Чому Вакула, маючи чорта в кишені, не змусив його вплинути на Єкатєріну, щоби та повернула запорожцям вольницю? Дивіться нову анімаційну серію від творчої студії "Січеград".
#гоголь #різдво #вакула #чорт #козаки #антонжадько #січеград #творчастудіясічеград #українськаісторія #анімація #мультфільмдлядорослих

https://youtube.com/shorts/_JR-MY_a_qc

Друзі, пропоную до перегляду нову мікро серію від творчої студії "СічеграД". Цього разу промова буде від Миколи Васильовича.
"Козак, слава богу, ані чортів, ані ксьондзів не боїться. Багато було б користі, коли б ми стали слухати жінок. Чи не так, хлопці? Наша жінка люлька, та гостра шабля!"

#shorts #МиколаГоголь #Гоголь #Січеград #Козаки #Чорт #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #Шабля #боротьба #цитатиукраїнською #незламні

https://youtube.com/shorts/uwyny35fJ7I

Друзі, з радістю ділюсь з вами новою мікро серією від творчої студії "СічеграД".
https://youtube.com/shorts/gG-DLiaQK_I?si=w6KNlto3iS_5xviA
#shorts #ІванФранко #Каменярі #Січеград #ЛупайтеСюСкалу #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #українськакультура #боротьба #цитатиукраїнською #незламні

У листопаді 1845 року Шевченко працював у складі Археографічної комісії. Їздив по селах і містах і змальовував старовинні церкви, монастирі, незвичайні будівлі тощо. Погода видалася мокрою, вітряною і холодною.

Дорогою із села В'юнище до Андрушіва поет змок до нитки. Весь день його морозило, і надвечір він повернувся до В'юнища зовсім хворим. Довелося злягти в чужій хаті.

Хворіючи, поет написав своє посланіє «І мертвим, і живим, і ненарожденним…», «Минають дні, минають ночі» і ще кілька ліричних творів.

Про хворобу Тараса Шевченка дізнався його щирий приятель, переяславський лікар Андрій Козачковський і негайно перевіз друга з В'юнища до себе у Переяслав. У хворого почалося двостороннє запалення легенів. У той час мало хто видужував від цієї хвороби. Це знав і лікар, знав і поет. Після 20 грудня Тарасу Григоровичу погіршало, становище його було майже безнадійним.

Вірш «Як умру, то поховайте…» написано на Різдво — 25 грудня 1845 року. То був його заповіт.
На щастя, міцний організм переміг хворобу, і через два тижні поет уже вирушив на Чернігівщину з тим же таки завданням Археографічної комісії.

«Заповіт» — квінтесенція творчості Шевченка періоду «Трьох літ». У ньому сфокусовано провідні ідеї, мотиви й образи гнівної музи поета-борця. Увесь твір звучить як пристрасна промова до народу.

Силу Шевченкового «Заповіту» одразу відчули охоронці самодержавства. Шеф жандармів і начальник третього відділу Олексій Орлов, переглядаючи рукописну збірку «Три літа», яка стала головною підставою звинувачення поета й заслання — аж на десять років, з люттю перекреслив текст «Заповіту», кваліфікувавши цей твір (та деякі інші) як рос. «в высшей степени дерзкого и возмутительного содержания».

Останні дні поет провів в Петербурзі, де помер від хвороби серця та легенів. Тіло Шевченка довго везли з Петербурга до України. Провезли повінню Дніпром до Чернечої гори, де за рядками з його ж «Заповіту», друзі і поховали поета.
Свинцеву труну котили тендітні дівочі руки, а над могилою поставили дубовий хрест.

Письменник і публіцист Петро Ребро зробив припущення, що у своєму «Заповіті» Тарас Шевченко змальовує пейзаж неподалік від острова Хортиця й саме тут просить поховати його згодом. Окрім згадки про Дніпро, кручі (якими можна назвати скелі острова над річкою) наводиться, що у першій публікації твору в «Кобзарі» в рядках «Було видно, було чути, / Як реве ревучий» Ревучий зазначається з великої літери. Одну з таких назв мав Ненаситець — нині затоплений поріг на Дніпрі, що за переказами був чутний за 15-20 кілометрів.

Теорію Петра Ребра підтримала письменниця Оксана Забужко. Про це вона розповіла в одному з випусків літературної програми «ЛітПроСвіт».

#shorts #ТарасШевченко #якумрутопоховайте #Січеград #shorts #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #заповіт #боротьба #цитатиукраїнською #незламні


https://youtube.com/shorts/D1vdNdTjLNY