• 📷2014 рік
    Молодий, 24-річний Ентоні Джошуа в тренувальному таборі Володимира Кличка.
    Тоді він допомагав нашому чемпіону в підготовці до бою проти Кубрата Пулєва — був його одним із спаринг партнерів.
    Минуло 11 років — і історія зробила коло.
    Тепер Джошуа вже перебуває в таборі ще одного українського чемпіона — Олександра Усика. В якому вже йому допомагають у підготовці до поєдинку з Джейком Полом. Український тренер Єгор Голуб і тренер Олександра з фізичної підготовки поляк Якуб Хицький.
    Бокс уміє красиво поєднувати епохи🔥
    Джерело - Ukrainian Boxing School
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
    #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport
    📷2014 рік Молодий, 24-річний Ентоні Джошуа в тренувальному таборі Володимира Кличка. Тоді він допомагав нашому чемпіону в підготовці до бою проти Кубрата Пулєва — був його одним із спаринг партнерів. Минуло 11 років — і історія зробила коло. Тепер Джошуа вже перебуває в таборі ще одного українського чемпіона — Олександра Усика. В якому вже йому допомагають у підготовці до поєдинку з Джейком Полом. Український тренер Єгор Голуб і тренер Олександра з фізичної підготовки поляк Якуб Хицький. Бокс уміє красиво поєднувати епохи🔥 Джерело - Ukrainian Boxing School ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport
    100views
  • 🤝🇺🇦НЕСКОРЕНИЙ! Наш Захисник Захар Бірюков — людина, у серці якої живе справжня міць. Його характер — зі сталі, його погляд — спокійний і впевнений, а почуття гумору навіть у найважчі моменти стало бронею. Він не просто вижив, а став прикладом незламності.
    💪 Народився 1988 року на Житомирщині. До війни працював у «Київпастрансі». У 2015 році пішов добровольцем на фронт. Після навчання приєднався до 73-го морського центру Сил спеціальних операцій. У липні 2021 року вийшов у запас, але спокій тривав недовго.
    👉 З перших днів повномасштабного вторгнення Захар знову став до лав захисників. Під час виконання бойового завдання, керуючи безпілотником, отримав важке поранення — вибух дрона, начиненого тротилом, забрав частину його тіла, але не зламав дух.
    Після довгих місяців лікування та реабілітації Захар опанував протези й став важливою частиною команди Superhumans Center Львів. Тут він щодня підтримує нових пацієнтів, допомагає їм зробити перші кроки — не лише фізично, а й душею.
    Його історія — це справжній доказ, що справжню силу неможливо знищити.
    Бо навіть після вибухів, втрат і болю — світло в його очах продовжує надихати інших.
    Справжній воїн. Справжня Людина.
    Слава Герою України! 💛💙
    #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #sport #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport @Brovarysport #Brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    🤝🇺🇦НЕСКОРЕНИЙ! Наш Захисник Захар Бірюков — людина, у серці якої живе справжня міць. Його характер — зі сталі, його погляд — спокійний і впевнений, а почуття гумору навіть у найважчі моменти стало бронею. Він не просто вижив, а став прикладом незламності. 💪 Народився 1988 року на Житомирщині. До війни працював у «Київпастрансі». У 2015 році пішов добровольцем на фронт. Після навчання приєднався до 73-го морського центру Сил спеціальних операцій. У липні 2021 року вийшов у запас, але спокій тривав недовго. 👉 З перших днів повномасштабного вторгнення Захар знову став до лав захисників. Під час виконання бойового завдання, керуючи безпілотником, отримав важке поранення — вибух дрона, начиненого тротилом, забрав частину його тіла, але не зламав дух. Після довгих місяців лікування та реабілітації Захар опанував протези й став важливою частиною команди Superhumans Center Львів. Тут він щодня підтримує нових пацієнтів, допомагає їм зробити перші кроки — не лише фізично, а й душею. Його історія — це справжній доказ, що справжню силу неможливо знищити. Бо навіть після вибухів, втрат і болю — світло в його очах продовжує надихати інших. Справжній воїн. Справжня Людина. Слава Герою України! 💛💙 #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #sport #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport @Brovarysport #Brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    376views
  • #історія #постаті
    Григорій Кочур: Майстер золотого слова та лицар духу 📖🖋️
    23 грудня 1925 року народився Григорій Кочур — постать, яка стала справжнім мостом між українською культурою та світовою літературою. Видатний перекладач, поет та літературознавець, він став живою легендою, чиє ім'я асоціюється з феноменальною ерудицією та незламністю перед обличчям тоталітаризму.

    Інтелектуальний всесвіт в одній людині 🌍

    Григорій Кочур знав близько 30 іноземних мов. Завдяки його таланту українською зазвучали шедеври світової класики від античності до сучасності. Він перекладав з англійської, французької, німецької, італійської, польської, чеської та багатьох інших мов. Шекспір, Верлен, Бодлер, Гейне — всі вони стали частиною українського культурного простору завдяки його філігранній праці 🏛️.

    Ірпінський університет 🏠

    Після повернення з таборів ГУЛАГу (де він відбув 10 років за «український націоналізм»), Кочур оселився в Ірпені під Києвом. Його будинок став справжнім духовним центром для «шістдесятників». Тут збиралися Ліна Костенко, Іван Світличний, Василь Стус та багато інших. Це місце називали «Ірпінським університетом», адже Кочур не лише ділився книгами, а й формував світогляд цілого покоління інтелектуалів 🧠.

    Незламність під тиском репресій ⛓️

    У 1973 році, під час чергової хвилі переслідувань української інтелігенції, Кочура виключили зі Спілки письменників. Йому заборонили публікуватися на довгі 15 років. Це була спроба «заморозити» його творчість, але він продовжував працювати «в стіл», зберігаючи чистоту та високий стандарт українського перекладу ❄️.

    Тріумф справедливості 🏆

    Лише в часи перебудови та з відновленням незалежності України ім'я майстра було повністю реабілітоване.
    У 1995 році він став лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка (посмертно).
    Його праця довела: українська мова є абсолютно повноцінною і здатною передати найскладніші нюанси світової поезії 🌟.

    Григорій Кочур залишив по собі не просто тексти, а високу планку інтелектуальної чесності. Він навчив нас, що справжнє Слово не знає кордонів і не боїться жодних заборон.
    #історія #постаті Григорій Кочур: Майстер золотого слова та лицар духу 📖🖋️ 23 грудня 1925 року народився Григорій Кочур — постать, яка стала справжнім мостом між українською культурою та світовою літературою. Видатний перекладач, поет та літературознавець, він став живою легендою, чиє ім'я асоціюється з феноменальною ерудицією та незламністю перед обличчям тоталітаризму. Інтелектуальний всесвіт в одній людині 🌍 Григорій Кочур знав близько 30 іноземних мов. Завдяки його таланту українською зазвучали шедеври світової класики від античності до сучасності. Він перекладав з англійської, французької, німецької, італійської, польської, чеської та багатьох інших мов. Шекспір, Верлен, Бодлер, Гейне — всі вони стали частиною українського культурного простору завдяки його філігранній праці 🏛️. Ірпінський університет 🏠 Після повернення з таборів ГУЛАГу (де він відбув 10 років за «український націоналізм»), Кочур оселився в Ірпені під Києвом. Його будинок став справжнім духовним центром для «шістдесятників». Тут збиралися Ліна Костенко, Іван Світличний, Василь Стус та багато інших. Це місце називали «Ірпінським університетом», адже Кочур не лише ділився книгами, а й формував світогляд цілого покоління інтелектуалів 🧠. Незламність під тиском репресій ⛓️ У 1973 році, під час чергової хвилі переслідувань української інтелігенції, Кочура виключили зі Спілки письменників. Йому заборонили публікуватися на довгі 15 років. Це була спроба «заморозити» його творчість, але він продовжував працювати «в стіл», зберігаючи чистоту та високий стандарт українського перекладу ❄️. Тріумф справедливості 🏆 Лише в часи перебудови та з відновленням незалежності України ім'я майстра було повністю реабілітоване. У 1995 році він став лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка (посмертно). Його праця довела: українська мова є абсолютно повноцінною і здатною передати найскладніші нюанси світової поезії 🌟. Григорій Кочур залишив по собі не просто тексти, а високу планку інтелектуальної чесності. Він навчив нас, що справжнє Слово не знає кордонів і не боїться жодних заборон.
    1
    874views
  • ПІДКОРЮВАЧІ ВЕРШИН
    #спорт @спорт #спорт_sports #спорт_відео #Brovarysport @Brovarysport #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news
    ПІДКОРЮВАЧІ ВЕРШИН #спорт @спорт #спорт_sports #спорт_відео #Brovarysport @Brovarysport #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news
    157views 2Plays
  • Японський футбольний клуб 🔥🇯🇵 "Фукусіма Юнайтед" підписала 58-річного Кадзуйосі Міуру! 🤯
    👉 Японець проведе свій 41-й сезон на професійному рівні та грає у футбол з 1986 року.
    #World_Football #футбол_football #Brovarysport @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    Японський футбольний клуб 🔥🇯🇵 "Фукусіма Юнайтед" підписала 58-річного Кадзуйосі Міуру! 🤯 👉 Японець проведе свій 41-й сезон на професійному рівні та грає у футбол з 1986 року. #World_Football #футбол_football #Brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    116views
  • У 1942 році офіцер Вермахту Альберт Баттель побачив вантажівки СС, що прямували до єврейського гетто, аби депортувати звідти сотні людей. Він перегородив міст озброєними солдатами й просто сказав: «Сьогодні — ні». Те, що сталося далі, змінило все.
    Літня спека тиснула на Перемишль, наче її неможливо було витримати.
    Німецькі прапори безсило висіли на кожній будівлі. Єврейський квартал уже багато місяців був оточений колючим дротом. І всі чудово знали, що насправді означає «переселення».
    Альберт Баттель стояв того ранку на мосту через Сян, спостерігаючи, як наближається колона СС. Вантажівка за вантажівкою, двигуни ревіли, наближаючись прямо до гетто.
    Йому було сорок дев’ять. Юрист до війни. Офіцер Вермахту, що зазвичай виконував накази і не висовувався.
    Але цього дня в ньому щось зламалося.
    Коли перша вантажівка під’їхала до мосту, Баттель підняв руку. Його солдати опустили шлагбаум.
    «Міст закритий», — сказав він офіцеру СС.
    Обличчя того почервоніло. «На якій підставі?»
    «На моїй».
    У Баттеля не було жодних підстав так діяти. Абсолютно жодних. Він зупиняв виконання офіційного наказу власного уряду.
    Але він залишився на місці. І його солдати — теж.
    Офіцер СС кричав, погрожував, вимагав пропустити.
    Баттель не зрушив.
    «Будь-хто, хто спробує перейти, буде заарештований», — спокійно сказав він.
    Уявити цей момент майже неможливо. Тиша, що мала опуститися на міст. Колона СС із працюючими двигунами, заблокована німецькими ж солдатами, які направили зброю на інших німецьких солдатів.
    Командиру СС нічого не залишалося. Він наказав вантажівкам розвертатися.
    Але Баттель на цьому не зупинився.
    Він сам сів у військову вантажівку й поїхав у гетто. У самісіньке серце того, що всі називали «єврейським кварталом».
    Сім’ї сиділи по домах, чекаючи. Знаючи. Матері притискали дітей. Старі дивилися у вікна.
    Баттель почав стукати у двері.
    «Сідайте у вантажівку, — казав він. — Зараз».
    Він завантажував десятки людей у машини Вермахту. Дідусів і бабусь, які ледве ходили. Матерів із немовлятами. Дітей, що трималися за іграшки, яких більше ніколи не побачать.
    Він привіз їх до казарм Вермахту. Нагодував. Поставив охорону, щоб їх захистити.
    Годинами він вивозив єврейські сім’ї з гетто під приводом «військової необхідності».
    Щохвилини він ризикував бути розстріляним за зраду.
    Кожне рішення могло стати останнім.
    Але до ночі десятки людей, які мали б бути у вагонах смерті, спали в ліжках німецьких солдатів.
    Новина вдарила по Берліну, як грім.
    Генріх Гіммлер особисто заніс ім’я Баттеля до своїх картотек. Він назвав його дії «недопустимим братанням з євреями».
    Його занесли в чорний список нацистської партії. Розпочали процедуру військового трибуналу. Зруйнували його кар’єру.
    Баттель ніколи не вибачився. Жодного разу.
    Коли хвороба змусила його залишити службу, він повернувся додому — до зруйнованого життя — але без тіні жалю.
    Після війни вижилі почали його шукати. «Офіцер, який нас врятував», — казали вони. «Німець, який сказав „ні“».
    У 1963 році Ізраїль вшанував Альберта Баттеля званням Праведника народів світу — найвищою нагородою для неєвреїв, які ризикували всім, аби рятувати євреїв.
    Він не дожив, щоб дізнатися про це. Баттель помер у 1952 році, забутий у Німеччині, що відбудовувалася.
    Він не написав жодної книги про той день. Не давав інтерв’ю. Не шукав слави.
    Але те, що він зробив на тому мосту, доводить дуже важливу істину.
    Сміливість — це не відсутність страху. Це вміння дивитися в обличчя неможливому й казати: «Мені байдуже».
    Це коли одна людина вирішує, що накази не варті більше, ніж людські життя.
    Це вміння підняти голову, коли всі інші її опускають.
    У світі, що здавався безнадійно зламаним, Альберт Баттель показав, що людяність може перемогти.
    Навіть якщо на тобі неправильна форма.
    Навіть якщо ти стоїш абсолютно сам.
    І іноді цього достатньо, щоб змінити все.
    Один міст.
    Один офіцер.
    Одне слово: «ні».
    У 1942 році офіцер Вермахту Альберт Баттель побачив вантажівки СС, що прямували до єврейського гетто, аби депортувати звідти сотні людей. Він перегородив міст озброєними солдатами й просто сказав: «Сьогодні — ні». Те, що сталося далі, змінило все. Літня спека тиснула на Перемишль, наче її неможливо було витримати. Німецькі прапори безсило висіли на кожній будівлі. Єврейський квартал уже багато місяців був оточений колючим дротом. І всі чудово знали, що насправді означає «переселення». Альберт Баттель стояв того ранку на мосту через Сян, спостерігаючи, як наближається колона СС. Вантажівка за вантажівкою, двигуни ревіли, наближаючись прямо до гетто. Йому було сорок дев’ять. Юрист до війни. Офіцер Вермахту, що зазвичай виконував накази і не висовувався. Але цього дня в ньому щось зламалося. Коли перша вантажівка під’їхала до мосту, Баттель підняв руку. Його солдати опустили шлагбаум. «Міст закритий», — сказав він офіцеру СС. Обличчя того почервоніло. «На якій підставі?» «На моїй». У Баттеля не було жодних підстав так діяти. Абсолютно жодних. Він зупиняв виконання офіційного наказу власного уряду. Але він залишився на місці. І його солдати — теж. Офіцер СС кричав, погрожував, вимагав пропустити. Баттель не зрушив. «Будь-хто, хто спробує перейти, буде заарештований», — спокійно сказав він. Уявити цей момент майже неможливо. Тиша, що мала опуститися на міст. Колона СС із працюючими двигунами, заблокована німецькими ж солдатами, які направили зброю на інших німецьких солдатів. Командиру СС нічого не залишалося. Він наказав вантажівкам розвертатися. Але Баттель на цьому не зупинився. Він сам сів у військову вантажівку й поїхав у гетто. У самісіньке серце того, що всі називали «єврейським кварталом». Сім’ї сиділи по домах, чекаючи. Знаючи. Матері притискали дітей. Старі дивилися у вікна. Баттель почав стукати у двері. «Сідайте у вантажівку, — казав він. — Зараз». Він завантажував десятки людей у машини Вермахту. Дідусів і бабусь, які ледве ходили. Матерів із немовлятами. Дітей, що трималися за іграшки, яких більше ніколи не побачать. Він привіз їх до казарм Вермахту. Нагодував. Поставив охорону, щоб їх захистити. Годинами він вивозив єврейські сім’ї з гетто під приводом «військової необхідності». Щохвилини він ризикував бути розстріляним за зраду. Кожне рішення могло стати останнім. Але до ночі десятки людей, які мали б бути у вагонах смерті, спали в ліжках німецьких солдатів. Новина вдарила по Берліну, як грім. Генріх Гіммлер особисто заніс ім’я Баттеля до своїх картотек. Він назвав його дії «недопустимим братанням з євреями». Його занесли в чорний список нацистської партії. Розпочали процедуру військового трибуналу. Зруйнували його кар’єру. Баттель ніколи не вибачився. Жодного разу. Коли хвороба змусила його залишити службу, він повернувся додому — до зруйнованого життя — але без тіні жалю. Після війни вижилі почали його шукати. «Офіцер, який нас врятував», — казали вони. «Німець, який сказав „ні“». У 1963 році Ізраїль вшанував Альберта Баттеля званням Праведника народів світу — найвищою нагородою для неєвреїв, які ризикували всім, аби рятувати євреїв. Він не дожив, щоб дізнатися про це. Баттель помер у 1952 році, забутий у Німеччині, що відбудовувалася. Він не написав жодної книги про той день. Не давав інтерв’ю. Не шукав слави. Але те, що він зробив на тому мосту, доводить дуже важливу істину. Сміливість — це не відсутність страху. Це вміння дивитися в обличчя неможливому й казати: «Мені байдуже». Це коли одна людина вирішує, що накази не варті більше, ніж людські життя. Це вміння підняти голову, коли всі інші її опускають. У світі, що здавався безнадійно зламаним, Альберт Баттель показав, що людяність може перемогти. Навіть якщо на тобі неправильна форма. Навіть якщо ти стоїш абсолютно сам. І іноді цього достатньо, щоб змінити все. Один міст. Один офіцер. Одне слово: «ні».
    3
    1Kviews
  • #ранок #вівторок #зима #жінка #світ
    #ранок #вівторок #зима #жінка #світ
    1
    278views 8Plays
  • ЧУДОВЕ ВИКОНАННЯ
    #спорт @спорт #спорт_sports #спорт_відео #Brovarysport @Brovarysport #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news
    ЧУДОВЕ ВИКОНАННЯ #спорт @спорт #спорт_sports #спорт_відео #Brovarysport @Brovarysport #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news
    157views 3Plays
  • «Даллас Ковбойз» – найдорожча спортивна команда у 2025 році

    Видання Forbes оприлюднило щорічний рейтинг найдорожчих спортивних клубів світу.

    Франшиза з американського футболу є найдорожчою командою дев'ять років поспіль. У 2025 році вартість команди оцінюється в 13 мільярдів доларів.

    Найдорожчі спортивні команди світу

    1. «Даллас Кавбойз» (американський футбол) — 13 мільярдів доларів
    2. «Голден Стейт Ворріорз» (баскетбол) — 11 млрд
    3. «Лос-Анджелес Ремз» (американський футбол) — 10.5 млрд
    4. «Нью-Йорк Джаєнтс» (американський футбол) — 10.1 млрд
    5. «Лос-Анджелес Лейкерс» (баскетбол) — 10 млрд
    6. «Нью-Йорк Нікс» (баскетбол) — 9.75 млрд
    7. «Нью-Інгленд Петріотс» (американський футбол) — 9 млрд
    8. «Сан-Франциско 49ерс» (американський футбол) — 8.6 млрд
    9. «Філадельфія Іґлз» (американський футбол) — 8.3 млрд
    10. «Чикаго Берз» (американський футбол) — 8.2 млрд

    В топ-20 рейтингу залишився лише один європейський клуб — футбольний «Реал» Мадрид, який посідає 20-ту сходинку із загальною вартістю 6.75 мільярдів доларів.
    #world_sport #спорт @sports #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    «Даллас Ковбойз» – найдорожча спортивна команда у 2025 році Видання Forbes оприлюднило щорічний рейтинг найдорожчих спортивних клубів світу. Франшиза з американського футболу є найдорожчою командою дев'ять років поспіль. У 2025 році вартість команди оцінюється в 13 мільярдів доларів. Найдорожчі спортивні команди світу 1. «Даллас Кавбойз» (американський футбол) — 13 мільярдів доларів 2. «Голден Стейт Ворріорз» (баскетбол) — 11 млрд 3. «Лос-Анджелес Ремз» (американський футбол) — 10.5 млрд 4. «Нью-Йорк Джаєнтс» (американський футбол) — 10.1 млрд 5. «Лос-Анджелес Лейкерс» (баскетбол) — 10 млрд 6. «Нью-Йорк Нікс» (баскетбол) — 9.75 млрд 7. «Нью-Інгленд Петріотс» (американський футбол) — 9 млрд 8. «Сан-Франциско 49ерс» (американський футбол) — 8.6 млрд 9. «Філадельфія Іґлз» (американський футбол) — 8.3 млрд 10. «Чикаго Берз» (американський футбол) — 8.2 млрд В топ-20 рейтингу залишився лише один європейський клуб — футбольний «Реал» Мадрид, який посідає 20-ту сходинку із загальною вартістю 6.75 мільярдів доларів. #world_sport #спорт @sports #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    185views
  • 💔 Неймовірна Олександра Паскаль стала призеркою турніру з художньої гімнастики Rizatdinova Cup 2025

    🥉9-річна дівчина, яка через війну втратила ногу, зуміла вибороти бронзову нагороду.

    😰 У травні 2022 року гімнастка отримала численні травми через ракетний обстріл селища Затоки.
    #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #sport #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport @Brovarysport #Brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    💔 Неймовірна Олександра Паскаль стала призеркою турніру з художньої гімнастики Rizatdinova Cup 2025 🥉9-річна дівчина, яка через війну втратила ногу, зуміла вибороти бронзову нагороду. 😰 У травні 2022 року гімнастка отримала численні травми через ракетний обстріл селища Затоки. #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #sport #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport @Brovarysport #Brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    289views 2Plays