Українська
English
#поезія
Я не забуду батьківський поріг,
До нього стежка хай не заростає.
Прийду до нього я з любих доріг,
Бо тут життя для мене було раєм.
Рідна моя хата — на добро багата,
І на щире слово, й пісню колискову,
На працю й завзяття, і тепле багаття —
Світить мені завжди і повік.
Усі стежки ведуть мене туди,
Де на любов була я так багата.
І найрідніші люди тут жили —
Моя сестра, бабуся, мама й тато.
Землю люблю оту, де я росла,
І Богу дякую, що рідних мала.
Чи близька та дорога, чи далека —
Лечу додому я, немов лелека.
Усе я пам'ятаю, як сьогодні —
Життєву мудрість, гомін, шум і гам.
Спливають спогади, неначе із безодні…
Вклоняюсь до землі, рідненькі, вам.
Рідна моя хата — на добро багата,
І на щире слово, й пісню колискову,
На працю й завзяття, і тепле багаття —
Світить мені завжди і повік.
Лариса Лисенко - Бабенко
Я не забуду батьківський поріг,
До нього стежка хай не заростає.
Прийду до нього я з любих доріг,
Бо тут життя для мене було раєм.
Рідна моя хата — на добро багата,
І на щире слово, й пісню колискову,
На працю й завзяття, і тепле багаття —
Світить мені завжди і повік.
Усі стежки ведуть мене туди,
Де на любов була я так багата.
І найрідніші люди тут жили —
Моя сестра, бабуся, мама й тато.
Землю люблю оту, де я росла,
І Богу дякую, що рідних мала.
Чи близька та дорога, чи далека —
Лечу додому я, немов лелека.
Усе я пам'ятаю, як сьогодні —
Життєву мудрість, гомін, шум і гам.
Спливають спогади, неначе із безодні…
Вклоняюсь до землі, рідненькі, вам.
Рідна моя хата — на добро багата,
І на щире слово, й пісню колискову,
На працю й завзяття, і тепле багаття —
Світить мені завжди і повік.
Лариса Лисенко - Бабенко
#поезія
Я не забуду батьківський поріг,
До нього стежка хай не заростає.
Прийду до нього я з любих доріг,
Бо тут життя для мене було раєм.
Рідна моя хата — на добро багата,
І на щире слово, й пісню колискову,
На працю й завзяття, і тепле багаття —
Світить мені завжди і повік.
Усі стежки ведуть мене туди,
Де на любов була я так багата.
І найрідніші люди тут жили —
Моя сестра, бабуся, мама й тато.
Землю люблю оту, де я росла,
І Богу дякую, що рідних мала.
Чи близька та дорога, чи далека —
Лечу додому я, немов лелека.
Усе я пам'ятаю, як сьогодні —
Життєву мудрість, гомін, шум і гам.
Спливають спогади, неначе із безодні…
Вклоняюсь до землі, рідненькі, вам.
Рідна моя хата — на добро багата,
І на щире слово, й пісню колискову,
На працю й завзяття, і тепле багаття —
Світить мені завжди і повік.
Лариса Лисенко - Бабенко
435переглядів
