• Друзі та мої підписники в Fankolo, знавці історії,та всі кого цікавить історія(правдива та не цензурована) України

    Запрошую вас у захоплюючу подорож в часі, де ви зможете глибше зануритися в історію нашої країни та дізнатися більше про одну з найяскравіших постатей Українського визвольного руху – Нестора Махно.

    У новому аудіозаписі (озвучено Брати Капранови; відео супровід телеграм канал UA🇺🇦«УКРАЇНА.ДОРОГАМИ ЧАСУ...) ми розглянемо не лише міфи, які оточують цю унікальну особистість, але й спробуємо витягти на світло правду про його діяльність та ідеологію. Яким був справжній Махно? Який внесок він зробив у боротьбу за Незалежність України у вкрай складні часи? Чому його постать викликає такі різні думки і оцінки?

    ❗ Ось, що ви дізнаєтеся з нашої аудіорозповіді:
    - Умови, в яких діяв Махно, та їх вплив на його революційні ідеї.
    - Взаємовідносини з іншими військовими та політичними лідерами того часу.
    - Роль, яку відіграв Нестор Махно в Громадянській війні.
    - Легенди, що виникли навколо його постаті, і як їх потрібно оцінювати в контексті історії.

    Приєднуйтеся до телеграм-каналу 🇺🇦UA «УКРАЇНА.ДОРОГАМИ ЧАСУ», щоб не пропустити цей унікальний матеріал, який допоможе вам краще зрозуміти не лише ким був Нестор Махно, а й широкий контекст Української історії, загалом того періоду.

    🔗 [ https://t.me/RuslanSpeaks . ]

    Давайте разом відкривати нові сторінки історії України та відстоювати нашу пам'ять!
    Друзі та мої підписники в Fankolo, знавці історії,та всі кого цікавить історія(правдива та не цензурована) України Запрошую вас у захоплюючу подорож в часі, де ви зможете глибше зануритися в історію нашої країни та дізнатися більше про одну з найяскравіших постатей Українського визвольного руху – Нестора Махно. У новому аудіозаписі (озвучено Брати Капранови; відео супровід телеграм канал UA🇺🇦«УКРАЇНА.ДОРОГАМИ ЧАСУ...) ми розглянемо не лише міфи, які оточують цю унікальну особистість, але й спробуємо витягти на світло правду про його діяльність та ідеологію. Яким був справжній Махно? Який внесок він зробив у боротьбу за Незалежність України у вкрай складні часи? Чому його постать викликає такі різні думки і оцінки? ❗ Ось, що ви дізнаєтеся з нашої аудіорозповіді: - Умови, в яких діяв Махно, та їх вплив на його революційні ідеї. - Взаємовідносини з іншими військовими та політичними лідерами того часу. - Роль, яку відіграв Нестор Махно в Громадянській війні. - Легенди, що виникли навколо його постаті, і як їх потрібно оцінювати в контексті історії. Приєднуйтеся до телеграм-каналу 🇺🇦UA «УКРАЇНА.ДОРОГАМИ ЧАСУ», щоб не пропустити цей унікальний матеріал, який допоможе вам краще зрозуміти не лише ким був Нестор Махно, а й широкий контекст Української історії, загалом того періоду. 🔗 [ https://t.me/RuslanSpeaks . ] Давайте разом відкривати нові сторінки історії України та відстоювати нашу пам'ять!
    985views 9Plays
  • Вчитель історії з Білої Церкви потрапив на шпальти газети The New York Times

    Так, тієї самої The New York Times, що читають мільйони у всьому світі.

    Але не за гучний скандал. Віталій Дрібниця — 59-річний вчитель-пенсіонер історії з Білої Церкви, методист, співавтор підручників, автор YouTube-каналу Vox Veritatis (що перекладається як «Голос істини»), який вже три роки веде інформаційну боротьбу з російською пропагандою онлайн. Про це йдеться у статті на сайті NYT.

    Майже щодня Віталій Дрібниця по кілька годин розмовляє з росіянами на платформі Chatroulette. Використовує факти, гострі запитання, щоб розвінчати поширені міфи російської пропаганди: що Україна як нація була створена Радянським Союзом, що її лідери є неонацистами або що її мова є лише діалектом російської мови.

    Віталій розповідає, що часто зустрічає агресивних і «зомбованих» співрозмовників у чат-рулетці, але не опускається до їхньої манери спілкування. Він дістає історичний факт, спокійно пояснює, наводить джерело, цитує документ, карту, хронологію.
    І, як це не дивно, часто у відповідь отримує мовчанку, розгубленість, а іноді — і щире “я цього не знав”.

    Відеозаписи цих розмов Дрібниця викладає на своєму YouTube-каналі, який налічує майже півмільйона підписників. Українці дивляться їх, щоб краще розуміти свою історію й аргументовано захищати суверенітет країни, йдеться в матеріалі.

    У Віталія — 470 тис. підписників, понад 200 млн переглядів.
    А тепер — ще й ціла сторінка в американському виданні, яке формує світову думку.

    У 2024 році журнал "Фокус" включив його до топ-50 блогерів України.

    Цей чоловік доводить: навіть один голос — має значення,
    навіть вчитель може стати фронтом, бо камера, факти та історія — це теж збр0я.
    #Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news
    Вчитель історії з Білої Церкви потрапив на шпальти газети The New York Times Так, тієї самої The New York Times, що читають мільйони у всьому світі. Але не за гучний скандал. Віталій Дрібниця — 59-річний вчитель-пенсіонер історії з Білої Церкви, методист, співавтор підручників, автор YouTube-каналу Vox Veritatis (що перекладається як «Голос істини»), який вже три роки веде інформаційну боротьбу з російською пропагандою онлайн. Про це йдеться у статті на сайті NYT. Майже щодня Віталій Дрібниця по кілька годин розмовляє з росіянами на платформі Chatroulette. Використовує факти, гострі запитання, щоб розвінчати поширені міфи російської пропаганди: що Україна як нація була створена Радянським Союзом, що її лідери є неонацистами або що її мова є лише діалектом російської мови. Віталій розповідає, що часто зустрічає агресивних і «зомбованих» співрозмовників у чат-рулетці, але не опускається до їхньої манери спілкування. Він дістає історичний факт, спокійно пояснює, наводить джерело, цитує документ, карту, хронологію. І, як це не дивно, часто у відповідь отримує мовчанку, розгубленість, а іноді — і щире “я цього не знав”. Відеозаписи цих розмов Дрібниця викладає на своєму YouTube-каналі, який налічує майже півмільйона підписників. Українці дивляться їх, щоб краще розуміти свою історію й аргументовано захищати суверенітет країни, йдеться в матеріалі. У Віталія — 470 тис. підписників, понад 200 млн переглядів. А тепер — ще й ціла сторінка в американському виданні, яке формує світову думку. У 2024 році журнал "Фокус" включив його до топ-50 блогерів України. Цей чоловік доводить: навіть один голос — має значення, навіть вчитель може стати фронтом, бо камера, факти та історія — це теж збр0я. #Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news
    785views
  • 🌞Літо - ідеальний час, щоб втекти від рутини у книжкові світи: іноді затишні, іноді захопливі, а інколи - несподівано глибокі.

    📝Yakaboo зібрали 5 сучасних романів, які стануть ідеальними супутниками для відпустки чи тихого вечора вдома.

    У нашій добірці - скандинавські міфи, психологічний трилер, космічна експедиція, історії кохання й зцілення. Вибирайте свій книжковий світ - або занурюйтесь у всі відразу.

    https://lite.rbc.ua/rus/news/litni-romani-5-knizhok-shchob-vtekti-ins...
    🌞Літо - ідеальний час, щоб втекти від рутини у книжкові світи: іноді затишні, іноді захопливі, а інколи - несподівано глибокі. 📝Yakaboo зібрали 5 сучасних романів, які стануть ідеальними супутниками для відпустки чи тихого вечора вдома. У нашій добірці - скандинавські міфи, психологічний трилер, космічна експедиція, історії кохання й зцілення. Вибирайте свій книжковий світ - або занурюйтесь у всі відразу. https://lite.rbc.ua/rus/news/litni-romani-5-knizhok-shchob-vtekti-inshi-1751297444.html
    LITE.RBC.UA
    Літні романи: 5 книжок, щоб втекти в інші світи
    Подробиці читайте на сайті
    Like
    2
    478views
  • 26 липня 1931 року в селі Миколаївка біля Волновахи в селянській родині народився Іван Дзюба, в майбутньому – відомий літературознавець та громадський діяч, дисидент і політик, Герой України.

    У два роки пережив голодомор. Згадував, як бабуся терла кору, щоб прогодувати родину, і що мама, яка працювала санітаркою в лікарні, розповідала вдома, як до них привозили виснажених голодом людей. Голод змусив родину Дзюб переїхати із Миколаївки в сусіднє робітниче селище Новотроїцьке, а звідти – в Оленівські Кар'єри (тепер Докучаєвськ).

    Закінчив російськомовну середню школу № 1, до 17 років розмовляв переважно російською, а в графі «національність» до середини 1950-х писав «русский». Перелом стався під час навчання в Донецькому (тоді – Сталінському) педагогічному інституті, куди вступив на російську філологію. Там відчув штучність в намаганні принизити українську мову і культуру – і відкрив для себе Україну.

    Пропрацювавши кілька років в Донецькому педінституті, вступає до аспірантури Інституту літератури ім. Тараса Шевченка АН України і переїжджає до Києва. У столиці стає одним із активних учасників Клубу творчої молоді. КТМівці збурюють столицю, провівши кілька літературних вечорів, серед яких – вечір Василя Симоненка, несанкціоноване вшанування пам’яті Лесі Українки, збори з нагоди перепоховання Тараса Шевченка.

    4 вересня 1965 року на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» вийшов на сцену і заявив про арешти творчої молоді, які прокотилися Україною. Присутній у залі В’ячеслав Чорновіл схопився з місця і вигукнув «Хто протестує проти політичних арештів – встаньте!».

    У тому ж 1965 році написав фундаментальну роботу «Інтернаціоналізм чи русифікація?», у якій, спираючись на «канонічні» твори Леніна, Маркса та Енгельса, цитуючи партійні постанови та інші офіційні джерела, викривав згубну політику партії щодо національного питання. Примірники книги відіслав до Першого секретаря ЦК Компартії Петра Шелеста, голови Ради міністрів УРСР Володимира Щербицького, до ЦК Компартії в Москву і навіть до головного редактора журналу «Новый мир» Олександра Твардовського.

    Після марних спроб «перевиховати» автора, була скликана спеціальна комісія, яка визнала «Інтернаціоналізм чи русифікація?» ідейно шкідливим твором. Дзюбу виключають зі Спілки письменників України, а 13 січня 1972 року під час візиту до Івана та Льолі Світличних, його затримують, щодня викликаючи на допити. Рік постійних допитів і перебування в слідчому ізоляторі КГБ вплинули на Івана Дзюбу. Він погоджується на публічне каяття та визнання своєї «вини» в обмін на помилування. Утім, прогнувшись раз перед Системою, не став їй прислужувати, продовжуючи в своїх працях (коли його дозволили публікувати) розвінчувати імперські міфи та відстоювати право українців та інших народів на власну ідентичність, підриваючи радянські постулати «прогресивного значення» приєднання їх до Росії.

    Наприкінці 1980-х років знову повертається в активне громадське і політичне життя України, стає одним із співзасновників Народного руху України, президентом Республіканської асоціації україністів, головним редактором журналу «Сучасність», а в грудні 1992 очолює Міністерство культури України. Також працює на посаді академіка-секретаря Відділення літератури, мови, мистецтвознавства НАН України, у 1997 році стає співголовою Головної редакції Енциклопедії сучасної України, тривалий час очолює Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

    За останні тридцять років написав та видав у світ близько двох десятків книг, присвячених українському світу літератури, мистецтва, культури, де знайшлося місце і класикам, і сучасним письменникам. А в 2015-му побачила світ книга «Донецька рана України», де аналізуються не лише розвиток української культури на теренах Донеччини, а й політичні, психологічні та історичні причини та маніпуляції місцевим населенням з боку радянської влади та їхніх наступників, які призвели до окупації.

    🕯Помер 22 лютого 2022 року в 90-річному віці в Києві.
    26 липня 1931 року в селі Миколаївка біля Волновахи в селянській родині народився Іван Дзюба, в майбутньому – відомий літературознавець та громадський діяч, дисидент і політик, Герой України. У два роки пережив голодомор. Згадував, як бабуся терла кору, щоб прогодувати родину, і що мама, яка працювала санітаркою в лікарні, розповідала вдома, як до них привозили виснажених голодом людей. Голод змусив родину Дзюб переїхати із Миколаївки в сусіднє робітниче селище Новотроїцьке, а звідти – в Оленівські Кар'єри (тепер Докучаєвськ). Закінчив російськомовну середню школу № 1, до 17 років розмовляв переважно російською, а в графі «національність» до середини 1950-х писав «русский». Перелом стався під час навчання в Донецькому (тоді – Сталінському) педагогічному інституті, куди вступив на російську філологію. Там відчув штучність в намаганні принизити українську мову і культуру – і відкрив для себе Україну. Пропрацювавши кілька років в Донецькому педінституті, вступає до аспірантури Інституту літератури ім. Тараса Шевченка АН України і переїжджає до Києва. У столиці стає одним із активних учасників Клубу творчої молоді. КТМівці збурюють столицю, провівши кілька літературних вечорів, серед яких – вечір Василя Симоненка, несанкціоноване вшанування пам’яті Лесі Українки, збори з нагоди перепоховання Тараса Шевченка. 4 вересня 1965 року на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» вийшов на сцену і заявив про арешти творчої молоді, які прокотилися Україною. Присутній у залі В’ячеслав Чорновіл схопився з місця і вигукнув «Хто протестує проти політичних арештів – встаньте!». У тому ж 1965 році написав фундаментальну роботу «Інтернаціоналізм чи русифікація?», у якій, спираючись на «канонічні» твори Леніна, Маркса та Енгельса, цитуючи партійні постанови та інші офіційні джерела, викривав згубну політику партії щодо національного питання. Примірники книги відіслав до Першого секретаря ЦК Компартії Петра Шелеста, голови Ради міністрів УРСР Володимира Щербицького, до ЦК Компартії в Москву і навіть до головного редактора журналу «Новый мир» Олександра Твардовського. Після марних спроб «перевиховати» автора, була скликана спеціальна комісія, яка визнала «Інтернаціоналізм чи русифікація?» ідейно шкідливим твором. Дзюбу виключають зі Спілки письменників України, а 13 січня 1972 року під час візиту до Івана та Льолі Світличних, його затримують, щодня викликаючи на допити. Рік постійних допитів і перебування в слідчому ізоляторі КГБ вплинули на Івана Дзюбу. Він погоджується на публічне каяття та визнання своєї «вини» в обмін на помилування. Утім, прогнувшись раз перед Системою, не став їй прислужувати, продовжуючи в своїх працях (коли його дозволили публікувати) розвінчувати імперські міфи та відстоювати право українців та інших народів на власну ідентичність, підриваючи радянські постулати «прогресивного значення» приєднання їх до Росії. Наприкінці 1980-х років знову повертається в активне громадське і політичне життя України, стає одним із співзасновників Народного руху України, президентом Республіканської асоціації україністів, головним редактором журналу «Сучасність», а в грудні 1992 очолює Міністерство культури України. Також працює на посаді академіка-секретаря Відділення літератури, мови, мистецтвознавства НАН України, у 1997 році стає співголовою Головної редакції Енциклопедії сучасної України, тривалий час очолює Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. За останні тридцять років написав та видав у світ близько двох десятків книг, присвячених українському світу літератури, мистецтва, культури, де знайшлося місце і класикам, і сучасним письменникам. А в 2015-му побачила світ книга «Донецька рана України», де аналізуються не лише розвиток української культури на теренах Донеччини, а й політичні, психологічні та історичні причини та маніпуляції місцевим населенням з боку радянської влади та їхніх наступників, які призвели до окупації. 🕯Помер 22 лютого 2022 року в 90-річному віці в Києві.
    Like
    Love
    2
    640views
  • #кіно
    🔥 Фентезі-роман Ольги Навроцької «Хорт. Перший характерник» екранізують — проєкт отримав грант від УКФ.
    Як повідомила PR-служба проєкту, творці — режисер Алан Бадоєв і письменниця Ольга Навроцька — здобули грант від Українського культурного фонду (УКФ) на створення сценарію першої серії фільму, а також анімаційного трейлера та музичного оформлення.

    Робота над проєктом уже стартувала: команда розпочала виробничі процеси, що охоплюють сценарну розробку та підготовку до візуального представлення майбутньої епічної стрічки. За словами креаторів, цей грант став важливою віхою у розвитку українського фентезі — спробою поєднати національні міфи, сучасну візуальну культуру та актуальний історичний контекст.

    Сюжет майбутнього фільму описують як боротьбу злом, що приходить із Північного Сходу. Прокидається головний герой — Хорт, створений для битви, вихований богинею смерті та загартований у козацькому середовищі. Щоб урятувати світ, йому доведеться згадати, ким він був, і нарешті стати тим, ким був призначений від самого початку. У цій історії сплелися магія, гумор, міфологія та героїчна боротьба.
    #кіно 🔥 Фентезі-роман Ольги Навроцької «Хорт. Перший характерник» екранізують — проєкт отримав грант від УКФ. Як повідомила PR-служба проєкту, творці — режисер Алан Бадоєв і письменниця Ольга Навроцька — здобули грант від Українського культурного фонду (УКФ) на створення сценарію першої серії фільму, а також анімаційного трейлера та музичного оформлення. Робота над проєктом уже стартувала: команда розпочала виробничі процеси, що охоплюють сценарну розробку та підготовку до візуального представлення майбутньої епічної стрічки. За словами креаторів, цей грант став важливою віхою у розвитку українського фентезі — спробою поєднати національні міфи, сучасну візуальну культуру та актуальний історичний контекст. Сюжет майбутнього фільму описують як боротьбу злом, що приходить із Північного Сходу. Прокидається головний герой — Хорт, створений для битви, вихований богинею смерті та загартований у козацькому середовищі. Щоб урятувати світ, йому доведеться згадати, ким він був, і нарешті стати тим, ким був призначений від самого початку. У цій історії сплелися магія, гумор, міфологія та героїчна боротьба.
    299views
  • НАновини‼️: 82 % ізраїльтян негативно ставляться до Росії — опитування Pew Research руйнує міфи про «русскій мір» в Ізраїлі

    Опитування Pew Research Center, опубліковане 23 червня 2025 року, показало: 82 % громадян Ізраїлю негативно оцінюють Росію, з них 54 % — «дуже негативно».
    Це один з найвищих показників у світі.

    У світі медіанне ставлення до Росії: 19 % — позитивно, 79 % — негативно.
    Для Ізраїлю цифра у 82 % — це показник розуміння загроз, які несе путінська політика.

    У половині країн світу рівень недовіри до путіна перевищує 84 %,
    а в Європі — 90–95 %.

    Де ж зростає довіра до диктатора?
    Угорщина (зростання з 23 % до 32 %),
    Італія (серед прихильників партій «Ліга» та «Брати Італії»),
    Німеччина (47 % прихильників «АдГ» позитивно оцінюють путіна).

    Pew Research фіксує: симпатії до путіна корелюють з довірою до Дональда Трампа.
    Серед республіканців у США довіра до путіна вища, хоча й не перевищує 17 %.

    Опитування проводилось з 8 січня по 26 квітня 2025 року та охопило 31 938 респондентів у 25 країнах.

    Pew Research Center — це незалежний американський аналітичний центр, що спеціалізується на соціологічних дослідженнях і аналізі глобальних тенденцій.

    ⬇️ Хочете дізнатися, в яких країнах Росію ненавидять, а де ще підтримують? Повні таблиці, інфографіка та детальний аналіз — за посиланням:

    https://nikk.ua/uk/negativno/

    #nanews #israel #ukraine #russia #putin #zelensky #pewresearch #survey #publicopinion #geopolitics
    НАновини‼️: 82 % ізраїльтян негативно ставляться до Росії — опитування Pew Research руйнує міфи про «русскій мір» в Ізраїлі Опитування Pew Research Center, опубліковане 23 червня 2025 року, показало: 82 % громадян Ізраїлю негативно оцінюють Росію, з них 54 % — «дуже негативно». Це один з найвищих показників у світі. У світі медіанне ставлення до Росії: 19 % — позитивно, 79 % — негативно. Для Ізраїлю цифра у 82 % — це показник розуміння загроз, які несе путінська політика. У половині країн світу рівень недовіри до путіна перевищує 84 %, а в Європі — 90–95 %. Де ж зростає довіра до диктатора? Угорщина (зростання з 23 % до 32 %), Італія (серед прихильників партій «Ліга» та «Брати Італії»), Німеччина (47 % прихильників «АдГ» позитивно оцінюють путіна). Pew Research фіксує: симпатії до путіна корелюють з довірою до Дональда Трампа. Серед республіканців у США довіра до путіна вища, хоча й не перевищує 17 %. Опитування проводилось з 8 січня по 26 квітня 2025 року та охопило 31 938 респондентів у 25 країнах. Pew Research Center — це незалежний американський аналітичний центр, що спеціалізується на соціологічних дослідженнях і аналізі глобальних тенденцій. ⬇️ Хочете дізнатися, в яких країнах Росію ненавидять, а де ще підтримують? Повні таблиці, інфографіка та детальний аналіз — за посиланням: https://nikk.ua/uk/negativno/ #nanews #israel #ukraine #russia #putin #zelensky #pewresearch #survey #publicopinion #geopolitics
    NIKK.UA
    82% ізраїльтян негативно ставляться до Росії: нове опитування Pew Research Center руйнує міфи про «руський мир в Ізраїлі» - Новости Израиля НАновости
    Опитування Pew Research Center (31938 респондентів, 25 країн) виявило: 82% жителів Ізраїлю негативно оцінюють Россі). Аналізують дані та пояснюють, як це змінює трикутник Ізраїль-Україна-Росія - НАНОВИНИ Новини Ізраїлю.
    Like
    1
    2Kviews
  • Під час San Diego Comic-Con відбувся пресбрифінг серіалу "Вампір Лестат" (The Vampire Lestat), нового проєкту від AMC у межах всесвіту Енн Райс. І одразу варто прояснити: це не третій сезон "Інтерв'ю з вампіром", а радше окремий серіал, де саме Лестат нарешті отримує змогу висловитися, розповісти свою правду і спробувати розвіяти численні міфи про себе.

    Креативна команда проєкту прокоментувала новини та інтриги та розповіла трохи про роботу над серіалом. Виконавець головної голі Лестата де Ліонкура Сем Рід розповів про стосунки Лестата і Луї: "Ми вже маємо за плечима два сезони історії, і стосунки стали надзвичайно насиченими. Тепер кожна сцена наповнена ще більшою глибиною, і це дає величезний простір для акторської гри. У них такі стосунки, де один руйнує дім іншого — буквально й емоційно — а потім разом відбудовують усе по цеглинці, тільки щоб усе знову обвалилося від втручання сторонніх".

    Цією третьою стороною знову виступає Деніел Моллой, якого залучають до створення документального проєкту, що через музику та спогади має показати історію Лестата. Тож у третьому сезоні буде чимало пісень. Музичний керівник Даніель Гарт зазначив, що в роботі над саундтреком він надихався і Led Zeppelin, і Робертом Плантом, і класичною музикою, і джазом, і навіть сучасними стилями. Зазначається, що в новому сезоні Лестат переживає кризу ідентичності, і вже в першому епізоді станеться подія, що змусить його переглянути власну природу.

    До речі, нещодавно вийшов бекстейдж зі знімального майданчика, і ви тільки подивіться, який він крутий. Здається, Сему Ріду дуже пасує ця роль, і він щиро від неї кайфує.

    Прем’єра серіалу запланована на 2026 рік.

    #Коло_Кіно #Новини_серіалів
    Під час San Diego Comic-Con відбувся пресбрифінг серіалу "Вампір Лестат" (The Vampire Lestat), нового проєкту від AMC у межах всесвіту Енн Райс. І одразу варто прояснити: це не третій сезон "Інтерв'ю з вампіром", а радше окремий серіал, де саме Лестат нарешті отримує змогу висловитися, розповісти свою правду і спробувати розвіяти численні міфи про себе. Креативна команда проєкту прокоментувала новини та інтриги та розповіла трохи про роботу над серіалом. Виконавець головної голі Лестата де Ліонкура Сем Рід розповів про стосунки Лестата і Луї: "Ми вже маємо за плечима два сезони історії, і стосунки стали надзвичайно насиченими. Тепер кожна сцена наповнена ще більшою глибиною, і це дає величезний простір для акторської гри. У них такі стосунки, де один руйнує дім іншого — буквально й емоційно — а потім разом відбудовують усе по цеглинці, тільки щоб усе знову обвалилося від втручання сторонніх". Цією третьою стороною знову виступає Деніел Моллой, якого залучають до створення документального проєкту, що через музику та спогади має показати історію Лестата. Тож у третьому сезоні буде чимало пісень. Музичний керівник Даніель Гарт зазначив, що в роботі над саундтреком він надихався і Led Zeppelin, і Робертом Плантом, і класичною музикою, і джазом, і навіть сучасними стилями. Зазначається, що в новому сезоні Лестат переживає кризу ідентичності, і вже в першому епізоді станеться подія, що змусить його переглянути власну природу. До речі, нещодавно вийшов бекстейдж зі знімального майданчика, і ви тільки подивіться, який він крутий. Здається, Сему Ріду дуже пасує ця роль, і він щиро від неї кайфує. Прем’єра серіалу запланована на 2026 рік. #Коло_Кіно #Новини_серіалів
    Like
    1
    399views
  • #особистості
    26 липня 1931 року в селі Миколаївка біля Волновахи в селянській родині народився Іван Дзюба, в майбутньому – відомий літературознавець та громадський діяч, дисидент і політик, Герой України.

    У два роки пережив голодомор. Згадував, як бабуся терла кору, щоб прогодувати родину, і що мама, яка працювала санітаркою в лікарні, розповідала вдома, як до них привозили виснажених голодом людей. Голод змусив родину Дзюб переїхати із Миколаївки в сусіднє робітниче селище Новотроїцьке, а звідти – в Оленівські Кар'єри (тепер Докучаєвськ).

    Закінчив російськомовну середню школу № 1, до 17 років розмовляв переважно російською, а в графі «національність» до середини 1950-х писав «русский». Перелом стався під час навчання в Донецькому (тоді – Сталінському) педагогічному інституті, куди вступив на російську філологію. Там відчув штучність в намаганні принизити українську мову і культуру – і відкрив для себе Україну.

    Пропрацювавши кілька років в Донецькому педінституті, вступає до аспірантури Інституту літератури ім. Тараса Шевченка АН України і переїжджає до Києва. У столиці стає одним із активних учасників Клубу творчої молоді. КТМівці збурюють столицю, провівши кілька літературних вечорів, серед яких – вечір Василя Симоненка, несанкціоноване вшанування пам’яті Лесі Українки, збори з нагоди перепоховання Тараса Шевченка.

    4 вересня 1965 року на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» вийшов на сцену і заявив про арешти творчої молоді, які прокотилися Україною. Присутній у залі В’ячеслав Чорновіл схопився з місця і вигукнув «Хто протестує проти політичних арештів – встаньте!».

    У тому ж 1965 році написав фундаментальну роботу «Інтернаціоналізм чи русифікація?», у якій, спираючись на «канонічні» твори Леніна, Маркса та Енгельса, цитуючи партійні постанови та інші офіційні джерела, викривав згубну політику партії щодо національного питання. Примірники книги відіслав до Першого секретаря ЦК Компартії Петра Шелеста, голови Ради міністрів УРСР Володимира Щербицького, до ЦК Компартії в Москву і навіть до головного редактора журналу «Новый мир» Олександра Твардовського.

    Після марних спроб «перевиховати» автора, була скликана спеціальна комісія, яка визнала «Інтернаціоналізм чи русифікація?» ідейно шкідливим твором. Дзюбу виключають зі Спілки письменників України, а 13 січня 1972 року під час візиту до Івана та Льолі Світличних, його затримують, щодня викликаючи на допити. Рік постійних допитів і перебування в слідчому ізоляторі КГБ вплинули на Івана Дзюбу. Він погоджується на публічне каяття та визнання своєї «вини» в обмін на помилування. Утім, прогнувшись раз перед Системою, не став їй прислужувати, продовжуючи в своїх працях (коли його дозволили публікувати) розвінчувати імперські міфи та відстоювати право українців та інших народів на власну ідентичність, підриваючи радянські постулати «прогресивного значення» приєднання їх до Росії.

    Наприкінці 1980-х років знову повертається в активне громадське і політичне життя України, стає одним із співзасновників Народного руху України, президентом Республіканської асоціації україністів, головним редактором журналу «Сучасність», а в грудні 1992 очолює Міністерство культури України. Також працює на посаді академіка-секретаря Відділення літератури, мови, мистецтвознавства НАН України, у 1997 році стає співголовою Головної редакції Енциклопедії сучасної України, тривалий час очолює Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

    За останні тридцять років написав та видав у світ близько двох десятків книг, присвячених українському світу літератури, мистецтва, культури, де знайшлося місце і класикам, і сучасним письменникам. А в 2015-му побачила світ книга «Донецька рана України», де аналізуються не лише розвиток української культури на теренах Донеччини, а й політичні, психологічні та історичні причини та маніпуляції місцевим населенням з боку радянської влади та їхніх наступників, які призвели до окупації.

    🕯Помер 22 лютого 2022 року в 90-річному віці в Києві.
    #особистості 26 липня 1931 року в селі Миколаївка біля Волновахи в селянській родині народився Іван Дзюба, в майбутньому – відомий літературознавець та громадський діяч, дисидент і політик, Герой України. У два роки пережив голодомор. Згадував, як бабуся терла кору, щоб прогодувати родину, і що мама, яка працювала санітаркою в лікарні, розповідала вдома, як до них привозили виснажених голодом людей. Голод змусив родину Дзюб переїхати із Миколаївки в сусіднє робітниче селище Новотроїцьке, а звідти – в Оленівські Кар'єри (тепер Докучаєвськ). Закінчив російськомовну середню школу № 1, до 17 років розмовляв переважно російською, а в графі «національність» до середини 1950-х писав «русский». Перелом стався під час навчання в Донецькому (тоді – Сталінському) педагогічному інституті, куди вступив на російську філологію. Там відчув штучність в намаганні принизити українську мову і культуру – і відкрив для себе Україну. Пропрацювавши кілька років в Донецькому педінституті, вступає до аспірантури Інституту літератури ім. Тараса Шевченка АН України і переїжджає до Києва. У столиці стає одним із активних учасників Клубу творчої молоді. КТМівці збурюють столицю, провівши кілька літературних вечорів, серед яких – вечір Василя Симоненка, несанкціоноване вшанування пам’яті Лесі Українки, збори з нагоди перепоховання Тараса Шевченка. 4 вересня 1965 року на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» вийшов на сцену і заявив про арешти творчої молоді, які прокотилися Україною. Присутній у залі В’ячеслав Чорновіл схопився з місця і вигукнув «Хто протестує проти політичних арештів – встаньте!». У тому ж 1965 році написав фундаментальну роботу «Інтернаціоналізм чи русифікація?», у якій, спираючись на «канонічні» твори Леніна, Маркса та Енгельса, цитуючи партійні постанови та інші офіційні джерела, викривав згубну політику партії щодо національного питання. Примірники книги відіслав до Першого секретаря ЦК Компартії Петра Шелеста, голови Ради міністрів УРСР Володимира Щербицького, до ЦК Компартії в Москву і навіть до головного редактора журналу «Новый мир» Олександра Твардовського. Після марних спроб «перевиховати» автора, була скликана спеціальна комісія, яка визнала «Інтернаціоналізм чи русифікація?» ідейно шкідливим твором. Дзюбу виключають зі Спілки письменників України, а 13 січня 1972 року під час візиту до Івана та Льолі Світличних, його затримують, щодня викликаючи на допити. Рік постійних допитів і перебування в слідчому ізоляторі КГБ вплинули на Івана Дзюбу. Він погоджується на публічне каяття та визнання своєї «вини» в обмін на помилування. Утім, прогнувшись раз перед Системою, не став їй прислужувати, продовжуючи в своїх працях (коли його дозволили публікувати) розвінчувати імперські міфи та відстоювати право українців та інших народів на власну ідентичність, підриваючи радянські постулати «прогресивного значення» приєднання їх до Росії. Наприкінці 1980-х років знову повертається в активне громадське і політичне життя України, стає одним із співзасновників Народного руху України, президентом Республіканської асоціації україністів, головним редактором журналу «Сучасність», а в грудні 1992 очолює Міністерство культури України. Також працює на посаді академіка-секретаря Відділення літератури, мови, мистецтвознавства НАН України, у 1997 році стає співголовою Головної редакції Енциклопедії сучасної України, тривалий час очолює Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. За останні тридцять років написав та видав у світ близько двох десятків книг, присвячених українському світу літератури, мистецтва, культури, де знайшлося місце і класикам, і сучасним письменникам. А в 2015-му побачила світ книга «Донецька рана України», де аналізуються не лише розвиток української культури на теренах Донеччини, а й політичні, психологічні та історичні причини та маніпуляції місцевим населенням з боку радянської влади та їхніх наступників, які призвели до окупації. 🕯Помер 22 лютого 2022 року в 90-річному віці в Києві.
    691views
  • #кіно
    Короткометражний фільм «Її звали Персефона» відібрано до офіційної програми італійського кінофестивалю Venaria in Corto.
    Авторкою сценарію, режисеркою, продюсеркою та виконавицею головної ролі стала Марія Ірчак. Оператор-постановник — Тимофій Балакін, роль Аїда виконав Георгій Плієв. Виконавчою продюсеркою виступила Ольга Савченко, звукорежисерами — Максим Спорадько та Єлізавета Капуловська.

    Фільм входить до кіноальманаху «Міфи. Сучасні адаптації», створеного у межах навчального процесу першого курсу Майстерні Дмитра Томашпольського «Кентаври» (КНУТКіТ ім. І.К. Карпенка-Карого, ІЕМ, кафедра продюсерства аудіовізуального мистецтва та виробництва).

    📆 Фестиваль відбудеться з 1 по 19 вересня.
    Venaria in Corto — міжнародний фестиваль короткометражного кіно, присвячений молодим режисерам. Його мета — популяризація молодіжного кіно та вивчення сучасних соціальних тем через аудіовізуальне мистецтво.
    #кіно Короткометражний фільм «Її звали Персефона» відібрано до офіційної програми італійського кінофестивалю Venaria in Corto. Авторкою сценарію, режисеркою, продюсеркою та виконавицею головної ролі стала Марія Ірчак. Оператор-постановник — Тимофій Балакін, роль Аїда виконав Георгій Плієв. Виконавчою продюсеркою виступила Ольга Савченко, звукорежисерами — Максим Спорадько та Єлізавета Капуловська. Фільм входить до кіноальманаху «Міфи. Сучасні адаптації», створеного у межах навчального процесу першого курсу Майстерні Дмитра Томашпольського «Кентаври» (КНУТКіТ ім. І.К. Карпенка-Карого, ІЕМ, кафедра продюсерства аудіовізуального мистецтва та виробництва). 📆 Фестиваль відбудеться з 1 по 19 вересня. Venaria in Corto — міжнародний фестиваль короткометражного кіно, присвячений молодим режисерам. Його мета — популяризація молодіжного кіно та вивчення сучасних соціальних тем через аудіовізуальне мистецтво.
    Like
    1
    239views
  • Ми звикли бігти.
    До цілей, планів, до "нормального життя".
    Ми дбаємо про тіло — їмо здорове, робимо вправи, наносимо креми від зморшок.
    Але є одне місце, куди рідко наважуємося зазирнути — у свій внутрішній світ.

    Про психічне здоров’я мовчать.
    Соромляться, бояться, ігнорують.
    Але тільки доти, поки біль не стає голоснішим за тишу.

    Я це знаю не з книжок.
    Я знаю це зсередини.

    Коли ранок не приносить радості.
    Коли у дзеркалі — порожній погляд.
    Коли кожна дрібниця здається надто важкою.
    Коли інші кажуть "тримайся", а ти ледь тримаєш себе в купі…

    Психіка — така ж реальна частина нас, як серце, печінка чи легені.
    Її рани не видно — але вони кричать.
    Її перевантаження не видно — але вони ламають життя.
    І якщо не зупинитись, не звернути увагу, — ми втрачаємо себе.

    Душа теж втомлюється. Душа теж хворіє. І душу теж треба лікувати.
    Розмовами.
    Присутністю.
    Прийняттям.
    Без осуду. Без етикеток. Без «ти просто розслабся».

    Це не слабкість — йти до психолога.
    Це не примха — плакати у ванній.
    Це не сором — сказати: «мені болить».

    Це глибока мужність — бути чесним із собою.

    Я вчуся цьому щодня.
    Дивитись у себе з любов’ю.
    Приймати не ідеальне.
    Обіймати себе у штормах.
    Бо тільки так можна стати цілим.
    Бо тільки так можна жити насправді — не виживати.

    І якщо ти зараз читаєш ці слова й відчуваєш, що щось відгукується — знай: ти не один.
    І ти не зламаний.
    Ти просто людина.
    Жива.
    Глибока.
    Прекрасна.

    І ти заслуговуєш на те, щоб тобі було добре. Всередині.

    ---

    @Olga_Felis.psy 🩷

    #доля #полюби #стоїцизм #памятка
    #soul #soulmate #интроверт #психологияличности #психолог #психологияотношений #психолог #пробуждение #любовь #мантра #Рефлексія #Дзен #ЖиттяВМоменті #Самовдосконалення #live #rek #кохання #зорі #звезда #терапія #самоценность
    #міфи #миф #самоанализ
    Ми звикли бігти. До цілей, планів, до "нормального життя". Ми дбаємо про тіло — їмо здорове, робимо вправи, наносимо креми від зморшок. Але є одне місце, куди рідко наважуємося зазирнути — у свій внутрішній світ. Про психічне здоров’я мовчать. Соромляться, бояться, ігнорують. Але тільки доти, поки біль не стає голоснішим за тишу. Я це знаю не з книжок. Я знаю це зсередини. Коли ранок не приносить радості. Коли у дзеркалі — порожній погляд. Коли кожна дрібниця здається надто важкою. Коли інші кажуть "тримайся", а ти ледь тримаєш себе в купі… Психіка — така ж реальна частина нас, як серце, печінка чи легені. Її рани не видно — але вони кричать. Її перевантаження не видно — але вони ламають життя. І якщо не зупинитись, не звернути увагу, — ми втрачаємо себе. Душа теж втомлюється. Душа теж хворіє. І душу теж треба лікувати. Розмовами. Присутністю. Прийняттям. Без осуду. Без етикеток. Без «ти просто розслабся». Це не слабкість — йти до психолога. Це не примха — плакати у ванній. Це не сором — сказати: «мені болить». Це глибока мужність — бути чесним із собою. Я вчуся цьому щодня. Дивитись у себе з любов’ю. Приймати не ідеальне. Обіймати себе у штормах. Бо тільки так можна стати цілим. Бо тільки так можна жити насправді — не виживати. І якщо ти зараз читаєш ці слова й відчуваєш, що щось відгукується — знай: ти не один. І ти не зламаний. Ти просто людина. Жива. Глибока. Прекрасна. І ти заслуговуєш на те, щоб тобі було добре. Всередині. --- @Olga_Felis.psy 🩷 #доля #полюби #стоїцизм #памятка #soul #soulmate #интроверт #психологияличности #психолог #психологияотношений #психолог #пробуждение #любовь #мантра #Рефлексія #Дзен #ЖиттяВМоменті #Самовдосконалення #live #rek #кохання #зорі #звезда #терапія #самоценность #міфи #миф #самоанализ
    Twarres - Children_(newmp3.org)
    Love
    3
    5Kviews
More Results