• #мудрість
    ✔️Посидь спокійно, і ти зрозумієш, наскільки суєтні повсякденні турботи.
    ✔️ Помовчи трохи і ти зрозумієш, наскільки порожні повсякденні промови.
    ✔️ Відмовся від звичайних клопотів, і ти зрозумієш, як багато сил люди витрачають даремно.
    ✔️ Зачини свої ворота, і ти зрозумієш, як обтяжливі пути знайомств.
    ✔️ Май мало бажань, і ти зрозумієш, чому такі поширені хвороби роду людського.
    ✔️ Будь людянішим, і ти зрозумієш, наскільки бездушні звичайні люди.

    Чень Цзіжу
    #мудрість ✔️Посидь спокійно, і ти зрозумієш, наскільки суєтні повсякденні турботи. ✔️ Помовчи трохи і ти зрозумієш, наскільки порожні повсякденні промови. ✔️ Відмовся від звичайних клопотів, і ти зрозумієш, як багато сил люди витрачають даремно. ✔️ Зачини свої ворота, і ти зрозумієш, як обтяжливі пути знайомств. ✔️ Май мало бажань, і ти зрозумієш, чому такі поширені хвороби роду людського. ✔️ Будь людянішим, і ти зрозумієш, наскільки бездушні звичайні люди. Чень Цзіжу
    Love
    1
    16views
  • #архів
    Камуфляж броненосців, 1919 рік.
    Незвичайні лінії на корпусі ускладнювали ворогу визначення точного курсу та дальності корабля.

    #архів Камуфляж броненосців, 1919 рік. Незвичайні лінії на корпусі ускладнювали ворогу визначення точного курсу та дальності корабля.
    Like
    1
    25views
  • Вчора закатувала кетчуп.

    Зазвичай багато років виварювала зайву рідину помідорну, щоб густенький же ж був той кетчуп?
    Вчора на мене якийсь вірш напав, я ті проварені помідори черпала друшляком!
    А потім вже їх перебивала блендером, додавала тушені яблука-перці-цибулю-часник й ще будь-якого!:) За смаком!:)

    Залишилося в мене тієї помідорної рідини…
    Та багатенько залишилося!:)
    Була в мене думка якісь квіточки нею полити?:)
    Ірина Олександрова спробувала й категорично заборонила таким чином тієї рідини позбуватися!:)))
    Казала, що дуже смачна!:)

    То й що?:)
    Закрутила я сьогодні ще десять літрів того недотомату!:)

    Сиджу у дворі на ослінчику та сама собі обіцянки даю!:)
    Що по помідори більше у город не піду!:) Жодного разу!:)))
    Й нікого з дітей не посилатиму!:)))

    Ккккказала!!!
    Не піду!!!:)

    Увесь упомідорений посуд перемила!
    До речі, щось давно я не згадувала Марсельське мило?
    Й все ще категорично безкоштовно я його знов рекламую?:) А хотілося б коштовно!:)

    Казковий засіб!!!
    Кахлі кухонні, плити, духовки, плями на одязі різного походження та ступеню забрудненості, ті ж каструлябії з під варіння томатів!
    Та будь що відчищає та відперає!!!
    Пляшки дві, якщо не три, за місяць використовуємо!!!

    Ви там як?
    Цілі?
    Вчора закатувала кетчуп. Зазвичай багато років виварювала зайву рідину помідорну, щоб густенький же ж був той кетчуп? Вчора на мене якийсь вірш напав, я ті проварені помідори черпала друшляком! А потім вже їх перебивала блендером, додавала тушені яблука-перці-цибулю-часник й ще будь-якого!:) За смаком!:) Залишилося в мене тієї помідорної рідини… Та багатенько залишилося!:) Була в мене думка якісь квіточки нею полити?:) Ірина Олександрова спробувала й категорично заборонила таким чином тієї рідини позбуватися!:))) Казала, що дуже смачна!:) То й що?:) Закрутила я сьогодні ще десять літрів того недотомату!:) Сиджу у дворі на ослінчику та сама собі обіцянки даю!:) Що по помідори більше у город не піду!:) Жодного разу!:))) Й нікого з дітей не посилатиму!:))) Ккккказала!!! Не піду!!!:) Увесь упомідорений посуд перемила! До речі, щось давно я не згадувала Марсельське мило? Й все ще категорично безкоштовно я його знов рекламую?:) А хотілося б коштовно!:) Казковий засіб!!! Кахлі кухонні, плити, духовки, плями на одязі різного походження та ступеню забрудненості, ті ж каструлябії з під варіння томатів! Та будь що відчищає та відперає!!! Пляшки дві, якщо не три, за місяць використовуємо!!! Ви там як? Цілі?
    19views
  • #фантастика #ШІ
    Дніпро - 2075
    Глава II: Переходи

    Повітря в лабораторії було густим, як перед грозою. Артем стояв перед активованим шлюзом, і здавалося, що час навколо нього сповільнився. Голограма світу на екрані вже не була просто візуалізацією — вона дихала. Вітер колихав траву, сонце грало на воді, а вдалині, серед садів і білокам’яних будинків, хтось махав рукою.

    — Ми не можемо просто увійти, — сказала Ліда, її голос тремтів. — Це не експедиція. Це — вторгнення.

    Артем не відповів. Він дивився на жінку в голограмі. Її обличчя було нечітким, але щось у поставі, в тому, як вона тримала руки, як нахиляла голову — щось болюче знайоме.

    — Я піду сам, — сказав він. — Без обладнання. Без аналізу. Просто... як людина.

    Ліда мовчки кивнула. Вона знала, що зупинити його неможливо. І, можливо, не потрібно.

    Шлюз відкрився без звуку. Простір перед ним затремтів, наче повітря над гарячим асфальтом. Артем зробив крок — і світ змінився.

    ---

    Він стояв на узліссі. Трава була висока, м’яка, пахла м’ятою і полином. Сонце — не таке, як у його світі: тепліше, глибше, наче світило не з неба, а зсередини. Попереду — поселення. Не село в класичному розумінні, а щось нове, гармонійне. Будинки — з білого каменю, з високими дахами, вкритими черепицею кольору стиглої вишні. Вікна — великі, з дерев’яними рамами, прикрашеними геометричними орнаментами, схожими на ті, що колись вишивали на рушниках. На фасадах — мозаїки з кераміки, що зображали сцени з життя: жнива, весілля, танці під зорями.

    Садки — доглянуті, з грушами, яблунями, кущами калини. Біля кожного будинку — лавка, де сиділи люди, пили трав’яний чай, читали, або просто мовчки дивилися на захід сонця. Це було не село з минулого — це була Україна, яка виросла з традиції, але не втратила себе в технологіях. Тут не було штучного блиску, не було показної футуристики. Тут усе дихало гармонією — між людиною, землею і часом.

    Артем ішов повільно, боячись порушити тишу. Його одяг — сірий комбінезон — контрастував із барвами цього світу. Діти гралися біля ставка, старенький дід сидів на лавці й точив косу, а жінка з кошиком яблук зупинилася, побачивши його.

    — Ви з міста? — запитала вона. Її голос був лагідний, але насторожений.

    — Я... з іншого міста, — відповів Артем. — З дуже далекого.

    Вона усміхнулася.
    — Тут усі з далеких місць. Але якщо ви прийшли з добром — вам раді.

    Артем ішов далі. Його серце билося швидко, але не від страху — від чогось іншого. Відчуття, що він повертається. Не в минуле, не в дитинство — у щось глибше. У те, що могло бути, якби світ не зламався.

    На краю поселення стояв будинок. Білий, з черепичним дахом, з бузком біля воріт. І на ганку — вона. Жінка з голограми. Тепер чітка, реальна. Її очі — карі, глибокі, як Дніпро вночі.

    — Артеме, — сказала вона. — Ти нарешті прийшов.

    Він не міг говорити. Горло стислося.

    — Ви мене знаєте?

    — Я тебе пам’ятаю. З того світу. З того болю. Але тут — ми інші.

    Вона простягнула руку. Артем торкнувся її пальців — і відчув тепло. Не цифрове, не симульоване. Справжнє.

    — Як це можливо? — прошепотів він.

    — Можливо все, якщо серце не забуло.

    І в ту мить Артем зрозумів: цей світ — не просто альтернатива. Це — пам’ять. Це — мрія, яку хтось зберіг. І, можливо, він зможе її повернути.

    Далі буде...
    #фантастика #ШІ Дніпро - 2075 Глава II: Переходи Повітря в лабораторії було густим, як перед грозою. Артем стояв перед активованим шлюзом, і здавалося, що час навколо нього сповільнився. Голограма світу на екрані вже не була просто візуалізацією — вона дихала. Вітер колихав траву, сонце грало на воді, а вдалині, серед садів і білокам’яних будинків, хтось махав рукою. — Ми не можемо просто увійти, — сказала Ліда, її голос тремтів. — Це не експедиція. Це — вторгнення. Артем не відповів. Він дивився на жінку в голограмі. Її обличчя було нечітким, але щось у поставі, в тому, як вона тримала руки, як нахиляла голову — щось болюче знайоме. — Я піду сам, — сказав він. — Без обладнання. Без аналізу. Просто... як людина. Ліда мовчки кивнула. Вона знала, що зупинити його неможливо. І, можливо, не потрібно. Шлюз відкрився без звуку. Простір перед ним затремтів, наче повітря над гарячим асфальтом. Артем зробив крок — і світ змінився. --- Він стояв на узліссі. Трава була висока, м’яка, пахла м’ятою і полином. Сонце — не таке, як у його світі: тепліше, глибше, наче світило не з неба, а зсередини. Попереду — поселення. Не село в класичному розумінні, а щось нове, гармонійне. Будинки — з білого каменю, з високими дахами, вкритими черепицею кольору стиглої вишні. Вікна — великі, з дерев’яними рамами, прикрашеними геометричними орнаментами, схожими на ті, що колись вишивали на рушниках. На фасадах — мозаїки з кераміки, що зображали сцени з життя: жнива, весілля, танці під зорями. Садки — доглянуті, з грушами, яблунями, кущами калини. Біля кожного будинку — лавка, де сиділи люди, пили трав’яний чай, читали, або просто мовчки дивилися на захід сонця. Це було не село з минулого — це була Україна, яка виросла з традиції, але не втратила себе в технологіях. Тут не було штучного блиску, не було показної футуристики. Тут усе дихало гармонією — між людиною, землею і часом. Артем ішов повільно, боячись порушити тишу. Його одяг — сірий комбінезон — контрастував із барвами цього світу. Діти гралися біля ставка, старенький дід сидів на лавці й точив косу, а жінка з кошиком яблук зупинилася, побачивши його. — Ви з міста? — запитала вона. Її голос був лагідний, але насторожений. — Я... з іншого міста, — відповів Артем. — З дуже далекого. Вона усміхнулася. — Тут усі з далеких місць. Але якщо ви прийшли з добром — вам раді. Артем ішов далі. Його серце билося швидко, але не від страху — від чогось іншого. Відчуття, що він повертається. Не в минуле, не в дитинство — у щось глибше. У те, що могло бути, якби світ не зламався. На краю поселення стояв будинок. Білий, з черепичним дахом, з бузком біля воріт. І на ганку — вона. Жінка з голограми. Тепер чітка, реальна. Її очі — карі, глибокі, як Дніпро вночі. — Артеме, — сказала вона. — Ти нарешті прийшов. Він не міг говорити. Горло стислося. — Ви мене знаєте? — Я тебе пам’ятаю. З того світу. З того болю. Але тут — ми інші. Вона простягнула руку. Артем торкнувся її пальців — і відчув тепло. Не цифрове, не симульоване. Справжнє. — Як це можливо? — прошепотів він. — Можливо все, якщо серце не забуло. І в ту мить Артем зрозумів: цей світ — не просто альтернатива. Це — пам’ять. Це — мрія, яку хтось зберіг. І, можливо, він зможе її повернути. Далі буде...
    40views
  • #світ
    У Південній Африці помітили незвичайну червону хмару, що віддалено нагадує ключ від домофона.
    #світ У Південній Африці помітили незвичайну червону хмару, що віддалено нагадує ключ від домофона.
    Love
    1
    1comments 55views 10Plays
  • День народження смайла (усмішки) святкують кожен рік 19 вересня. Піктограма складається з цифр, букв і розділових знаків. Все вкупі означає вираження емоцій. Смайлики зазвичай доповнюють історію спілкування в мережі інтернет. Завдяки їм можна передати радість, співчуття, здивованість та інші жести для більш цікавої розмови.
    День народження смайла в історії
    Історія виникнення значка почалась ще в 1963 році в США. Відомий художник Харві Белл намалював бадьоре усміхнене обличчя, яке стало візитною карткою страхової компанії. Пізніше, в 1982 році, Скотт Фалман створив перший смайл в мережі інтернет. Він запропонував колегам ідею використовувати в листах конкретну послідовність знаків. Ці символи нагадували людське обличчя, що посміхається.
    День народження смайла (усмішки) святкують кожен рік 19 вересня. Піктограма складається з цифр, букв і розділових знаків. Все вкупі означає вираження емоцій. Смайлики зазвичай доповнюють історію спілкування в мережі інтернет. Завдяки їм можна передати радість, співчуття, здивованість та інші жести для більш цікавої розмови. День народження смайла в історії Історія виникнення значка почалась ще в 1963 році в США. Відомий художник Харві Белл намалював бадьоре усміхнене обличчя, яке стало візитною карткою страхової компанії. Пізніше, в 1982 році, Скотт Фалман створив перший смайл в мережі інтернет. Він запропонував колегам ідею використовувати в листах конкретну послідовність знаків. Ці символи нагадували людське обличчя, що посміхається.
    24views
  • 🇺🇦 Ці детонатори були знайдені на російському складі БК, який знайшли розвідники «Тур». На перший погляд це звичайні трофеї, які будуть спрямовані проти їхніх виробників. Проте маркування на них змусило нас заглибитися в історію.
    17 вересня 1939 року Радянський Союз віроломно напав на Польщу, яка вже була значно ослаблена боями з Вермахтом.
    Це не єдиний випадок співпраці двох тоталітарних режимів. У серпні 1939 року СРСР і Німеччина підписали комерційну угоду, яку доповнили в лютому 1940 року. У рамках цих домовленостей Радянський Союз отримав військову техніку, верстати й технології, сировину — зокрема детонатори для снарядів, марковані свастикою.
    Частина детонаторів з тих часів збереглася на російських складах. Нацистська зброя досі використовується для знищення людей. Гітлерівський і сталінський режими зникли, натомість прийшов путінський; назви різні, але суть — одна й та сама. Російська влада годує своїх людей міфом про боротьбу з фашизмом, хоча насправді сама є фашистською державою.
    🇬🇧 These detonators were found at a russian ammunition depot by the “Tur” reconnaissance unit. At first glance they looked like ordinary trophies to be turned against their makers. But the markings on them forced us to dig into history.
    On September 17, 1939, the Soviet Union treacherously attacked Poland, which had already been severely weakened by fighting with the Wehrmacht.
    This is not the only case of cooperation between two totalitarian regimes. In August 1939 the USSR and Germany signed a commercial agreement, which was supplemented in February 1940. Under these arrangements the Soviet Union received military equipment, machine tools and technologies, and raw materials — including detonators for shells marked with a swastika.
    Some of those detonators have been preserved in russian depots. Nazi weapons are still being used to kill people. The Hitler and Stalin regimes are gone, but the putin regime has replaced them; the names differ, but the essence remains the same. The russian authorities feed their people the myth of fighting fascism, while in reality they themselves are a fascist state.
    🇺🇦 Ці детонатори були знайдені на російському складі БК, який знайшли розвідники «Тур». На перший погляд це звичайні трофеї, які будуть спрямовані проти їхніх виробників. Проте маркування на них змусило нас заглибитися в історію. 17 вересня 1939 року Радянський Союз віроломно напав на Польщу, яка вже була значно ослаблена боями з Вермахтом. Це не єдиний випадок співпраці двох тоталітарних режимів. У серпні 1939 року СРСР і Німеччина підписали комерційну угоду, яку доповнили в лютому 1940 року. У рамках цих домовленостей Радянський Союз отримав військову техніку, верстати й технології, сировину — зокрема детонатори для снарядів, марковані свастикою. Частина детонаторів з тих часів збереглася на російських складах. Нацистська зброя досі використовується для знищення людей. Гітлерівський і сталінський режими зникли, натомість прийшов путінський; назви різні, але суть — одна й та сама. Російська влада годує своїх людей міфом про боротьбу з фашизмом, хоча насправді сама є фашистською державою. 🇬🇧 These detonators were found at a russian ammunition depot by the “Tur” reconnaissance unit. At first glance they looked like ordinary trophies to be turned against their makers. But the markings on them forced us to dig into history. On September 17, 1939, the Soviet Union treacherously attacked Poland, which had already been severely weakened by fighting with the Wehrmacht. This is not the only case of cooperation between two totalitarian regimes. In August 1939 the USSR and Germany signed a commercial agreement, which was supplemented in February 1940. Under these arrangements the Soviet Union received military equipment, machine tools and technologies, and raw materials — including detonators for shells marked with a swastika. Some of those detonators have been preserved in russian depots. Nazi weapons are still being used to kill people. The Hitler and Stalin regimes are gone, but the putin regime has replaced them; the names differ, but the essence remains the same. The russian authorities feed their people the myth of fighting fascism, while in reality they themselves are a fascist state.
    32views
  • ⚡️Відкрите тренування з регбі у пам'ять загиблого воїна Максима «Регбіста» Яловця.

    Чекаємо 21 вересня о 11:00 на стадіоні «Спартак».

    Приходьте та долучайтеся!
    #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport #Brovarysport #янголи_спорту @Brovarysport🇺🇦🇺🇦🇺🇦
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    ⚡️Відкрите тренування з регбі у пам'ять загиблого воїна Максима «Регбіста» Яловця. Чекаємо 21 вересня о 11:00 на стадіоні «Спартак». Приходьте та долучайтеся! #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport #Brovarysport #янголи_спорту @Brovarysport🇺🇦🇺🇦🇺🇦 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    18views
  • В Україні зафіксовані перші збиття "шахедів" за допомогою FPV-дронів, — Кім

    Очільник Миколаївської ОВА зазначив, що Україна навчилась збивати ударні дрони типу "шахед" за допомогою звичайних FPV-дронів та дронів з використанням штучного інтелекту.

    Віталій Кім також підкреслив, що Миколаївщина планує ділитись набутим досвідом з іншими областями, особливо прифронтовими.
    В Україні зафіксовані перші збиття "шахедів" за допомогою FPV-дронів, — Кім Очільник Миколаївської ОВА зазначив, що Україна навчилась збивати ударні дрони типу "шахед" за допомогою звичайних FPV-дронів та дронів з використанням штучного інтелекту. Віталій Кім також підкреслив, що Миколаївщина планує ділитись набутим досвідом з іншими областями, особливо прифронтовими.
    25views 0Plays
  • Мами із немовлятами просять облаштувати кімнати в метро Києва.

    У петиції пропонують створити спеціальні приміщення з водою, столом для годування, чайником, посудом, серветками та антисептиками.

    Це мають бути безпечні місця для догляду за малюками під час тривог.
    #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна
    Мами із немовлятами просять облаштувати кімнати в метро Києва. У петиції пропонують створити спеціальні приміщення з водою, столом для годування, чайником, посудом, серветками та антисептиками. Це мають бути безпечні місця для догляду за малюками під час тривог. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна
    17views
More Results