#історія #речі 🧳 Скриня: Будинок, який завжди можна взяти з собою. ​Якщо сучасна квартира — це простір, розділений на зони, то для наших предків увесь цей простір стискався до розмірів однієї скрині. Це був перший універсальний предмет меблів, який винайшло людство. Скриня не просто зберігала речі — вона була сейфом, ліжком, столом, банківським рахунком і навіть символом честі родини. ​Історія скрині налічує тисячоліття. Їх знаходили в гробницях єгипетських фараонів (інкрустовані золотом) та в оселях середньовічних селян (грубо збиті з дубових дощок). До появи стаціонарних шаф у XVII столітті скриня була головним володарем інтер’єру. ​🏠 Скарбниця життя Для жінки скриня була центром всесвіту. Саме в неї збирали придане: рушники, полотно, прикраси та одяг. Скриня була показником заможності: чим важчою та розкішніше оздобленою вона була, тим вищим був статус нареченої. В Україні скриню часто виготовляли з деревини, яка «дихає» (дуб, сосна), і прикрашали багатим розписом або різьбленням. Вона була настільки цінною, що під час пожежі її намагалися винести з хати першою. ​⚓ Подорож крізь час Скриня була незамінною для мандрівників. Ковані скрині-рундуки супроводжували вікінгів у походах та мореплавців епохи Відроження. Власне, саме зі скрині згодом еволюціонувала сучасна валіза. Але на відміну від легкої пластикової валізи на коліщатках, скриня була надійною фортецею з важкими залізними замками та секретними відділеннями для грошей і документів. ​⚖️ Критичний погляд: Чому ми їх позбулися? Ми перестали користуватися скринями, коли наше життя стало менш мобільним у плані меблів, але більш захаращеним речами. Скриня вимагає порядку: щоб дістати річ із самого дна, треба перекласти все інше. Шафа з полицями — це торжество логіки та швидкого доступу, тоді як скриня — це торжество таємниці та ієрархії. Ми замінили глибину на зручність. ​Сьогодні скриня повертається в інтер'єри як вінтажний акцент. Вона нагадує нам про часи, коли речей було небагато, але кожна з них мала таку цінність, що заслуговувала на окремий «будинок» із замком. ​📦 Порада від «Історії речей»: іноді корисно мати місце, куди можна скласти все найцінніше і просто сісти зверху 🙂. Це дає дивне відчуття контролю над власним життям.

#історія #події ​Скриня зі скарбами людства: Як Британський музей відчинив двері у вічність 🏛️🌍 ​Уявіть собі Лондон 15 січня 1759 року. Вулиці заповнені екіпажами, а в повітрі витає запах вугільного диму та аристократичної цікавості. Саме цього дня в елегантному особняку Монтегю-хаус відбулася подія, що змінила наше уявлення про культуру: вперше для публіки відкрився Британський музей. Це був перший у світі національний публічний музей, який належав не королю чи церкві, а всьому народу (ну, принаймні тій його частині, що мала пристойний вигляд). 🎩✨ ​Все почалося з одного дуже допитливого лікаря — сера Ганса Слоуна. За своє життя він назбирав понад 71 тисячу експонатів: від засушених рослин і рідкісних книг до античних монет і дивних ідолів. У своєму заповіті він запропонував цю «купу багатства» державі за символічну суму. Парламент почухав потилицю, провів лотерею (так, музей фінансували азартні ігри!), і вуаля — національна скарбниця готова. 🎰🏺 ​Ось кілька нюансів тогочасного «музейного етикету», які сьогодні здаються дикими: ​Вхід за записом: Ви не могли просто зайти з вулиці. Потрібно було подати письмову заяву, дочекатися схвалення і отримати квиток на певну годину. Музейники боялися «неконтрольованого натовпу», тому пускали лише 15 осіб на годину. 📝🕰️ ​Екскурсія-спринт: Гід проводив відвідувачів залами так швидко, що роздивитися єгипетську мумію чи грецьку вазу було майже неможливо. Люди скаржилися, що їх «проганяють крізь знання, як крізь стрій». ​Музей «усього»: Тоді під одним дахом сусідили скелети динозаврів, середньовічні рукописи та етнографічні маски. Це був такий собі інтелектуальний вінегрет, який згодом розділили на окремі установи (наприклад, Природничий музей). 🦖📜 ​З часом Британський музей перетворився на справжню «імперію знань». Саме тут зберігається Розетський камінь, завдяки якому ми навчилися читати ієрогліфи, та мармури Парфенона. Сьогодні це місце, де можна здійснити навколосвітню подорож за кілька годин, не виходячи з будівлі. ​Британський музей навчив світ головному: історія — це не приватна власність, а спільний спадок. І хоча дискусії про те, чи варто повернути деякі експонати на батьківщину, не вщухають досі, 15 січня назавжди залишиться днем, коли знання перестали бути привілеєм обраних. 🏛️🗝️

Скарбниця Атрея або гробниця Агамемнона, побудована в бронзовому столітті приблизно в 1250 р. до н. е. #мікени #пелопоннес #греція #гробниці #скарбниця #туризм #відпочинок #подорож #давнягреція #гробницяАгамемнона #скарбницяАтрея

Привіт! Це Джон Сноу, і сьогодні я розповім вам про місце, яке навіть мене, людину з Півночі, змушує вклонитися його холодній величі. Антарктида — це більше ніж просто континент, це світ, де природа показує свої крайнощі. Тож загортайтеся в теплий плед і дізнавайтеся, чому цей континент не залишить вас байдужими. ❄️ 1. Континент крайнощів Антарктида — це найвищий, найсухіший, найвітряніший і, звичайно, найхолодніший континент. Льодовики Антарктиди тримають 90% світового льоду і 80% всієї прісної води! 🍦 2. Пів року дня і пів року ночі На Південному полюсі сонце грає за своїми правилами: півроку безперервного світла влітку і півроку темряви взимку. Уявіть, як це впливає на місцеві дослідницькі станції. 💡🌌 3. Світ під кригою Під товщею льоду ховається озеро Схід, яке було ізольоване мільйони років. Науковці припускають, що там можуть бути унікальні мікроорганізми. Можливо, це місце — наш єдиний шанс знайти "інопланетян", не виходячи за межі Землі. 🧬 4. Найбільша пустеля у світі Антарктида — це пустеля. Так, ви не помилилися! Опади тут — велика рідкість. Річний рівень опадів — лише 50 мм і переважно у вигляді снігу. Пустеля, де замість піску — крига. 5. Лавові озера і вулкани Хто сказав, що холодні землі позбавлені вогню? На континенті є діючі вулкани, такі як Еребус, відомий своїми лавовими озерами. Виверження там відстежують ретельно, бо вулкан розташований недалеко від наукових станцій. 🌋 6. Мир і наука Згідно з Договором про Антарктику 1959 року, цей континент належить лише науці та миру. Військова діяльність, видобуток ресурсів і будь-яке забруднення тут заборонені. Це наче домовленість, де всі справді дотримуються правил. 🌍✌️ 7. Лід та метеорити Льодовикові поля Антарктиди — справжня скарбниця метеоритів. Чому? Бо лід зберігає ці космічні скарби, і їх легше знайти. Серед знайдених зразків були навіть шматочки Марса і Місяця. Це вам не камінці на узбіччі. ☄️ 8. Минуле Антарктиди Колись Антарктида була частиною Гондвани — суперконтиненту, що існував мільйони років тому. Тоді вона була покрита густими лісами, де мешкали динозаври й сумчасті тварини. Скам’янілості свідчать про часи, коли на місці криги панувало життя. 🌳🦖 9. Туризм і круїзи З 1960-х років люди почали відвідувати Антарктиду не тільки для досліджень, а й заради пригод. Сьогодні тисячі туристів відвідують цей континент щороку, насолоджуючись його незайманою природою з борту круїзних лайнерів. 10. Антарктичний океан Навколишній Південний океан вирує життям: сині кити, косатки, тюлені й навіть холодостійкі риби. Антарктична конвергенція, де холодні й теплі води змішуються, створює багате на поживні речовини середовище для всього цього життя. 🐋 11. Якщо лід розтане… Якби весь лід Антарктиди розтанув, рівень світового океану піднявся б на 45-60 метрів. Багато міст перетворилися б на підводні музеї, а населенню довелося б шукати нові домівки. Бережімо нашу планету, друзі! 🌊 Антарктида — це дивовижне місце, де природа зберігає свої найкращі секрети. Вона нагадує нам про крихкість світу і про те, наскільки ми залежимо від цієї планети. Бережіть її, і пам’ятайте: навіть холод може бути теплим, якщо ми піклуємося одне про одного. З повагою, Джон Сноу ❄️ #fan_art #супер_факт #супер_порад

ТРИМАЄМО КУЛЬТУРУ НА КРИЛІ Тримаєм культуру на крилі, Примножуєм її і розвиваєм, Скарби культури в нас є чималі, Цінуєм їх і всі оберігаєм. Культура наша, наче оберіг, Який несе у со́бі таємницю, Її наш люд народжувати зміг, Й тримати в чистоті, немов світлицю. Ніхто й ніщо її не зможе вбить, Вона, як мова, знайте – невмируща! Допоки ми – культура буде жить, Її скарбниця, вірте – багатюща! Вона в серцях у кожного живе, Немов дитя, росте і багатіє, І крил її ніхто не одірве́, У нас цього́ багатства не змалі́є. Культуру в спадок ми передаєм, І звичаї, й обряди, й пісню, й танець, Ми всі творці і кожен є співцем, Душа людини у культурі – ґлянець. Тримаємо культуру на крилі, Бо нація й культура це – єдине, Допоки ми живем на цій землі́, Культура наша, мов роса, не згине. 09.11.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1026175

Стаття на тему "Новітня українська класика: за що ми любимо і за що критикуємо літературу 90-х" Серія новітньої української класики від "Видавництва Старого Лева" знакових літературних творів 90-х та ранніх нульових - це скарбниця бунтарства та нестандартних підходів до стилю, словотвору та вибору тем. За посиланням огляд на книги новітніх класиків - Ю. Андрухович, Л. Дереш, Ю. Іздрик : https://espreso.tv/kultura-novitnya-ukrainska-klasika-za-shcho-mi-lyubimo-i-za-shcho-kritikuemo-literaturu-90-kh