Українська
English
📜Війна, що триває століттями: Андрій "боголюбський" і сучасна агресія московитів.
Історія, мов невидимий хробак, що точить м'ясо пам'яті, має здатність повторюватися, а її жахливі уроки залишають гіркий присмак у серці. Серед численних фігур цього давнього, але все ще актуального переказу, постає князь Андрій "боголюбський". Його правління — це не просто уривки з минулого, це відлуння колосальної трагедії, яка й досі відчувається в сучасному світі.
Андрій "боголюбський" зневажаючи своїх близьких, знищував не лише людські життя, а й культурні, духовні надбання, залишаючи після себе спогади про вогні, в яких гинули міста, церкви та монастирі а в них і живі люди ,спалені живцем. У 1169 році Київ — серце Русі, був захоплений, зруйнований, і зґвалтованний "військом - ордою" - Андрія"боголюбського"
Це не просто факти древньої історії, а напад- геноцид, на душі мільйонів, що бачили у Києві символ своєї ідентичності. Таке ставлення копіює і сучасна агресія московитів, які знову вдаються до силових методів та жорстоких вбивств, намагаючись знищити все, що нагадує про Українську ідентичність.
Сьогодні московити, які присвоїли собі вкрадене визначення - "русские", продовжують свою криваву інтервенцію. Вони не мають нічого спільного з історією Русі; вони стали натовпом некрофагів — рабами своєї вбивчої природи, які живуть за рахунок крові та страждань інших народів. У їхній історії немає місця для цивілізаційних здобутків. Натомість, вони з гордістю несуть на своїх плечах тягар вбивств і руйнувань, символізуючи жорстокість та неприязнь до всього, що виходить за межі їхньої примітивної свідомості.
Андрій "боголюбський"прагнув знищити все, що йому не підкорялося. Цей жорстокий стиль правління, що базувався на насильстві і зневазі, продовжувався і набув нових форм — у сучасному світі ми бачимо, як московія з новою силою повторює ті ж помилки. Ця агресія стала не лише спробою поневолення України, але й геноцидом Української культури, мови та історії. В Українських землях, де кров предків була пролитою за свободу, зараз ллється нова кров, а біль та згадка про окуповані землі України залишає гіркий присмак у душі народу.
московити зневажають пам'ять про жертв власної не нажерливості, забуваючи про людяність, культуру і історію тих народів, які вони намагаються поневолити. Вони засуджують спроби вшанувати пам'ять про тих, хто загинув, захищаючи свою землю, намагаючись викорінити все, що робить Українців Українцями. Це гірка іронія, коли ті, хто ніколи не підтримував справжнього культурного розвитку, намагаються знищити його в інших.
Необхідно усвідомлювати, що ця війна триває вже понад тисячу років. Спостерігаючи за її еволюцією, стає очевидним, що недоліки московитів — це не просто історична випадковість, а результат глибоко вкоріненої в їхній культурі ненависті. Ця ненависть ставить під сумнів моральність народу, який століттями лишався на узбіччі цивілізації.
Внутрішня жорстокість укоріненна в їхній свідомості, і лише усвідомлення цього факту може допомогти зрозуміти трагедію, в якій ми живемо. Сучасна війна — це крик про допомогу, це заклик до світової спільноти про необхідність зупинити агресора, поки не стало пізно. Адже війна не відбувається лише на полі бою; вона триває в серцях тих, хто прагне зберегти свою ідентичність.
Боротьба за Українську ідентичність — це не лише боротьба за територію, це битва за пам'ять, за право на існування. Українці, як і їхні предки, знову опинилися на фронті цієї безжальної боротьби проти древнього зла, що в кожному своєму прояві намагається стерти сліди Наших Українських цінностей і історії. Ця боротьба не лише про виживання, а про те, щоб історія не стала забутою, щоб пам'ять про предків жила в нас ...📜 Вони"боголюбські" і такі як він зникнуть з історії , а бож залишаться НАВІЧНО ВБИВЦЯМИ ТА КАНІБАЛАМИ в пам'яті мільйонів....
А УКРАЇНА БУЛА.Є І БУДЕ ✊ 🇺🇦
✍️24.07.2025
Історія, мов невидимий хробак, що точить м'ясо пам'яті, має здатність повторюватися, а її жахливі уроки залишають гіркий присмак у серці. Серед численних фігур цього давнього, але все ще актуального переказу, постає князь Андрій "боголюбський". Його правління — це не просто уривки з минулого, це відлуння колосальної трагедії, яка й досі відчувається в сучасному світі.
Андрій "боголюбський" зневажаючи своїх близьких, знищував не лише людські життя, а й культурні, духовні надбання, залишаючи після себе спогади про вогні, в яких гинули міста, церкви та монастирі а в них і живі люди ,спалені живцем. У 1169 році Київ — серце Русі, був захоплений, зруйнований, і зґвалтованний "військом - ордою" - Андрія"боголюбського"
Це не просто факти древньої історії, а напад- геноцид, на душі мільйонів, що бачили у Києві символ своєї ідентичності. Таке ставлення копіює і сучасна агресія московитів, які знову вдаються до силових методів та жорстоких вбивств, намагаючись знищити все, що нагадує про Українську ідентичність.
Сьогодні московити, які присвоїли собі вкрадене визначення - "русские", продовжують свою криваву інтервенцію. Вони не мають нічого спільного з історією Русі; вони стали натовпом некрофагів — рабами своєї вбивчої природи, які живуть за рахунок крові та страждань інших народів. У їхній історії немає місця для цивілізаційних здобутків. Натомість, вони з гордістю несуть на своїх плечах тягар вбивств і руйнувань, символізуючи жорстокість та неприязнь до всього, що виходить за межі їхньої примітивної свідомості.
Андрій "боголюбський"прагнув знищити все, що йому не підкорялося. Цей жорстокий стиль правління, що базувався на насильстві і зневазі, продовжувався і набув нових форм — у сучасному світі ми бачимо, як московія з новою силою повторює ті ж помилки. Ця агресія стала не лише спробою поневолення України, але й геноцидом Української культури, мови та історії. В Українських землях, де кров предків була пролитою за свободу, зараз ллється нова кров, а біль та згадка про окуповані землі України залишає гіркий присмак у душі народу.
московити зневажають пам'ять про жертв власної не нажерливості, забуваючи про людяність, культуру і історію тих народів, які вони намагаються поневолити. Вони засуджують спроби вшанувати пам'ять про тих, хто загинув, захищаючи свою землю, намагаючись викорінити все, що робить Українців Українцями. Це гірка іронія, коли ті, хто ніколи не підтримував справжнього культурного розвитку, намагаються знищити його в інших.
Необхідно усвідомлювати, що ця війна триває вже понад тисячу років. Спостерігаючи за її еволюцією, стає очевидним, що недоліки московитів — це не просто історична випадковість, а результат глибоко вкоріненої в їхній культурі ненависті. Ця ненависть ставить під сумнів моральність народу, який століттями лишався на узбіччі цивілізації.
Внутрішня жорстокість укоріненна в їхній свідомості, і лише усвідомлення цього факту може допомогти зрозуміти трагедію, в якій ми живемо. Сучасна війна — це крик про допомогу, це заклик до світової спільноти про необхідність зупинити агресора, поки не стало пізно. Адже війна не відбувається лише на полі бою; вона триває в серцях тих, хто прагне зберегти свою ідентичність.
Боротьба за Українську ідентичність — це не лише боротьба за територію, це битва за пам'ять, за право на існування. Українці, як і їхні предки, знову опинилися на фронті цієї безжальної боротьби проти древнього зла, що в кожному своєму прояві намагається стерти сліди Наших Українських цінностей і історії. Ця боротьба не лише про виживання, а про те, щоб історія не стала забутою, щоб пам'ять про предків жила в нас ...📜 Вони"боголюбські" і такі як він зникнуть з історії , а бож залишаться НАВІЧНО ВБИВЦЯМИ ТА КАНІБАЛАМИ в пам'яті мільйонів....
А УКРАЇНА БУЛА.Є І БУДЕ ✊ 🇺🇦
✍️24.07.2025
📜Війна, що триває століттями: Андрій "боголюбський" і сучасна агресія московитів.
Історія, мов невидимий хробак, що точить м'ясо пам'яті, має здатність повторюватися, а її жахливі уроки залишають гіркий присмак у серці. Серед численних фігур цього давнього, але все ще актуального переказу, постає князь Андрій "боголюбський". Його правління — це не просто уривки з минулого, це відлуння колосальної трагедії, яка й досі відчувається в сучасному світі.
Андрій "боголюбський" зневажаючи своїх близьких, знищував не лише людські життя, а й культурні, духовні надбання, залишаючи після себе спогади про вогні, в яких гинули міста, церкви та монастирі а в них і живі люди ,спалені живцем. У 1169 році Київ — серце Русі, був захоплений, зруйнований, і зґвалтованний "військом - ордою" - Андрія"боголюбського"
Це не просто факти древньої історії, а напад- геноцид, на душі мільйонів, що бачили у Києві символ своєї ідентичності. Таке ставлення копіює і сучасна агресія московитів, які знову вдаються до силових методів та жорстоких вбивств, намагаючись знищити все, що нагадує про Українську ідентичність.
Сьогодні московити, які присвоїли собі вкрадене визначення - "русские", продовжують свою криваву інтервенцію. Вони не мають нічого спільного з історією Русі; вони стали натовпом некрофагів — рабами своєї вбивчої природи, які живуть за рахунок крові та страждань інших народів. У їхній історії немає місця для цивілізаційних здобутків. Натомість, вони з гордістю несуть на своїх плечах тягар вбивств і руйнувань, символізуючи жорстокість та неприязнь до всього, що виходить за межі їхньої примітивної свідомості.
Андрій "боголюбський"прагнув знищити все, що йому не підкорялося. Цей жорстокий стиль правління, що базувався на насильстві і зневазі, продовжувався і набув нових форм — у сучасному світі ми бачимо, як московія з новою силою повторює ті ж помилки. Ця агресія стала не лише спробою поневолення України, але й геноцидом Української культури, мови та історії. В Українських землях, де кров предків була пролитою за свободу, зараз ллється нова кров, а біль та згадка про окуповані землі України залишає гіркий присмак у душі народу.
московити зневажають пам'ять про жертв власної не нажерливості, забуваючи про людяність, культуру і історію тих народів, які вони намагаються поневолити. Вони засуджують спроби вшанувати пам'ять про тих, хто загинув, захищаючи свою землю, намагаючись викорінити все, що робить Українців Українцями. Це гірка іронія, коли ті, хто ніколи не підтримував справжнього культурного розвитку, намагаються знищити його в інших.
Необхідно усвідомлювати, що ця війна триває вже понад тисячу років. Спостерігаючи за її еволюцією, стає очевидним, що недоліки московитів — це не просто історична випадковість, а результат глибоко вкоріненої в їхній культурі ненависті. Ця ненависть ставить під сумнів моральність народу, який століттями лишався на узбіччі цивілізації.
Внутрішня жорстокість укоріненна в їхній свідомості, і лише усвідомлення цього факту може допомогти зрозуміти трагедію, в якій ми живемо. Сучасна війна — це крик про допомогу, це заклик до світової спільноти про необхідність зупинити агресора, поки не стало пізно. Адже війна не відбувається лише на полі бою; вона триває в серцях тих, хто прагне зберегти свою ідентичність.
Боротьба за Українську ідентичність — це не лише боротьба за територію, це битва за пам'ять, за право на існування. Українці, як і їхні предки, знову опинилися на фронті цієї безжальної боротьби проти древнього зла, що в кожному своєму прояві намагається стерти сліди Наших Українських цінностей і історії. Ця боротьба не лише про виживання, а про те, щоб історія не стала забутою, щоб пам'ять про предків жила в нас ...📜 Вони"боголюбські" і такі як він зникнуть з історії , а бож залишаться НАВІЧНО ВБИВЦЯМИ ТА КАНІБАЛАМИ в пам'яті мільйонів....
А УКРАЇНА БУЛА.Є І БУДЕ ✊ 🇺🇦
✍️24.07.2025
1Kпереглядів
