Привіт, це Реймонд Беббіт. Я знаю цифри краще за багатьох. Скажімо, 246 зубочисток випало на підлогу — я це бачу. А ось у казино справа інша. Там, навіть якщо ви обожнюєте математику і впевнені в собі, вас чекає великий сюрприз. Отже, чому ви програєте? Давайте розберемося. 🎲

1. Казино створене для того, щоб ви програвали
Давайте почнемо з простого факту: у казино всі ігри налаштовані так, щоб приносити прибуток закладу. Це називається "математична перевага казино". Наприклад, у рулетці ймовірність виграшу при ставці на один номер становить лише 2,7%. А от казино отримує стабільний прибуток завдяки тому самому нулю на колесі. 🎡

Навіть у блекджеку, де є певні стратегії, які можуть зменшити перевагу казино, це не означає, що ви виграєте. Ви просто програєте повільніше.

2. Навіть якщо ви рахуєте карти, це не допоможе (зазвичай)
Люди думають, що рахування карт може дати перевагу над казино. У фільмах це виглядає круто, але насправді це складно і ризиковано.

Сучасні казино використовують кілька колод карт і часто змінюють їх під час гри. Якщо вас запідозрять у рахуванні, вас просто попросять піти. Казино не люблять розумників. А ще більше не люблять виграшів у них. 🃏

3. Емоції проти раціональності
Казино — це не просто ігрові автомати й столи, це атмосфера. Вогні, звуки, відсутність вікон і годинників — усе це створено, щоб ви втратили відчуття часу й реальності.

Навіть якщо ви почнете з логікою: "Я граю лише на 50 доларів", ваше мислення зміниться, коли ви виграєте перший раз. Або коли програєте і захочете відігратися. Казино грає не лише з вашими грошима, але й із вашими емоціями. І, повірте, це дуже складний суперник.

4. Джекпот — це міраж
"Цей автомат точно видасть джекпот, він уже давно не платив!" Звучить знайомо? Це помилка гравця. Ігрові автомати працюють на основі генератора випадкових чисел, тому попередні програші ніяк не впливають на ймовірність виграшу.

Простіше кажучи, ви можете сидіти за автоматом цілий день, і нічого не зміниться. А от казино заробить на вас непогані гроші. 🎰

5. Навіть якщо виграєте, це тимчасово
Ось цікавий факт: більшість гравців, які виграють великі суми, повертають їх назад казино. Чому? Бо вони не зупиняються.

Казино знає, що вам важко піти після виграшу. Ви думаєте: "Ще трохи, і я подвою!" Але це вже не математика, це жадібність. І казино дуже вміло цим користується.

Що з цим робити?
Якщо ви думаєте, що знаєте, як обіграти казино, пам’ятайте: тут працюють люди, які роками вдосконалюють механізми виграшу для себе, а не для вас.

Якщо хочете розважитися, грайте, але тільки на ті гроші, які ви готові втратити. І ніколи не думайте, що ви можете переграти систему. Ви — людина. А казино — це машина, яка завжди грає за своїми правилами.

Отже, насолоджуйтесь вечором, шампанським і вогнями, але не забувайте: найкраща гра — це та, де ви залишаєтеся переможцем, навіть програвши. Просто йдіть додому вчасно. 🥂

Ваш Реймонд 🎲✨

#fan_art #супер_факт #супер_порада

@АКТУАЛЬНЕ
5168745641750291

Що краще - наполеон чи медяник? Кава чи чай? Раян Гослінг чи Метью МакКонагі, коли мова йде про різні романтичні комедії? Гадаємо, варто дійти до відповіді емпіричним шляхом - подивитися добірку фільмів з першим і другим та порівняти! Буде крутий ромкомний марафон, якраз для вихідних. А під перегляд можна взяти наполеон чи медяник, а також каву чи чай.

#Коло_Кіно

14 серпня 1873 р. народився один з фундаторів українського спорту Іван Боберський, професор, педагог, державний діяч, фундатор і популяризатор спортивного руху на Галичині.

Народився в селі Доброгостів на Дрогобиччині в родині священика. Був старшим із шести дітей отця Миколи Боберського. Історики припускають, що родина Боберських походила з давнього шляхетного роду і належала до гербу Сас.

Учився у Самбірській та Першій українській академічній гімназії у Львові, університетах Львова, Відня та Граца. У Відні закінчив 1-річний курс по гімнастиці та отримав сертифікат, який давав йому право викладати цю дисципліну в загальноосвітній середній школі. Багато подорожував Швецією, Німеччиною, Чехією, цікавився різними методиками «тіловиховання» (фізкультури) та спорту. Його кумирами стали «батько німецького спорту» Фрідріх Ян та засновник чеського «Сокола» Мирослав Тирш.

Повернувшись у 1900 році до Львова, Боберський отримує місце викладача німецької мови й класичної філології та фізкультури у Першій академічній гімназії. Тут він активно починає впроваджувати засади «тіловиховання» серед педагогів, створивши у черевні 1901 року разом з Альфредом та Леонардом Будзиновськими Учительський гурток для підготовки вчителів руханки. Невдовзі в гуртку відкривається і жіночий відділ – однією з його вихованок була Олена Степанів, найперша жінка-хорунжа Українських січових стрільців.

Вступає у спортивне товариство «Сокіл», де на загальних зборах його практично одразу обрано заступником голови товариства, а згодом – і головою. Під керівництвом Боберського Львівський «Сокіл» стає центральним Товариством «Сокіл-Батько», довкола якого гуртуються сотні гнізд-осередків в містах та селах Галичини. У 1914 році їх налічувалося вже 974, майже кожне третє село Галичини мало свої руханкові товариства. Щоб популяризувати спорт на Галичині, Боберський регулярно проводить показові заняття, бере участь у міжнародних конгресах, Всесокільських злетах тощо. Активними членами Товариства «Сокіл-Батько» були сини Івана Франка – Петро і Тарас.

Для масових показових виступів ініціює створення стадіону для українців у Львові, який отримав назву «Український город». Для збору коштів Товариство «Сокіл-Батько» випустило спеціальні картки. Саме тут з 1911 року відбувалися спортивні, гімнастичні та інші українські заходи, свята, а також започатковані Боберським «Запорозькі Ігрища» – своєрідний аналог Олімпійських ігор на Галичині.

Професор Боберський став теоретиком спортивної справи. Він перекладав з іноземних мов посібники для занять спортом, видавав власні, редагував львівські спортивні видання. Запровадив українські аналоги різних видів спорту – «сітківка» або «відбиванка» (волейбол), «копаний м’яч» (футбол), «наколесництво» (велоспорт), «кошиківка» (баскетбол), «гаківка» (хокей), «лещетарство» (лижний спорт) тощо. Займався активним впровадженням цих видів спорту в українське життя. Підтримував розвиток «Пласту».

З початком Першої світової війни долучився до формування легіону Українських Січових стрільців, увійшов до складу Бойової управи стрілецтва. Видав книги «УСС в Карпатах», «Збірник пісень УСС», а також зібрав і зберіг документальні матеріали про українське військо.

З 1915 року Іван Боберський – член Головної Української Ради, згодом Загальної Української Ради, у 1918-1919 – референт пропаганди у Державному секретаріаті військових справ ЗУНР. У листопаді 1920 року за дорученням Державного Секретаріату ЗУНР-ЗОУНР виїхав повноважним представником до США та Канади для організації допомоги стрілецькому війську, пізніше став представником Львівського товариства опіки над українськими емігрантами в Канаді. Перебуваючи в Америці, Боберський продовжив видавничу та журналістську діяльність.

У 1932 році перебрався з Канади до тодішньої Югославії, де мешкав у маленькому словенському містечку Тржичі, звідки була родом його дружина Жозефіна. Там він і помер 17 серпня 1947 року, до останнього підтримуючи стосунки з Галичиною.

#furry #ai #fox