✨ Ви коли-небудь замислювалися, з чого почалася історія страхування?🤓 Все стартувало ще у часи вавилонських купців, які вже тоді намагалися убезпечити свої каравани. Згодом — перші поліси в Генуї та Лондоні, морські пригоди, пожежі у містах, нові ризики і нові рішення. Так крок за кроком народилася система захисту, якою ми користуємось і сьогодні. 🔍 Сучасний страховий поліс — це не просто документ. Це досвід поколінь, що навчилися перетворювати невизначеність на впевненість. А ми продовжуємо цю історію просто зараз — щоб ви відчували впевненість у кожному рішенні: чи то щоденна поїздка містом, захоплива мандрівка за кордон, турбота про свій автомобіль або ж створення фінансової подушки на майбутнє. Цікаво ‼️ 📜 1. Перше «страхування» — Вавилон, 2 тис. до н.е. У Кодексі Хаммурапі вже були правила, за якими купці могли отримати компенсацію, якщо їхній караван пограбували або загубилися товари. ⛵ 2. Морське страхування — один із найстаріших видів У середньовічній Італії купці страхували кораблі та вантажі, щоб не втратити все після штормів чи піратських нападів. 🔥 3. Велика лондонська пожежа 1666 року дала поштовх страховому ринку Після масштабної катастрофи, що знищила понад 13 тисяч будинків, у Лондоні з’явилися перші масові компанії з пожежного страхування. ☕ 4. Ллойдс починався… у кав’ярні У XVII столітті в кав’ярні Едварда Ллойда збиралися моряки, капітани та інвестори — там і народився легендарний страховий ринок Lloyd’s of London. ❤️ 5. Перші програми зі страхування життя — XVIII століття У 1700-х роках у Великій Британії почали створювати фонди, які виплачували гроші сім’ям померлих членів спільноти. 🚂 6. Залізниці дали поштовх розвитку масового страхування З появою поїздів зросла кількість нових ризиків — так виникли перші поліси від нещасних випадків. 🌍 7. Туристичне страхування — продукт ХХ століття Поширення авіаперельотів та міжнародних мандрівок створило нову потребу — захист під час подорожей. 🚘 8. Автострахування почалося у 1897 році в США Першу автополіс видав страховщик із Нью-Йорка, коли автомобілі тільки-но з’явилися на дорогах. #страхування #накопичення

#історія #події 👻 Вічна таємниця моря: 4 грудня 1872 року знайдено корабель-привид «Марія Целеста». Поблизу Азорських островів іспанський корабель «Деї Грація» («Dei Gratia») виявив бригантину, що дрейфувала у відкритому океані. Це була «Марія Целеста» (Mary Celeste), і ця знахідка породила одну з найзагадковіших і найвідоміших історій морських привидів. Обставини знахідки Капітан «Деї Грація» Девід Річардсон та його екіпаж помітили судно, яке йшло під усіма вітрилами, але здавалося керованим. Після наближення вони побачили, що на борту «Марії Целести» немає жодної людини. Корабель був покинутий. Стан судна: Вантаж (спирт у бочках) був цілий. Особисті речі екіпажу, включно з грошима, залишалися на місцях. На столі в каюті капітана стояла недоїдена їжа. Корабельний журнал був заповнений до 24 листопада 1872 року, і останні записи не містили жодних ознак небезпеки. Єдиними помітними пошкодженнями були знятий (або знесений) рятувальний човен, відсутність навігаційних приладів (секстанта), і дивні сліди на перилах, ніби щось швидко й різко тягнули. У трюмі була невелика кількість води, що не становила загрози. Зниклий екіпаж «Марія Целеста» вийшла з Нью-Йорка 7 листопада 1872 року, прямуючи до Генуї (Італія). На борту було десять людей: Капітан Бенджамін Бріґґс (Benjamin Briggs). Його дружина Сара Бріґґс та їхня дворічна донька Софія. Сім досвідчених членів екіпажу. Ніхто з цих людей ніколи не був знайдений. Їхнє раптове та повне зникнення з цілого і повністю забезпеченого судна не піддається логічному поясненню. Основні версії зникнення Незважаючи на численні розслідування та художні перекази, жодна теорія не була доведена. Серед найпопулярніших версій: Піратство/Заколот: Малоймовірно, оскільки гроші та цінний вантаж залишилися незайманими. Напад морського чудовиська: Класична, але науково недостовірна версія, популярна в художній літературі. Страх вибуху (найбільш правдоподібна): Судно перевозило промисловий спирт. Можливо, через погану вентиляцію в трюмі накопичилися випари. Капітан міг почути незрозумілий шум або відчути запах, припустивши, що бочки ось-ось вибухнуть. Він міг наказати екіпажу та родині швидко перейти до рятувального човна, прикріпленого до корабля тросом, щоб перечекати небезпеку на безпечній відстані. Через шторм або несправність мотузка могла обірватися, і рятувальний човен з людьми був віднесений у відкрите море, залишивши «Марію Целесту» дрейфувати. Зустріч із «Деї Грація»: Існувала версія, що капітан Річардсон (який знав капітана Бріґґса) інсценував історію заради отримання винагороди за порятунок судна, але це так і не було доведено. Культурне значення Хоча «Марія Целеста» не була єдиним «кораблем-привидом», її історія стала найбільш відомою завдяки її висвітленню у пресі та літературі, зокрема оповіданню Артура Конан Дойла «Повідомлення Гебека Кьюсаена» (1884). Таємниця «Марії Целести» залишається нерозгаданою, а її назва стала прозивним символом для будь-якого об'єкта, знайденого покинутим і в ідеальному стані.

#історія #події Після Бурі — Тиша: як народився найбільший океан світу 🚢🧭 28 листопада 1520 року португальський мореплавець Фернан Магеллан, який перебував на службі іспанської корони, здійснив один із найважливіших географічних проривів в історії людства. Три кораблі його експедиції — «Тринідад», «Консепсьйон» та «Вікторія» — нарешті вибралися з моторошного, повного штормів і підступних течій каналу на півдні Південної Америки (протоки, яка згодом отримала його ім'я). Попереду лежала безкрая водна гладь, до того моменту невідома європейцям. І, на превеликий подив та полегшення виснаженої команди, ця величезна водойма зустріла їх неймовірним спокоєм. 🌊 Саме через відсутність штормів та вітрів після небезпечного переходу, Магеллан назвав відкритий ним водний простір Mar Pacífico — Тихий океан. Це ім’я, незважаючи на всю його подальшу історичну іронію (адже Тихий океан відомий своїми руйнівними штормами), закріпилося назавжди. Цей момент був не просто відкриттям нового океану; це був доказ. Доказ того, що Земля — це куля, і що можна пливти на захід, щоб повернутися зі сходу. На жаль, сам Магеллан не завершив першу навколосвітню подорож (загинув на Філіппінах у 1521 році), але його вихід у Тихий океан став головним кроком до остаточного встановлення географічної карти світу. 🗺️

💔❤️‍🩹БЕРДЯНСЬК. Розбита штормами та окупацією дамба на Приморській площі. https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #події 🚢 Символ Нової Ери: Висадка Пілігримів із «Мейфлавера» Сьогодні, 21 листопада (за сучасним календарем), ми згадуємо одну з ключових подій в історії США — висадку англійських пуритан-сепаратистів, відомих як пілігрими (прочани), на берегах Північної Америки у 1620 році. Ця подія стала прологом до створення Плімутської колонії та символом пошуку релігійної свободи. 🌊 Подорож, що тривала 66 днів Невеличке 180-тонне торгове судно «Мейфлавер» (Mayflower) залишило англійський порт Плімут. На його борту перебувало 102 пасажири та близько 30 членів екіпажу. Це були люди, які, прагнучи відокремитися від державної Англіканської церкви, шукали землю, де могли б вільно сповідувати свою віру. Подорож через Атлантику була справжнім випробуванням: корабель часто потрапляв у шторми, пасажири страждали від морської хвороби, холоду та нестачі провізії. Після виснажливих 66 днів у морі, пілігрими нарешті побачили берег. ⚓ Замість Вірджинії — Провінстаун Початковою метою була колонія Вірджинія, але через сильні вітри та навігаційні помилки, 9 листопада 1620 року «Мейфлавер» прибув до мису Код, що значно північніше запланованого місця, в районі сучасного Провінстауна, штат Массачусетс. 🚢 Їм довелося кинути якір у незвичному й дикому місці, що вимагало негайних і рішучих дій. Саме тут, перед висадкою на берег (яка фактично відбулася 21 листопада після попередньої розвідки), 41 дорослий чоловік підписав легендарний «Мейфлаверський договір» — перший документ в історії Америки, який проголосив принцип самоврядування та згоди між поселенцями. 🖋️ Цей договір став важливим кроком на шляху до демократичних інститутів. 🥶 Зима випробувань Справжню колонію в Плімуті заснували лише через місяць, у грудні. Перша зима стала катастрофою: половина переселенців загинула від голоду, холоду та хвороб. Однак, завдяки допомозі місцевих індіанців, зокрема Скванто, який навчив їх полюванню та сільському господарству, колонія вижила. ✅ «Мейфлавер» — це не просто корабель, це потужна метафора американської мрії: пошуку кращого життя, свободи віросповідання та стійкості духу перед обличчям невідомості. Історія пілігримів доводить, що великі справи починаються з невеликої групи рішучих людей.

#поезія Як по хвилях морських Як по хвилях морських я до тебе біжу У шторми і у штиль накриваю собою... Обпікаю я сіллю, а потім цукрю своїм поцілунком і своєю любов'ю. Ти спокуса моя, насолода і гріх, І залежність, гірка і солодка водночас... Як по хвилях морських я до тебе біжу, А про інше усе давай просто промовчу. Тетяна Андреєва

В Тель-Авиве и Хайфе «Океан Ельзи: Спостереження Шторму» — документальный фильм о легендарной украинской группе — покажут 2 и 9 декабря 2025 года. Это не просто кино для фанатов. Это документальный биографический фильм, посвящённый истории «Океана Ельзи» — от первых шагов во Львове до стадионов по всему миру, от сомнений и веры в себя до статуса символа целого поколения. Песни, которые стали голосом независимой Украины, получают своё честное экранное признание. Премьера в Украине состоялась 6 ноября 2025 года. Уже в первые дни фильм собрал более двадцати тысяч зрителей и значительные кассовые сборы. Важно, что часть доходов первых выходных пошла на реабилитацию украинских военнослужащих — жест поддержки, который подчеркнул: этот проект создан не только о музыке, но и о людях, которые сегодня защищают страну. В фильм вошли уникальные архивы: концертные записи разных лет, закулисные моменты, домашние видео, студийная работа, фрагменты репетиций. Многие материалы десятилетиями находились в личных архивах участников и продюсеров и никогда раньше не публиковались. Зрители увидят искренние, незаметные детали — то, что формирует настоящую историю группы. Среди интервью — музыканты разных составов, приглашённые инструменталисты, звукорежиссёры, организаторы первых туров, а также представители украинской музыкальной индустрии, которые наблюдали, как формировался феномен «Океана Ельзи». Это не глянцевая легенда, а честный разговор: что стояло за успехом, какие конфликты переживала группа, как решались кризисы, и почему они всё равно шли дальше. Фильм привозится в Израиль благодаря культурной инициативе Знято в Україні / Created in Ukraine, которая системно развивает украинскую культуру в Израиле: организует кинопоказы, фестивали, встречи и создаёт пространство, где украинская община может оставаться в контакте со своей культурой. Показ в Израиле — это культурный мост, напоминание о том, что творчество, свобода и диалог продолжаются, несмотря на тревоги и войну. Особенно важен этот фильм для тех, кто: • помогает Украине здесь, в Израиле; • поддерживает волонтёрские инициативы; • ищет культурные точки опоры; • хочет привести друзей-израильтян и показать им часть украинской истории; • работает с общиной и помогает людям не терять связь со своими корнями. Такие истории нужны тем, кто верит, что культура — это не менее важный фронт. Поддержать его можно не только словом, но и присутствием. Отдельно — для тех, кто волонтёрит, помогает ВСУ, собирает гуманитарную помощь или участвует в инициативных группах: этот фильм станет эмоциональной точкой соприкосновения, напоминанием, ради чего всё делается, и что музыка и искусство по-прежнему остаются голосом Украины. Смотрите также: кому это особенно нужно увидеть — мы написали в отдельном посте нашей страницы: 👉 https://www.facebook.com/nanews.nikk.agency/posts/pfbid0zaYqRaPf2KZX6t5bgmrkNq8iAU7rcdunQeENDJjZEYrsKZMs2FRiXznaj2YzmpJol Что для вас значит музыка «Океана Ельзи»? Пойдёте ли вы на показ в Тель-Авиве или Хайфе? Какие песни стали вашим личным саундтреком? Все подробности о премьере и создателях фильма — в нашей статье: 👉 https://news.nikk.co.il/sposterezhennya-shtormu/ #НАновости #NAnews #Ukraine #Israel #OkeanElzy #ОкеанЕльзи #культура #украинцывИзраиле #CreatedInUkraine

poster Передплатити Україна Події Уперше в історії України. Окупант, який розстріляв полоненого військового ЗСУ, отримав довічне ув’язнення 6 листопада, 17:34 2722 Поділитися: Російський окупант отримав довічне ув’язнення за розстріл українського військовополоненого (Фото: Служба безпеки України / Telegram) Російський окупант отримав довічне ув’язнення за розстріл українського військовополоненого (Фото: Служба безпеки України / Telegram) Російський військовий, який розстріляв українського військовополоненого на Запорізькому напрямку, отримав довічний термін ув’язнення. Це перший випадок в історії України, коли окупант був засуджений до такого строку саме за страту воїна Сил оборони. Про це повідомили в Службі безпеки України в четвер, 6 листопада. За даними слідства, засудженим виявився 27-річний громадянин РФ Дмитро Курашов, який раніше відбував покарання в російській тюрмі за крадіжки. У листопаді 2023 року в обмін на амністію він підписав контракт та був призначений стрільцем штурмового загону Шторм-V 127-ї мотострілецької дивізії Східного військового округу РФ. Читайте також: Поліція оголосила підозри п’ятьом росіянам, які розстріляли 17 цивільних у Бучі. ГУР оприлюднило дані окупантів Як зазначили в СБУ, 6 січня 2024 року Курашов разом з іншими окупантами атакував українських військових у районі селища Приютне Запорізької області. Один з українських воїнів здався в полон, коли для відбиття російського наступу витратив увесь свій боєкомплект. Після цього Курашов впритул розстріляв військового ЗСУ з автомата Калашникова. Реклама У той же день бійці Сил оборони вибили росіян з позицій, які вони зайняли, та взяли в полон Курашова і ще чотирьох окупантів. Читайте також: «За згодою Путіна». Окупанти отримали наказ вбити українських військових, які потрапили у полон: CNN отримав перехоплення розмови Суд визнав Курашова винним за ч. 2 ст. 438 ККУ (воєнні злочини). У вересні 2025 року в Головному управлінні розвідки Міноборони України повідомили, що командири російської армії віддають наказ про страту поранених полонених українських військовослужбовців. Про це свідчила розмова командира російського підрозділу з підлеглим, перехоплена фахівцями ГУР. 24 вересня Інститут вивчення війни повідомив, що кількість страт українських військовослужбовців російськими окупантами зросла у 2024 і 2025 роках.

poster Передплатити Україна Події Уперше в історії України. Окупант, який розстріляв полоненого військового ЗСУ, отримав довічне ув’язнення 6 листопада, 17:34 2722 Поділитися: Російський окупант отримав довічне ув’язнення за розстріл українського військовополоненого (Фото: Служба безпеки України / Telegram) Російський окупант отримав довічне ув’язнення за розстріл українського військовополоненого (Фото: Служба безпеки України / Telegram) Російський військовий, який розстріляв українського військовополоненого на Запорізькому напрямку, отримав довічний термін ув’язнення. Це перший випадок в історії України, коли окупант був засуджений до такого строку саме за страту воїна Сил оборони. Про це повідомили в Службі безпеки України в четвер, 6 листопада. За даними слідства, засудженим виявився 27-річний громадянин РФ Дмитро Курашов, який раніше відбував покарання в російській тюрмі за крадіжки. У листопаді 2023 року в обмін на амністію він підписав контракт та був призначений стрільцем штурмового загону Шторм-V 127-ї мотострілецької дивізії Східного військового округу РФ.

І поки «срачі» щодо Всеукраїнського диктанту єдности «Треба жити» трохи вщухають… Маю вірш😉🫶 А треба жити. Всім нам треба жити. Життя іде — ні грама не стоїть… І кожним подихом щоранку дорожити, І дякувати Богу за цю мить. І бачити, яким буває небо, Які бувають гарні вечори, І що шепочуть над водою верби, І що підспівують їм юні явори. Бо треба жити. Всім нам треба жити. Серед новин і вічної зими… І як важливо душу не згубити У цих тенетах вражої пітьми. А треба жити… Хоч ламають крила, Хоч часом все буває шкереберть… Бо часто так, чекаючи на диво, Нас у буденності з’їдає круговерть. Бо треба жити, любі, треба жити — Радіти літній спеці і дощам, Кохати, вірити й Господа молити, Щоб силу дарував у штормі нам. Бо треба жити… Якось треба жити. Із першим проліском вдихати аромат, А ще — навчитися нікого не судити, Бо кожен має свій етап із втрат… © Аліна Войтенко І будемо жити - всупереч історії і заради тих, хто після нас говоритиме нашою мовою!🫂