На Львівщині сусіди побили пораненого ветерана "Азову" і його дружину нібито через "гучний звук милиць".

Про інцидент, що стався вихідними у місті Винники, ветеран розповів у Instagram.

💬 "Мене та мою дружину побили на порозі квартири через те, що я користуюся милицею та нібито "заважаю" сусідам", — стверджує він.

Чоловік отримав важке поранення у 2023 році на Запорізькому напрямку під час контрнаступу. Два ВОГи потрапили в ноги, і ліва постраждала найбільше.

💬 "Увесь цей час я проходив лікування, намагалися врятувати ногу, але, на жаль, повністю її врятувати не вдалося — у найближчий тиждень планується ампутація стопи", — пише захисник.

Разом із дружиною ветеран переїхав до Винників, щоб бути поближче до лікарні. Однак у них виник конфлікт із сусідами, які також переїхали на Львівщину із Запоріжжя.

💬 "Це новий будинок, і до нас у квартирі ніхто раніше не жив. Неодноразово ми отримували скарги на те, що нібито заважаємо сусідам через наші пересування, голосні розмови, переміщення меблів або ввімкнений телевізор на 10-й гучності. Сусідка постійно скаржиться на людей навпроти, мовляв, вони б'ють свою дитину, і вона плаче, коли її ведуть купатися", — написав військовий.

Цього разу, за його словами, сусідка прийшла з чоловіком та неповнолітнім сином, який нібито має інвалідність. Як стверджує військовий, чоловік завдав йому ударів по голові його ж палицею, а потім побив його дружину.

Внаслідок нападу ветерану довелося накладати 4 шви. Також, за словами азовця, сусіди намагалися потрапити до його квартири та постійно погрожували.

Детальніше: https://life.pravda.com.ua/society/na-lvivshchini-susidi-pobili-poran...

#поезія
... Сьогодні так тихо...
Десь дівся бешкетник вітрисько...
А сонце ледаче...
Сяк-так якось світить згори..
Напевно то осінь...
То осінь підкралася близько...
І просто тасує...
Серпневі ці дні догори.

Напевно то осінь повіяла сумом...
Напевно...
Пройшлась квітниками...
Торкнулась рукою зірок...
Які намагались сховатись від неї...
Даремно...
Ми всі про те знаєм...
Її неминучим є крок.

Ми всі про те знаєм...
Ховатись немає резону...
Бо осінь не вирок...
У неї є безліч принад...
Ні... Осінь не вирок...
То просто є зміна сезону...
Такий уже маєм...
Всевишнім встановлений лад.

Галина Момот

День без мистецтва
1 грудня відзначається “День без мистецтва” (Day Without Art). Цей день був створений для того, щоб привернути увагу суспільства до важливості мистецтва в нашому житті та згадати тих діячів культури та мистецтва, які помер від СНІДу.

Започаткування Дня без мистецтва
День без мистецтва був започаткований у 1989 році нью-йоркською групою “Візуальний СНІД” як національний день дій та жалоби у відповідь на кризу, спричинену СНІДом. У першому заході взяли участь понад 800 американських мистецьких та СНІД-груп, які проводили різноманітні заходи — від закриття музеїв до організації спеціальних виставок на тему СНІДу. 1

Перехід до “Дня без мистецтва”
У 1998 році подію перейменували на “День без мистецтва”, додавши лапки, щоб підкреслити включення мистецьких проектів, присвячених пандемії СНІДу, та заохотити до участі митців, які живуть з ВІЛ. Ця зміна ознаменувала перехід від дня жалоби до дня дії та обізнаності, підкресливши проактивну роль мистецтва у подоланні кризи.

Глобальний вплив та участь
З моменту свого заснування “День без мистецтва” перетворився на глобальну подію, в якій беруть участь близько 8 000 національних і міжнародних музеїв, галерей, мистецьких центрів та інших організацій. Ці установи проводять різноманітні заходи, від виставок і перформансів до освітніх програм, щоб привернути увагу до поточної пандемії СНІДу. 2

Такі установи, як Музей сучасного мистецтва та Музей Соломона Гуггенхайма, беруть участь в акції в унікальний спосіб, наприклад, проводячи виставки з порожніми рамами або завішуючи свої будівлі великими чорними стулками. Ці дії є потужними символами порожнечі, яку залишили митці, що померли від СНІДу.

Відзначення Дня без мистецтва
День без мистецтва можна відзначати різними способами: від вшанування пам’яті митців, які постраждали від СНІДу, до організації заходів, які продовжують підвищувати обізнаність про цю хворобу. Мистецькі галереї часто влаштовують виставки робіт митців, які постраждали від СНІДу, надаючи простір для роздумів про їхній внесок і вплив хвороби.

Цей день також слугує для того, щоб згадати і вшанувати різних митців і громадських діячів, яких торкнувся СНІД, таких як Фредді Мерк’юрі, Кіт Гарінг і Артур Еш. Їхню спадщину вшановують, підкреслюючи їхні таланти та внесок у відповідні галузі.

“День без мистецтва” – важлива подія, яка не лише вшановує пам’ять митців та людей, що померли від СНІДу, а й слугує закликом до дій у боротьбі з хворобою. Він підкреслює життєво важливу роль мистецтва у підвищенні обізнаності та сприянні колективній відповіді на виклики у сфері охорони здоров’я. Щорічне відзначення цього дня продовжує надихати та мобілізувати спільноти по всьому світу.

Ми відверті й ще не байдужі,
Але в душах вже – щось не так,
Бо півночі висить в калюжі
Місяць, мов запитальний знак.
У долоні б тобі подихать,
Шлях Чумацький вплести в косу,
Та скувала якась безвихідь
І мене, і твою красу.
Скоро вікон розквітне латаття,
Перший промінь провулком гайне,
Тільки рештки тепла під платтям
Не зігріють, на жаль, мене.
Я б ніколи великого значення
Не надав би простим цим словам,
Але ти на моє «до побачення»
Не підставила навіть плеча.
Тож образ на свого «барбосика»
Не тримай за сльозу і хруст:
Не торкнулася пальчиком носика,
Скам’янілих в чеканні вуст…

🇪🇺ЄС готується зняти санкції з активів, пов’язаних із російським олігархом Олегом Дерипаскою, аби компенсувати збитки австрійському Raiffeisen Bank International за виплати в Росії.

#тизер ще одного видання від видавництва Жорж : особлива книжка — нонфікшн про горор.

🕸️«Анатомія жаху» Серафима Біла

Нонфікшн, літературознавство, посібник для письменників, горор, вірд.
 
Як народився жанр «горору»? Чому ми читаємо страшні історії? Як написати нетривіальний, яскравий та сильний горорний твір? Докладний довідник проведе вас біологічними та мітологічними передумовами формування жаху; хронологією розвитку темних літературних жанрів; дозволить зазирнути за лаштунки створення жахливих текстів.

Підкріплений текстами українських та зарубіжних авторів, а також порадами, як використовувати розмаїті жанрові тропи, нонфікшн «Анатомія жаху» буде корисним як для широкого загалу, так і авторам, і досвідченим прихильникам страшного у літературі.

От вам короткий уривок:
 
"...Готичний жах був сповнений моралі. Не роби зла, і сам не помреш. Позбудься прадідусевої хати, там кимось смердить. Будь гарним хлопчиком, і твої онуки не народяться з хвостом.

Декадентський жах був сповнений хворобливості та розчарування. Експериментуєш? Знищиш пів села. Старожитності шукаєш? Збожеволієш. Любиш природу? А вона тебе — ні. Естет, художник і просто красень? Смерть вже в тобі, все тільки справа часу. Всі ми безкінечно хворі, а Всесвіт, безбожний і байдужий, вмирає.

Горор був красивий, тривожний, соціальний. Він лякав вищиром перевертня, окультним закляттям, ракоподібним Древнім, сімейними скелетами та суспільними негараздами.

Монстр мав адресу, інструкцію зі знешкодження та часто відповідав на запитання «чому?». І хоч би якою пафосною була відповідь (ти надто страждав), або мізерною (батьки не любили), або безглуздою (мігранти з Угорщини заберуть наших жінок),вона все ж була..."

Червоне 🍷

Офігезний фільм, мені дуже сподобався! А я ж навіть не футбольна фанатка)