#поезія
Чи знають зірки, як вони прекрасні,
Про безкінечність поглядів німих?
І як на ранок я в долонях власних
Тримаю з ніжністю одну із них.
Чи я прокинулась, чи це все досі сон?
Яскраве золото світанку на моїй стіні,
Не мій на тумбочці лежить кулон —
Я ніби досі плаваю в солодкому вині.
Гарячим водоспадом ллється ейфорія,
Хвилини в вічність хочу розтягнути.
Невже сьогодні це не просто мрія?
Невже тебе нарешті можу я...
...відчути...
Твій подих теплий, тихий на моїй щоці,
Волосся срібло поміж моїх пальців,
Зефірні губи на моєму сонному лиці,
Як щоки наші наливаються рум'янцем...
«Як це можливо?» — я запитуюся в бога.
«Чим смертна заслужила такий дар?»
Як крила не перетворилися на спогад,
Коли я доторкнулась сонця, як Ікар?
Я хочу, щоб ця мить тягнулась вічно,
Цю посмішку магічну бачити щодня,
Твій голос чути ніжний, кристалічний,
Який шепоче в вушко тихо — «Ти моя».
Квірш
#поезія
Чи знають зірки, як вони прекрасні,
Про безкінечність поглядів німих?
І як на ранок я в долонях власних
Тримаю з ніжністю одну із них.
Чи я прокинулась, чи це все досі сон?
Яскраве золото світанку на моїй стіні,
Не мій на тумбочці лежить кулон —
Я ніби досі плаваю в солодкому вині.
Гарячим водоспадом ллється ейфорія,
Хвилини в вічність хочу розтягнути.
Невже сьогодні це не просто мрія?
Невже тебе нарешті можу я...
...відчути...
Твій подих теплий, тихий на моїй щоці,
Волосся срібло поміж моїх пальців,
Зефірні губи на моєму сонному лиці,
Як щоки наші наливаються рум'янцем...
«Як це можливо?» — я запитуюся в бога.
«Чим смертна заслужила такий дар?»
Як крила не перетворилися на спогад,
Коли я доторкнулась сонця, як Ікар?
Я хочу, щоб ця мить тягнулась вічно,
Цю посмішку магічну бачити щодня,
Твій голос чути ніжний, кристалічний,
Який шепоче в вушко тихо — «Ти моя».
Квірш
Українська
English
