ВЕСНА ІДЕ – КРАСУ НЕСЕ Весна іде – красу несе, Задзвонять дзво́ни Великодні, Та й Україна над усе – Про це голосимо сьогодні. Весна іде – красу несе, І задзвенять стрімкі потоки, Госпо́дь Вкраїну нам спасе, То ж ми робім до цьо́го кроки. Весна іде – красу несе, Торує шлях до ПЕРЕМОГИ, Христос із мертвих воскресе́ І ми не зійдемо з дороги. Весна іде – красу несе, Розквітне ненька й забуяє, Для цьо́го робимо усе. Майбутнє світле нас чекає. Весна іде – красу несе, Пташиним співом озоветься, А вітер горе віднесе́ І знову МИР до нас верне́ться. Весна іде – красу несе, Та ворог лютий не розквітне, Пташина радість принесе, Згадаєм слово заповітне, Весна іде – красу несе, Несе надію із собою, Госпо́дь зробить поможе все, Щоб нам покі́нчити з війною. 10.03.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

Пишу заповіт, мені хана...

🇺🇦🎂 Вітаємо українську біатлоністку Валерію Шейгас з 20-річчям! Бажаємо міцного здоров’я, сили характеру та впевненості у власних можливостях. Нехай біатлонна дорога приносить задоволення, стабільні результати й влучні постріли, а кожен новий старт наближає до великих спортивних цілей. Хай поруч завжди будуть підтримка, мотивація та віра в себе, а в житті - радість, натхнення й здійснення найзаповітніших мрій. ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

#історія #події ​Скриня зі скарбами людства: Як Британський музей відчинив двері у вічність 🏛️🌍 ​Уявіть собі Лондон 15 січня 1759 року. Вулиці заповнені екіпажами, а в повітрі витає запах вугільного диму та аристократичної цікавості. Саме цього дня в елегантному особняку Монтегю-хаус відбулася подія, що змінила наше уявлення про культуру: вперше для публіки відкрився Британський музей. Це був перший у світі національний публічний музей, який належав не королю чи церкві, а всьому народу (ну, принаймні тій його частині, що мала пристойний вигляд). 🎩✨ ​Все почалося з одного дуже допитливого лікаря — сера Ганса Слоуна. За своє життя він назбирав понад 71 тисячу експонатів: від засушених рослин і рідкісних книг до античних монет і дивних ідолів. У своєму заповіті він запропонував цю «купу багатства» державі за символічну суму. Парламент почухав потилицю, провів лотерею (так, музей фінансували азартні ігри!), і вуаля — національна скарбниця готова. 🎰🏺 ​Ось кілька нюансів тогочасного «музейного етикету», які сьогодні здаються дикими: ​Вхід за записом: Ви не могли просто зайти з вулиці. Потрібно було подати письмову заяву, дочекатися схвалення і отримати квиток на певну годину. Музейники боялися «неконтрольованого натовпу», тому пускали лише 15 осіб на годину. 📝🕰️ ​Екскурсія-спринт: Гід проводив відвідувачів залами так швидко, що роздивитися єгипетську мумію чи грецьку вазу було майже неможливо. Люди скаржилися, що їх «проганяють крізь знання, як крізь стрій». ​Музей «усього»: Тоді під одним дахом сусідили скелети динозаврів, середньовічні рукописи та етнографічні маски. Це був такий собі інтелектуальний вінегрет, який згодом розділили на окремі установи (наприклад, Природничий музей). 🦖📜 ​З часом Британський музей перетворився на справжню «імперію знань». Саме тут зберігається Розетський камінь, завдяки якому ми навчилися читати ієрогліфи, та мармури Парфенона. Сьогодні це місце, де можна здійснити навколосвітню подорож за кілька годин, не виходячи з будівлі. ​Британський музей навчив світ головному: історія — це не приватна власність, а спільний спадок. І хоча дискусії про те, чи варто повернути деякі експонати на батьківщину, не вщухають досі, 15 січня назавжди залишиться днем, коли знання перестали бути привілеєм обраних. 🏛️🗝️

Цинізм без меж: донька аграрія Яковишина Дронова Вікторія у виправдовувальному інтервʼю з кабінету покійного батька намагається змістити акценти на «уявне рейдерство» спадщини з низки кримінальних справ стосовно себе та свого чоловіка Олексія Дронова за підробку підпису протоколу, яким за день до смерті Яковишина було призначено Чернякову В. на посаду в.о.гендиректора «Земля і Воля» та з КП «умисне вбивство» за фактом смерті Яковишина. Після смерті гендиректора ТОВ «Земля і Воля» Леоніда Яковишина у липні 2025 р. розпочалась боротьба за його спадщину між членами родини та тими, кому Яковишин дійсно хотів заповісти свій капітал. Мова йде про його доньок Вікторію Дронову, Інну Лихенко та названих синів Корнутяка Миколу, Назима Баяджиєв, співака Pivchunin. Незважаючи на волю Яковишина, який нікого з членів родини бачити своїми спадкоємцями не хотів, Вікторія Дронова замовила інтервʼю, в якому своїм суперникам по спадщині з перших секунд гучно сигналізує: єдиними спадкоємицями Яковишина є вона і її сестра Інна Лихенко. Власноручний дерибан спадщини Дронова виставляє за рейдерство третіми особами. При тому, що відкритих заяв або прізвищ, які реалізують нібито рейдерство не зробила та не назвала. Дронова підтвердила, що онук Яковишина Максим повністю підпорядкований їй та в спадковій справі нічого «не вирішує». Яковишин Максим, на якого ЗМІ робили ставку як на головного спадкоємця, також остаточно розчарував діда, тому що свого часу відмовився повертатись до України та переймати справи по бізнесу. Саме з цим неможливо не погодитись, оскільки слабохарактерність та безучасність Максима підтверджується тим, що він аби не включатися в роботу, але вислужитись перед дідом, змінив батьківське прізвище Лихенко на Яковишин. Але і це потрапити у заповіт йому не допомогло. Дронова замовчує, що її чоловік Олексій Дронов, який може бути причетний до смерті батька в лікарні, вже притягався до відповідальності по кримінальній справі №12019100010001403, за дії, які спричинили тяжкі наслідки для пацієнта… Але справа гальмується завдяки звʼязкам з правоохоронцями подружжя Дронових. Як стверджується, ліцемірні висловлювання про шану та любов до батька нівелюються фактом занадто швидкого візиту Дронової до нотаріуса, адже вже на 3 день після смерті Яковишина вона заявила свої права на спадщину. 26.01.2026 закінчується строк вступу у спадщину. Стане зрозуміло, хто дійсно мав місце в серці покійного аграрія, а хто, дуже поспішив завчасно сісти в його майбах та назвати себе спадкоємцем. https://t.me/Ukraineaboveallelse

ЗВИТЯЖНОГО РОКУ Звитяжного року бажаю нам, друзі, Хай ворог отримає все по заслузі, Хай мрія здійсни́ться, що нас об’єднала, Щоб ненька-Вкраїна жила́ й процвітала. Щоб всі повернулись із фронту додому, Молю́сь за це щиро я Богу святому. Хай промінь надії ні в ко́го не гасне, Й життя наше буде спокійне і щасне. Хай сонце свободи нам сяйво дарує, Хай шлях переможний Всевишній торує, Хай правда і сила нас всіх окриляє, Біда і невдача завжди́ обминає. Хай квітне земля, що герої боронять, Хай радості дзво́ни уже нам задзвонять, Хай діти зростають у мирному світі, Щоб МИРом усі ми були́ оповиті. Звитяжного року усі ми чекаєм, Звитя́га за нами – надію плекаєм, Про МИР і ЗВИТЯ́ГУ звучить наше слово, Бо кров проливаєм за неньку і мову. Хай ворог відчує кінець сво́го шля́ху, Хай цілою квітне уся наша мапа, Хай щезне наві́ки наш ворог у пі́тьмі, Хай мрії зрійсня́ться усі заповітні. Хай стяг майорить наш у кожнім куточку, Щоб кожен вдягнув ПЕРЕМОГИ сорочку, Хай пісня свободи лунає усюди, Хай світ визнає нашу силу і чудо. 07.01.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1054851

ПТАШИНА ПІСНЯ Пташина пісня лине навкруги́, Так жалібно, так щемно скрізь лунає, Бо нищать нашу неньку вороги. Про біль і горе пташечка співає. Поглянула пташина з висоти́, Сльозу зрони́ла, стала невесела, І заспівала: «Господи, прости… Врятуй вкраїнські всі міста́ і се́ла». Із вирію верталася до нас, Весну несла́ на крилах із любов'ю, Тепер співає пташка защораз, Як ненька вже вмивається лиш кров'ю. Птахи́ злетілись всі в пташиний хор І заспівали, як вбивають неньку, Та й чується у голосі мінор, Бо цілиться потвора у серде́нько. Співають про руїни всі птахи, Про згарища страшні вони голо́сять. Так нищать нашу неньку вороги. Про порятунок пташечки всі просять. В піснях свої́х із нами рвуться в бій, Гаптують ними нашу ПЕРЕМОГУ, А це – єдина з заповітних мрій. Піснями вистеляють їй доро́гу. 03.05.2022 р. © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022 ID: 947015

❗️🤔 Тим часом Держдеп США закликає американців негайно покинути рф через високі ризики, – FOX News. Серед загроз – незаконні затримання, свавільне застосування законів, тероризм, обмежена консульська допомога та ескалація війни проти України. «Хто залишиться, треба скласти заповіт і не заходити в соцмережі». https://t.me/Ukraineaboveallelse

ПІД ПОКРОВОМ ПРЕЧИСТОЇ Нас під Покров Пречистая візьми, Ми – діти всі, а ти є – наша Мати, Як немовлят, усіх нас обійми́, Благаєм нас завжди́ оберігати. Надія в нас на тебе, Пресвята, На те, що Омофором нас накриєш, Несе́мо ми тяжкого всі хреста, І від біди́, Пречиста, нас закриєш. Даруй нам світло в темряві тривог, Коли душа в сльозах і серце ниє, Веди крізь терни нас до перемог, Хай віра не згасає, а й жевріє. Ти – зірка, що ніко́ли не згаса, Ти – тиха гавань в бурі і негоді, До тебе лине змучена сльоза, Бо ти – надія в нашому народі. Покрий нас МИРОМ, Матінко Свята, У дні війни, у ночі безпросвітні, Щоб не згасала в серці доброта І не зів’яли мрії заповітні. Нас під Покров, Пречистая, візьми, На кожнім кроці будь, благаю, з нами, Бо жити, як ніко́ли хочем ми, Нам поможи у битві з ворогами. 16.11.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1051524

#поезія Бог ще любить тебе, бо з усіх неймовірних станів, З-поміж галасу, терпкості і нестерпності днів, З-поміж болю і снів він обрав для тебе кохання. З-поміж тисяч облич він обрав для тебе її. Він не зняв із плечей твого болю важке каміння. Не сховав від зими, від мовчання, від гострих слів. Та навчив берегти це єдине живе й нетлінне – Для тієї, якою вже дихаєш стільки днів. Він тебе перевів через втрати, дороги, втому, Через дні, де любов обпалює, не рятує. Там, де вчився мовчать, не даруючи час нікому, Зараз ніжно і тепло вії її цілуєш. Він її змалював із твоїх мовчазних світанків, З небосхилу, з книжок, заповітних твоїх пісень, Із терпіння, що йшло крізь самотні роки і ранки – Все земне й неземне він уклав у єдиний день. Він зберіг вас обох, як світу тріщали основи, Коли віра хиталась і падала ниць до ніг. Ти міг би не знати її – не зустріти ніколи, Та саме її він для тебе одного зберіг. Nadiia Artiukh