☢️💀 Чорнобиль: катастрофа, яка почалася з тиші.

26 квітня 1986 року. 01:23 ночі.

На Чорнобильській АЕС проводять плановий експеримент. Він мав тривати кілька хвилин і підтвердити безпечність реактора.

Натомість стався вибух, який змінив історію. Четвертий енергоблок розірвало зсередини. Графіт загорівся. У повітря вирвалися тонни радіоактивних речовин.

Персоналу не сказали правду. Місту — теж.

🚨 Люди, які йшли у смерть, не знаючи цього.

Пожежники прибули першими. Без захисту. Без дозиметрів.

Вони гасили не вогонь, а розпечений радіоактивний графіт.

Багато з них отримали смертельні дози за лічені хвилини.

Вони не були героями з підручників. Вони просто робили свою роботу.

🏙 Прип’ять.

Місто жило звичайним життям ще 36 годин після вибуху. Діти гуляли. Люди йшли на ринок. Ніхто не знав, що вже вдихає радіацію. Евакуацію оголосили поспіхом. «На три дні», — сказали людям. Вони більше ніколи не повернулися.

🧱 Ціна мовчання.

СРСР намагався приховати аварію. Світ дізнався правду лише тоді, коли радіацію зафіксували в Швеції. Сотні тисяч ліквідаторів. Зламані життя. Зони, які стали непридатними на десятиліття.

⚠️ Чорнобиль — це не лише про минуле.

Це нагадування:

• про ціну брехні;
• про небезпеку ігнорування правил;
• про людей, яких кинули між реактором і політикою.

Чорнобиль не закінчився у 1986-му. Він триває у здоров’ї, долях і пам’яті.

За його словами, нині в проєкті з пошуку, вивчення та перекладу архівних документів вже відпрацювали чи ще продовжують роботу українські науковці із залученням місцевих фахівців у Стамбулі, Софії, Стокгольмі, Вільнюсі, Варшаві та Кракові. Укладання збірки документів, віднайдених в османських та європейських архівах, триває. Всі документи перекладаються безпосередньо з оригіналів, що дозволяє уникнути помилок, характерних для попередніх перекладів через польську, німецьку чи російську мови.

Протокол про співробітництво між Державною архівною службою України та Дирекцією державних архівів при Президентові Турецької Республіки вступив у дію 28 січня 2021 року.

Як повідомляв Укрінформ, раніше українські дипломати віднайшли в Османському архіві унікальні документи - оригінали текстів Брест-Литовського мирного договору, що не збереглися в Україні. Укладення цього договору означало фактичне визнання УНР як незалежної держави. Наприкінці 2020 року факсимільна автентична копія, знята з оригіналу Брест-Литовського мирного договору в Османському архіві в Стамбулі, була передана в Україну.

Османські архіви містять велику кількість документів, які свідчать про міжнародне визнання та підтримку козацької України ще у XVIII столітті. Нещодавно в Османському архіві Стамбула був знайдений унікальний документ середини XVIII ст. про бачення України як незалежної держави.
Про це в коментарі Укрінформу повідомив український науковець, історик-османіст, доцент кафедри історії України Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського Олександр Середа.

"Зокрема, у листі гетьмана Пилипа Орлика до османського султана 1728 року зафіксовано позицію шведського короля про необхідність існування України як незалежної держави. Цитую: "Україна повинна бути незалежною державою, залишаючись у руках козацької спільноти". І османська сторона з цією позицією погоджувалася, дивлячись на подальші дії щодо гетьмана", – зазначив Середа.

За словами науковця, документ вдалося віднайти та перекласти з оригіналу рукопису, що досить нещодавно потрапив до фондів Османського архіву в Стамбулі, Державного управління архівів Туреччини.

"Нові надходження й опрацювання документів, введення до електронного каталогу надають можливість розкрити ще не відомі сторінки з життя Пилипа Орлика. Науковці з України, як і науковці з усього світу нині мають унікальний шанс працювати в османських архівах Стамбула і Софії, тільки було б бажання і відповідні знання османсько-турецької мови», - сказав історик.

Багато в чому Османський архів у Стамбулі доповнюється даними документів Орієнтальського відділу Народної бібліотеки Кирила та Методія в Софії, а також архівами інших сусідніх країн, що надає досить потужну основу для історичних досліджень.

"Окрім цього, дослідження підкріплені ще і Протоколом про співпрацю з турецькими архівами, який підписаний у 2021 році, коли нинішній міністр закордонних справ Андрій Сибіга ще був послом України в Туреччині. Це стало певним поштовхом до пожвавлення роботи з османськими архівами, і не лише в Туреччині. Цьогоріч вже глава МЗС України Андрій Сибіга запропонував зробити видання збірки віднайдених та перекладених документів. Не можу розкривати всіх подробиць, але це важливі для України та унікальні документи з перекладами із оригінальних текстів", – зазначив історик.