МІНІСТЕРСТВО МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Рік тому ми запустили унікальний мультиспортивний проєкт — «Шлях чемпіонів».  Яка його мета?  Він спрямований на пошук талановитих дітей і молоді та формування резерву національних збірних команд. Це про можливості, розвиток і нове покоління українських спортсменів 💪🇺🇦 Що вже зроблено: понад 80 спеціалізованих спортивних класів у 16 областях України розпочали роботу; діти займаються більше ніж 25 видами спорту: футбол, баскетбол, бокс, боротьба, дзюдо, волейбол, плавання, карате, триатлон, гімнастика, стрільба з лука та багато інших; активна співпраця з партнерами, які забезпечили юним спортсменам оздоровлення та участь у літніх таборах, зокрема у Швейцарії, а також у програмі «Залізна зміна» від Укрзалізниці. Всеукраїнський мультиспортивний проєкт «Шлях чемпіонів» — це підтримка дітей і молоді на всіх етапах спортивного шляху: поєднання навчання та тренувань, розвиток волонтерства, виховання громадянської позиції та популяризація здорового способу життя. Приєднуйтеся до проєкту! Деталі на нашому сайті за посиланням👇: https://mms.gov.ua/news/shliakh-chempioniv-rik-vseukrainskomu-multysportyvnomu-proiektu #Шляхчемпіонів #Мінмолодьспорт

❗21+ формат EPUB (електронна книга) як прочитати? Все ось тут 👇 https://t.me/RuslanSpeaks Не бажане читання цієї книги людям з обмеженими розумовими здібностями, адептам різних людоненависницьких та тоталітарних ідеологій, особам із ознаками політичної шизофренії, соціокультурних та психопатичних станів, спричинених браком освіти, культури та виховання, людям із ознаками «совкового дебілізму», особам, яким не виповнився 21 рік, вагітним жінкам та тим, хто керує транспортним засобом... Тож WELCOME TO UKRAINIAN LITERATURE ...Але іншої, не тої що ви читали раніше, і вивчали в школі... ✍️28.08.2025 https://t.me/RuslanSpeaks. І НЕ ВЧІТЬ ТА НЕ НАМАГАЙТЕСЯ МЕНЕ НАВЧАТИ ТОЛЕРАНТНОСТІ ДО ВОРОГІВ МОЄЇ ДЕРЖАВИ – УКРАЇНИ...ЩО ЗОВНІШНІХ.А ТИМ ПАЧЕ ВНУТРІШНІХ ГНИД.ВИГЛЯНТЕ У ВІКНО СВОЇХ ДОМІВОК (ЯКЩО ВОНИ У ВАС ЩЕ Є...) ПОБАЧИЛИ ? ЩО ?.....ВІЙНА БЛТ.ВІЙНА❗❗❗ А НА ВІЙНІ ПРОТИ ВОРОГІВ ВСІ МЕТОДИ Є ДІЄВИМИ.НЕ МОЖЕШ ДОЛУЧИТИСЯ ДО ВІЙСЬКА?(СТРАШНО-СЦИШ?) ІДИ В ПІДПІЛЛЯ СТАВАЙ ДО СУПРОТИВУ.СТРАШНО? ДОПОМАГАЙ - ВОЛОНТЕРАМ ❗СТАНЬ ОДНИМ ІЗ НИХ – ОБЛОМ? ВТОМИВСЯ ВІД ВІЙНИ?... ТОДІ ВІДІЙДИ СТАНЬ ТЕРПІЛОЮ...АЛЕ БЛТ НЕ ЗАВАЖАЙ .УКРАЇНА БОРЕТЬСЯ.УКРАЇНА БУЛА .Є І БУДЕ...ТОБІ ПОТІМ ТЕЖ В НІЙ ЖИТИ(ну бо ти ж українець по паспорту, і знаєш що Україна тобі повинна.Правда?) ЕМОЦІЇ....КИЇВ💔🕯️

#вистави МЕТОДИ ВИХОВАННЯ МАЛИХ ЗАСРАНЦІВ (СІМЕЙНІ СЦЕНИ) Як жити, коли з рідними тебе не пов’язує нічого, крім бажання якнайшвидше продати спільну хату? Хто винен, що собака розуміє тебе краще за рідного брата? Що робити, коли поняття «родинний зв’язок» звучить якось «напряжно»? Чому все так? Через погане виховання? Складні життєві обставини?.. Або просто через твоє невміння любити? Історія трьох братів, які майже втратили зв'язок один з одним. І все що їх досі об’єднує – батьківська хата та старий пес Кубік… Але роздається стукіт у двері і входить Вона… Єдина… Єдина, хто може їх примирити. Або посварити назавжди, витягнувши «із шафи» усі таємниці… Чим все скінчиться? Братанням чи мордобоєм? Залежить від того, чи відомі Їй методи виховання малих засранців. 👉 Коли 20.08 о 18:30 🎫 Квитки https://kyiv.karabas.com/metody-vykhovannya-malykh-zasrantsiv-teatr-na-troyeshchyni-9/order/

14 серпня 1873 р. народився один з фундаторів українського спорту Іван Боберський, професор, педагог, державний діяч, фундатор і популяризатор спортивного руху на Галичині. Народився в селі Доброгостів на Дрогобиччині в родині священика. Був старшим із шести дітей отця Миколи Боберського. Історики припускають, що родина Боберських походила з давнього шляхетного роду і належала до гербу Сас. Учився у Самбірській та Першій українській академічній гімназії у Львові, університетах Львова, Відня та Граца. У Відні закінчив 1-річний курс по гімнастиці та отримав сертифікат, який давав йому право викладати цю дисципліну в загальноосвітній середній школі. Багато подорожував Швецією, Німеччиною, Чехією, цікавився різними методиками «тіловиховання» (фізкультури) та спорту. Його кумирами стали «батько німецького спорту» Фрідріх Ян та засновник чеського «Сокола» Мирослав Тирш. Повернувшись у 1900 році до Львова, Боберський отримує місце викладача німецької мови й класичної філології та фізкультури у Першій академічній гімназії. Тут він активно починає впроваджувати засади «тіловиховання» серед педагогів, створивши у черевні 1901 року разом з Альфредом та Леонардом Будзиновськими Учительський гурток для підготовки вчителів руханки. Невдовзі в гуртку відкривається і жіночий відділ – однією з його вихованок була Олена Степанів, найперша жінка-хорунжа Українських січових стрільців. Вступає у спортивне товариство «Сокіл», де на загальних зборах його практично одразу обрано заступником голови товариства, а згодом – і головою. Під керівництвом Боберського Львівський «Сокіл» стає центральним Товариством «Сокіл-Батько», довкола якого гуртуються сотні гнізд-осередків в містах та селах Галичини. У 1914 році їх налічувалося вже 974, майже кожне третє село Галичини мало свої руханкові товариства. Щоб популяризувати спорт на Галичині, Боберський регулярно проводить показові заняття, бере участь у міжнародних конгресах, Всесокільських злетах тощо. Активними членами Товариства «Сокіл-Батько» були сини Івана Франка – Петро і Тарас. Для масових показових виступів ініціює створення стадіону для українців у Львові, який отримав назву «Український город». Для збору коштів Товариство «Сокіл-Батько» випустило спеціальні картки. Саме тут з 1911 року відбувалися спортивні, гімнастичні та інші українські заходи, свята, а також започатковані Боберським «Запорозькі Ігрища» – своєрідний аналог Олімпійських ігор на Галичині. Професор Боберський став теоретиком спортивної справи. Він перекладав з іноземних мов посібники для занять спортом, видавав власні, редагував львівські спортивні видання. Запровадив українські аналоги різних видів спорту – «сітківка» або «відбиванка» (волейбол), «копаний м’яч» (футбол), «наколесництво» (велоспорт), «кошиківка» (баскетбол), «гаківка» (хокей), «лещетарство» (лижний спорт) тощо. Займався активним впровадженням цих видів спорту в українське життя. Підтримував розвиток «Пласту». З початком Першої світової війни долучився до формування легіону Українських Січових стрільців, увійшов до складу Бойової управи стрілецтва. Видав книги «УСС в Карпатах», «Збірник пісень УСС», а також зібрав і зберіг документальні матеріали про українське військо. З 1915 року Іван Боберський – член Головної Української Ради, згодом Загальної Української Ради, у 1918-1919 – референт пропаганди у Державному секретаріаті військових справ ЗУНР. У листопаді 1920 року за дорученням Державного Секретаріату ЗУНР-ЗОУНР виїхав повноважним представником до США та Канади для організації допомоги стрілецькому війську, пізніше став представником Львівського товариства опіки над українськими емігрантами в Канаді. Перебуваючи в Америці, Боберський продовжив видавничу та журналістську діяльність. У 1932 році перебрався з Канади до тодішньої Югославії, де мешкав у маленькому словенському містечку Тржичі, звідки була родом його дружина Жозефіна. Там він і помер 17 серпня 1947 року, до останнього підтримуючи стосунки з Галичиною.

Про присвоєння звання Героя України (посмертно) молодшому лейтенанту ПЕТРИШИНУ Тарасу Петровичу (псевдо "Химера") Автор (ініціатор): Бондарук Володимир Володимирович Дата оприлюднення: 18 липня 2025 Відповідь на петицію Текст петиції Підписанти Шановний пане Президенте! Просимо Вас розглянути питання щодо присвоєння звання Героя України (посмертно) хороброму воїну, патріоту та почесному громадянину м. Тернопіль – молодшому лейтенанту ПЕТРИШИНУ Тарасу Петровичу, псевдо "Химера" 25.01.1989 - 06.04.2024 рр. Молодший лейтенант ПЕТРИШИН Тарас Петрович (псевдо «Химера»), народився 25 січня 1989 р. у м. Тернопіль. Українець, громадянин України, справжній патріот, вірний побратим, люблячий чоловік, батько. Навчався в Тернопільській загальноосвітній школі № 21. Закінчив історичний факультет Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. У 2007 році під час навчання брав участь у розкопках давньоруського городища Пліснеськ (біля с. Підгірці, Львівська область). З юних років займався національно-патріотичним вихованням молоді рідного міста та області. Проводив вишколи разом із Добровольчим Українським корпусом «Правий сектор» (далі ДУК), а також в громадській організації «Сокіл». Ще у далекому 2009 році створив свою групу, на той час простих юнаків, які готувались гідно дати бій будь-якому ворогу. Пізніше, завдяки вмінню адаптуватись до різних задач та бути всебічно розвинутими, ця група отримала назву «Хамелеон» та розпочала свій бойовий шлях в рядах Добровольчого Українського корпусу разом з Тарасом “Химерою”. У 2021 році підтримав ініціативу Героя України (посмертно) Сергія Коновала «Дім Ветерана» у м. Тернопіль. Все своє життя Тарас був лідером, який впевнено вів за собою друзів та побратимів. Працював на керівних посадах у відомих компаніях. Бойових шлях воїна розпочався ще у 2018 році і тривав цілих 6 років. Маючи важке захворювання – цукровий діабет 1 типу, добровольцем пішов на фронт в лавах ДУК «Правий Сектор». З першого дня повномасштабного вторгнення разом з ДУК вирушив на Київщину та Чернігівщину захищати суверенітет України, у складні 6 резервної сотні ДУК. 08 квітня 2022 року мобілізувався у лави Збройних Сил України, а саме у 7-й ОЦ ССО, який потім став 67 окремою механізованою бригадою, в якій і служив до своєї загибелі. За свій бойовий шлях ПЕТРИШИН Тарас Петрович проходив службу на різних посадах, починаючи від командира групи та закінчуючи заступником командира 2 стрілецького батальйону імені Тараса Бобанича. Учасник боїв за Київщину, Харківщину, Донеччину та Бахмут. Також воював на Куп’янському та Лиманському напрямку. В серпні 2022 під час евакуації поранених побратимів в районі населеного пункту Кодема Донецької області отримав поранення, за що був нагороджений відзнакою МОУ медаллю «За поранення». З травня по грудень 2023 року в складі підрозділу стримував ворога в Серебрянському лісі в районі населеного пункту Діброва Луганської області. З березня 2024-го виконував завдання на напрямку міста Часів Яр. Як заступник командира роти постійно чергував на командно-спостережному пункті на лінії бойового зіткнення, вміло управляв боєм, підтримув морально-психологічний стан особового складу на позиціях, що дозволяло відбивати не один штурм противника та завдавати йому важких втрат. 6 квітня 2024 року молодший лейтенант ПЕТРИШИН Тарас загинув поблизу м. Часів Яр на Донеччині разом зі своїм побратимом - Героєм України (посмертно) лейтенантом КОНОВАЛОМ Сергієм Сергійовичем, перебуваючи на бойовому посту внаслідок ворожого танкового обстрілу. Похований 10 квітня 2024 року на Микулинецькому цвинтарі м. Тернополя. Указом Президента України №743/2024 від 31.10.2024 молодший лейтенант Тарас ПЕТРИШИН нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно). Також нагороджувався відзнакою Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя», є почесним громадянином м. Тернопіль (посмертно) та почесним громадянином Тернопільської області (посмертно). Для визнання заслуг перед українською нацією та Україною, просимо Вас присвоїти молодшому лейтенанту ПЕТРИШИНУ Тарасу Петровичу звання Героя України (посмертно). З повагою, побратими та сім’я. https://petition.president.gov.ua/petition/250094?fbclid=PAQ0xDSwMHNJhleHRuA2FlbQIxMQABp3rQ-xCf0YZt29nrnCNBpwTtIiwqKyUtoyFoXTnt1JKsgeFtbPB3x8EEtb-C_aem_9TO3Yy_0oUwjXEVUAZqpVQ

9 серпня 1886 року у селі Бикові на Львівщині народився Олександр Тисовський – вчений, педагог, основоположник і організатор «Пласту». Навчався у Львівському університеті, у 1909 р. отримав ступінь доктора філософії. Багато років викладав природознавство в Академічній гімназії Львова. Розробив унікальну виховну систему «Пласт», подібну до скаутського руху, з основним принципом: через працю над собою до розвитку та гартування свого характеру. Пласт поєднував християнську мораль та фізичне виховання молоді з українським колоритом. При цьому виступав проти надмірної воєнізації і політизації Пласту. Днем народження Пласту вважається 12 квітня 1912-го. Назва походить від спеціальних піхотних відділів українського козацтва ХVІ-ХVІІ століть, які відігравали роль розвідувальної служби. Свої ідеї Тисовський виклав у книгах «Пласт» (1913 р.) та «Життя в Пласті» (1921 р.). Він же уклав Пластовий закон, написав текст і музику до Пластового Обіту. 💬«Високий, стрункий, пропорційно збудований, держиться завжди дуже просто, так що виглядає вищий, як є, – описував ідеолога Пласту Северин Левицький. – Звичайно був убраний у темний одяг, що виказував скромність, але й рівночасно велику чистоту, дбайливість… Загально здавалося, що він штучно холодний, але я згодом пізнав, що ця поверхова холодність є випливом наскрізь опанованого характеру, хоч поза цієї холодністю криється також глибока віра фанатика-науковця в правильність обраного шляху». Під час Першої світової війни всі члени пластового гуртка Тисовського вступили до Легіону Українських січових стрільців. Пізніше очолював Верховну пластову раду. Після заборони організації польською владою 1930-го, активно співпрацював із нелегальними пластовими структурами. У 1944 р., з наближенням до Львова радянських військ, емігрував до Австрії. 🕯Помер 29 березня 1968 р. у Відні. Перепохований на Личаківському цвинтарі у Львові в 2002 р.

Всеукраїнська Федерація Студентського Боксу 🧑‍🎓Розвиток студентського боксу — спільна справа! Сьогодні в стінах Державного податкового університету, у героїчному місті Ірпінь, відбулася робоча зустріч керівництва Всеукраїнської федерації студентського боксу: 🔹 президента ВФСБ Костянтина Калашнікова 🔹 віце-президента ВФСБ, голови відділення НОК України в Київській області, заступника декана з навчально-організаційної роботи факультету соціально - гуманітарних технологій, спорту та реабілітації, к.н. з фізичного виховання та спорту, професора Ігора Малинського. 🔸 координатора розвитку студентського та учнівського боксу в Україні Володимира Матвійчука 🔸 виконавчого директора відділення НОК України в Київській області, начальника Центру студентського спорту Державного податкового університету Вадима Гайового. У центрі уваги — нові спільні ініціативи, розвиток учнівського та студентського боксу, а також план заходів на базі університету. ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport

Спортивний Комітет України Спортсмен. Захисник. Людина честі. 14 липня 2023 року під час виконання бойового завдання на Херсонщині загинув Олексій Дяговець — український військовослужбовець, правоохоронець і спортсмен. Йому було 36 років. Олексій був завзятим спортсменом, гравцем і капітаном регбійної команди «Камелот», засновником Федерації регбі Чернігівської області: 2013 року він об’єднав навколо себе однодумців і зробив свій внесок у розвиток регбі в регіоні. «Ця світла душа. Він не тільки був лідером у спорті, він долучався усюди, де люди потребували його допомоги», — згадує Дмитро Самойленко, член ради Федерації регбі України. «Він був найкращим на полі й поза його межами, на якого рівнялися всі хлопці!», — написали колеги у Федерації регбі Чернігівської області. Олексій Дяговець народився і виріс у селі Нові Боровичі Сновської громади. Закінчив місцеву школу, згодом — Чернігівський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка. Певний час працював викладачем фізичного виховання у Національному університеті «Чернігівська політехніка». «Це була людина майбутнього… Хотілося, щоб саме такі люди були в майбутньому України», — згадує викладач університету Володимир Базилевич. Коли йому було трохи за 20, Олексій став на службу до правоохоронних органів. Працював патрульним поліцейським, згодом - заступником начальника управління поліції у Чернігові. Пізніше очолив управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в області. Початок повномасштабного вторгнення Олексій зустрів на посту. 23 лютого 2022 року його поліцейський підрозділ займався виставленням блокпостів навколо Чернігова. Невдовзі Олексій вступив до лав Збройних сил України. Відважний воїн загинув на Херсонщині під час виконання бойового завдання, віддавши життя за нашу свободу. Після загибелі Олексія його друзі, одноклубники з команди «Камелот» та спортивна спільнота Чернігова започаткували щорічні змагання з регбі на його честь. Цей турнір став традицією, що допомагає зберегти пам’ять про спортсмена і захисника України, який віддав багато років спорту та поклав життя за Україну. У Героя залишилися дружина, двоє доньок та мати. Олексій Дяговець назавжди залишиться в пам’яті як людина сили, витримки й гідності — на спортивному майданчику, в строю, у житті. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport #Brovarysport #янголи_спорту @Brovarysport🇺🇦🇺🇦🇺🇦 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#кіно У Києві стартували зйомки комедії "Батьківські збори" — прем’єра 30 жовтня. Це сатирична комедія про шкільні батьківські збори, які перетворюються на баталію через обрання найгіршого учня-прогульника президентом школи. Фільм досліджує дитячі травми, амбіції батьків і прогалини виховання, подаючи це з гумором і глибиною. У ролях — Назар Задніпровський, Римма Зюбіна, Євген Янович, Антоніна Хижняк, Анастасія Цимбалару (дебют у повному метрі) та інші.

🥹Милота дня: господарка привчила чотирьох собак чекати, поки не почне їсти найменший мешканець дому. Виховання краще, ніж у багатьох людей #відео_video #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news_humour #гумор #humour #hilarity #animals #brovaryregion