А пам'ятаєте як то було? «Сільська дискотека 80-х: музика, самогон, бійка і романтика» Сонце вже сховалося за обрій, а вечір несміливо розгортав свої крила над селом. Біля сільського клубу гуртувалися хлопці й дівчата: кожен готувався до танців які були що суботи в клубі і які мали запам’ятатися надовго.... Хлопці, скликавши невелику раду, шепотом вирішували, де цього разу знайти самогон. Васько той що з "центру" із Вітьком, батько якого був зав.клубом хвацько пирибирали в голові "точки" в яких їм могли налити "горючого" для підігріву настрою...Чутно було лиш: — Кажуть, у тітки Ганни Хробачихи є моцний - добрий "первак" ...Мій дід у неї постійно бере! — Але ж її собака...Ще той "кабель" так просто у двір не зайдеш, всі сусіди почують....А ВЗАВТРА все село буде знати...І тим паче що, всіх нас в обличчя знають.... -Да, кепсько....! Думайте хлопці, думайте... Дівчата ж тим часом вирушили на пошуки вина — бо без нього танці не такі чарівні. Та про це ніхто не говорив уголос: то була таємниця, яку берегли(але і знали) ВСІ😉🤣🤣🤣 Коли двері клубу нарешті відчинялися..... Касетний магнітофон видав перші акорди "Боні М", веселощі почали набирати обертів. Черевики(бо кросівки то була тоді заповітна мрія...Я потім вам розповім як їх "доставали") вже впевнено ковзали по дошках (на які хлопці щоразу підсипали перецю....Так, звичайного молотого перцю, чорного або червоного....Щоб дівчата ліпше танцювали😉❗) а серця бились у ритмі музики "Disco"🪩 Але десь всередині танців раптом напруга в повітрі починала згущатися і набирати обертів(бо хлопці таки ж знайшли 70' градусну "воду")... Хлопці з іншого кінця села "Хутір" занадто впевнено зайняли місце в центрі танцмайданчика(бо там на їхньому краю села..., з горючим було простіше)🤣🤣🤣🤣 — Дивись, вони знову думають, що крутять брейк ліпше за нас! — невдоволено пробурмотів Вітько... Все починалося як завжди: хтось когось випадково штовхнув, хтось зачепив плечем, а ще хтось підозріло довго дивився на чужого хлопця біля своєї дівчини. Секунди — і ось уже біля дверей клубу здійнялася пилюка, куртки летіли вбік, а дівчата або хапалися за голову, або з цікавістю спостерігали за цією "генеральною репетицією" перед тим як почнуть бити вже чужих...Якщо раптом ті потрапили до сільського клубу.... Чужинцям на дискотеці(в селі) завжди було важко: або вливайся в компанію, або біжи щодуху, бо самогон був тут не єдиним двигуном для сили. Але все ж , ніч мала завершитися не бійкою, а романтикою. Після примирення (і кількох обов’язкових могоричів) хлопці з дівчатами поволі розходилися хто куди: хто до річки на шепітливі розмови, хто під вербу на мрійливі зітхання та обійми до рання, а хто просто шукав шлях додому... згадуючи як він взагалі туди потрапив. такі вечори — це більше, ніж танці. Це життя...Яке вже не повернеш....Час біжить своєю дорогою! Ех, а було ж....Правда? ✍️19.05.2025 (знайшов у своїх архівах довоєнних, із не опублікованих новел «Село і люди...Як є») https://t.me/RuslanSpeaks

Нарешті, гідний суперник: блондинка проти тіні 😄

Наступний поєдинок Богачука планується в андеркарді Канело - Кроуфорд Як стало відомо Tribuna.com, поєдинок українського боксера першої середньої ваги Сергія Богачука (26-2, 24 KO) планується в андеркарді Канело - Кроуфорд. Імʼя суперника поки невідоме. Вечір боксу пройде 13 вересня у Лас-Вегасі, його транслюватиме Netflix. У попередньому бою Сергій переміг американця Майкла Фокса (24-5, 5 КО) одноголосним рішенням суддів 17 травня в США. ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport

#поезія Готуєшся до Пасхи, не прийду, Не повернуся, рідна, вже до тебе. У небі я зустрів свою весну, І рідний дім для мене тепер - небо. Я знаю, важко, тільки ти не плач, Не треба, мамо, тут таких багато. За все, рідненька, ти мене пробач, Я з побратимами тут вже зустріну свято. На тебе тихо, мамо, подивлюсь, Ти, певно, погляд на собі відчуєш. До тебе, рідна, в сні я доторкнусь, Скажу "Тримайся". Вірю, що почуєш. Та що ж поробиш, мамо, як війна, Ні, не хотів я, рідна, помирати. Я лиш хотів, щоб вільно ти жила, От і пішов Вітчизну захищати. То, як ти сядеш за святковий стіл, Запалиш Свічку, помолися Богу За всіх померлих, за живих отих, Що наближають нашу Перемогу. Марина Лавришин

Вже зовсім скоро зимові свята, тож пропонуємо дізнатись більше про легендарний "Щедрик" та його творця Миколу Леонтовича, котрий став жертвою червоного режиму. Восени 1904 року Леонтович переїхав на Донбас де влаштувався викладачем співу та музики у залізничній школі. По 1908 рік він жив та працював у Покровську, де у вересні довелося демонтувати пам’ятник композитору через обстріли російських військ. Скульптуру було вирішено перенести у Вінницю. У Покровській МВА наголошували, що легендарний "Щедрик" зародився у цьому місті. Митець показав диригенту Олександру Кошицю рукопис "Щедрика" влітку 1916 року. Вже у грудні того ж року почалися перші виступи, а з ними й популярність композиції. 1936 року композитор і аранжувальник Пітер Вільховський написав англомовний текст, так з’явилась Carol of the bells. Цікаво, що щедрівки походять ще з дохристиянських часів і раніше виконувались навесні. Саме через це у "Щедрику" співається про приліт ластівки та народження ягнят. Згодом святкування Нового року перенесли на зиму і традиційні пісні зсунулись разом зі святом. 22 січня 1921 року композитор приїхав до батьків, щоб відпочити між різдвяними концертами. У двері постукав незнайомець, який назвався Афанасієм Грищенком та продемонстрував посвідчення агента "всеросійської надзвичайної комісії з боротьби із контрреволюцією і саботажем". Чоловік пояснив, що відстежує грабіжників та бандитів. Було холодно і пізно, тож Леонтович пожалів незнайомця. Він запросив гостя на ночівлю. Вранці у будинку прогримів постріл. Життя митця було обірване, а російський чекіст пограбував житло та втік. Через рік, 5 жовтня 1922 року Українська республіканська капела Кошиця виступає в Нью-Йорку, у легендарному Карнеґі-Голі. Серед українських пісень на концерті звучить і "Щедрик" Миколи Леонтовича. Публіка та музичні оглядачі — у захваті. Вплив композитора на світову культуру беззаперечний: Леонтович, якому судилося прожити лише 44 роки, залишив по собі понад 150 музичних творів, серед яких є обрядові, церковні, історичні, чумацькі, жартівливі, танцювальні й ігрові пісні. Найвідоміші його композиції — "Щедрик", "Дударик", "Пряля" та "Козака несуть". 1932 рік — американський музикант українського походження Пітер Вільговський запозичує мелодію Леонтовича для пісні Carol Of The Bells. 1935 рік — Джордж Гершвін пише свій легендарний джазовий стандарт — Summertime. І робить це під враженнями від "Щедрика" та інших українських пісень, які ще підлітком почув на тому таки нью-йоркському концерті капели Кошиця у 1922-му! 1990 рік — голлівудський композитор Джон Вільямс робить "кавер на кавер" Вільговського для саундтреку до комедії "Сам удома". Якщо вам завжди здавалося, що музика, під яку Кевін Маккалістер розправляється з "мокрими бандитами", нагадує щось знайоме, — вам не здавалося. #щедрик #літературний_флюгер

🤯 Жах! «Діти без голови»: ліки від прищів спричиняють аномалії У США через ліки від прищів народжуються діти з аномаліями. Препарат заборонений для вагітних, але доступний без рецепта. Жінка показала відео з дитиною, народженою з вадами через ці ліки. Дерматологи радять вагітніти не раніше ніж через 3 місяці після скасування препарату.

https://youtu.be/mK8l-1pxX_8?si=Q8gViFe7K3vGk3Jk