• Емоцій НЕ СТРИМАТИ! "Хто в нас?" Воїн ПІСЛЯ ОБМІНУ ДІЗНАЄТЬСЯ про народження ДИТИНИ | Подробиці
    Емоцій НЕ СТРИМАТИ! "Хто в нас?" Воїн ПІСЛЯ ОБМІНУ ДІЗНАЄТЬСЯ про народження ДИТИНИ | Подробиці
    292переглядів 14Відтворень
  • Наші повертаються додому.
    Сьогодні вдома воїни нашої армії, нацгвардійці, прикордонники. Усі потребують лікування, і їм обовʼязково буде надана необхідна допомога. Це вже другий етап повернення важкопоранених і важкохворих воїнів.
    Працюємо далі, щоб повернути всіх із російського полону. Дякуємо кожному, хто допомагає робити ці обміни можливими. Щоб кожен і кожна були вдома, в Україні.
    Наші повертаються додому. Сьогодні вдома воїни нашої армії, нацгвардійці, прикордонники. Усі потребують лікування, і їм обовʼязково буде надана необхідна допомога. Це вже другий етап повернення важкопоранених і важкохворих воїнів. Працюємо далі, щоб повернути всіх із російського полону. Дякуємо кожному, хто допомагає робити ці обміни можливими. Щоб кожен і кожна були вдома, в Україні.
    1
    240переглядів
  • Їдуть у машині мама та син
    Раптом об лобове скло вдаряється гумовий фалоімітатор і відразу відскакує.
    Син запитує:
    — Мамо, мамо, а що це було?
    Мама відповідає:
    — Комаха.
    А син каже:
    — А як воно з таким членом літає? 😁😂
    Їдуть у машині мама та син Раптом об лобове скло вдаряється гумовий фалоімітатор і відразу відскакує. Син запитує: — Мамо, мамо, а що це було? Мама відповідає: — Комаха. А син каже: — А як воно з таким членом літає? 😁😂
    245переглядів
  • ВІДЛУННЯ СНІВ

    Світ ілюзій як нічний прибулець,
    Все навколо мов примарний дим.
    Те, що бачиш, — блиск далеких вулиць,
    Те, що чуєш, може бути всім.

    Біль приходить і здається, справжній,
    Але ранок витре кожен шов.
    Плач засне, коли розбудиш правду,
    Все минає в вічність без умов.

    Серед тіней буде і прозріння:
    Все, що з нами, зіткане з нічних
    Вогників старого сновидіння,
    Ми не власні бути серед них.

    Той, хто бачить суть крізь блиск і втому,
    Той не має вже поганих снів.
    Він іде немов завжди додому,
    Без зупинок, без своїх гріхів.

    Все, що є — це мить, розкрита в серці,
    Суть життя завжди підвладна снам.
    Світ сприймаєш ніби у люстерці:
    Що покажеш, те побачиш сам.

    Мирослав Манюк
    12.06.2025
    ВІДЛУННЯ СНІВ Світ ілюзій як нічний прибулець, Все навколо мов примарний дим. Те, що бачиш, — блиск далеких вулиць, Те, що чуєш, може бути всім. Біль приходить і здається, справжній, Але ранок витре кожен шов. Плач засне, коли розбудиш правду, Все минає в вічність без умов. Серед тіней буде і прозріння: Все, що з нами, зіткане з нічних Вогників старого сновидіння, Ми не власні бути серед них. Той, хто бачить суть крізь блиск і втому, Той не має вже поганих снів. Він іде немов завжди додому, Без зупинок, без своїх гріхів. Все, що є — це мить, розкрита в серці, Суть життя завжди підвладна снам. Світ сприймаєш ніби у люстерці: Що покажеш, те побачиш сам. Мирослав Манюк 12.06.2025
    1
    443переглядів
  • https://youtu.be/k8FDLtGB0a8?si=PR-rADsxZYyXVaKj
    https://youtu.be/k8FDLtGB0a8?si=PR-rADsxZYyXVaKj
    221переглядів
  • #думки
    Мовчання — це теж мова...
    Тиха, глибока, така, що проникає в саму суть, минаючи слова. В ті моменти, коли думки спотикаються одна об одну, коли серце кричить, а губи — мовчать.
    Там — відповіді.
    Там — тепло, що не зникло, навіть коли слова зрадили. Там — тривога й ніжність, переплетені в погляді, який здатен сказати більше, ніж тисячі фраз.
    Коли тобі нічого буде сказати, згадай: я не потребую слів. Мені достатньо твого дихання поруч, твого серцебиття, що обережно торкається мого.
    Я є в тобі — в твоїх думках, у неочікуваних усмішках серед буднів, у поривах вітру, що гладять твоє волосся.
    Тиша — це не кінець. Це початок. І я завжди тут, поруч, щоб слухати її разом із тобою.
    #думки Мовчання — це теж мова... Тиха, глибока, така, що проникає в саму суть, минаючи слова. В ті моменти, коли думки спотикаються одна об одну, коли серце кричить, а губи — мовчать. Там — відповіді. Там — тепло, що не зникло, навіть коли слова зрадили. Там — тривога й ніжність, переплетені в погляді, який здатен сказати більше, ніж тисячі фраз. Коли тобі нічого буде сказати, згадай: я не потребую слів. Мені достатньо твого дихання поруч, твого серцебиття, що обережно торкається мого. Я є в тобі — в твоїх думках, у неочікуваних усмішках серед буднів, у поривах вітру, що гладять твоє волосся. Тиша — це не кінець. Це початок. І я завжди тут, поруч, щоб слухати її разом із тобою.
    3
    558переглядів
  • #поезія
    Ніч переплакати, а день пересміятись...
    І знову дихати, і знову далі йти.
    Набратись мужності та більше не боятись,
    Як та трава, наскрізь асфальти прорости.
    Зробити висновки і все переступити,
    Немов болото. Вийти на твердинь.
    Нарешті зрозуміти: Де Ти. Хто Ти.
    Іти вперед, у світлу далечінь.
    І перестати в марні ігри гратись, -
    З немудрими програєш в боротьбі.
    Ніч переплакати і день пересміятись,
    І жити так, як хочеться Тобі!

    Алла Боровська
    #поезія Ніч переплакати, а день пересміятись... І знову дихати, і знову далі йти. Набратись мужності та більше не боятись, Як та трава, наскрізь асфальти прорости. Зробити висновки і все переступити, Немов болото. Вийти на твердинь. Нарешті зрозуміти: Де Ти. Хто Ти. Іти вперед, у світлу далечінь. І перестати в марні ігри гратись, - З немудрими програєш в боротьбі. Ніч переплакати і день пересміятись, І жити так, як хочеться Тобі! Алла Боровська
    6
    322переглядів
  • #поезія
    Вечірнє сонце, дякую за день!
    Вечірнє сонце, дякую за втому.
    За тих лісів просвітлений Едем
    і за волошку в житі золотому.

    За твій світанок, і за твій зеніт,
    і за мої обпечені зеніти.
    За те, що завтра хоче зеленіть,
    за те, що вчора встигло одзвеніти.

    За небо в небі, за дитячий сміх.
    За те, що можу, і за те, що мушу.
    Вечірнє сонце, дякую за всіх,
    котрі нічим не осквернили душу.

    За те, що завтра жде своїх натхнень.
    Що десь у світі кров ще не пролито.
    Вечірнє сонце, дякую за день,
    за цю потребу слова, як молитви.

    Ліна Костенко
    #поезія Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому. За тих лісів просвітлений Едем і за волошку в житі золотому. За твій світанок, і за твій зеніт, і за мої обпечені зеніти. За те, що завтра хоче зеленіть, за те, що вчора встигло одзвеніти. За небо в небі, за дитячий сміх. За те, що можу, і за те, що мушу. Вечірнє сонце, дякую за всіх, котрі нічим не осквернили душу. За те, що завтра жде своїх натхнень. Що десь у світі кров ще не пролито. Вечірнє сонце, дякую за день, за цю потребу слова, як молитви. Ліна Костенко
    4
    594переглядів 1 Поширень
  • https://www.youtube.com/live/S6dlS9F5bNs?si=XBd2rk0AmVEZ1DEK
    https://www.youtube.com/live/S6dlS9F5bNs?si=XBd2rk0AmVEZ1DEK
    239переглядів
  • https://youtu.be/HpoNrntDBig?si=0e085H-jrePQD27y
    https://youtu.be/HpoNrntDBig?si=0e085H-jrePQD27y
    210переглядів