Вітаю з днем народження

#поезія
Кричали ледарі: «Нам лідера!
Хоч поганенького! Аби!»
На цю біду немає лікаря…
Не дай Бог, бути лідером юрби!

Шакали знову ошукали,
тепер вони вже не шакали,
тепер вони: то «за», то «проти»,
то шахраї, то патріоти.

Доборолися! Добалакались!
Досварилися, аж гримить!
Україно, чи ти була колись
незалежною хоч на мить:

від кайданів, що волю сковують,
від копит, що у душу б'ють,
від чужих, що тебе скуповують,
і своїх, що тебе продають?!

Популяція! Нація! Маси!
І сьогодні, і вчора, й колись
українського пекла гримаси
упеклися мені. Упеклись!

Весь цей розбрат, і рейвах, і ремство,
і віки безголів'я вогонь, -
хай він спалить усе це нікчемство,
українського пекла вогонь!

Ліна Костенко

#поезія
Красуня осінь. Ніжна і тендітна.
Печальна і замріяна вона,
У золото й бурштин яскраво вдіта,
А у очах її одвічна таїна.

По плечах коси розлились вогнянЯно,
Подол іще смарагдом віддає,
І пахне осінь щастям, терпко й пряно,
І час рахує, що зозуля їй кує.

Збирає в кошик дні, зігріті сонцем,
Калинові намиста теж туди,
Щоб пам'ятати у чужій сторонці
Свою красу у мареві рудім.

Бо знов піде у вічність неминуче,
Зірве з плечей дерев жовтавий скарб,
І оголивши степ і сиві кручі ,
Залишить землю без яскравих фарб.

Лілія Наточій.

Вітаю з днем народження

#поезія
Роки… Роки… За що , ви, так зі мною?
Я ще не встигла зовсім одцвісти,
а ви вже скроні вкрили сивиною,
і сріблом стелите моі стежки
Хоч ними я ступаю впевнено і сміло,
бо досвід за плечима немалий,
моє чудове літо пролетіло…
і осінь до порога дістає
Своє минуле не віддам нікому,
ні з ким його не розділю й не обміняю,
лиш вітру передам я свою втому,
щоби весною проросла розмаєм
Нехай цвітуть моі стежки квітчасто,
поки ще сонце мою душу гріє,
Нехай заходить до госпОди щастя,
і щастя в ній ніколи не міліє
Роки моі… Я вдячна , вам, за долю,
і сріблом встелені моі стежки,
за зорепад, чарівну мить прибою,
й за те, що ще не встигла одцвісти…

М. Курик

Вітаю з днем народження

Вітаю з днем народження

25 жовтня 1921 року розпочався Другий зимовий похід загонів армії УНР, ідея якого передбачала об'єднання селянського протестного руху та підняття загального антибільшовицького повстання з метою відновлення державності.

Повстанська армія була розділена на три групи: Волинська на чолі з генерал-хорунжим Юрієм Тютюнником у складі 879 осіб, Подільська на чолі з підполковником Михайлом Палієм (згодом — полковник Сергій Чорний) у складі 374 осіб та Бесарабської на чолі з генерал-хорунжим Андрієм Гулим-Гуленком чисельністю близько 300 осіб. Остання, маючи район операцій Тирасполь-Одесу, мусила виконати відволікаючу функцію. Подільська група, відтягуючи на себе певну увагу противника, згодом мусила з'єднатися з головною Волинською, що через Волинь прямувала б на Київ.

Бесарабська група запізнилася з виступом і одразу після переходу кордону, зустрінута загонами Червоної армії, була змушена повернутися назад і покладені на неї функції не виконала. Першим з Подільської групи польсько-радянський кордон у ніч на 25 жовтня перейшов поблизу села Голенищеве (нині — Чемеровецького району Хмельницької області) розвідувальний загін під командуванням Павла Суморківа. Основні сили Михайла Палія потрапили на територію УСРР біля села Бондарівки близько 2 години ночі 26 жовтня. Після кількох успішних боїв група, однак, не змогла з'єднатися з Волинською групою та з боями повернулася до Польщі.

Ударна Волинська група перейшла кордон 4 листопада у районі сіл Борове і Нетреби. Після короткочасного захоплення Коростеня групу почала переслідувати 9-а кавалерійська дивізія Григорія Котовського. 17 листопада у бою під Малими Миньками група була розбита, а 22-23 листопада 360 полонених бійців Волинської групи були розстріляні біля села Базар.

Керівнику походу Юрію Тютюннику разом з невеликим загоном вдалося відірватися від переслідування та перейти польський кордон. Він продовжував плекати надії на визволення України та виношував плани відновлення повстанської боротьби. У червні 1923 року в результаті операції Державного політичного управління Тютюнник, якого виманили на територію УСРР для керівництва повстанням, був заарештований. Після каяття його відпустили, використовуючи зізнання для дискредитації українського національного руху, а в лютому 1929 року він був заарештований та страчений у жовтні 1930 року за обвинуваченням у «контрреволюційній діяльності». .

Другий Зимовий похід частин Армії УНР став останньою героїчною спробою українських національно-державних сил відкритим військовим шляхом здобути незалежність України в ході національно-визвольних змагань 1917-1921рр. Вже через десять років після цих подій, на окупованих російсько-більшовицьким режимом українських територіях, Москва організує геноцид українців Голодомором.