❗️ Помер ексчемпіон світу з боксу у двох вагових категоріях

😭 У п'ятницю, 25 липня 2025 року, у віці 72 років помер колишній чемпіон світу з боксу Двайт Мохаммед Каві, повідомляє видання ESPN, посилаючись на слова сестри боксера.

😢 Останні 5 років свого життя американець боровся з деменцією.

🏆 У грудні 1981 року Двайт переміг Метью Саада Мухаммеда в 10-му раунді і завоював титул чемпіона WBC у напівважкій вазі. В березні 1983 року 170-сантиметровий Каві перейшов у вищу вагову категорію і в липні 1985 року відібрав титул чемпіона WBA у важкій вазі у Піта Кроуса. Каві втратив титул у 15-раундовому поєдинку в липні 1986 року, поступившись майбутнім чемпіоном у важкій вазі Евандеру Холіфілду.

🔙 Каві завершив кар'єру в 1998 році у віці 46 років з статистикою боїв 41-11-1 і 25 нокаутами. У 2004 році він був включений до Міжнародного залу боксерської слави.
#World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Не накручуй себе!
Зроби глибокий вдих. І живи далі...

Американка Кеді Ледекі здобула свій 22-й титул чемпіонки світу з плавання
#world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #Новини_звідусіль #Новини_news
https://brovarysport.net.ua/?p=34233

Читаю книгу "Почаївська Лавра: Історія, про яку не розповідають" Петра Кралюка. У цій книзі дуже детально описано ким і коли розпочалося чернече життя. Як усе це почалося. Чому через кілька років монастир потрапив до рук уніатів. Як було вкоронено Почаївської ікони Божої Матері. Хто насправді дав статус монастиря Лаври. Чому православний монастир до уніатів і православний монастир після уніатів, не одне й те саме. Як відбувалася русифікація Почаївської лаври під владою російської православної церкви. І які враження були в Миколи Костомарова під час перебування в Почаївському монастирі. Як на мене, дуже цікава деталь, і стає зрозуміло, чого добивалася так званна російська церковна і світська влада від українського народу, і стає зрозуміло чому зараз деякі монастирі так вперто тримаються "руського міра". А ще, завдяки своїм розповідам, Микола Костомаров надихнув поїхати до Почаєва і Тараса Шевченка.

Книга така цікава, що я вважаю, що її повинна прочитати кожна українська родина, яка цікавиться історією Почаївської ікони Божої Матері та монастирем, бо тільки тоді все стане на своїх місцях. Бо я вже колись читала історію про Почаїв, і там все було написано зовсім по-іншому, як то кажуть, у стилі "руського міра".

Читаю книгу "Почаївська Лавра: Історія, про яку не розповідають" Петра Кралюка. У цій книзі дуже детально описано ким і коли розпочалося чернече життя. Як усе це почалося. Чому через кілька років монастир потрапив до рук уніатів. Як було вкоронено Почаївської ікони Божої Матері. Хто насправді дав статус монастиря Лаври. Чому православний монастир до уніатів і православний монастир після уніатів, не одне й те саме. Як відбувалася русифікація Почаївської лаври під владою російської православної церкви. І які враження були в Миколи Костомарова під час перебування в Почаївському монастирі. Як на мене, дуже цікава деталь, і стає зрозуміло, чого добивалася так званна російська церковна і світська влада від українського народу, і стає зрозуміло чому зараз деякі монастирі так вперто тримаються "руського міра". А ще, завдяки своїм розповідам, Микола Костомаров надихнув поїхати до Почаєва і Тараса Шевченка.

Книга така цікава, що я вважаю, що її повинна прочитати кожна українська родина, яка цікавиться історією Почаївської ікони Божої Матері та монастирем, бо тільки тоді все стане на своїх місцях. Бо я вже колись читала історію про Почаїв, і там все було написано зовсім по-іншому, як то кажуть, у стилі "руського міра".

Коли Гільєрмо дель Торо нарешті отримав можливість реалізувати проєкт своєї мрії, екранізацію роману Мері Шеллі "Франкенштейн", було очевидно, що це буде щось прекрасне. Фільми дель Торо відомі багатьма речами, і розкішний дизайн декорацій та костюмів - одна з них. І нова серія зображень, опублікованих Vanity Fair, це підкреслює.

Нові кадри з фільму показують Мію Гот, Потвору, Оскара Айзека, Крістофа Вальца та багато іншого. Сам Дель Торо зображений лише на першому зображенні разом з Оскаром Айзеком у ролі доктора Віктора Франкенштейна.

Які саме моменти представлені на знімках? Ми дізнаємося це в листопаді, коли "Франкенштейн" Гільєрмо дель Торо з'явиться на Netflix.

#Коло_Кіно #Netflix #Екранізації_книг

#поезія
Що буде завтра? Завтра буде день.
Яким він буде, ти не можеш знати,
Бо доля мітко цілить у мішень
І трохи злиться, якщо нарікати.

Прокинувся, живий, то посміхнись
Не кожному сьогодні пощастило,
Від дум сумних ти відмахнись
Бо в суму інше стало вже мірило.

Як можеш, каву запашну звари,
Як є вікно, то подивись на зорі
Та кожну Божу мить живи, живи!
І вір, що дні ясні замінять дні суворі.

Що буде завтра? Звісно, що життя.
Дарунок долі, треба розгортати...
Стати щасливим - бути як дитя,
З цікавістю листки перегортати.

Сміятися чи плакати... любити!
Ніколи не втрачати віру у добро,
Чашу життя сміливо всю допити
Печалі не давати ставити тавро.

Бо завтра - точно сонце зійде...
І буде далі знову сходити і знов...
І морок сонце те ущент розіб'є.
Що буде завтра? Звісно що, любов.

ІРИНА ПРЯДКІНА

ОБЕРІГ ЛЮБОВІ

Моє серденько, кохана, тремтить, мов краплина весняна,
Сонце схилилось до обрію, тиша лягає на плечі.
Як тобі бути з думками моїми, прокинувшись рано?
Вірю, що ніжність твоя — це не вітер, не зрада і втеча.

Серце моє не з каміння, а з мальви, що квітне і в'ється,
В кожнім ударі — надія, молитва — у кожнім мовчанні.
Глянь, як воно у долонях твоїх вже беззахисно б'ється,
Кволе, мов спогад дитинства, і чисте, мов перше кохання.

Ти його ніжно тримаєш і світ завмирає довкола,
Тільки достатньо єдиного руху і все розлетиться.
Будь же мені милосердна, не здавлюй його, ясночола,
Не загаси його світло — воно ще тобі знадобиться.

Бачиш, пульсує це серце на пальцях, як у господині?
Це не метафора — серце живе, воно вірить в основу.
Мов на долоні Всевишнього — в твоїх руках воно нині,
Не розбивай його, мила, бо друге не виросте знову.

Вірш цей немов оберіг, як звичайна, розмінна монета,
Щоб ти згадала любов мою в мить, коли сум закрадеться.
Ніжно прошу тебе: ти бережи цей дарунок поета,
Тільки не зрадь, бо тоді серце знову моє розіб'ється.

Мирослав Манюк
29.07.2025