Митці України...💙💛 Микола Федорович ЧУЛКО (1947, Немирів Вінницької обл. - 2014, Вінниця) - вінницький художник. Заслужений художник України (2007). «Троянди», 2009🌹🎨

Затінок, сутінок, день золотий. Плачуть і моляться білі троянди. Може, це я, або хто, або ти ось там сидить у куточку веранди. Може, він плаче, а може, він жде — кроки почулись, чи скрипнула хвіртка. Може, він встане, чолом припаде, там, на веранді, чолом до одвірка. Де ж ви, ті люди, що в хаті жили? Світку мій білий, яке тут роздолля! Смуток нащадків — як танець бджоли, танець бджоли до безсмертного поля. Може, це вже через тисячу літ — я і не я вже, розбуджена в генах, тут на землі я шукаю хоч слід роду мого у плачах і легендах! Голос криниці, чого ж ти замовк? Руки шовковиць, чого ж ви заклякли? Вікна забиті, і висить замок — ржава сережка над кігтиком клямки. Білий причілок оббила сльота. Хто там квилить у цій хаті ночами? Може, живе там сама самота, соває пустку у піч рогачами. Може, це біль наш, а може, вина, може, бальзам на занедбані душі спогад криниці і спогад вікна, спогад стежини і дикої груші... 🖍️Ліна КОСТЕНКО 🎨 Володимир Козюк

🌹Розквітли троянди у ботсаду Гришка в Києві. У Національній академії наук України показали, як виглядає розарій ботсаду і квітнуть чайні гібридні троянди. #Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news

#поезія Позбираю до опинки свіже зілля.. І розвішу жмутами на стрих. Наварю узварів на похмілля.. Всипну щіпку полинів гірких. Нагідки, любисток, материнку, чебреці, медунку, звіробій.. Розкладу на розцяцьковану хустинку, щей додам смарагдовий пирій. Принесу до хати пряне літо.. Хай краса напóвнить тихий рай. Духом трав в душі моїй сповито. А на ґанку парує м'ятний чай. Коло плоту парадуються троянди. Стогне сад чекаючи грози. Перші кульки виноградної гірлянди.. Позвисали з тендітної лози. Соком наливають паперівки.. Роєм бджоли дзигочуть як жреці. У задýмі смерекові верхівки. А у хаті пахнуть трави і млинці. Літо.. Оксана Лесик-Падучак

Не вигадуй красивий пейзаж. Він тут поруч, він прямо під тином. Біля нього у спеку приляж І дивись на червону калину, На троянду рожеву в росі, На синичку між листям ароній. Ти побудь хоч хвилинку в красі І зволож соком м'яти долоні. Зупинись, скільки тут дерези! Скільки грициків сосонки, хмелю. Тут трава і дві гілки лози Тобі будуть вночі за постелю. Вранці липа наварить чаїв. Пригостить тебе медом акація. Ти не бійся липневих роїв - Це все літа жива декорація. Не проґав мить цвітіння жоржин. Доторкнись до пелюстки півонії. Це все вічності зоряний плин, Це все звуки живої симфонії. І це ти в цьому вирі краси Заблукав, причаївсь і не дишеш. Випий вранці з троянди роси, Потім в спогадах смак той опишеш - І солодка, і кисла, й гірка, Та роса, як чар-зілля, чаклує І береза стрімка, ой, стрімка, Твої руки лоскоче й цілує. 🌸Галина Потопляк. 19.06.25

О пів на сьому я вже начебто й виспалася? Й можна було сміливо сунутися у город?:) Вирішила ще трошки полежати, щоб не заважати синочку збиратися на роботу!:) 7:30, 8:00, 8:30!:) Прокидаюся о пів на десяту!!! Ййййййосип голий!:))) Оце я вже поспала, так поспала!!! Слава Україні! Слава ЗСУ! Слава ППО! За можливість спати, як людині з чистою совістю, кріпко!!! Зрозуміло, що у город я вже не пішла? Та там й нема чого особливо звершувати? Де-не-де поодинокі бурʼянці звідкілясь взялися! То я вирішила сьогодні бурхливо фінішувати з сезоном півників!:) Пообстригла всі цурупалки, на яких квіти були! А поруч з ними ж саме зараз троянди буяють? То я й до них дісталася! Стригла ті, що вже відцвіли! Ще шовковицю жерла!:) Як її можна не жерти, коли вона є?:) Ви там як? Цілі?

#поезія Відцвітає липа. Журяться троянди. Пахне червень вишнями, джемом та компотами Сушиться чар-зілля в затінку веранди, цвіркуни замріяно бавлять літо нотами... Лагідно гойдається вітер в сонних дзвониках., в полі конюшина віддає меди. Плавають спустошено на небесних човниках білі диво-пір'ячка . І сопуть сади... Млосно так і гàряче. Крутяться метелики. Бог малює пензликом в хмарах темний ліс. Тішаться і чубляться в вишині ангелики, сонце перекочують на Чумацький віз... Відцвітає липа. Журяться троянди. Пахне червень грозами, медом бузини. Котиться з-за лісу на куток веранди перша громовиця. Втихли цвіркуни... Людмила Галінська

Хочу зберегти на пам'ять таку чарівну красу #троянди #длянатхнення

Червень 2025р. День червоної троянди.

#поезія МОЇ ТРОЯНДИ Колись посадила троянди на клумбі маленькій своїй. Були вони наче гірлянди, і несли красу свою в світ. Біла троянда - це ніжність, незайманість і чистота. Не знала вона, що є підлість. В уяві - життя без гріха. Це віра в прекрасне майбутнє. Це мрії, надії мої. Це все, що не можна забути, як перше кохання в житті. Чорна і жовта - розлука, коли всі шляхи розійшлись, життєва тривога і мука, що в серці на дні уляглись. Туга за рідним на небі, про тих, що покинули нас. Це ті, що давно вже без тебе, без наших життєвих окрас. Червона троянда кохання... Найкраща вона від усіх. Палкі поцілунки до ранку, і сила любовних утіх. Без квітки цієї не можна свого уявити життя. Нею милується кожен, кохати потрібно щодня. Квітів краса та щоразу зникала безслідно вночі. У когось з'явилася заздрість на пишнії квіти чужі. Хотіли зірвати злі люди, не дивлячись на колючки. Поранивши жадібні руки, не відступа від мети. Їх заздрість засліплює очі, і думають лиш про одне. Як сильно- таки зурочить, щоб щастя минуло тебе. Не довго цвіли ті троянди. Зів'яли у них пелюстки, неначе розбиті гірлянди, все падали й падали вниз. Зірвала з корінням ці квіти, подалі від людських очей. Де ж мені вас всіх подіти від темних і довгих ночей? Тепер ті розкішні троянди в душі я своїй посаджу. Ніхто вже не зірве наряди, по-новому вони зацвітуть. Ніна Кудин