• Що мені сподобалося в книзі Світлани Талан "Назустріч сонцю", та те що всі герої прості, щирі люди. Тарас часто навідується до дідуся. Дідусь звісно ж хоче вже побачити правнуків, то ж допитує свого онука, чи в нього вже є дівчина. Тарас звісно каже, що нещодавно з дівчиною розійшлися, і тоді запитує в дідуся, як він зрозумів що посправжному закохався в бабусю. Дідусь сказав, що коли прийде справжнє кохання, ти не будеш бачите нікого, окрім неї, ти будеш все робити, щоби вона була щасливою поруч з тобою. І Тарас незабаром зустрів свою кохану. Оскільки Тарасові батьки живуть в Італії,(вони там на заробітки вже кілька років, забравши молодшого сина), то ж приїхали на тиждень, щоби познайомитися з нареченою старшого сина та з її батьками. Батьки дівчини інтелігентні прості люди, які працюють учителями. Зустріч з майбутними родичами була дуже теплою. Таке на жаль буває рідко. Потім почалися інтриги колишньої дівчини Тараса, що привели до сварки між закоханими. Добре що вони дуже швидко помирилися. В них були стільки плани, стільки щастя, мрій про щасливе подружнє життя. І тут розпочалася війна. Тарас останнім часом згадував про своє дитинство, і мені запам'яталося те, як повелася його мама, коли син вперше прийшов додому п'яний. Вважаю, що те як вона повелася, і що вона сказала на другий день синові, дає багато чого зрозуміти, чому не можна напиватися і яким шляхом треба йти. Цю сцену треба прочитати батькам і молодим людям, щоби краще зрозуміти, як розмовляти і поводитися батькам, коли дитина вперше прийшла додому напідпитку. Ще мені дуже сподобалися слова Тараса до Мар'яни, коли він намагався пояснити, чому він має йти на війну, (до речі, ці слова є актуальними і в нас теперішній час), він сказав так: " Якщо кожен українець буде думати, що обійдуться в АТО без нього, то уявляєш, що буде". Тобто, коли кожен буде думати тільки про себе, то ми ніколи не здобудемо перемоги. І так воно і є... Далі не буду писати, щоби не спойлерити. Достатньо того, що мені дуже-дуже сподобалися усі ці герої. Я ще читаю, знаю, що далі будуть трагічні і сумні сторінки. Читаю, а в мене перед очима Євромайдан, анексія Криму, початок війни, Іловайськ. Вважаю, що інколи потрібно знову згадати, як це було, чому так сталося, щоби зрозуміти, що навіть коли нам усім зараз важко, але життя продовжується, а перемога буде, обов'язково. Тільки на це потрібен час.
    Що мені сподобалося в книзі Світлани Талан "Назустріч сонцю", та те що всі герої прості, щирі люди. Тарас часто навідується до дідуся. Дідусь звісно ж хоче вже побачити правнуків, то ж допитує свого онука, чи в нього вже є дівчина. Тарас звісно каже, що нещодавно з дівчиною розійшлися, і тоді запитує в дідуся, як він зрозумів що посправжному закохався в бабусю. Дідусь сказав, що коли прийде справжнє кохання, ти не будеш бачите нікого, окрім неї, ти будеш все робити, щоби вона була щасливою поруч з тобою. І Тарас незабаром зустрів свою кохану. Оскільки Тарасові батьки живуть в Італії,(вони там на заробітки вже кілька років, забравши молодшого сина), то ж приїхали на тиждень, щоби познайомитися з нареченою старшого сина та з її батьками. Батьки дівчини інтелігентні прості люди, які працюють учителями. Зустріч з майбутними родичами була дуже теплою. Таке на жаль буває рідко. Потім почалися інтриги колишньої дівчини Тараса, що привели до сварки між закоханими. Добре що вони дуже швидко помирилися. В них були стільки плани, стільки щастя, мрій про щасливе подружнє життя. І тут розпочалася війна. Тарас останнім часом згадував про своє дитинство, і мені запам'яталося те, як повелася його мама, коли син вперше прийшов додому п'яний. Вважаю, що те як вона повелася, і що вона сказала на другий день синові, дає багато чого зрозуміти, чому не можна напиватися і яким шляхом треба йти. Цю сцену треба прочитати батькам і молодим людям, щоби краще зрозуміти, як розмовляти і поводитися батькам, коли дитина вперше прийшла додому напідпитку. Ще мені дуже сподобалися слова Тараса до Мар'яни, коли він намагався пояснити, чому він має йти на війну, (до речі, ці слова є актуальними і в нас теперішній час), він сказав так: " Якщо кожен українець буде думати, що обійдуться в АТО без нього, то уявляєш, що буде". Тобто, коли кожен буде думати тільки про себе, то ми ніколи не здобудемо перемоги. І так воно і є... Далі не буду писати, щоби не спойлерити. Достатньо того, що мені дуже-дуже сподобалися усі ці герої. Я ще читаю, знаю, що далі будуть трагічні і сумні сторінки. Читаю, а в мене перед очима Євромайдан, анексія Криму, початок війни, Іловайськ. Вважаю, що інколи потрібно знову згадати, як це було, чому так сталося, щоби зрозуміти, що навіть коли нам усім зараз важко, але життя продовжується, а перемога буде, обов'язково. Тільки на це потрібен час.
    2
    1Kпереглядів
  • Що мені сподобалося в книзі Світлани Талан "Назустріч сонцю", та те що всі герої прості, щирі люди. Тарас часто навідується до дідуся. Дідусь звісно ж хоче вже побачити правнуків, то ж допитує свого онука, чи в нього вже є дівчина. Тарас звісно каже, що нещодавно з дівчиною розійшлися, і тоді запитує в дідуся, як він зрозумів що посправжному закохався в бабусю. Дідусь сказав, що коли прийде справжнє кохання, ти не будеш бачите нікого, окрім неї, ти будеш все робити, щоби вона була щасливою поруч з тобою. І Тарас незабаром зустрів свою кохану. Оскільки Тарасові батьки живуть в Італії,(вони там на заробітки вже кілька років, забравши молодшого сина), то ж приїхали на тиждень, щоби познайомитися з нареченою старшого сина та з її батьками. Батьки дівчини інтелігентні прості люди, які працюють учителями. Зустріч з майбутними родичами була дуже теплою. Таке на жаль буває рідко. Потім почалися інтриги колишньої дівчини Тараса, що привели до сварки між закоханими. Добре що вони дуже швидко помирилися. В них були стільки плани, стільки щастя, мрій про щасливе подружнє життя. І тут розпочалася війна. Тарас останнім часом згадував про своє дитинство, і мені запам'яталося те, як повелася його мама, коли син вперше прийшов додому п'яний. Вважаю, що те як вона повелася, і що вона сказала на другий день синові, дає багато чого зрозуміти, чому не можна напиватися і яким шляхом треба йти. Цю сцену треба прочитати батькам і молодим людям, щоби краще зрозуміти, як розмовляти і поводитися батькам, коли дитина вперше прийшла додому напідпитку. Ще мені дуже сподобалися слова Тараса до Мар'яни, коли він намагався пояснити, чому він має йти на війну, (до речі, ці слова є актуальними і в нас теперішній час), він сказав так: " Якщо кожен українець буде думати, що обійдуться в АТО без нього, то уявляєш, що буде". Тобто, коли кожен буде думати тільки про себе, то ми ніколи не здобудемо перемоги. І так воно і є... Далі не буду писати, щоби не спойлерити. Достатньо того, що мені дуже-дуже сподобалися усі ці герої. Я ще читаю, знаю, що далі будуть трагічні і сумні сторінки. Читаю, а в мене перед очима Євромайдан, анексія Криму, початок війни, Іловайськ. Вважаю, що інколи потрібно знову згадати, як це було, чому так сталося, щоби зрозуміти, що навіть коли нам усім зараз важко, але життя продовжується, а перемога буде, обов'язково. Тільки на це потрібен час.
    1
    305переглядів
  • #думки
    Запам’ятай: ніколи не мирись із тим, що тебе знецінює. Не звикай до холодної вечері, сирих стін і роботи, яка вичавлює душу. Не прилаштовуйся до оточення, поруч з яким хочеться зникнути.

    Не допускай байдужості до себе. Це не норма. Не шукай виправдань для тих, хто завдає болю. Не знаходь пояснень для тих, хто нехтує твоїми межами.

    Черствість, користь, обман, грубість, зрада — це не "життя таке". Це не має права стати твоїм щоденням. Це не повинно вкорінюватися у твоїй реальності.

    Якщо одного разу погодишся проковтнути приниження — це вже зрада. Передусім — зрада себе. І найболючіша втрата — це втрата поваги до власного "я".

    Не дозволяй нікому перетворювати тебе на килим, по якому зручно ходити. І ще гірше — пробачати це, мовляв, "усі так живуть". Життя — це не історія про нескінченне терпіння й приниження.

    Люди змінюються. Ті, хто вчора здавався найріднішим, завтра можуть стати чужими. Найближчий друг здатен обернутись на ворога. А любов усієї юності — пройти повз, не глянувши.

    Якщо почнеш пристосовуватись до кожного — втратиш себе. А час летить, немов швидкісний потяг. І згодом усвідомлюєш: єдина людина, яка буде з тобою завжди — це ти.

    Тож привчайся до світлого.
    Привчай себе до доброзичливості.
    До поваги.
    До тепла, щирості, до людей, у яких чисті наміри.
    До вірності, чесності, глибини почуттів.

    Навчайся бути бережним до себе. Щоб ніхто більше не смів заходити у твій внутрішній світ із брудом на душі.

    Бо твій справжній дім — це ти сам. А він гідний найкращого.

    Життя...
    #думки Запам’ятай: ніколи не мирись із тим, що тебе знецінює. Не звикай до холодної вечері, сирих стін і роботи, яка вичавлює душу. Не прилаштовуйся до оточення, поруч з яким хочеться зникнути. Не допускай байдужості до себе. Це не норма. Не шукай виправдань для тих, хто завдає болю. Не знаходь пояснень для тих, хто нехтує твоїми межами. Черствість, користь, обман, грубість, зрада — це не "життя таке". Це не має права стати твоїм щоденням. Це не повинно вкорінюватися у твоїй реальності. Якщо одного разу погодишся проковтнути приниження — це вже зрада. Передусім — зрада себе. І найболючіша втрата — це втрата поваги до власного "я". Не дозволяй нікому перетворювати тебе на килим, по якому зручно ходити. І ще гірше — пробачати це, мовляв, "усі так живуть". Життя — це не історія про нескінченне терпіння й приниження. Люди змінюються. Ті, хто вчора здавався найріднішим, завтра можуть стати чужими. Найближчий друг здатен обернутись на ворога. А любов усієї юності — пройти повз, не глянувши. Якщо почнеш пристосовуватись до кожного — втратиш себе. А час летить, немов швидкісний потяг. І згодом усвідомлюєш: єдина людина, яка буде з тобою завжди — це ти. Тож привчайся до світлого. Привчай себе до доброзичливості. До поваги. До тепла, щирості, до людей, у яких чисті наміри. До вірності, чесності, глибини почуттів. Навчайся бути бережним до себе. Щоб ніхто більше не смів заходити у твій внутрішній світ із брудом на душі. Бо твій справжній дім — це ти сам. А він гідний найкращого. Життя...
    551переглядів
  • #життя
    Скільки ж разів я чула за життя:
    «А що люди скажуть?!»
    А мій улюблений хіт: «Не забувай, ти вже не дівчинка».

    Не забуваю!
    Я не дівчинка — я жінка, яка вже побувала в різних станах: і святою, і втомленою, і щасливою, і такою, що хоче всіх послати під три чорти.

    І ось зараз, коли мені глибоко за 40 я втомилася бути зручною.
    Зручною для сусідів, для "доброзичливих" тьоть, для соцмереж.
    Я більше не проходжу кастинг на роль «ідеальної жінки». Я вже отримала головну роль — бути собою.

    Бачила я в житті багато. І, повірте, найстрашніше — це не зморшка чи неідеальна фігура. Найстрашніше — прожити все життя, слухаючи «а що скажуть інші», і так і не пожити по-справжньому.

    Хоче ваша донька тату?
    Нехай зробить.
    Хочете співати в душі на повний голос, коли сусіди вдома? Співайте.
    Мрієте про червоне пальто і нове кохання в 50? Та вперед!

    І знаєте що?
    Я не всесильна, але я сильна. Я не ідеальна, але я жива.
    І хай у мене є зморшки, зайві кіло і свої дивацтва — я справжня.

    Живіть. Не дозвольте рокам, людям чи чужим страхам вирішувати, яка ви.
    Бо найважливіша думка у світі — це ваша власна.
    #життя Скільки ж разів я чула за життя: «А що люди скажуть?!» А мій улюблений хіт: «Не забувай, ти вже не дівчинка». Не забуваю! Я не дівчинка — я жінка, яка вже побувала в різних станах: і святою, і втомленою, і щасливою, і такою, що хоче всіх послати під три чорти. І ось зараз, коли мені глибоко за 40 я втомилася бути зручною. Зручною для сусідів, для "доброзичливих" тьоть, для соцмереж. Я більше не проходжу кастинг на роль «ідеальної жінки». Я вже отримала головну роль — бути собою. Бачила я в житті багато. І, повірте, найстрашніше — це не зморшка чи неідеальна фігура. Найстрашніше — прожити все життя, слухаючи «а що скажуть інші», і так і не пожити по-справжньому. Хоче ваша донька тату? Нехай зробить. Хочете співати в душі на повний голос, коли сусіди вдома? Співайте. Мрієте про червоне пальто і нове кохання в 50? Та вперед! І знаєте що? Я не всесильна, але я сильна. Я не ідеальна, але я жива. І хай у мене є зморшки, зайві кіло і свої дивацтва — я справжня. Живіть. Не дозвольте рокам, людям чи чужим страхам вирішувати, яка ви. Бо найважливіша думка у світі — це ваша власна.
    4
    500переглядів
  • Писанкарство – давнє українське мистецтво, яке певною мірою занепадало у минулому столітті і зараз з новою силою відроджується. І писали писанки раніше не тільки в селах.

    Писанки писали й українські аристократи, такі як родина Косачів, з якої походить видатна Леся Українка. Як писала писанки видатна поетеса – розповідає 24 Канал з посиланням на блогерку Софію Безверху.


    https://24tv.ua/trends24/lesya-ukrayinka-pisala-pisanki-yak-tse-bulo_...
    Писанкарство – давнє українське мистецтво, яке певною мірою занепадало у минулому столітті і зараз з новою силою відроджується. І писали писанки раніше не тільки в селах. Писанки писали й українські аристократи, такі як родина Косачів, з якої походить видатна Леся Українка. Як писала писанки видатна поетеса – розповідає 24 Канал з посиланням на блогерку Софію Безверху. https://24tv.ua/trends24/lesya-ukrayinka-pisala-pisanki-yak-tse-bulo_n2800172
    24TV.UA
    "Вразили усіх": як писала писанки Леся Українка та її рідні
    Писанкарство – давнє українське мистецтво, яке певною мірою занепадало у минулому столітті і зараз з новою силою відроджується. І писали писанки раніше не тільки в селах.
    4
    3Kпереглядів 1 Поширень
  • Ransom Canyon / «Ренсом-Каньйон» (2025)
    Жанр: драма, мелодрама, вестерн

    Новий серіал, який повільно, але впевнено затягує в атмосферу сучасного Техасу. Можливо, комусь він здасться занадто спокійним чи навіть нудним, але я переглянув — і можу сказати: сюжет тут глибший, ніж здається на перший погляд.

    Особливо вразив цей вайб Техасу — краса пейзажів, стиль, спокій і водночас напруга, що відчувається в кожному діалозі. Це історія про людей, чиї долі переплітаються в місці, де сучасність стикається з традиціями, які живі досі.

    Цей серіал — не для перегляду на фоні. Його варто дивитись уважно, повільно вбираючи атмосферу, бо саме в деталях тут — найбільша сила.

    Моя оцінка: 7.5/10

    #серіали #драма #ренсомканьйон #вестерн #техас #новийсеріал #кінорекомендації #щоподивитись #filmseriesua
    Ransom Canyon / «Ренсом-Каньйон» (2025) Жанр: драма, мелодрама, вестерн Новий серіал, який повільно, але впевнено затягує в атмосферу сучасного Техасу. Можливо, комусь він здасться занадто спокійним чи навіть нудним, але я переглянув — і можу сказати: сюжет тут глибший, ніж здається на перший погляд. Особливо вразив цей вайб Техасу — краса пейзажів, стиль, спокій і водночас напруга, що відчувається в кожному діалозі. Це історія про людей, чиї долі переплітаються в місці, де сучасність стикається з традиціями, які живі досі. Цей серіал — не для перегляду на фоні. Його варто дивитись уважно, повільно вбираючи атмосферу, бо саме в деталях тут — найбільша сила. Моя оцінка: 7.5/10 #серіали #драма #ренсомканьйон #вестерн #техас #новийсеріал #кінорекомендації #щоподивитись #filmseriesua
    2
    3Kпереглядів
  • The Offer / «Пропозиція» (2022)
    Жанр: драма, біографія

    Чудовий серіал, який багато хто міг пропустити через слабку рекламу, але він точно заслуговує уваги. Історія створення легендарного фільму, який, я впевнений, бачили всі — «Хрещений батько».

    Серіал показує весь божевільний процес — від сценарію до зйомок, з конфліктами, ризиками, тиском і натхненням. Те, що залишилось за лаштунками великого кіно.

    Чудова акторська гра, діалоги, атмосфера Голлівуду 70-х і стиль тієї епохи — все зроблено з любов’ю до кіномистецтва. Якщо ви любите фільми не тільки як глядач, а ще й цікавитесь тим, як усе створюється — це must-watch.

    Моя оцінка: 8.5/10

    #серіали #драма #біографія #theoffer #хрещенийбатько #кінокухня #стиль70х #щоподивитись #filmseriesua
    The Offer / «Пропозиція» (2022) Жанр: драма, біографія Чудовий серіал, який багато хто міг пропустити через слабку рекламу, але він точно заслуговує уваги. Історія створення легендарного фільму, який, я впевнений, бачили всі — «Хрещений батько». Серіал показує весь божевільний процес — від сценарію до зйомок, з конфліктами, ризиками, тиском і натхненням. Те, що залишилось за лаштунками великого кіно. Чудова акторська гра, діалоги, атмосфера Голлівуду 70-х і стиль тієї епохи — все зроблено з любов’ю до кіномистецтва. Якщо ви любите фільми не тільки як глядач, а ще й цікавитесь тим, як усе створюється — це must-watch. Моя оцінка: 8.5/10 #серіали #драма #біографія #theoffer #хрещенийбатько #кінокухня #стиль70х #щоподивитись #filmseriesua
    2
    3Kпереглядів
  • Розпочато зйомки сімейного комедійного фентезі "Хрещатик 48/2". Нова стрічка режисера Дмитра Авдєєва розповість нам історію про дружбу, пригоди та боротьбу зі злом, що сховалося просто в серці Києва.

    11-річні Юрко та Мія випадково знаходять вхід до Потойбічного Києва, що існує з 482 року. Там на них чекають персонажі українського фольклору, шалені випробування та зустріч із древньою Богинею смерті…

    У новому захопливому фільмі, що перенесе глядачів у паралельний світ, де народжуються герої, обіцяють магію, легенди, гумор та світло.

    #Коло_Кіно #Новини_кіно #Українське_кіно
    Розпочато зйомки сімейного комедійного фентезі "Хрещатик 48/2". Нова стрічка режисера Дмитра Авдєєва розповість нам історію про дружбу, пригоди та боротьбу зі злом, що сховалося просто в серці Києва. 11-річні Юрко та Мія випадково знаходять вхід до Потойбічного Києва, що існує з 482 року. Там на них чекають персонажі українського фольклору, шалені випробування та зустріч із древньою Богинею смерті… У новому захопливому фільмі, що перенесе глядачів у паралельний світ, де народжуються герої, обіцяють магію, легенди, гумор та світло. #Коло_Кіно #Новини_кіно #Українське_кіно
    4
    897переглядів
  • В Одесі стартували зйомки дебютної картини режисерки Юлії Бєляк "Бачу тебе", у якій зіграють Ксенія Мішина, Олексій Яровенко, Анна Саліванчук, Андрій Федінчик тощо.

    Матвій, український герой, нарешті повертається додому після тривалого лікування. Він сповнений рішучості розпочати нове життя, але несподівана подія назавжди змінює його плани. Під час спроби зробити фото зі своїм братом Матвій з подивом бачить, що на екрані телефону з'являється не його обличчя, а зображення незнайомої красуні, яка в цей самий момент робить селфі. Відтепер головне захоплення героя — спостерігати за життям чарівної незнайомки, яка дивно пов'язана зі смартфоном Матвія. Після поломки та ремонту телефона зв'язок з дівчиною втрачається, і герой вирушає на пошуки свого кохання, ще не розуміючи, як дівчина відреагує на скаліченого війною хлопця в інвалідному візку.

    Як говорять у Держкіно, "фільм "Бачу тебе" — це один з багатьох необхідних засобів психологічної реабілітації, який стане простором підтримки, натхнення та емоційного зцілення для українських воїнів".

    #Коло_Кіно #Новини_кіно #Українське_кіно

    В Одесі стартували зйомки дебютної картини режисерки Юлії Бєляк "Бачу тебе", у якій зіграють Ксенія Мішина, Олексій Яровенко, Анна Саліванчук, Андрій Федінчик тощо. Матвій, український герой, нарешті повертається додому після тривалого лікування. Він сповнений рішучості розпочати нове життя, але несподівана подія назавжди змінює його плани. Під час спроби зробити фото зі своїм братом Матвій з подивом бачить, що на екрані телефону з'являється не його обличчя, а зображення незнайомої красуні, яка в цей самий момент робить селфі. Відтепер головне захоплення героя — спостерігати за життям чарівної незнайомки, яка дивно пов'язана зі смартфоном Матвія. Після поломки та ремонту телефона зв'язок з дівчиною втрачається, і герой вирушає на пошуки свого кохання, ще не розуміючи, як дівчина відреагує на скаліченого війною хлопця в інвалідному візку. Як говорять у Держкіно, "фільм "Бачу тебе" — це один з багатьох необхідних засобів психологічної реабілітації, який стане простором підтримки, натхнення та емоційного зцілення для українських воїнів". #Коло_Кіно #Новини_кіно #Українське_кіно
    3
    962переглядів
  • 253переглядів