🚱Ситуація в Донецьку: – Дайте хоча б по 2 пляшки води! – А раптом усім не вистачить? 🎉🥳😂

👂🏻Покращуємо слух не виходячи з дому Звичайно ж, насамперед, треба максимально зменшити звукові подразники, які агресивно впливають на вухо – слухати музику та дивитися телевізор з мінімальним звуком, зменшити тривалість розмов по телефону, вживати природні вітаміни тощо. А також потрібно стимулювати відновлення слуху спеціальними вправами: 1️⃣Щодня виконувати самомасаж вушних раковин. Притискаємо долоньками вуха до голови і робимо 7-15 кругових рухів назад і вперед. Вказівним та середнім пальцями виконуємо масаж по колу біля основи вуха – 7-15 рухів вперед і стільки ж назад. Виконуємо натискаючи рухами великих пальців масаж козелків вух протягом 1-1,5 хвилини. 2️⃣Щодня виконувати таку вправу. Включити телевізор, зробити мінімальний звук, піти в іншу кімнату (щоб було ледь чутно) і, вслухаючись, намагатися розібрати, про що говорять по телевізору. Поступово з кожним днем ​​треба ускладнювати завдання: або звук робити тихіше або збільшувати відстань до телевізора. #здоровя #вправи

Нашестя сарани в Запоріжжі вже дісталося центру міста. Цієї неділі рої комах затьмарили небо над обласним центром. Вже знищено городину й листя з дерев. Причина — колишнє дно Каховського водосховища, яке перетворилось на "ідеальний інкубатор" після підриву ГЕС. Теплі вологі чагарники — рай для сарани. Зелена фаза змінилась на стадну: з'явились крила, зник страх. Комахи летять і їдять усе. У Кушугумі — голі дерева. В Запоріжжі — паніка. Втрати врожаю — до 100%. І це ще не межа: загрозу розповсюдження сарани мають Херсонська, Миколаївська, Дніпропетровська області та навіть центр України.

#Поетична_сторінка Олександр Олесь ЯЛИНКА Раз я взувся в чобітки, одягнувся в кожушинку, сам запрігся в саночки і поїхав по ялинку. Ледве я зрубати встиг, ледве став ялинку брати, як на мене зайчик - плиг! Став ялинку віднімати. Я сюди, а він туди... «Не віддам, - кричить, - нізащо! Ти ялинку посади, а тоді рубай, ледащо! Не віддам, і не проси! І цяцьками можна гратись: Порубаєте ліси, - ніде буде і сховатись. А у лісі скрізь вовки, і ведмеді, і лисиці, і ворони, і граки, і розбійниці синиці». Страшно стало... «Ой, пусти, не держи мене за поли! Бідний зайчику, прости, - Я не буду більш ніколи!» Низько-низько я зігнувсь і ще нижче скинув шапку... Зайчик весело всміхнувсь і подав сіреньку лапку. З відривного календаря "Український народний календар" за 28 грудня. --------- https://youtu.be/WbATDN7E3Is?feature=shared

КИЇВ ІСТОРИЧНИЙ. Святошин Трамвай прямує по Брест-Литовському проспекту. Зупинка "Кременецька", 1970-ті. Фото з архіву заводу "Червоний Ескаватор" #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv

МАЛЕНЬКИЙ ПОМІЧНИК

#книжковий_відгук #Лана_читає “Відьма вмирає втретє” Юлія Нагорнюк Видавництво "Ще одну сторінку" Коли я купила цю книгу на “Книжковій країні” та підійшла за автографом, пані Юлія одразу сказала, що це не як “Діва, матір і третя”, яку я щиро обожнюю. Я кивнула, взяла це до уваги, запропонувала для обговорення у книжковому клубі, але не очікувала, що вона аж геть не як “Діва, матір і третя”) Одразу скажу, мені сподобалося, проте вайб у книги справді зовсім інший: вона похмуріша, більш буденно-життєва і при цьому тут багато гумору, який я люблю. Саша вчиться у Львові, але на літо приїздить додому, у середньостатистичне село, де город, вічно голодна льоха Куля, купа справ по дому. Додамо сюди маму-вчительку, батька, що пішов з родини, та брата, який практично зі шкандалем поїхав в інше місто на роботу своєї мрії. Кажу ж, дуже життєво. Але у розмірене та сповнене огидних пліток і тупорилих сусідів життя увірвалася Юстина, яка сказала Саші, що він - відьма, і вона має передати йому свій дар. Саша мляво опирається і не дуже їй вірить, поки вночі ледь не перетворюється на тварину, а ігнорувати такі симптоми вже якось стрьомно. Я впевнилася, що мені заходить стиль авторки. Подобається, які вирази вона обирає і як жартує. Навіть попри те, що тут вся історія досить похмура, і гумор, відповідно, зміщається в іронічно-саркастичний спектр. Тут офігезно описане типове село з його плітками та стереотипами, а також є класні характерні персонажі (Віра, Макс, Фіфтісент - обожнюю). Але головне - це те, що книга реально здивувала! Отак будуєш ти собі певне уявлення в голові, отак думаєш, до чого все йде, а авторка така - а хрін тобі, не вгадала, муа-ха-ха! У кінці, визнаю, трохи було відчуття спустошення. Бо мені все ж не вистачило фіналу, не вистачило майбутнього, не вистачило тих самих Віри і Фіфтісента. Хотілося більше… не знаю… справедливості чи що... А ще дуже хочеться окрему книгу про Орисю! Бо вона крутезна)

https://www.youtube.com/live/mbMKxi7sPxY?si=qIdqgkmMKpNBTn6M