#поезія
В часи зухвалих відчайдушних моряків –
Розбійників, злочинців та піратів,
З якими зустрічі боявся й не хотів
Ні вартовий, ані торговці кляті,
Грозою грізних океанів і морів
Був капітан, що звався Білий Лід.
Сміливець шанував піратський кодекс,
Отримував відсоток свій завжди,
З команди з ним не сперечався жоден,
На всіх ділили здобич і скарби.
Одного дня край острова сирен,
Під прапором сміливого корсара,
Одну спіймали в невід із сестер –
Обрамити не встигла в свої чари.
Вона була небачених красот,
Із голосом і Арфи, і Орфея,
І капітан у розпачі замовк,
Всі океани стали, як пустеля.
Любов прийшла зненацька і нізвідки,
Загоївши отруєні серця,
Із заздрістю дивилась банда свідків –
Зневажив ватажок піратський стяг.
Кайдани зняв із неї капітан,
Свою кохану відпустив на волю,
Одразу ставши ворогом братам,
Із чистим серцем та нестерпним болем.
Команда поневолила його
І стратила за зраду відчайдуха,
Співав кривавий місяць у вікно,
Прокляттям був сирени плач у вухах.
Ундина обернулась моряком,
Зайшла на борт і корабель спалила,
Застигнула самотнім маяком,
Відтоді омиває серце злива.
Супутником вирує буревій,
Братами їй назавжди стали шторми,
Пульсує серце з викриками: "Стій!
Мій капітане, айсберг є ще чорний".
Ось так з'явились в морі маяки,
Гудуть у сині далечі безкраї,
Закоханим сміливцям завдяки
Усіх про небезпеку сповіщають.
19.07.2025, ЮІ
#поезія
В часи зухвалих відчайдушних моряків –
Розбійників, злочинців та піратів,
З якими зустрічі боявся й не хотів
Ні вартовий, ані торговці кляті,
Грозою грізних океанів і морів
Був капітан, що звався Білий Лід.
Сміливець шанував піратський кодекс,
Отримував відсоток свій завжди,
З команди з ним не сперечався жоден,
На всіх ділили здобич і скарби.
Одного дня край острова сирен,
Під прапором сміливого корсара,
Одну спіймали в невід із сестер –
Обрамити не встигла в свої чари.
Вона була небачених красот,
Із голосом і Арфи, і Орфея,
І капітан у розпачі замовк,
Всі океани стали, як пустеля.
Любов прийшла зненацька і нізвідки,
Загоївши отруєні серця,
Із заздрістю дивилась банда свідків –
Зневажив ватажок піратський стяг.
Кайдани зняв із неї капітан,
Свою кохану відпустив на волю,
Одразу ставши ворогом братам,
Із чистим серцем та нестерпним болем.
Команда поневолила його
І стратила за зраду відчайдуха,
Співав кривавий місяць у вікно,
Прокляттям був сирени плач у вухах.
Ундина обернулась моряком,
Зайшла на борт і корабель спалила,
Застигнула самотнім маяком,
Відтоді омиває серце злива.
Супутником вирує буревій,
Братами їй назавжди стали шторми,
Пульсує серце з викриками: "Стій!
Мій капітане, айсберг є ще чорний".
Ось так з'явились в морі маяки,
Гудуть у сині далечі безкраї,
Закоханим сміливцям завдяки
Усіх про небезпеку сповіщають.
19.07.2025, ЮІ