• #поезія
    Не плач коли останній лист
    впаде до тебе на долоні.
    Ще будуть ягоди червоні --
    найкращі із твоїх намист.
    Не плач, як серце защемить
    в порі осінніх листопадів.
    Не виглядай тих снігопадів,
    не та пора... Переболить.
    Не плач, як осінь задощить
    по ранах сивими сльозами.
    Згадай собі усмІ'шку мами --
    зігріє, наче оксамит.
    Не плач, коли твоє життя
    нестерпно котиться і рветься.
    Хто знає... Бог там розбереться.
    І зшиє нитками чуття.


    Людмила Галінська
    #поезія Не плач коли останній лист впаде до тебе на долоні. Ще будуть ягоди червоні -- найкращі із твоїх намист. Не плач, як серце защемить в порі осінніх листопадів. Не виглядай тих снігопадів, не та пора... Переболить. Не плач, як осінь задощить по ранах сивими сльозами. Згадай собі усмІ'шку мами -- зігріє, наче оксамит. Не плач, коли твоє життя нестерпно котиться і рветься. Хто знає... Бог там розбереться. І зшиє нитками чуття. Людмила Галінська
    338views
  • #поезія
    #поезія
    171views 5Plays
  • ЯК ВІДБУЛАСЯ ЕВОЛЮЦІЯ В ЧОЛОВІЧОМУ СПРИНТІ
    #спорт #спорт_sports #Brovary_sport #Броварський_спорт @Brovarysport #world_sport #athletics #Легка_атлетика
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    ЯК ВІДБУЛАСЯ ЕВОЛЮЦІЯ В ЧОЛОВІЧОМУ СПРИНТІ #спорт #спорт_sports #Brovary_sport #Броварський_спорт @Brovarysport #world_sport #athletics #Легка_атлетика ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    260views 2Plays
  • #думки
    Не навʼязуйся і не привʼязуйся...
    Не навʼязуйся — бо тоді втрачаєш гідність. Не привʼязуйся — бо тоді втрачаєш свободу. Живи з Богом у серці — і твої звʼязки з людьми будуть світлими, чистими і вільними. Хто твій — залишиться. Хто чужий — відійде. І в обох випадках це буде на благо твоєї душі…..
    #думки Не навʼязуйся і не привʼязуйся... Не навʼязуйся — бо тоді втрачаєш гідність. Не привʼязуйся — бо тоді втрачаєш свободу. Живи з Богом у серці — і твої звʼязки з людьми будуть світлими, чистими і вільними. Хто твій — залишиться. Хто чужий — відійде. І в обох випадках це буде на благо твоєї душі…..
    352views
  • #поезія
    #поезія
    139views 6Plays
  • #цитати
    Життя любить не тих, хто скиглить через дрібниці, а тих, хто через дрібниці ... радіє
    #цитати Життя любить не тих, хто скиглить через дрібниці, а тих, хто через дрібниці ... радіє
    1
    243views
  • #поезія
    #поезія
    1
    155views 7Plays
  • #поезія
    Сьогодні, бабцю, снилась Ваша хата,
    Як завжди, чиста й біла, наче сніг:
    Підзорники красуються строкаті
    І туляться до голих моїх ніг.

    Крохмалем настовбурчені фіранки
    Блакитно-біло прикрашають скло,
    Я знову бачу сонце, що від ранку
    Крізь візерунки посила тепло.

    Он подушки з барвистим квітом гладдю
    Пишаються на ліжку у кутку,
    У кольоровім витканім міжрядді
    Тре лапки павучок на килимку.

    Годинник досі цокає у тиші,
    Гойдає шишки дві на ланцюгах,
    В коморі шарудять пискухи-миші -
    Ось Мурчик тягне вже одну в зубах.

    Рівненько тягнуться доріжки домоткані,
    Підметені дбайливо на свята,
    Під клечанням стара іконна рама
    Ховає біль розпʼятого Христа.

    Я не ходжу - все й так, як на долоні,
    Та знов ніде не бачу, бабцю, Вас,
    Лиш хусточку біленьку на ослоні,
    З бліденьким цвітом, що спотворив час.

    А де ж то Ви? Надворі біля клуні?
    Чи жнете, бабцю, трави на межі?
    Ви, певно, поряд, бо легким відлунням
    Звучить Ваш голос у моїй душі.

    Ірина Москаленко
    #поезія Сьогодні, бабцю, снилась Ваша хата, Як завжди, чиста й біла, наче сніг: Підзорники красуються строкаті І туляться до голих моїх ніг. Крохмалем настовбурчені фіранки Блакитно-біло прикрашають скло, Я знову бачу сонце, що від ранку Крізь візерунки посила тепло. Он подушки з барвистим квітом гладдю Пишаються на ліжку у кутку, У кольоровім витканім міжрядді Тре лапки павучок на килимку. Годинник досі цокає у тиші, Гойдає шишки дві на ланцюгах, В коморі шарудять пискухи-миші - Ось Мурчик тягне вже одну в зубах. Рівненько тягнуться доріжки домоткані, Підметені дбайливо на свята, Під клечанням стара іконна рама Ховає біль розпʼятого Христа. Я не ходжу - все й так, як на долоні, Та знов ніде не бачу, бабцю, Вас, Лиш хусточку біленьку на ослоні, З бліденьким цвітом, що спотворив час. А де ж то Ви? Надворі біля клуні? Чи жнете, бабцю, трави на межі? Ви, певно, поряд, бо легким відлунням Звучить Ваш голос у моїй душі. Ірина Москаленко
    1
    483views
  • #поезія
    #поезія
    1
    214views 3Plays
  • #мистецтво
    Український художник
    Юрій Пацан
    #мистецтво Український художник Юрій Пацан
    1
    156views