Прикол:
росіяни затопили на вході в Новоросійську бухту кілька барж. Щоб туди не залетіли за здобиччю наші підводні дрони.
Це вам нічого не нагадує?
росіяни в Кримську війну у 1854 році затопили свій флот на вході в Севастополь. Щоб в бухту не зайшла англо-французька ескадра і не розхерачила місто.
Тоді відстала росія затопила свій парусний флот. А англо-французький був уже пароплавним, на вугіллячку.
А потім це затоплення назвали героїчним подвигом. І поставили пам`ятник затонулим кораблям.
І оспівували подвиг оборонців Севастополя.
Там ще один парадокс: понад 60% оборонців міста були українцями, бо на чорноморський флот простіше рекрутів було набрати - навкруги українське селянське море.
Але місто назвали - городом рускай слави: "Лєгєндарний Сєвастополь - нєпріступний для врагов"(така пісня модна була) - хоча обидва в його історії штурми в 1854-55 та 1941-41 закінчилися поразкою росії/сссра.
Але росіяни вперто продовжують називати вінничанина матроса Петра Кішку, який був героєм тої оборони - Пьотр Кошка, рускій гєрой.
Вобщєм, з росіянами все ясно. Місто здали, але перемога. Найбільші герої росіяни, але чомусь з України.
Будемо сподіватися, що тепер і про Новоросійські баржі якийся новий талановитий і дарагой Брєжнєв Лєонід Ільїч напише опус типу "Малая Зємля" (я колись подужав і дочитав, це книга така, заставляли учить). І там опишуть героїчний подвиг затоплення барж. І переможний, звичайно.
А український Севастополь - це в майбутньому гарна база НАТО.
Слава Україні!
Віктор Бобиренко
Прикол:
росіяни затопили на вході в Новоросійську бухту кілька барж. Щоб туди не залетіли за здобиччю наші підводні дрони.
Це вам нічого не нагадує?
росіяни в Кримську війну у 1854 році затопили свій флот на вході в Севастополь. Щоб в бухту не зайшла англо-французька ескадра і не розхерачила місто.
Тоді відстала росія затопила свій парусний флот. А англо-французький був уже пароплавним, на вугіллячку.
А потім це затоплення назвали героїчним подвигом. І поставили пам`ятник затонулим кораблям.
І оспівували подвиг оборонців Севастополя.
Там ще один парадокс: понад 60% оборонців міста були українцями, бо на чорноморський флот простіше рекрутів було набрати - навкруги українське селянське море.
Але місто назвали - городом рускай слави: "Лєгєндарний Сєвастополь - нєпріступний для врагов"(така пісня модна була) - хоча обидва в його історії штурми в 1854-55 та 1941-41 закінчилися поразкою росії/сссра.
Але росіяни вперто продовжують називати вінничанина матроса Петра Кішку, який був героєм тої оборони - Пьотр Кошка, рускій гєрой.
Вобщєм, з росіянами все ясно. Місто здали, але перемога. Найбільші герої росіяни, але чомусь з України.
Будемо сподіватися, що тепер і про Новоросійські баржі якийся новий талановитий і дарагой Брєжнєв Лєонід Ільїч напише опус типу "Малая Зємля" (я колись подужав і дочитав, це книга така, заставляли учить). І там опишуть героїчний подвиг затоплення барж. І переможний, звичайно.
А український Севастополь - це в майбутньому гарна база НАТО.
Слава Україні!
Віктор Бобиренко
Українська
English
