#поезія
Живу в цій осені... Ковтаю, мов піґулки,
холодні ранки з клаптями туману.
Варю какао. Тісто мну на булки.
І перечитую роман про Роксоляну...
Люблю цю осінь... Ще одну з історій.
Гірку, мов кава і терпкý, як терен,
зашпортану в димú та тихі зорі,
між стиглих слив і гарбузових зерен...
Живу в цій осені... В одвічнім жовтім храмі,
де їжаки крадуть грушки з-під носа.
Де літо бабине задобрює дарами,
і листя крутить в тòнку папіросу...
Люблю цю осінь... Більше, ніж торішню.
Кладу поклони золотим багрянцям.
І прòщення прошу за долю грішну,
ховаючи сльоту в кишеню ранця...
Людмила Галінська
#поезія
Живу в цій осені... Ковтаю, мов піґулки,
холодні ранки з клаптями туману.
Варю какао. Тісто мну на булки.
І перечитую роман про Роксоляну...
Люблю цю осінь... Ще одну з історій.
Гірку, мов кава і терпкý, як терен,
зашпортану в димú та тихі зорі,
між стиглих слив і гарбузових зерен...
Живу в цій осені... В одвічнім жовтім храмі,
де їжаки крадуть грушки з-під носа.
Де літо бабине задобрює дарами,
і листя крутить в тòнку папіросу...
Люблю цю осінь... Більше, ніж торішню.
Кладу поклони золотим багрянцям.
І прòщення прошу за долю грішну,
ховаючи сльоту в кишеню ранця...
Людмила Галінська
Українська
English
