Українська
English
#поезія
Чоловіче мій, запрягай коня.
То не кінь, а змій, миготить стерня.
Доберемося за три годиночки
За стонадцять верст до родиночки.
Чуєш роде мій, роде, родоньку,
Чом бур”ян пішов по городоньку?
Роботящий мій з діда-прадіда,
Двір занедбаний – Боже праведний.
Ой ти ж роде мій, мій ріднесенький,
Хоч би вийшов хто, хоч однесенький.
Що ж це двері всі позамикані,
Чи приїхали ж ми некликані?
Дев'ять день душа ще пручається,
А тепер вже десь розлучається.
Ту морквиночку, тую квітоньку
Не прополеш із того світоньку.
Люди згадують – ми навідались,
От ми родоньку, перевідались…
Чоловіче мій, запрягай коня.
То не кінь, а змій, миготить стерня..
Ліна КОСТЕНКО
Чоловіче мій, запрягай коня.
То не кінь, а змій, миготить стерня.
Доберемося за три годиночки
За стонадцять верст до родиночки.
Чуєш роде мій, роде, родоньку,
Чом бур”ян пішов по городоньку?
Роботящий мій з діда-прадіда,
Двір занедбаний – Боже праведний.
Ой ти ж роде мій, мій ріднесенький,
Хоч би вийшов хто, хоч однесенький.
Що ж це двері всі позамикані,
Чи приїхали ж ми некликані?
Дев'ять день душа ще пручається,
А тепер вже десь розлучається.
Ту морквиночку, тую квітоньку
Не прополеш із того світоньку.
Люди згадують – ми навідались,
От ми родоньку, перевідались…
Чоловіче мій, запрягай коня.
То не кінь, а змій, миготить стерня..
Ліна КОСТЕНКО
#поезія
Чоловіче мій, запрягай коня.
То не кінь, а змій, миготить стерня.
Доберемося за три годиночки
За стонадцять верст до родиночки.
Чуєш роде мій, роде, родоньку,
Чом бур”ян пішов по городоньку?
Роботящий мій з діда-прадіда,
Двір занедбаний – Боже праведний.
Ой ти ж роде мій, мій ріднесенький,
Хоч би вийшов хто, хоч однесенький.
Що ж це двері всі позамикані,
Чи приїхали ж ми некликані?
Дев'ять день душа ще пручається,
А тепер вже десь розлучається.
Ту морквиночку, тую квітоньку
Не прополеш із того світоньку.
Люди згадують – ми навідались,
От ми родоньку, перевідались…
Чоловіче мій, запрягай коня.
То не кінь, а змій, миготить стерня..
Ліна КОСТЕНКО
407переглядів
