Знову (із неопублікованого, 1999 р.)

Знову вітер холодний сніг тремтливий мете.
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.

І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жалітись долі серцем зболена мрія
 і чекатиме волі, що її відігріє.

Та промінням веселим, залюблена весною,
 воля проліском першим і кригою скреслою
відцвіте, відструмує і зникне безслідно.
Лише серце відчує себе мрійно-квітно.

Незабаром відлига стече по щоках, 
серце звільниться стиха, забудеться в снах.
І чекатиме знову холодного вітру, 
щоб відчути по-новому себе - мрійно-квітно. 

09.03.1999 ©Ірина Вірна 💙💛