• І ще вам трохи відео про "Джокер: Божевілля на двох". Версія розширена та доповнена)

    #Коло_Кіно #Новини_кіно #DC
    І ще вам трохи відео про "Джокер: Божевілля на двох". Версія розширена та доповнена) #Коло_Кіно #Новини_кіно #DC
    Love
    Like
    4
    765переглядів
  • АГНІПАТ: ОРИГІНАЛ ТА РИМЕЙК-2

    Отже, кіно провалилося, Яш Джохар помер, а Каран Джохар всі ці роки мріяв розкрити нереалізований потенціал батькового витвору, і в 2012 році після успіху драми “Мене звуть Хан“ отримав на це гроші.

    В режисери він взяв Карана Малхотру. Це цікавий чувак, який залюбки робить римейки західних та індійських картин, і вони виходять не гіршими за оригінал. А “Агніпат” вийшов просто кращий.

    Малхотра полагодив усе!

    По-перше, вчитель Дінанат Чаван став реально симпатичним дядьком. В його моральний авторитет легко віриться. І підстава, яку йому влаштовує Канча, реально підступна і страшна, а не ідіотська, як в оригіналі.

    По-друге, сам Канча. В оригіналі то був імпозантний лиходій з хорошою репутацією. В римейку ж цього персонажа поділили на двох: батька Канчі, місцевого лендлорда з хорошою репутацією, і самого Канчу, якого зіграв Санджай Датт. І як зіграв! Подивіться на нього — чистий упиряка, викапаний Прігожин! До речі, через тую лисину Датт вчинив Малхотрі мало не партизанську війну, так йому не хотілося голитись. Спочатку вони спробували "лису перуку", потім кілька зачісок, але все це виглядало недостатньо загрозливо, і нарешті Датт вирішив поголитись. Бабці твоїй ковінька, який же він страшний!

    По-третє, Малхотра взяв на дві головні ролі двох найкрасивіших акторів Боллівуду: Рітіка Рошана (так, цю статтю можна вважати частиною Рошанофону) та Пріянку Чопру. І хоча Рошан у свої 38 теж не виглядав на 28, це все ж таки не "майже полтос". Особливо якщо тебе можна сміливо роздягати перед камерою (а в цьому фільмі на Рошані одяг ледве тримається).

    Рошан цілий місяць розважав, чи ризикнути влізти в черевики Амітабха Баччана, бо дідо ж реальна ікона, і хоч оригінальний фільм провалився, а все ж його крінжова гра стала культовою. Но таки він погодився, і всі від того виграли. Навіть сам Рошан, хоча потім він казав, що це був фізично найвиснажливіший для нього фільм, а на зйомках він пошкодив спину. Тому, коли треба було зіграти, як Віджай перемагає біль, він насправді не грав.

    До речі, він не дивився оригінальний фільм, щоб уникнути впливу.

    По-четверте, Малхотра прибрав з сюжету самого всратого персонажа, Крішнана. Перепрошую в Мітхуна Чакраборті, але навіть він не спромігся витягнути з крінжаного моря персонажа, який носить майку-алкоголічку поверх сорочки. Я розумію, що це мало символізувати простоту і сільську наївність персонажа, але ніт.

    Також Малхотра прибрав всрату любовну лінію між Віджаєм та медсестрою Мері Метью, а замість неї вставив невсрату любовну лінію між Віджаєм та подругою його дитинства Каалі, дочкою повії, якій Віджай допомагає вибитися в люди й відкрити власну перукарню. Власне, Каалі грає Пріянка Чопра.

    https://youtu.be/z0KPQstwMQw

    Треба також відзначити Ріші Капура у ролі бандюгана Рауфа Лали, яким Малхотра замінив злодюг оригінального фільму, Хасмука, Усман-Бая і Шетті. На відміну від Канчі, який просто демон у людській подобі, Рауф Лала має певний шарм, і навіть викликає деяке співчуття, коли стає зрозуміло, як безжально ним маніпулює Віджай. Капур теж фізично страждав на зйомках, бо знімався у екшен-сценах сам, без дублерів, в свої 60. Як на то вже пішло, то й Дутт не відбувся однією лисиною, йому довелося розжертися та розкачатися як кабану, щоб виглядати більшим за Рошана. І так, в екшен-сценах він теж грав сам.

    А ще цей фільм несамовито красивий. Символіку червоного Малхотра експлуатує на всю губу, а оператори Раві Чандран та Кіран Деоханс змушують цей колір аж пломеніти. В кадрі майже завжди присутнє щось червоне: вогонь, кров, верміліон, червоні сарі танцівниць, шарф Лали… Словом, нам не дають забути, що тут у нас Вогненний шлях, а не прогулянка, навіть ще до того, як починається справжній дупоріз.

    Гра Рітіка Рошана просто безцінна. Мабуть, тому, що йому не так часто дають саме пограти, а не просто посвітити торсом, тож він і відривається на всю котушку. Як і Амітабх Баччан, він привносить у роль дрібку безумства, але це розраховане безумство Гамлета. Він не стане вилазити під вогонь і кричати "Стріляйте в мене!", натомість він усвідомлено йоджимбить вороженьків. Якщо ви бачили "Йоджімбо" з Тошіро Міфуне, ви знаєте, про що я. Його безумство спрямоване на те, щоб перебезумствувати іншого безумця — Канчу. Момент, коли Канча катує Віджая, а Віджай такий: ну що, награвся? Давай обговорювати бізнес, — чимось нагадує "Розплату" з Мелом Гібсоном, одне з найкращих гангстерських кін.

    Лише одне трошки муляє: ніяк не зіграла фобія дзеркал у Канчі, яку заявили на початку фільму. Після того, як двічі показали його істерику при виді власної бридкої пики, я очікувала, що в момент шоудауна він побачить свій відбиток десь у склі або там відполірованому лезі, і знітиться. Але ніт. Не зіграло.

    А зрештою — душевне кіно, з усіх сил рекомендую. Є на Нетфліксі, і римейк, і оригінал.
    АГНІПАТ: ОРИГІНАЛ ТА РИМЕЙК-2 Отже, кіно провалилося, Яш Джохар помер, а Каран Джохар всі ці роки мріяв розкрити нереалізований потенціал батькового витвору, і в 2012 році після успіху драми “Мене звуть Хан“ отримав на це гроші. В режисери він взяв Карана Малхотру. Це цікавий чувак, який залюбки робить римейки західних та індійських картин, і вони виходять не гіршими за оригінал. А “Агніпат” вийшов просто кращий. Малхотра полагодив усе! По-перше, вчитель Дінанат Чаван став реально симпатичним дядьком. В його моральний авторитет легко віриться. І підстава, яку йому влаштовує Канча, реально підступна і страшна, а не ідіотська, як в оригіналі. По-друге, сам Канча. В оригіналі то був імпозантний лиходій з хорошою репутацією. В римейку ж цього персонажа поділили на двох: батька Канчі, місцевого лендлорда з хорошою репутацією, і самого Канчу, якого зіграв Санджай Датт. І як зіграв! Подивіться на нього — чистий упиряка, викапаний Прігожин! До речі, через тую лисину Датт вчинив Малхотрі мало не партизанську війну, так йому не хотілося голитись. Спочатку вони спробували "лису перуку", потім кілька зачісок, але все це виглядало недостатньо загрозливо, і нарешті Датт вирішив поголитись. Бабці твоїй ковінька, який же він страшний! По-третє, Малхотра взяв на дві головні ролі двох найкрасивіших акторів Боллівуду: Рітіка Рошана (так, цю статтю можна вважати частиною Рошанофону) та Пріянку Чопру. І хоча Рошан у свої 38 теж не виглядав на 28, це все ж таки не "майже полтос". Особливо якщо тебе можна сміливо роздягати перед камерою (а в цьому фільмі на Рошані одяг ледве тримається). Рошан цілий місяць розважав, чи ризикнути влізти в черевики Амітабха Баччана, бо дідо ж реальна ікона, і хоч оригінальний фільм провалився, а все ж його крінжова гра стала культовою. Но таки він погодився, і всі від того виграли. Навіть сам Рошан, хоча потім він казав, що це був фізично найвиснажливіший для нього фільм, а на зйомках він пошкодив спину. Тому, коли треба було зіграти, як Віджай перемагає біль, він насправді не грав. До речі, він не дивився оригінальний фільм, щоб уникнути впливу. По-четверте, Малхотра прибрав з сюжету самого всратого персонажа, Крішнана. Перепрошую в Мітхуна Чакраборті, але навіть він не спромігся витягнути з крінжаного моря персонажа, який носить майку-алкоголічку поверх сорочки. Я розумію, що це мало символізувати простоту і сільську наївність персонажа, але ніт. Також Малхотра прибрав всрату любовну лінію між Віджаєм та медсестрою Мері Метью, а замість неї вставив невсрату любовну лінію між Віджаєм та подругою його дитинства Каалі, дочкою повії, якій Віджай допомагає вибитися в люди й відкрити власну перукарню. Власне, Каалі грає Пріянка Чопра. https://youtu.be/z0KPQstwMQw Треба також відзначити Ріші Капура у ролі бандюгана Рауфа Лали, яким Малхотра замінив злодюг оригінального фільму, Хасмука, Усман-Бая і Шетті. На відміну від Канчі, який просто демон у людській подобі, Рауф Лала має певний шарм, і навіть викликає деяке співчуття, коли стає зрозуміло, як безжально ним маніпулює Віджай. Капур теж фізично страждав на зйомках, бо знімався у екшен-сценах сам, без дублерів, в свої 60. Як на то вже пішло, то й Дутт не відбувся однією лисиною, йому довелося розжертися та розкачатися як кабану, щоб виглядати більшим за Рошана. І так, в екшен-сценах він теж грав сам. А ще цей фільм несамовито красивий. Символіку червоного Малхотра експлуатує на всю губу, а оператори Раві Чандран та Кіран Деоханс змушують цей колір аж пломеніти. В кадрі майже завжди присутнє щось червоне: вогонь, кров, верміліон, червоні сарі танцівниць, шарф Лали… Словом, нам не дають забути, що тут у нас Вогненний шлях, а не прогулянка, навіть ще до того, як починається справжній дупоріз. Гра Рітіка Рошана просто безцінна. Мабуть, тому, що йому не так часто дають саме пограти, а не просто посвітити торсом, тож він і відривається на всю котушку. Як і Амітабх Баччан, він привносить у роль дрібку безумства, але це розраховане безумство Гамлета. Він не стане вилазити під вогонь і кричати "Стріляйте в мене!", натомість він усвідомлено йоджимбить вороженьків. Якщо ви бачили "Йоджімбо" з Тошіро Міфуне, ви знаєте, про що я. Його безумство спрямоване на те, щоб перебезумствувати іншого безумця — Канчу. Момент, коли Канча катує Віджая, а Віджай такий: ну що, награвся? Давай обговорювати бізнес, — чимось нагадує "Розплату" з Мелом Гібсоном, одне з найкращих гангстерських кін. Лише одне трошки муляє: ніяк не зіграла фобія дзеркал у Канчі, яку заявили на початку фільму. Після того, як двічі показали його істерику при виді власної бридкої пики, я очікувала, що в момент шоудауна він побачить свій відбиток десь у склі або там відполірованому лезі, і знітиться. Але ніт. Не зіграло. А зрештою — душевне кіно, з усіх сил рекомендую. Є на Нетфліксі, і римейк, і оригінал.
    633переглядів
  • 14переглядів
  • https://youtu.be/ulMBoNqwEtU?si=8Lwou8YAxZ0N9LtX
    https://youtu.be/ulMBoNqwEtU?si=8Lwou8YAxZ0N9LtX
    71переглядів 1 Поширень
  • #архітектура #історія
    Палац Яблоновських-Бруницьких – це одна з архітектурних перлин Львівської області, що вражає своєю історією та красою. Розташований у селі Підгірці Стрийського району, цей палацово-парковий комплекс бере свій початок у XVIII столітті. Ініціатором його створення вважається Юзеф Александр Яблоновський, який у 1734 році розпочав будівництво заміської резиденції на місці давнього мисливського замку XVII століття. Згодом, у 1817 році, маєток перейшов у власність барона Юзефа Бруницького, який значно розбудував і оновив палац, додавши йому рис необароко та впорядкувавши прилеглий парк.

    Палац оточений дендропарком площею понад 8 гектарів, який є пам’яткою садово-паркового мистецтва. У парку збереглися рідкісні дерева, грабова алея, ставок і літня ротонда, що додають цьому місцю особливого шарму. Сама будівля вражає вишуканим декором: герби Бруницьких із левом та Шимановських (Korwin) досі прикрашають її фасад. У XIX столітті палац славився розкішними інтер’єрами, однак після Другої світової війни більшість внутрішнього оздоблення було втрачено.

    Сьогодні палац Яблоновських-Бруницьких перебуває у приватній власності. Завдяки зусиллям волонтерів та благодійників з 2021 року він поступово відновлюється і відкритий для відвідувачів як туристична пам’ятка. Це місце приваблює не лише своєю архітектурою, а й легендами, зокрема про “Паню заклєнту” – привид молодої жінки, що, за переказами, блукає палацом уночі. Палац у Підгірцях – це не лише свідок багатої історії Галичини, а й приклад того, як спільними зусиллями можна зберегти культурну спадщину для наступних поколінь.
    #архітектура #історія Палац Яблоновських-Бруницьких – це одна з архітектурних перлин Львівської області, що вражає своєю історією та красою. Розташований у селі Підгірці Стрийського району, цей палацово-парковий комплекс бере свій початок у XVIII столітті. Ініціатором його створення вважається Юзеф Александр Яблоновський, який у 1734 році розпочав будівництво заміської резиденції на місці давнього мисливського замку XVII століття. Згодом, у 1817 році, маєток перейшов у власність барона Юзефа Бруницького, який значно розбудував і оновив палац, додавши йому рис необароко та впорядкувавши прилеглий парк. Палац оточений дендропарком площею понад 8 гектарів, який є пам’яткою садово-паркового мистецтва. У парку збереглися рідкісні дерева, грабова алея, ставок і літня ротонда, що додають цьому місцю особливого шарму. Сама будівля вражає вишуканим декором: герби Бруницьких із левом та Шимановських (Korwin) досі прикрашають її фасад. У XIX столітті палац славився розкішними інтер’єрами, однак після Другої світової війни більшість внутрішнього оздоблення було втрачено. Сьогодні палац Яблоновських-Бруницьких перебуває у приватній власності. Завдяки зусиллям волонтерів та благодійників з 2021 року він поступово відновлюється і відкритий для відвідувачів як туристична пам’ятка. Це місце приваблює не лише своєю архітектурою, а й легендами, зокрема про “Паню заклєнту” – привид молодої жінки, що, за переказами, блукає палацом уночі. Палац у Підгірцях – це не лише свідок багатої історії Галичини, а й приклад того, як спільними зусиллями можна зберегти культурну спадщину для наступних поколінь.
    Love
    5
    178переглядів
  • Естетика сільської праці у кліпі Theo Rose і відповідний простий приспів: єв-с ла мунка (я на роботі), ну ма дук ла клуб (не йду в клуб). Theo Rose у незвичному для себе образі, у вишиванці, продовжує набирати мільйонні перегляди і компліменти. І на мою думку, це найкраща з її робіт. https://www.youtube.com/watch?v=8KqCvzln7_4
    Естетика сільської праці у кліпі Theo Rose і відповідний простий приспів: єв-с ла мунка (я на роботі), ну ма дук ла клуб (не йду в клуб). Theo Rose у незвичному для себе образі, у вишиванці, продовжує набирати мільйонні перегляди і компліменти. І на мою думку, це найкраща з її робіт. https://www.youtube.com/watch?v=8KqCvzln7_4
    Like
    Love
    3
    1Kпереглядів
  • 536переглядів
  • #вірші
    Кожна пам'ять жива спалахне золотими багаттями,
    Коли синя пустеля збиратиме кроки твої.
    Ти згадаєш ім'я, коли вітер про волю благатиме,
    Потім знайдеш себе, як ітимеш в далекі краї.

    Ти – дорога, так склалося з часом, і, зморений вічністю,
    Ти придумав собі, що подоба людська – це мета.
    Скільки часу проходив? Мільйони парсеків нелічені
    Пролягли між тобою і обрієм. Йди по кутах,

    По сумних паралелях, шукай паралаксове зміщення
    Чужоземних світів на кордонах твоєї душі.
    Хто знаходить шляхи, той з вітрами іде, але ти ще ні,
    Тож давай, не вагайся, допоки дієвий рушій.

    Ти – дорога, вітрила напни і ставай-но стихією,
    За тобою незлічені душі, веди поза світ.
    Як підеш, то дивись навкруги, там стежини завіями
    Огортають твій дух і уводять за межі орбіт.

    Олександра Дорога
    24 квітня 2023 р.
    #вірші Кожна пам'ять жива спалахне золотими багаттями, Коли синя пустеля збиратиме кроки твої. Ти згадаєш ім'я, коли вітер про волю благатиме, Потім знайдеш себе, як ітимеш в далекі краї. Ти – дорога, так склалося з часом, і, зморений вічністю, Ти придумав собі, що подоба людська – це мета. Скільки часу проходив? Мільйони парсеків нелічені Пролягли між тобою і обрієм. Йди по кутах, По сумних паралелях, шукай паралаксове зміщення Чужоземних світів на кордонах твоєї душі. Хто знаходить шляхи, той з вітрами іде, але ти ще ні, Тож давай, не вагайся, допоки дієвий рушій. Ти – дорога, вітрила напни і ставай-но стихією, За тобою незлічені душі, веди поза світ. Як підеш, то дивись навкруги, там стежини завіями Огортають твій дух і уводять за межі орбіт. Олександра Дорога 24 квітня 2023 р.
    Like
    Love
    2
    245переглядів
  • Зіркова американська акторка Шерон Стоун показала в себе вдома картину українського митця

    У 2023 році до художника Артура Солецького звернувся американець із запитом купити картину для своєї подруги. І цією подругою виявилась сама Шерон Стоун. У відео для Ukraine WOW американська акторка показала картину Артура «Велика маленька мрія» та підтримала його.

    «Україна — це мистецтво. Україна — це живопис. Україна — це креативність», — каже Шерон Стоун
    #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    Зіркова американська акторка Шерон Стоун показала в себе вдома картину українського митця У 2023 році до художника Артура Солецького звернувся американець із запитом купити картину для своєї подруги. І цією подругою виявилась сама Шерон Стоун. У відео для Ukraine WOW американська акторка показала картину Артура «Велика маленька мрія» та підтримала його. «Україна — це мистецтво. Україна — це живопис. Україна — це креативність», — каже Шерон Стоун #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    254переглядів 17Відтворень
  • Love
    Like
    5
    594переглядів