#поезія Біліють коралі: красуню спіткала недуга, Здоланна у вимірі сну, молитов і надій. «Протягне десь рік», — лікарі говорили. Вже другий Минув. Не померла! Лікарню змінила на дім. «Не хочу занепаду серця в безрадісних стінах. В обіймах домівки я й хворою — кров з молоком!». Промінням в очах розганяє парад злісних тіней Страхý. Віра в краще — на вітрі листок... «Прабá, ти красива», — говорить розумничок-правнук. Зібрав ластовиння пилком із небесних суцвіть. Старенькій пасує улюблена сукня яскрава: «Цю річ мені зшила напевне весна — не кравці!» В душі ніжно юна. Дарма, що дев'ятий десяток. «Я кров з молоком!», — примовляє, хоч значно погіршився стан. Розумничку-правнучку є в кого настроєм вдатись. Сміється розливисто. Й дзвінко рахує. До ста. 17.04.2023 Тетяна Осіпенко

#тварини Сьодні день змії. Змії живуть на Землі вже понад 100 мільйонів років. Але не всі вони небезпечні! Багато видів навіть приносять користь, знищуючи гризунів та підтримуючи баланс у природі. А ви чули раніше про колючу кущову гадюку? Ця неймовірно красива змія має яскравий смарагдовий колір та нагадує маленького дракона через свої лускаті шипи! Як не дивно, але в світі не зафіксовано жодного випадку нападу цієї красуні на людину.

#поезія Мені наснилась Перемога. І хоч красива й молода Прийшла уранці до порогу, але важка її хода. В її волоссі золотому Вплелися пасма сивини. В очах блакитних - стільки втоми. І біль, і гнів, і жах війни. Чоло - глибокі зморшки горя, А серце - рана, що кровить. Пульсує в ній безмежне море Скорботи, суму, що болить. Та усміхнулась, заясніла, Мов тінь зігнала із чола. Зайшла в мою хатину, сіла. Сказала тихо: ,,Я прийшла!'' Віта Карпова

МАТЕРІ Я підріс, час до школи, Ти мене за село виряджала, І, коли я в просторі зникав, Обнявши тополю, стояла. Дивилась на поле безкрає, На синю габу в далині. Зітхала і легко й тривожно, Рукою махала мені. Осіння, холодна земля, Стежка пряма і вузенька, Буквар в торбині й хлібець, А в серці коханая ненька. Став, оглянувся назад, Чимало здолав я дороги. Тополя вже цяткою стала, Не кидають маму тривоги. Була ти тоді молодою, Красива і гарна яка... Співала про нашу неволю, Про Мамая-козака. Виріс, настала війна, Вороги нас на каторгу гнали. Бачу знову її, безпорадну, журну, Горе серце її розтинало. Молилася Богу ночами, У теплії дні та морози. Зоріла лампадка в божниці, У долоні котилися сльози. 1949 Григорій Сагайдак

#поезія Мені наснилась Перемога. І хоч красива й молода Прийшла уранці до порогу, але важка її хода. В її волоссі золотому Вплелися пасма сивини. В очах блакитних - стільки втоми. І біль, і гнів, і жах війни. Чоло - глибокі зморшки горя, А серце - рана, що кровить. Пульсує в ній безмежне море Скорботи, суму, що болить. Та усміхнулась, заясніла, Мов тінь зігнала із чола. Зайшла в мою хатину, сіла. Сказала тихо: ,,Я прийшла!''💛💙 Лідія Мищенко

#поезія Ти хто? Обшарпана й побита… Псує обличчя невідмитий бруд. Й волосся сплутане та не покрите. Чому тебе зрікається весь люд? Що ти накоїла? Ховаєш свої очі. Вони сумні, та чисті мов вода. В них істина… і погляд твій пророчий, глибока суть й прихована біда. Тебе не люблять? Дивно, ти красива. Не хочуть чути, закривають рот. Така тендітна й все-таки смілива, якщо боїться зляканий народ. Він ладен обійти тебе чим далі, не зручно жить з такою, яка є. Бо знаєш про життя дрібні деталі, адже ти ПРАВДА — ось ім‘я твоє. Барчук Р

Привіт, мої любі! Це я, Оксана, та сама, яка колись змусила Вакулу бігати за новенькими чобітками. 😏 Але ж гарні чоботи – це ще не все! В усі часи дівоча краса мала свої секрети, і не тільки такі, що можна побачити очима. Тож давайте розберемося: що робило дівчину справжньою красунею? 1. Довга коса – дівоча краса 🏵️👱‍♀️ Не було у світі українського села, де дівчина без довгої коси вважалася справжньою красунею. Якщо волосся гарне – значить дівчина здорова, має силу і буде доброю господинею. 🔹 Коса до пояса – символ чистоти та дівоцтва. 🔹 Дві коси – уже натяк, що дівчина готується до шлюбу. Розплітання дівочої коси – одне з головних дійств під час весільного обряду, а надягання хустки свідчило про прийняття традицій родини свого нареченого та відмову від дівочого життя. Покрита голова дівчини захищала її та майбутнього чоловіка від недоброго ока. 2. Чорні брови, карі очі 😉👁️ Темні густі брови, довгі вії – усе це вважалося ознакою справжньої вроди. А ще казали: 🔹 "Рідко брови – рідко щастя". 🔹 "Якщо між бровами є ледь помітна лінія – то дівчина розумна" (або просто сердиться часто 🤭). Ну, а якщо природа не нагородила густими бровами – допомагали старовинні секрети: мазали їх соком волоського горіха або втирали реп’яхову олію. 3. Щоки, як рум’яне яблучко 🍎🍑 Щоб обличчя виглядало здоровим, дівчина мала бути рум’яною. Бліде личко вважалося ознакою слабкого здоров’я (або поганого харчування). Дівчата знали простий секрет: 🔹 Вмивалися відваром із калини та шипшини – це надавало обличчю свіжості. 🔹 А якщо треба було швидко зробити щічки рум’яними – потерли їх буряком чи журавлиною, і вже готові до вечорниць! 4. Тонка талія – гордість дівчини 💃 Якщо зараз дівчата носять корсети для краси, то в давнину головний секрет був простий – праця та рух! 🔹 Дівчина, яка легко ходила, не горбилася, гарно танцювала – вже вважалася вродливою. 🔹 А ще казали: "Гнучка, як лоза" – значить, не лише красива, а й працьовита. Тож найкращі вправи для стрункості – не в спортзалі, а на полі, у танцях чи у ворожінні біля криниці. 😉 5. Білі руки – ознака шляхетності? Ні, дякую! ✋😆 Якщо у Європі вважали, що біла шкіра – це аристократично, то в Україні дівчина з надто блідими руками могла викликати підозру: а чи не ледарка? 🔹 Гарні руки – це не обов’язково ніжні пальчики. Гарними вважались і сильні руки, які вміють пекти хліб, вишивати й носити воду відрами. 🔹 Але якщо хотілося мати м’яку шкіру – допомагав відвар з ромашки або тертий огірок. 6. Голос, як дзвіночок 🔔🎶 Гарна дівчина – це не лише красива, а й та, що має ніжний, співучий голос. Недарма ж усі дівчата співали на вечорницях і знали сотні пісень. 🔹 Якщо дівчина має приємний голос, то й мову її слухати буде приємно. 🔹 Якщо голос різкий і грубий – значить, сварлива. Ну, а хто мав природний талант до співу – був зіркою вечорниць! 🌟 7. Легка хода – як у лебідки 🦢 Кажуть, дівчина повинна ходити так, щоб травинка не ворухнулася. 🔹 Легка, плавна хода вважалася ознакою благородства. 🔹 "Іде, наче по воді пливе" – це був справжній комплімент! Щоб так ходити, дівчата носили горщики з водою на голові – чудова вправа для постави! 8. Усмішка – головна окраса 😁✨ Ніякі коси, вії та сукні не допоможуть, якщо дівчина ходить насуплена. Казали, що справжня врода – це не лише риси обличчя, а й внутрішній світ. 🔹 Дівчина, яка весела, жартує, усміхається, завжди була бажаною гостею на вечорницях. 🔹 А похмурих і сварливих часто оминали – бо яка користь з краси, якщо вона холодна? Так що усміхайтеся частіше – це і зараз працює! 😊 Отже, яка вона – справжня українська красуня? 🌿 Коса довга, брови чорні, очі ясні. 🌿 Щічки рум’яні, голос співучий, постава легка. 🌿 А головне – вона працьовита, весела і добра! Зрештою, краса – це не тільки зовнішність, а й те, як ви поводитесь, як розмовляєте, як смієтеся! А які риси справжньої вроди вам найбільше подобаються? 😉 Завжди чарівна, Ваша Оксана 💙✨ #fan_art #супер_факт #супер_порада

Ранньою весною, як тільки зійде сніг, на скелястих проталинах з'являються квіти Едельвейса. Ці дивовижні квіти називають ще срібною квіткою скель або альпійською зіркою. Особливою любов'ю і пошаною користуються срібні квіти і у жителів інших країн. Ще в 19 столітті улюбленою квіткою дружини австрійського імператора Франца-Йосифа Другого – Єлизавети був Едельвейс. Сісі, так називали її близькі, була дуже розумна і красива, і мала неабияку вдачу і характер. Однією тільки своєю присутністю вона могла легко перетворити будні на свята. Сісі мала копицю прекрасного довгого волосся і просто обожнювала прикрашати їх діамантовими Эдельвейсами. В наш час срібна квітка скель не менш шанована, ніж в минулі часи. Євро-Азійський альпіністський союз створив одну з найпочесніших нагород серед альпіністів – орден Едельвейса. В усьому світі лише близько сотні найвідважніших альпіністів удостоїлися честі отримати орден Едельвейса першого ступеня. Місцеві жителі Карпат величають Едельвейс – символом щастя і відданої любові. Вони щиро вірять, що будь-кого, хто знайде це скарб неодмінно чекає успіх. Едельвейс – рідкісна квітка в Карпатах і якщо вам пощастило її відшукати, помилуйтеся її красою, але не зривайте. Нехай і інші мандрівники порадіють існуванню цієї чудової карпатської квітки – Едельвейса.

#поезія Посіяла людям літа свої літечка житом, Прибрала планету, послала стежкам споришу, Навчила дітей, як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко - і тихо пішла за межу. - Куди ж це ви, мамо?! - сполохано кинулись діти. - Куди ви, бабусю? - онуки біжать до воріт. - Та я недалечко... де сонце лягає спочити. Пора мені, діти... А ви вже без мене ростіть. - Та як же без вас ми?.. Та що ви намислили, мамо? - А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках? - А я вам лишаю всі райдуги із журавлями, І срібло на травах, і золото на колосках. - Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота, Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт! Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу, - Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть. Вона посміхнулась, красива і сива, як доля, Змахнула рукою - злетіли увись рушники. «Лишайтесь щасливі», - і стала замисленим полем, На цілу планету, на всі покоління й віки. Борис Олійник

#тварини Крилатка смугаста: Королева океану з характером моделі. Крилатка смугаста (*Pterois volitans*), або, як її ще називають, риба-лев, — це справжня зірка підводного світу. З її розкішними "пір’ями", що нагадують віяла, вона виглядає так, ніби щойно вийшла з салону краси для морських створінь. Але не поспішайте захоплюватися: ця красуня має характер, який змусить вас триматися подалі, якщо ви не хочете зіпсувати собі день. Живе крилатка переважно в Індійському та Тихому океанах, де вона плаває серед коралових рифів, ніби королева на прогулянці своїм королівством. Її смугасте вбрання — червоно-біло-чорні візерунки — виглядає так стильно, що здається, ніби вона консультувалася з дизайнерами haute couture. Але за цією красою ховається маленький секрет: її плавники — це не просто аксесуари, а справжня зброя. Отруйні шипи крилатки можуть подарувати вам укол, після якого ви будете кричати "Ой!" голосніше, ніж на концерті улюбленого гурту. Цікаво, що крилатка — ще й справжній гурман. Вона полює, як професійний мисливець, повільно підкрадаючись до жертви, а потім — хап! — і рибка чи креветка вже в її меню. Її апетит настільки великий, що в деяких регіонах, куди вона потрапила як інвазивний вид (наприклад, у Карибському морі), місцеві мешканці називають її "підводним пилососом". Екологи навіть закликають людей ловити та їсти крилаток, щоб врятувати екосистему. Так, ви правильно зрозуміли: це одна з небагатьох риб, яку офіційно просять з’їсти. І, кажуть, вона ще й смачна — щось на кшталт морського фастфуду з ноткою екзотики. Отже, крилатка смугаста — це не просто риба, а справжня особистість: красива, небезпечна і з чудовим почуттям стилю. Якщо зустрінете її в океані, краще помилуйтеся здалеку — і не забудьте зробити селфі, але без обіймів! 🙂