Це слово — СОЦІАЛІЗАЦІЯ 😱

Розказую. Коли у мене народився син, я була впевнена, що буду звичайнісінькою мамою. Годуватиму дитину грудним молоком, гулятиму з візочком, мінятиму підгузки. А коли сину виповниться 3 роки, віддам у дитячий садок. Потім школа, університет, робота, весілля... Ну начебто так виглядає звичайна схема? 😉

Але коли цей хлопець з'явився на світ і був зі мною 24/7, я почала дещо розуміти по-іншому. Наприклад, що всі діти різні і до всіх потрібен особливий підхід. А ще те, що я несу відповідальність за розвиток моєї дитини, і перекласти її на когось – це можливість наробити непоправимих помилок...

Відволіклась. Я ж хотіла розказати про страшне слово.

Так от. Я зрозуміла, що не хочу віддавати сина в садочок. Навіщо, якщо я все одно не зможу піти на роботу? А не зможу, бо хтось постійно має відводити-забирати та сидіти з ним удома, доки він хворіє. І цей хтось — я. Розірватися я не могла. Тому питання з роботою відпало саме собою. 

Я не бачила сенсу віддавати дитину чужим людям, якщо я все одно дома і можу бути з ним.

Але ж СОЦІАЛІЗАЦІЯ 😱 Мені тільки лінивий не ткнув носом у це слово, нав'язуючи мені свою правду про те, що якщо моя дитина не ходитиме в садок, то значить не спілкуватиметься з дітьми і мабуть буде як той Мауглі, що жив з вовками (думаю, саме так уявляли собі майбутнє мого сина знайомі та навіть малознайомі мені люди).

Одного разу мене навіть назвали «мачухою» через те, що я не зробила як усі і не віддала сина в дитячий садок. Серйозно? Ще й сказано це було у присутності мого сина.

Тут хочу уточнити, що я ні в якому разі не засуджую тих, чиї діти ходять у садок. І я нікому не нав'язую свою думку. Це моє життя і мені так ок. А вам може бути по-іншому і це нормально. 

А що стосується соціалізації, то я впевнена на 100%, що для того, щоб дитина навчилася спілкуватися з іншими дітьми, потрібно 2 складові: 

1) адекватні батьки, які будуть пояснювати дитині та показувати власним прикладом, що таке адекватні стосунки.

2) інші діти, з якими він власне і буде спілкуватися. 

І, о боже, я зрозуміла та не змогла донести до оточуючих, що ці діти Не обов'язково мають бути в стінах садка чи школи. Їх можна знайти будь-де (у гостях у друзів батьків частіш за все водяться власні діти, які раді поспілкуватися і з вашою дитиною, на дитячих майданчиках, в парках та у дворі, де ви живете, на гуртках по інтересам, куди можна привести свою дитину і вбити одразу двох зайців)) Уявляєте? Навколо купа можливостей і їх дуже легко знайти, якщо поставити собі таку мету. 😉