс "Запорозька Січ" відтворює життя та побут козаків, а театр козацького бою дозволяє відчути дух тих часів. Музей історії запорозького козацтва зберігає безцінні артефакти та розповідає про героїчні подвиги наших предків. Природа Хортиці також заслуговує на окрему увагу. Острів вражає різноманіттям ландшафтів: тут можна знайти густі ліси, безкраї степи та мальовничі плавні. Кожен куточок Хортиці дихає історією та природною красою, створюючи неповторну атмосферу гармонії та спокою. #моємісто #Хортиця #РіднийКрай
    6
    2Kviews
  • https://youtu.be/nn1Gi5Q01XQ?si=B4Ewc21JpzgX44Fu
    https://youtu.be/nn1Gi5Q01XQ?si=B4Ewc21JpzgX44Fu
    1
    96views
  • ‼️ Я сміявся і ви посмійтеся 😁...
    ‼️ Я сміявся і ви посмійтеся 😁...
    11
    1Kviews 221Plays
  • 280views 7Plays
  • «Чемпіон у спорті й у житті: світла пам'ять Олегу Завадецькому»
    У лікарні імені Мечникова в Дніпрі перестало битися серце мужнього воїна та спортсмена з Прикарпаття – Олега Завадецького. Смертельних поранень він зазнав у бою з російськими окупантами на Краматорському напрямку.
    З дитинства Олег вирізнявся життєрадісністю, силою духу та лідерськими якостями. Він був талановитим футболістом – ставав чемпіоном області, здобував перемоги на юнацьких та районних першостях, доводячи, що для нього спорт – це спосіб утверджувати незламність і прагнення до перемоги.
    Його життєвий шлях нерозривно пов’язаний із боротьбою за Україну. Служив у 80-й десантно-штурмовій бригаді, воював у найгарячіших точках, після поранення повернувся додому, але з перших днів повномасштабної війни знову став до зброї – цього разу у складі 63-ї механізованої бригади. Він боровся на південному та бахмутському напрямках, відзначений за визволення Херсонщини.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport #Brovarysport #янголи_спорту @Brovarysport🇺🇦🇺🇦🇺🇦
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    «Чемпіон у спорті й у житті: світла пам'ять Олегу Завадецькому» У лікарні імені Мечникова в Дніпрі перестало битися серце мужнього воїна та спортсмена з Прикарпаття – Олега Завадецького. Смертельних поранень він зазнав у бою з російськими окупантами на Краматорському напрямку. З дитинства Олег вирізнявся життєрадісністю, силою духу та лідерськими якостями. Він був талановитим футболістом – ставав чемпіоном області, здобував перемоги на юнацьких та районних першостях, доводячи, що для нього спорт – це спосіб утверджувати незламність і прагнення до перемоги. Його життєвий шлях нерозривно пов’язаний із боротьбою за Україну. Служив у 80-й десантно-штурмовій бригаді, воював у найгарячіших точках, після поранення повернувся додому, але з перших днів повномасштабної війни знову став до зброї – цього разу у складі 63-ї механізованої бригади. Він боровся на південному та бахмутському напрямках, відзначений за визволення Херсонщини. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport #Brovarysport #янголи_спорту @Brovarysport🇺🇦🇺🇦🇺🇦 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    394views