УКРАЇНА – ЦЕ ЄВРОПА Україна – це Європа, Й світ давно це визнає́, Де не буде рашотопа, Це нам віри додає. Де не буде вбивців клятих, Їх в Європу не візьму́ть, Там не буде рашовати, В пух і прах нас не зітру́ть. Європейська ми держава, Нас підтримує весь світ, За нас шириться скрізь слава, Та й лягає неньки цвіт. Світ дізнався про Вкраїну, Про незламність й сильний дух, Чують мову солов’їну, Яка ріже вбивцям слух. У нас цінності високі, Й честь, і совість, і мораль, Нам потрібна воля й спокій, Та війна у нас, на жаль. У Європі Україна, Європейське нам близьке́, Європейська ми родина. Все рашистське нам мерзке́. 09.03.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023 ID: 982727

#історія #події Уряд на колесах: Як Вінниця стала тимчасовою столицею України 🚂 Січень 1919 року. Українська Республіка опинилася в лещатах між «червоною» та «білою» росією. Коли канонада більшовицьких гармат знову стала чутною на околицях Києва, Директорія УНР на чолі з Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою була змушена ухвалити важке, але стратегічне рішення — залишити столицю, щоб зберегти державність. Чому саме Вінниця? Вибір припав на Вінницю не випадково. На той час це було важливе залізничне сполучення, що дозволяло тримати зв'язок із фронтом та західними регіонами. 26 січня 1919 року ешелони з урядовцями, документами та військовими штабами прибули до міста над Бугом. Вінниця офіційно набула статусу тимчасової столиці УНР. 🏛️ Життя в «міністерських» вагонах Державне управління в тих умовах було справжнім викликом. Міністерства розміщувалися в готелях, приватних будинках та навіть у залізничних вагонах. Готель «Савой», окраса міста, став резиденцією Директорії. Саме тут, у цих стінах, вирішувалася доля країни: обговорювалися деталі Акту Злуки, щойно проголошеного на Софійському майдані, та велися виснажливі переговори з представниками Антанти. 🤝 Проте побут посадовців був далеким від розкоші. Постійний дефіцит палива, забиті біженцями вулиці та тривожні зведення з фронту створювали атмосферу «порохової бочки». Іронія долі та незламність духу Іронічно, але саме цей «уряд на колесах» став символом того, що Україна — це не просто територія, обмежена стінами київських міністерств, а ідея, яка живе там, де є люди, готові за неї боротися. У Вінниці Директорія провела трохи більше місяця, перш ніж фронт знову змусив їх рухатися далі на захід — до Проскурова та Кам’янця-Подільського. 💨 Переїзд до Вінниці 26 січня 1919 року став початком героїчного і водночас трагічного періоду, який історики згодом назвуть «столицею у вагонах». Це був час, коли держава трималася на багнетах відданих частин та волі кількох людей, що відмовилися капітулювати перед величезною імперією.

НЕСКОРЕНІ ТАЛАНТИ І «СОНЯШНИК» Нескорені, кого́ не побороти, Кого́ не вбити зброєю орди, Хто не злякався іродської роти, Таланти показать прийшов сюди. Нескореність закладено у генах, Закладено її в нас назавжди́, Таланти на вкраїнських є теренах, Тому́ їх показать прийшли сюди. В буремний час цю сцену запалімо, Талантами єднаймо всі наш дух, Незламність нашу ще раз покажімо, Бо наш талант не вбитий і не вщух. Талантами розквітне наша сцена, Зірками вся засвітить, запала, Хай буде зустріч й ця благословенна, То ж лаври нам збирати вже пора. Таланту українців їм не вбити, Це те, що вічне в кожного із нас, А «СОНЯШНИКУ» й неньці нашій жити, То ж розпочати, друзі, саме час. Журі готове всіх вас оцінити, А оплески вдарують глядачі, Тому́ гайда цю сцену запалити, Всім перемог бажаю від душі! 13.06.2023 р.

НАЧЕ В ВОДУ ДИВИВСЯ Наче в воду, ти дивився, великий пророче, Клятий ворог моskовитий нас знищити хоче. Сунуть далі в Україну ці́лою ордою, Та наш нарід, духом сильний, став з ними до бою. Ро́бить лихо лютий ворог із нашим народом, Ненька вже заполонена тим раschиsтським збродом. Терпить нарід наш знущання, ракетні атаки, Не вгамуються потвори, вбивці-посіпаки. Кожну мить у нас стріляють, нема супокою, Стоїмо в борні запеклій з клятою ордою. То ж надія в нас на Бога, що нам допоможе, Щоб вступилось з України це сміття вороже. Нам нелегко, наш Кобзарю, воїни все гинуть, Наче цвіт, падуть на землю і на Небо линуть. Ти із круч Дніпрових бачиш всю біду і лихо, Дев’ять років нас вбивають, в нас давно не тихо. Помолись за Україну на Небі, Шевченку, Щоб Госпо́дь вберіг наш нарід й Україну-неньку. Щоб лани широкополі знову колосились І незламні українці нічи́м не журились. 10.04.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023 ID: 979809

Наші незламні хлопці зберігають звитягу та наснагу навіть після дуже тяжких травм та ампутації. На відео хлопець на тренувальних протезах виконав танець під патріотичний спів Завжди будь ласка допомагайте ветеранам та особам з інвалідністю в наш скрутний час. Пам'ятайте полеглих які віддали життя за нашу перемогу.

Незламність виглядає так .. ..лунає тривога , світло від генератора , каток на річці почищеній власноруч .. забула додати - це Суми , прифронтове місто . Нас не зламати !

#історія #постаті Юрій-Богдан Шухевич: Життя як вирок за прізвище. 22 січня 1933 року народився Юрій Шухевич — людина, чия біографія є ілюстрацією радянського правосуддя в його найбільш збоченій формі. Син Головнокомандувача УПА Романа Шухевича, він став «професійним в’язнем», провівши в таборах та засланні загалом 31 рік лише за те, що відмовився публічно відректися від свого батька. ⛓️🇺🇦 Дитинство в лещатах системи У віці 12 років Юрій був викрадений радянськими спецслужбами та відправлений у спецдитбудинок для «дітей ворогів народу». Влада сподівалася зробити з нього зразкового «радянського громадянина», але генетика та виховання виявилися сильнішими за систему. У 15 років він отримав свій перший термін — 10 років таборів. Привід? «Син лідера підпілля». Юридично це був абсурд, фактично — помста мертвим через живих. 📉👤 Незламність, що межує з фаталізмом Юрій Шухевич мав десятки можливостей отримати свободу, квартиру в Києві та спокійне життя. Ціна була одна — підпис під статтею в газеті з осудом «бандерівщини». Він щоразу обирав карцер. Його терміни продовжували автоматично: 10 років, потім ще 10, потім заслання. У таборах він повністю втратив зір, але зберіг іронічний склад розуму та феноменальну пам’ять. 🕯️👁️ Повернення та політичний скептицизм Повернувшись в Україну лише наприкінці 80-х, він став живою легендою, хоча сам ставився до цього статусу скептично. Його участь у політиці часів незалежності (зокрема, обрання народним депутатом у 2014 році) була скоріше актом символізму. Він часто критикував нову українську владу за нерішучість та корупцію, дивлячись на політичні ігри з висоти людини, яка бачила справжнє пекло і не злякалася його. 🏛️📜 Критичне резюме Можна по-різному ставитися до політичних поглядів Шухевича-молодшого, але неможливо не визнати його титанічну волю. Він був «останнім із могікан» епохи ідеологічних воєн, де слово вартувало життя. Його приклад доводить: система може знищити здоров’я та забрати роки, але вона безсила проти людини, яка вирішила залишитися собою. 🦾🏔️

#історія #постаті Мухаммед Алі: Боксер, що став сумлінням нації. 17 січня 1942 року народився Кассіус Клей, який згодом зрікся свого «рабського імені» і став Мухаммедом Алі — людиною, чий вплив на світ давно вийшов за межі чотирьох кутів рингу. Він не просто бився; він перетворював кожен свій вихід на політичний перформанс і філософське висловлювання. 🥊🔥 Алі був генієм провокації та психологічного тиску. Його знаменита формула «Пурхати, як метелик, жалити, як бджола» (Float like a butterfly, sting like a bee) — це не просто про тактику бою, а про нову естетику боксу: швидкість і витонченість проти грубої сили. Він був першим «треш-токером» в історії спорту, римуючи свої прогнози на перемогу і змушуючи суперників програвати ще до першого гонгу через нестримний потік образ і самовихваляння. 🦋🐝 Іронія його кар’єри в тому, що найбільшу перемогу він здобув, програвши державі. У 1967 році, на піку слави, Алі відмовився йти в армію та воювати у В'єтнамі, заявивши: «У мене немає суперечок з в'єтконгівцями». За це його позбавили титулу, ліцензії та засудили до в'язниці. Три роки він був відлучений від спорту в найкращому віці, ставши об’єктом ненависті для консервативної Америки. Але саме ця відмова зробила його іконою боротьби за цивільні права та мир. Коли він повернувся, він був уже не просто атлетом, а «Народним чемпіоном». 🛡️✊ Критично оцінюючи його шлях, не можна оминути той факт, що Алі часто був надто жорстоким до своїх колег-афроамериканців (як-от до Джо Фрейзера), називаючи їх «дядьками Томами» на догоду радикальним релігійним організаціям. Проте його незламність перед лицем хвороби Паркінсона у пізні роки життя викликала повагу навіть у колишніх ворогів. Запалення ним олімпійського вогню в Атланті 1996 року тремтячими руками стало найсильнішим кадром в історії спортивного телебачення. 🕯️🇺🇸 Мухаммед Алі довів, що чемпіонський пояс — це лише шматок шкіри з металом, якщо за ним не стоїть особистість, здатна сказати «ні» несправедливості. Він програвав бої, втрачав здоров’я, але ніколи не втрачав власного голосу. Сьогодні він залишається еталоном того, як велика слава може служити великим ідеям. 👑🏟️

СОБОРНОСТІ НЕ ЗРЕЧЕНА Пошматована, поніве́чена, Та Соборності та й не зре́чена. І обстріляна, і обпа́лена, Але ворогом не розва́лена. І заплакала, закривавлена, Та незламністю є осла́влена. Вже безсилая, духом сильная, І до ворога неприхильная. Понівечена, покалічена, Та на клаптики не розсі́чена. І зади́млена, та неско́рена, Хоч ординцями є знедолена. Дуже збо́лена, бо катована, Кров’ю рідная є гаптована. Але чистая та незаймана, І душа її сонцесяйная. Це єдиная неподільная Найкраси́віша ненька вільная. Незалежная, самостійная, Її мо́вонька – мелодійная. І зали́шиться суверенною, Молито́вною та священною. Ще сильнішою Україною, Все звучатиме солов’їною. 29.01.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023 ID: 972307

Доброго ранку, незламні! Переможемо!