Судитимуть працівницю моргу, яка викрадала речі загиблих українських воїнів

Обвинувачена викрадала мобільні телефони та ювелірні вироби.

Деякі каблучки вона зрізала з пальців померлих за допомогою плоскогубців. Надалі жінка здавала ці речі до ломбардів в обмін на готівку.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
#кримінал

Тетяна Чорновол почала обіцяні викриття про порядок в армії — після того, як її батальйон «покарали».
Вона назвала командирів ЗСУ «м'ясниками», які розглядають солдатів не як живих людей, а як «ресурс».
«Проблема в тому, що у нас поступово за всі чотири роки війни кар'єру в армії робили м'ясники. Тобто ті, кому не було шкода жертвувати солдатами», — заявила Чорновол.
За її словами, такі командири «подобалися вищому командуванню», оскільки виконували бойові розпорядження, незважаючи на втрати.

Читаю книгу "Почаївська Лавра: Історія, про яку не розповідають" Петра Кралюка. У цій книзі дуже детально описано ким і коли розпочалося чернече життя. Як усе це почалося. Чому через кілька років монастир потрапив до рук уніатів. Як було вкоронено Почаївської ікони Божої Матері. Хто насправді дав статус монастиря Лаври. Чому православний монастир до уніатів і православний монастир після уніатів, не одне й те саме. Як відбувалася русифікація Почаївської лаври під владою російської православної церкви. І які враження були в Миколи Костомарова під час перебування в Почаївському монастирі. Як на мене, дуже цікава деталь, і стає зрозуміло, чого добивалася так званна російська церковна і світська влада від українського народу, і стає зрозуміло чому зараз деякі монастирі так вперто тримаються "руського міра". А ще, завдяки своїм розповідам, Микола Костомаров надихнув поїхати до Почаєва і Тараса Шевченка.

Книга така цікава, що я вважаю, що її повинна прочитати кожна українська родина, яка цікавиться історією Почаївської ікони Божої Матері та монастирем, бо тільки тоді все стане на своїх місцях. Бо я вже колись читала історію про Почаїв, і там все було написано зовсім по-іншому, як то кажуть, у стилі "руського міра".