• ❗️Олександр УСИК: «Знаєте, чим закінчуються мої сварки з дружиною?»
    🥊 Чемпіон світу у суперважкій вазі Олександр Усик розповів про сварки зі своєю дружиною Катериною.

    🗣 «Знаєте, чим закінчуються мої сварки з Катериною? У нас з дружиною за життя було чотири великі сварки і після кожної народжувалася дитина. І в останнє, коли у нас виникла сварка, ледь не дійшло до п'ятої», – сказав Усик.

    ⚡️ Любов Катерини і Олександра розпочалась, коли їй було 15 років. Зараз пара у щасливому шлюбі – у них четверо дітей
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
    #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport
    ❗️Олександр УСИК: «Знаєте, чим закінчуються мої сварки з дружиною?» 🥊 Чемпіон світу у суперважкій вазі Олександр Усик розповів про сварки зі своєю дружиною Катериною. 🗣 «Знаєте, чим закінчуються мої сварки з Катериною? У нас з дружиною за життя було чотири великі сварки і після кожної народжувалася дитина. І в останнє, коли у нас виникла сварка, ледь не дійшло до п'ятої», – сказав Усик. ⚡️ Любов Катерини і Олександра розпочалась, коли їй було 15 років. Зараз пара у щасливому шлюбі – у них четверо дітей ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport
    140переглядів
  • 👒👒👒
    👒👒👒
    Love
    1
    41переглядів
  • 🇺🇦🥉Історична медаль збірної України з сучасного п'ятиборства на чемпіонаті Європи U-17 у Барселоні🇪🇸!

    Кирило Підопригора та Єва Чайка здобули 🥉бронзу в естафеті мікс у категорії U-17 і це перша в історії українська медаль у цьому виді змагань.

    Результати естафети:
    🔹 Фехтування – 234 бали.
    🔹 Смуга перешкод – 1:03.90.
    🔹 Плавання – 2:05.91.
    🔹 Лазер-ран – 8:58.00.

    👏Вітаємо наших медалістів і продовжуємо вболівати за українців у Барселоні!
    #пятиборство #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    🇺🇦🥉Історична медаль збірної України з сучасного п'ятиборства на чемпіонаті Європи U-17 у Барселоні🇪🇸! Кирило Підопригора та Єва Чайка здобули 🥉бронзу в естафеті мікс у категорії U-17 і це перша в історії українська медаль у цьому виді змагань. Результати естафети: 🔹 Фехтування – 234 бали. 🔹 Смуга перешкод – 1:03.90. 🔹 Плавання – 2:05.91. 🔹 Лазер-ран – 8:58.00. 👏Вітаємо наших медалістів і продовжуємо вболівати за українців у Барселоні! #пятиборство #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    157переглядів
  • https://www.youtube.com/live/jjKR2qAx3JE?si=4SPmUsOvsHHbseb0
    https://www.youtube.com/live/jjKR2qAx3JE?si=4SPmUsOvsHHbseb0
    65переглядів
  • 86переглядів
  • Сьогодні, 25 лютого, 47 років виповнюється героїчному генералу Дмитру Марченку, який керував обороною незламного Миколаєва!

    Дмитро Марченко народився у Вознесенську на Миколаївщині. «У цих краях він орієнтується без мапи, – каже генерал Сергій Кривонос, колишній командувач Сил спеціальних операцій. – Він на півдні розуміється краще, ніж ми у власній кишені».

    Війну Марченко зустрів у Києві. Друзі з півдня завалили його відео, на яких колони росіян наближаються до Херсона. «Готовий виїхати на південь, не можу просто спостерігати», – написав Марченко заступнику главкома Євгену Масюку. Після розмови з головнокомандувачем Валерієм Залужним той відповів: «Їдь швидше, бо вони вже заходять у Херсон».

    У свій 44‑й день народження, Марчелло дістався Миколаєва. Місто було охоплене панікою. У центрі міста генерал побачив, як чоловік знімає з будинку жовто‑блакитний прапор.

    «Що ти робиш?» – спитав він, вийшовши з машини. «Так вони вже Херсон взяли, завтра тут будуть!» – відповів містянин. «Ми будемо битися, – відповів Марченко. – Припини!»

    Страх поширився не лише серед цивільних. «У перші ночі з Миколаєва виїжджали колони з технікою та силовими структурами, – розказує Марченко. – Одного з таких керівників бійці повернули до міста. Я сказав йому: «Наступного разу будеш визнаний зрадником та розстріляний за законом воєнного часу». Аби зупинити втечу, Марченко наказав на ніч розводити міст через Південний Буг, за яким лежить дорога на Одесу. «Доки я тут, місто ніхто здавати не буде», – заявив він.

    Передові загони росіян зайшли в Херсон та збиралися атакувати Миколаїв. За ним відкривалися два важливих напрямки – на Одесу та Південноукраїнську АЕС.

    Росіяни наступали двома угрупованнями. «Близько 2000 машин – танків, БТР тощо – та відповідна кількість особового складу рушили з Херсона на Миколаїв, – пригадує генерал. – Інша група – 1200–1300 одиниць техніки – почала обхід».

    Марченко поділив місто та його околиці на зони. Оборона кожної була закріплена за конкретним військовим підрозділом. Усі наявні екскаватори були «мобілізовані» рити окопи.

    Спочатку захисникам Миколаєва бракувало координації. Марченко мало не загинув від «дружнього» вогню.

    На початку березня росіяни почали обходити Миколаїв з півночі та впритул наблизилися до рідного міста Марченка – Вознесенська. Це вже була загроза оточення та виходу до АЕС: від Вознесенська до Південноукраїнська 27 км.

    Вознесенськ обороняли бійці 80‑ї окремої десантно‑штурмової бригади ЗСУ. Вони підірвали міст через річку Мертвовод, унеможлививши подальший рух колон ворога. Колони з танків та БТР, що рухалися дорогами, немов у себе вдома, були розшматовані українською артилерією.

    А 4 березня до аеропорту Кульбакине у передмісті Миколаєва вдерся передовий загін росіян. Марченка здивувало, що на такий важливий об’єкт росіяни відрядили лише кілька танків та БТР із групою піхоти. Він вирішив, що мета атаки – змусити його перекинути до аеропорту найбільш боєздатні частини ЗСУ та послабити оборону на інших ділянках.

    Відбивати Кульбакине генерал відправив патрульних поліцейських, озброєних РПГ радянського зразка та американськими Javeline. «Це не патрульні, це хижаки, – говорив Марченко. Атаку на інший аеропорт – Баловне, розташований у 13 км на північ від міста, – відбив зведений загін тих самих патрульних, Територіальної оборони та спецназу.

    Марченко не страждає на зіркову хворобу. «Головну роль відіграють солдати в окопах, я лише адміністратор»

    Коли спілкуєшся з мешканцями Миколаєва, одразу стає зрозуміло, хто є головним героєм міста.

    Марченко у 2023 знову був в Миколаєві. Координував співпрацю між військовими та цивільними, керував партизанами на Херсонщині. Проти нього досі відкрита нікчемна політично вмотивована справа, перевзутою 24.02.2022 владою, серед якої купа колишніх антимайданівців та відвертих малоросів, більшість з цієї падалі (Татаров, Смірнов, Трухін, Баканов та ін.), + і вся опзж, мають опинитися за гратами. А слава героїчного Марчелло буде жити вічно!

    Сьогодні, 25 лютого, 47 років виповнюється героїчному генералу Дмитру Марченку, який керував обороною незламного Миколаєва! Дмитро Марченко народився у Вознесенську на Миколаївщині. «У цих краях він орієнтується без мапи, – каже генерал Сергій Кривонос, колишній командувач Сил спеціальних операцій. – Він на півдні розуміється краще, ніж ми у власній кишені». Війну Марченко зустрів у Києві. Друзі з півдня завалили його відео, на яких колони росіян наближаються до Херсона. «Готовий виїхати на південь, не можу просто спостерігати», – написав Марченко заступнику главкома Євгену Масюку. Після розмови з головнокомандувачем Валерієм Залужним той відповів: «Їдь швидше, бо вони вже заходять у Херсон». У свій 44‑й день народження, Марчелло дістався Миколаєва. Місто було охоплене панікою. У центрі міста генерал побачив, як чоловік знімає з будинку жовто‑блакитний прапор. «Що ти робиш?» – спитав він, вийшовши з машини. «Так вони вже Херсон взяли, завтра тут будуть!» – відповів містянин. «Ми будемо битися, – відповів Марченко. – Припини!» Страх поширився не лише серед цивільних. «У перші ночі з Миколаєва виїжджали колони з технікою та силовими структурами, – розказує Марченко. – Одного з таких керівників бійці повернули до міста. Я сказав йому: «Наступного разу будеш визнаний зрадником та розстріляний за законом воєнного часу». Аби зупинити втечу, Марченко наказав на ніч розводити міст через Південний Буг, за яким лежить дорога на Одесу. «Доки я тут, місто ніхто здавати не буде», – заявив він. Передові загони росіян зайшли в Херсон та збиралися атакувати Миколаїв. За ним відкривалися два важливих напрямки – на Одесу та Південноукраїнську АЕС. Росіяни наступали двома угрупованнями. «Близько 2000 машин – танків, БТР тощо – та відповідна кількість особового складу рушили з Херсона на Миколаїв, – пригадує генерал. – Інша група – 1200–1300 одиниць техніки – почала обхід». Марченко поділив місто та його околиці на зони. Оборона кожної була закріплена за конкретним військовим підрозділом. Усі наявні екскаватори були «мобілізовані» рити окопи. Спочатку захисникам Миколаєва бракувало координації. Марченко мало не загинув від «дружнього» вогню. На початку березня росіяни почали обходити Миколаїв з півночі та впритул наблизилися до рідного міста Марченка – Вознесенська. Це вже була загроза оточення та виходу до АЕС: від Вознесенська до Південноукраїнська 27 км. Вознесенськ обороняли бійці 80‑ї окремої десантно‑штурмової бригади ЗСУ. Вони підірвали міст через річку Мертвовод, унеможлививши подальший рух колон ворога. Колони з танків та БТР, що рухалися дорогами, немов у себе вдома, були розшматовані українською артилерією. А 4 березня до аеропорту Кульбакине у передмісті Миколаєва вдерся передовий загін росіян. Марченка здивувало, що на такий важливий об’єкт росіяни відрядили лише кілька танків та БТР із групою піхоти. Він вирішив, що мета атаки – змусити його перекинути до аеропорту найбільш боєздатні частини ЗСУ та послабити оборону на інших ділянках. Відбивати Кульбакине генерал відправив патрульних поліцейських, озброєних РПГ радянського зразка та американськими Javeline. «Це не патрульні, це хижаки, – говорив Марченко. Атаку на інший аеропорт – Баловне, розташований у 13 км на північ від міста, – відбив зведений загін тих самих патрульних, Територіальної оборони та спецназу. Марченко не страждає на зіркову хворобу. «Головну роль відіграють солдати в окопах, я лише адміністратор» Коли спілкуєшся з мешканцями Миколаєва, одразу стає зрозуміло, хто є головним героєм міста. Марченко у 2023 знову був в Миколаєві. Координував співпрацю між військовими та цивільними, керував партизанами на Херсонщині. Проти нього досі відкрита нікчемна політично вмотивована справа, перевзутою 24.02.2022 владою, серед якої купа колишніх антимайданівців та відвертих малоросів, більшість з цієї падалі (Татаров, Смірнов, Трухін, Баканов та ін.), + і вся опзж, мають опинитися за гратами. А слава героїчного Марчелло буде жити вічно!
    Like
    1
    320переглядів
  • #БлогерКлубСенс
    Valeriy Prozapas:
    Винні всі - Байден, Захід в цілому, ясно що винен Порошенко, Будапештський меморандум і Мінські угоди, винні військові, і навіть винні біженці, які посміли виїхати з заасфальтованої країни мрій з власними коштами.
    А от Андрій Борисовч Єрмак, який перед нападом не приховуючись "розводив війська" та розповідав про "розмінування нових ділянок" - не винен ні в чому;
    як і лейтенант Баканов з його кротівнею та тотальним "про..балі", Арахамія з його "хуже Скабєєвой", Верещук з її "евакуація не потрібна", Рєзніков, з його "резерви не потрібні" - теж невинні як мозгі Безуглої.

    Так що їхнє стояння в позі ображених вже давно виглядає трошки по-ідіотські, головне щоб в її не нагнули весь народ, хоча дуже стараються.

    ***
    Прочитав вчора думку, що ми вже перемогли просто тому, що досі живі. Чим ближче до домовленостей Трампа з путіним про долю України без України, тим більше нас будуть хитати до цієї куколдовської ідеї, що бог з ним з Маріуполем, бог з ними, родючими землями Херсонщини і Запоріжжя, з Донбасом, з розореними могилами ЗСУ в окупації – головне, що ми поки що живі і це потужна і незламна перемога!

    Але це все солодкий п#здьож. Втрата мільйонів людей, територій, виходу до моря, економіки, інфраструктури, найбільшої в Європі Запорізької АЕС, Азовсталі – це поразка. Болюча, дошкульна, нищівна поразка.

    Не може бути перемогою свині, що в червні свиня ще жива. Бо на Різдво свиню заріжуть по-любому. Як би свиня не розказувала, що вона має час на підготовку і потужно укріплюється в хліві, її витягнуть за вуха і заріжут.
    #БлогерКлубСенс Valeriy Prozapas: Винні всі - Байден, Захід в цілому, ясно що винен Порошенко, Будапештський меморандум і Мінські угоди, винні військові, і навіть винні біженці, які посміли виїхати з заасфальтованої країни мрій з власними коштами. А от Андрій Борисовч Єрмак, який перед нападом не приховуючись "розводив війська" та розповідав про "розмінування нових ділянок" - не винен ні в чому; як і лейтенант Баканов з його кротівнею та тотальним "про..балі", Арахамія з його "хуже Скабєєвой", Верещук з її "евакуація не потрібна", Рєзніков, з його "резерви не потрібні" - теж невинні як мозгі Безуглої. Так що їхнє стояння в позі ображених вже давно виглядає трошки по-ідіотські, головне щоб в її не нагнули весь народ, хоча дуже стараються. *** Прочитав вчора думку, що ми вже перемогли просто тому, що досі живі. Чим ближче до домовленостей Трампа з путіним про долю України без України, тим більше нас будуть хитати до цієї куколдовської ідеї, що бог з ним з Маріуполем, бог з ними, родючими землями Херсонщини і Запоріжжя, з Донбасом, з розореними могилами ЗСУ в окупації – головне, що ми поки що живі і це потужна і незламна перемога! Але це все солодкий п#здьож. Втрата мільйонів людей, територій, виходу до моря, економіки, інфраструктури, найбільшої в Європі Запорізької АЕС, Азовсталі – це поразка. Болюча, дошкульна, нищівна поразка. Не може бути перемогою свині, що в червні свиня ще жива. Бо на Різдво свиню заріжуть по-любому. Як би свиня не розказувала, що вона має час на підготовку і потужно укріплюється в хліві, її витягнуть за вуха і заріжут.
    525переглядів 1 Поширень
  • Love
    1
    68переглядів
  • Не думайте, що мою сторінку зламали. Просто все це ШІ зробив.🙃
    Не думайте, що мою сторінку зламали. Просто все це ШІ зробив.🙃
    Like
    Love
    2
    181переглядів
  • СТОРІНКИ ІСТОРИ БОКСУ УКРАЇНИ
    😀 ОЛЕКСАНДР УСИК І ДЖО ДЖОЙС В 2013 РОЦІ.
    📷 Instagram Boxing News Online
    #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
    26переглядів