Українська
English
Друзі, запрошую вас на чергову прогулянку. Цього разу - парком Шевченка, що у Тернополі.
Парк імені Тараса Шевченка — місце, де Тернопіль дихає глибше
У самому серці міста, там, де Тернопільський став віддзеркалює небо, а вітер бавиться віттям дерев, простягається парк імені Тараса Шевченка. Затишний, зелений, знайомий кожному тернополянину — це не просто парк, а частинка душі міста.
Між вулицями Білецькою, Грушевського, Замковою та набережною розкинувся простір, де можна зупинити час. Тут читають книги, вигулюють собак, закохано мовчать, ловлять сонце на лавках і натхнення в рядках Кобзаря.
А просто посеред ставу — острівець «Чайка». Його історія почалась у 1950-х, коли тут працював ресторан із однойменною назвою. Люди приходили сюди на вечерю з видом на воду, а залишались — заради тієї непоясненної чарівності, що дарує лише віддаленість від суєти.
Після закриття ресторану «Чайку» облюбували закохані: тиша, краєвид і місточок, що веде, ніби в окремий світ. У 70-х на острові відкрили танцювальний майданчик і кафе — тут звучала музика, сміялась молодь, світ крутився в ритмі вальсу під зорями.
Сьогодні острівець живе по-новому. Для дітей — майданчик, для дорослих — вуличні тренажери, для кожного — можливість сховатись від гомону і просто подивитися на став, на фонтан, що співає поруч, на небо, що обіймає воду.
Острів «Чайка» — це не лише шмат землі серед води. Це місце, де минуле й сучасне стискають одне одному руку. Щоб потрапити туди — перейдіть місточок. А далі — дозвольте собі трохи мрій.
https://youtu.be/0NwKJ46SgcM
Парк імені Тараса Шевченка — місце, де Тернопіль дихає глибше
У самому серці міста, там, де Тернопільський став віддзеркалює небо, а вітер бавиться віттям дерев, простягається парк імені Тараса Шевченка. Затишний, зелений, знайомий кожному тернополянину — це не просто парк, а частинка душі міста.
Між вулицями Білецькою, Грушевського, Замковою та набережною розкинувся простір, де можна зупинити час. Тут читають книги, вигулюють собак, закохано мовчать, ловлять сонце на лавках і натхнення в рядках Кобзаря.
А просто посеред ставу — острівець «Чайка». Його історія почалась у 1950-х, коли тут працював ресторан із однойменною назвою. Люди приходили сюди на вечерю з видом на воду, а залишались — заради тієї непоясненної чарівності, що дарує лише віддаленість від суєти.
Після закриття ресторану «Чайку» облюбували закохані: тиша, краєвид і місточок, що веде, ніби в окремий світ. У 70-х на острові відкрили танцювальний майданчик і кафе — тут звучала музика, сміялась молодь, світ крутився в ритмі вальсу під зорями.
Сьогодні острівець живе по-новому. Для дітей — майданчик, для дорослих — вуличні тренажери, для кожного — можливість сховатись від гомону і просто подивитися на став, на фонтан, що співає поруч, на небо, що обіймає воду.
Острів «Чайка» — це не лише шмат землі серед води. Це місце, де минуле й сучасне стискають одне одному руку. Щоб потрапити туди — перейдіть місточок. А далі — дозвольте собі трохи мрій.
https://youtu.be/0NwKJ46SgcM
15переглядів
