110переглядів
Мова
Українська
English
Каталог
Знаходьте цікавих людей, створюйте нові зв’язки та залучайте нових друзів
-
-
#поезія
Я жінка з ароматом кави,
я жінка з ноткою ванілі,
Я та, що любить влітку трави,
а взимку - заметілі білі.
Я часом равлик, часом дзиґа,
подеколи така спекотна,
іноді зимна, наче крига.
То повна справ, то безтурботна.
Буваю тиха, наче квіти,
буває, б'ю, мов громовиця.
Я та, що з пахощами літа.
Я та, що із польотом птиці.
Люблю я книги, дощ і зорі,
повно браслетів на зап'ясті...
Я жінка з крапелькою моря,
я жінка з ароматом щастя...
Ольга Береза#поезія Я жінка з ароматом кави, я жінка з ноткою ванілі, Я та, що любить влітку трави, а взимку - заметілі білі. Я часом равлик, часом дзиґа, подеколи така спекотна, іноді зимна, наче крига. То повна справ, то безтурботна. Буваю тиха, наче квіти, буває, б'ю, мов громовиця. Я та, що з пахощами літа. Я та, що із польотом птиці. Люблю я книги, дощ і зорі, повно браслетів на зап'ясті... Я жінка з крапелькою моря, я жінка з ароматом щастя... Ольга Береза
3
447переглядів -
#мистецтво
Картини художниці Каті Рудакової.#мистецтво Картини художниці Каті Рудакової.
2
150переглядів -
#поезія
Відлетіла осінь з журавлями,
І прийшла до нас уже зима...
Сіє сум і сирість над полями
Та садами мрячки сиза мла.
Засумує сойка тоскним криком,
Блисне сріблом голубе крило.
Щось, неначе привидом безликим
Підійшло й за плечі обняло.
Щось неначе у мені змінилось
Чи на інший рівень перейшло.
І навіки втраченим лишилось
З снів дитинства сонячне тепло.
Це не просто сум, бо це - тривога,
Це – ще не розказані жалі,
Це – оте, що підкосило ноги,
Що мене прибило до ріллі.
Що мені забило подих в серці,
Що поміж зірок розіп’яло.
Ніби кошеня, об руку треться,
Та від нього ніби крига – зло...
Щось тривожно на душі занадто,
Щось вночі розбуркує від снів.
Чи втікати в зиму мені варто
Від оцих сумних і збляклих днів?
Що зима? Зима – полотна чисті,
На яких немов на аркуші
Можна написати променисті,
Радісні, нові вірші.
Ніби вкотре Богом дана спроба –
Ось що є мені оця зима.
Щось нове, нового кроку проба,
Без якої й завтрього нема!
Ольга Соколовська#поезія Відлетіла осінь з журавлями, І прийшла до нас уже зима... Сіє сум і сирість над полями Та садами мрячки сиза мла. Засумує сойка тоскним криком, Блисне сріблом голубе крило. Щось, неначе привидом безликим Підійшло й за плечі обняло. Щось неначе у мені змінилось Чи на інший рівень перейшло. І навіки втраченим лишилось З снів дитинства сонячне тепло. Це не просто сум, бо це - тривога, Це – ще не розказані жалі, Це – оте, що підкосило ноги, Що мене прибило до ріллі. Що мені забило подих в серці, Що поміж зірок розіп’яло. Ніби кошеня, об руку треться, Та від нього ніби крига – зло... Щось тривожно на душі занадто, Щось вночі розбуркує від снів. Чи втікати в зиму мені варто Від оцих сумних і збляклих днів? Що зима? Зима – полотна чисті, На яких немов на аркуші Можна написати променисті, Радісні, нові вірші. Ніби вкотре Богом дана спроба – Ось що є мені оця зима. Щось нове, нового кроку проба, Без якої й завтрього нема! Ольга Соколовська
2
725переглядів
