АГНІПАТ: ОРИГІНАЛ ТА РИМЕЙК-2 Отже, кіно провалилося, Яш Джохар помер, а Каран Джохар всі ці роки мріяв розкрити нереалізований потенціал батькового витвору, і в 2012 році після успіху драми “Мене звуть Хан“ отримав на це гроші. В режисери він взяв Карана Малхотру. Це цікавий чувак, який залюбки робить римейки західних та індійських картин, і вони виходять не гіршими за оригінал. А “Агніпат” вийшов просто кращий. Малхотра полагодив усе! По-перше, вчитель Дінанат Чаван став реально симпатичним дядьком. В його моральний авторитет легко віриться. І підстава, яку йому влаштовує Канча, реально підступна і страшна, а не ідіотська, як в оригіналі. По-друге, сам Канча. В оригіналі то був імпозантний лиходій з хорошою репутацією. В римейку ж цього персонажа поділили на двох: батька Канчі, місцевого лендлорда з хорошою репутацією, і самого Канчу, якого зіграв Санджай Датт. І як зіграв! Подивіться на нього — чистий упиряка, викапаний Прігожин! До речі, через тую лисину Датт вчинив Малхотрі мало не партизанську війну, так йому не хотілося голитись. Спочатку вони спробували "лису перуку", потім кілька зачісок, але все це виглядало недостатньо загрозливо, і нарешті Датт вирішив поголитись. Бабці твоїй ковінька, який же він страшний! По-третє, Малхотра взяв на дві головні ролі двох найкрасивіших акторів Боллівуду: Рітіка Рошана (так, цю статтю можна вважати частиною Рошанофону) та Пріянку Чопру. І хоча Рошан у свої 38 теж не виглядав на 28, це все ж таки не "майже полтос". Особливо якщо тебе можна сміливо роздягати перед камерою (а в цьому фільмі на Рошані одяг ледве тримається). Рошан цілий місяць розважав, чи ризикнути влізти в черевики Амітабха Баччана, бо дідо ж реальна ікона, і хоч оригінальний фільм провалився, а все ж його крінжова гра стала культовою. Но таки він погодився, і всі від того виграли. Навіть сам Рошан, хоча потім він казав, що це був фізично найвиснажливіший для нього фільм, а на зйомках він пошкодив спину. Тому, коли треба було зіграти, як Віджай перемагає біль, він насправді не грав. До речі, він не дивився оригінальний фільм, щоб уникнути впливу. По-четверте, Малхотра прибрав з сюжету самого всратого персонажа, Крішнана. Перепрошую в Мітхуна Чакраборті, але навіть він не спромігся витягнути з крінжаного моря персонажа, який носить майку-алкоголічку поверх сорочки. Я розумію, що це мало символізувати простоту і сільську наївність персонажа, але ніт. Також Малхотра прибрав всрату любовну лінію між Віджаєм та медсестрою Мері Метью, а замість неї вставив невсрату любовну лінію між Віджаєм та подругою його дитинства Каалі, дочкою повії, якій Віджай допомагає вибитися в люди й відкрити власну перукарню. Власне, Каалі грає Пріянка Чопра. https://youtu.be/z0KPQstwMQw Треба також відзначити Ріші Капура у ролі бандюгана Рауфа Лали, яким Малхотра замінив злодюг оригінального фільму, Хасмука, Усман-Бая і Шетті. На відміну від Канчі, який просто демон у людській подобі, Рауф Лала має певний шарм, і навіть викликає деяке співчуття, коли стає зрозуміло, як безжально ним маніпулює Віджай. Капур теж фізично страждав на зйомках, бо знімався у екшен-сценах сам, без дублерів, в свої 60. Як на то вже пішло, то й Дутт не відбувся однією лисиною, йому довелося розжертися та розкачатися як кабану, щоб виглядати більшим за Рошана. І так, в екшен-сценах він теж грав сам. А ще цей фільм несамовито красивий. Символіку червоного Малхотра експлуатує на всю губу, а оператори Раві Чандран та Кіран Деоханс змушують цей колір аж пломеніти. В кадрі майже завжди присутнє щось червоне: вогонь, кров, верміліон, червоні сарі танцівниць, шарф Лали… Словом, нам не дають забути, що тут у нас Вогненний шлях, а не прогулянка, навіть ще до того, як починається справжній дупоріз. Гра Рітіка Рошана просто безцінна. Мабуть, тому, що йому не так часто дають саме пограти, а не просто посвітити торсом, тож він і відривається на всю котушку. Як і Амітабх Баччан, він привносить у роль дрібку безумства, але це розраховане безумство Гамлета. Він не стане вилазити під вогонь і кричати "Стріляйте в мене!", натомість він усвідомлено йоджимбить вороженьків. Якщо ви бачили "Йоджімбо" з Тошіро Міфуне, ви знаєте, про що я. Його безумство спрямоване на те, щоб перебезумствувати іншого безумця — Канчу. Момент, коли Канча катує Віджая, а Віджай такий: ну що, награвся? Давай обговорювати бізнес, — чимось нагадує "Розплату" з Мелом Гібсоном, одне з найкращих гангстерських кін. Лише одне трошки муляє: ніяк не зіграла фобія дзеркал у Канчі, яку заявили на початку фільму. Після того, як двічі показали його істерику при виді власної бридкої пики, я очікувала, що в момент шоудауна він побачить свій відбиток десь у склі або там відполірованому лезі, і знітиться. Але ніт. Не зіграло. А зрештою — душевне кіно, з усіх сил рекомендую. Є на Нетфліксі, і римейк, і оригінал.