Небо на двох

Небо на двох додає фото

2025-03-15 20:39:38 ·

Я був сьогодні в Янгола під крилами,
Шукав себе у спазмах перших рим…
І відчував, як гріє світ Гольфстрім,
І як сумує вітер за вітрилами.
Я бачив, як за склом очей цей день
Натхнення перековує в свободу,
Яке від нас дістав у нагороду,
Опісля всіх можливих одкровень.
Я відчував приреченість доріг,
Безглуздість втрат, яких не приховати;
І що навчусь колись тебе кохати
Так сильно, як ніхто іще не зміг

Я був сьогодні в Янгола під крилами, Шукав себе у спазмах перших рим… І відчував, як гріє світ Гольфстрім, І як сумує вітер за вітрилами. Я бачив, як за склом очей цей день Натхнення перековує в свободу, Яке від нас дістав у нагороду, Опісля всіх можливих одкровень. Я відчував приреченість доріг, Безглуздість втрат, яких не приховати; І що навчусь колись тебе кохати Так сильно, як ніхто іще не зміг

1

130переглядів

Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
Небо на двох додає фото

2024-09-22 11:24:28 ·

Ще кілька мрій, і прийдуть перші сни,
І буде ніч крізь пальці сіять зорі,
А душі, наче янголи прозорі,
Притуляться до теплих крил весни.
І крізь гардин оманливу вуаль
Закотиться, щоб впасти в рими, місяць;
Для нього там сьогодні стільки місця,
Що зі стіни позаздрить сам Стендаль.
Ще кілька слів, і зрозумієш ти
(У чомусь – запізніла, в чомусь – рання),
Яке неопалиме це кохання,
Що поміж нами зводить знов мости

Ще кілька мрій, і прийдуть перші сни, І буде ніч крізь пальці сіять зорі, А душі, наче янголи прозорі, Притуляться до теплих крил весни. І крізь гардин оманливу вуаль Закотиться, щоб впасти в рими, місяць; Для нього там сьогодні стільки місця, Що зі стіни позаздрить сам Стендаль. Ще кілька слів, і зрозумієш ти (У чомусь – запізніла, в чомусь – рання), Яке неопалиме це кохання, Що поміж нами зводить знов мости

8

2коментарів 874переглядів

Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
Небо на двох

2024-09-18 02:54:25 ·

У нас усе попереду іще –
Хвилюючі обійми, поцілунки…
Та серце вже сьогодні б’ється лунко,
Коли блукає містом під дощем.
Воно пірнає в срібну бистрину,
Аби пульсаром бути аж до ранку
І виконати кожну забаганку,
Принцесу визволяючи від сну.
Байдужий погляд – як порожній флірт…
Чужинська пісня – як німе кохання…
Я стиглим словом аж до невпізнання
Зміню з тобою цей лукавий світ!

У нас усе попереду іще – Хвилюючі обійми, поцілунки… Та серце вже сьогодні б’ється лунко, Коли блукає містом під дощем. Воно пірнає в срібну бистрину, Аби пульсаром бути аж до ранку І виконати кожну забаганку, Принцесу визволяючи від сну. Байдужий погляд – як порожній флірт… Чужинська пісня – як німе кохання… Я стиглим словом аж до невпізнання Зміню з тобою цей лукавий світ!

4

815переглядів

Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
Небо на двох додає фото

2024-09-16 06:29:43 ·

Ми відверті й ще не байдужі,
Але в душах вже – щось не так,
Бо півночі висить в калюжі
Місяць, мов запитальний знак.
У долоні б тобі подихать,
Шлях Чумацький вплести в косу,
Та скувала якась безвихідь
І мене, і твою красу.
Скоро вікон розквітне латаття,
Перший промінь провулком гайне,
Тільки рештки тепла під платтям
Не зігріють, на жаль, мене.
Я б ніколи великого значення
Не надав би простим цим словам,
Але ти на моє «до побачення»
Не підставила навіть плеча.
Тож образ на свого «барбосика»
Не тримай за сльозу і хруст:
Не торкнулася пальчиком носика,
Скам’янілих в чеканні вуст…

Ми відверті й ще не байдужі, Але в душах вже – щось не так, Бо півночі висить в калюжі Місяць, мов запитальний знак. У долоні б тобі подихать, Шлях Чумацький вплести в косу, Та скувала якась безвихідь І мене, і твою красу. Скоро вікон розквітне латаття, Перший промінь провулком гайне, Тільки рештки тепла під платтям Не зігріють, на жаль, мене. Я б ніколи великого значення Не надав би простим цим словам, Але ти на моє «до побачення» Не підставила навіть плеча. Тож образ на свого «барбосика» Не тримай за сльозу і хруст: Не торкнулася пальчиком носика, Скам’янілих в чеканні вуст…

2

873переглядів

Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
Небо на двох додає фото

2024-09-15 09:33:11 ·

У світ, де ні краплі сліз,
Де можна за хмари – птахом,
Життя торохтить, як віз,
Розбитим Чумацьким шляхом.
Прогнозам всім наперекір
(Програв ти, нарешті, Льоха!),
Батіг із зміїних шкір
Ні разу іще не цвьохав.
І це не тому, що лінь
(Де взятися їй, на Бога!) –
У мене розумний кінь;
Такого нема ні в кого.
У мене є …надцять мрій,
До мене прихильна Доля.
Ще рано казати: «Стій!»,
Щоб впасти обабіч поля.

У світ, де ні краплі сліз, Де можна за хмари – птахом, Життя торохтить, як віз, Розбитим Чумацьким шляхом. Прогнозам всім наперекір (Програв ти, нарешті, Льоха!), Батіг із зміїних шкір Ні разу іще не цвьохав. І це не тому, що лінь (Де взятися їй, на Бога!) – У мене розумний кінь; Такого нема ні в кого. У мене є …надцять мрій, До мене прихильна Доля. Ще рано казати: «Стій!», Щоб впасти обабіч поля.

2

789переглядів

Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
Небо на двох додає фото

2024-09-15 08:08:29 ·

Я знав завжди, що на планеті снів,
Яку щоночі обживають душі,
Обов’язково є та смужка суші,
Куди іще мій дід водив синів.
Чи думав він, що згодом і онук
Туди ж протопче між зірок стежину,
Щоб мудрості роздмухати жарину,
Яку хтось ненароком вклав до рук.
Життя, немов запалений сірник,
До пальців догорить і обпікає.
Та в мене й нині сумніву немає –
То був нівроку щедрий чарівник.

Я знав завжди, що на планеті снів, Яку щоночі обживають душі, Обов’язково є та смужка суші, Куди іще мій дід водив синів. Чи думав він, що згодом і онук Туди ж протопче між зірок стежину, Щоб мудрості роздмухати жарину, Яку хтось ненароком вклав до рук. Життя, немов запалений сірник, До пальців догорить і обпікає. Та в мене й нині сумніву немає – То був нівроку щедрий чарівник.

2

816переглядів

Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
Небо на двох додає фото

2024-09-14 11:14:29 ·

Бентежна ніч відлунює в тілах,
Румянить щічку в шибці спалах зірки,
Та скоро місяць з неба, наче з гірки,
Покотиться, й загубиться в степах.
А я тебе не відпущу ніде…
Вуста і далі хочуть залицятись,
І руки між колін твоїх ховатись,
Щоб слухати, як пристрасть в них гуде.
У ніжність розмалюю світ плечей…
Надихаю на сонних грудях квітку…
Щоб знала ти завжди, моя лебідко –
Любов не зрадить і не запече!!!

Бентежна ніч відлунює в тілах, Румянить щічку в шибці спалах зірки, Та скоро місяць з неба, наче з гірки, Покотиться, й загубиться в степах. А я тебе не відпущу ніде… Вуста і далі хочуть залицятись, І руки між колін твоїх ховатись, Щоб слухати, як пристрасть в них гуде. У ніжність розмалюю світ плечей… Надихаю на сонних грудях квітку… Щоб знала ти завжди, моя лебідко – Любов не зрадить і не запече!!!

3

852переглядів

Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
Небо на двох додає аудіо

2024-09-14 11:07:16 ·

Голосова нотатка

680переглядів Відтворень

Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
Небо на двох додає фото

2024-09-14 09:43:55 ·

Скільки прагнень і чекань між нами,
Щирості бентежного «люблю»,
Поки на плечах твоїх вустами
Сонячного зайчика ловлю.
Абсолютність змін, бажань фатальність,
У серцях – емоцій перестук…
Літо відтепер – солодка крайність
Для чуттєвих від фантазій рук.
А якщо спитають – в чому ж сила?
Що для Світу кожен з нас зберіг?
Розпростерті над Землею крила –
То і Покрова, і Оберіг!

Скільки прагнень і чекань між нами, Щирості бентежного «люблю», Поки на плечах твоїх вустами Сонячного зайчика ловлю. Абсолютність змін, бажань фатальність, У серцях – емоцій перестук… Літо відтепер – солодка крайність Для чуттєвих від фантазій рук. А якщо спитають – в чому ж сила? Що для Світу кожен з нас зберіг? Розпростерті над Землею крила – То і Покрова, і Оберіг!

4

1Kпереглядів

Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
Небо на двох додає фото

2024-09-13 03:55:22 ·

На шляху до білих безіменних веж
Доторкнуться руки зоряних безмеж;
Там думок прозріння морок осява,
Щоб прийшла відвертість у мої слова.
В суєті не згіркне на вустах жага,
Де колись на вірність щастю присягав.
Бо крамоли з кухля вічності – не пив
Там, де світ навшпиньки встав із-за кропив.
Там, де зупиню я вітер на льоту
І розпустить осінь косу золоту,
Буде милуватись в люстерку небес…
Де колись помер я, а тепер – воскрес!

На шляху до білих безіменних веж Доторкнуться руки зоряних безмеж; Там думок прозріння морок осява, Щоб прийшла відвертість у мої слова. В суєті не згіркне на вустах жага, Де колись на вірність щастю присягав. Бо крамоли з кухля вічності – не пив Там, де світ навшпиньки встав із-за кропив. Там, де зупиню я вітер на льоту І розпустить осінь косу золоту, Буде милуватись в люстерку небес… Де колись помер я, а тепер – воскрес!

3

1коментарів 695переглядів

Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!

Більше дописів

Приєднатися

Мова

Небо на двох