танцюй, моя пташко, просто посеред села. саме для цього його спалили дотла. красива у своїй силі, сильна у своїй красі — танцюй, моя люба, покажи їм усім. посеред цього згарища, залишеного ворогами, танцюй так, як завжди уміла — гордо і гарно. танцюй за тих, хто тут народився і тут поліг. танцюй за тих, у кого більше немає ніг. танцюй за померлих дітей, чоловіків і жінок. танцюй, моя рідна, ти заслужила на цей танок. ті, хто палить тут села, вже прокляті і роздерті — це танець твого життя, а значить танець їхньої смерті. тож хай під твоїми ногами виростає нова трава. хай тут будуть нові посіви і нові жнива. хай там, куди ти вкажеш рукою, будуть нові хати. хай тут буде чим дихати. буде чим дихати. хтось мусить тут танцювати, інакше все це не має ваги. хай ворогів багато, але хай ляжуть тут вороги. танцюй для них, пташко, вперто, без жалю і каяття. бо це танець їхньої смерті, бо це танець твого життя. Тетяна Власова

#поезія #мистецтво Лети, рідна пісне, гартуй свої крила! Хай світ весь почує: ти вільна, мрійлива! Лети понад гори, степи і долини! Хай світ весь побачить, що ти з України! Вдягла вишиванку, барвистий віночок. І серденько мліє, і крила тріпочуть. Ніщо хай не спинить політ твій високий! Даруй, рідна пісне, і мир нам, і спокій! В тобі наша правда, відвага і сила. Ти ніжна, душевна, щемка і красива! Козацька і доблесть, і велич, й надія В тобі воєдино злилися, міцніють. Лети, мила пташко, неси добрі вісті! Хай слово лунає барвисте і чисте! Дарма, що війною обпалені крила, Звучи, рідна пісне, і дзвінко, й щасливо! Ніна Арендар Авторка картини: Наталія Резніченко. "Якби мені дістати струн живих".

#поезія Мені наснилась Перемога. І хоч красива й молода Прийшла уранці до порогу, але важка її хода. В її волоссі золотому Вплелися пасма сивини. В очах блакитних - стільки втоми. І біль, і гнів, і жах війни. Чоло - глибокі зморшки горя, А серце - рана, що кровить. Пульсує в ній безмежне море Скорботи, суму, що болить. Та усміхнулась, заясніла, Мов тінь зігнала із чола. Зайшла в мою хатину, сіла. Сказала тихо: ,,Я прийшла!''💛💙 Лідія Мищенко

А що, якби існували такі двері, які б повернули тебе у вирішальний момент минулого? Самотні незнайомці Сара (Марґо Роббі) та Девід (Колін Фаррелл) зустрілися на весіллі спільного друга. В результаті загадкової випадковості вони вирушають у велику, сміливу, красиву подорож — дивовижну пригоду, що дарує їм можливість знову пережити найважливіші миті свого життя. Це допомагає їм краще зрозуміти, як вони опинилися в теперішньому… і, можливо, дає шанс змінитися в майбутньому. Романтичний фільм з елементами фентезі "Велика смілива красива подорож" вийде в прокат в українських кінотеатрах 18 вересня 2025 року. #Коло_Кіно #Анонси_кіно

#поезія Посіяла людям літа свої літечка житом, Прибрала планету, послала стежкам споришу, Навчила дітей, як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко - і тихо пішла за межу. - Куди ж це ви, мамо?! - сполохано кинулись діти. - Куди ви, бабусю? - онуки біжать до воріт. - Та я недалечко... де сонце лягає спочити. Пора мені, діти... А ви вже без мене ростіть. - Та як же без вас ми?.. Та що ви намислили, мамо? - А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках? - А я вам лишаю всі райдуги із журавлями, І срібло на травах, і золото на колосках. - Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота, Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт! Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу, - Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть. Вона посміхнулась, красива і сива, як доля, Змахнула рукою - злетіли увись рушники. «Лишайтесь щасливі», - і стала замисленим полем, На цілу планету, на всі покоління й віки. Борис Олійник

#поезія Ти хто? Обшарпана й побита… Псує обличчя невідмитий бруд. Й волосся сплутане та не покрите. Чому тебе зрікається весь люд? Що ти накоїла? Ховаєш свої очі. Вони сумні, та чисті мов вода. В них істина… і погляд твій пророчий, глибока суть й прихована біда. Тебе не люблять? Дивно, ти красива. Не хочуть чути, закривають рот. Така тендітна й все-таки смілива, якщо боїться зляканий народ. Він ладен обійти тебе чим далі, не зручно жить з такою, яка є. Бо знаєш про життя дрібні деталі, адже ти ПРАВДА — ось ім‘я твоє. Барчук Р

#поезія Мені наснилась Перемога. І хоч красива й молода Прийшла уранці до порогу, але важка її хода. В її волоссі золотому Вплелися пасма сивини. В очах блакитних - стільки втоми. І біль, і гнів, і жах війни. Чоло - глибокі зморшки горя, А серце - рана, що кровить. Пульсує в ній безмежне море Скорботи, суму, що болить. Та усміхнулась, заясніла, Мов тінь зігнала із чола. Зайшла в мою хатину, сіла. Сказала тихо: ,,Я прийшла!'' Віта Карпова

Ранньою весною, як тільки зійде сніг, на скелястих проталинах з'являються квіти Едельвейса. Ці дивовижні квіти називають ще срібною квіткою скель або альпійською зіркою. Особливою любов'ю і пошаною користуються срібні квіти і у жителів інших країн. Ще в 19 столітті улюбленою квіткою дружини австрійського імператора Франца-Йосифа Другого – Єлизавети був Едельвейс. Сісі, так називали її близькі, була дуже розумна і красива, і мала неабияку вдачу і характер. Однією тільки своєю присутністю вона могла легко перетворити будні на свята. Сісі мала копицю прекрасного довгого волосся і просто обожнювала прикрашати їх діамантовими Эдельвейсами. В наш час срібна квітка скель не менш шанована, ніж в минулі часи. Євро-Азійський альпіністський союз створив одну з найпочесніших нагород серед альпіністів – орден Едельвейса. В усьому світі лише близько сотні найвідважніших альпіністів удостоїлися честі отримати орден Едельвейса першого ступеня. Місцеві жителі Карпат величають Едельвейс – символом щастя і відданої любові. Вони щиро вірять, що будь-кого, хто знайде це скарб неодмінно чекає успіх. Едельвейс – рідкісна квітка в Карпатах і якщо вам пощастило її відшукати, помилуйтеся її красою, але не зривайте. Нехай і інші мандрівники порадіють існуванню цієї чудової карпатської квітки – Едельвейса.

МАТЕРІ Я підріс, час до школи, Ти мене за село виряджала, І, коли я в просторі зникав, Обнявши тополю, стояла. Дивилась на поле безкрає, На синю габу в далині. Зітхала і легко й тривожно, Рукою махала мені. Осіння, холодна земля, Стежка пряма і вузенька, Буквар в торбині й хлібець, А в серці коханая ненька. Став, оглянувся назад, Чимало здолав я дороги. Тополя вже цяткою стала, Не кидають маму тривоги. Була ти тоді молодою, Красива і гарна яка... Співала про нашу неволю, Про Мамая-козака. Виріс, настала війна, Вороги нас на каторгу гнали. Бачу знову її, безпорадну, журну, Горе серце її розтинало. Молилася Богу ночами, У теплії дні та морози. Зоріла лампадка в божниці, У долоні котилися сльози. 1949 Григорій Сагайдак

#тварини Крилатка смугаста: Королева океану з характером моделі. Крилатка смугаста (*Pterois volitans*), або, як її ще називають, риба-лев, — це справжня зірка підводного світу. З її розкішними "пір’ями", що нагадують віяла, вона виглядає так, ніби щойно вийшла з салону краси для морських створінь. Але не поспішайте захоплюватися: ця красуня має характер, який змусить вас триматися подалі, якщо ви не хочете зіпсувати собі день. Живе крилатка переважно в Індійському та Тихому океанах, де вона плаває серед коралових рифів, ніби королева на прогулянці своїм королівством. Її смугасте вбрання — червоно-біло-чорні візерунки — виглядає так стильно, що здається, ніби вона консультувалася з дизайнерами haute couture. Але за цією красою ховається маленький секрет: її плавники — це не просто аксесуари, а справжня зброя. Отруйні шипи крилатки можуть подарувати вам укол, після якого ви будете кричати "Ой!" голосніше, ніж на концерті улюбленого гурту. Цікаво, що крилатка — ще й справжній гурман. Вона полює, як професійний мисливець, повільно підкрадаючись до жертви, а потім — хап! — і рибка чи креветка вже в її меню. Її апетит настільки великий, що в деяких регіонах, куди вона потрапила як інвазивний вид (наприклад, у Карибському морі), місцеві мешканці називають її "підводним пилососом". Екологи навіть закликають людей ловити та їсти крилаток, щоб врятувати екосистему. Так, ви правильно зрозуміли: це одна з небагатьох риб, яку офіційно просять з’їсти. І, кажуть, вона ще й смачна — щось на кшталт морського фастфуду з ноткою екзотики. Отже, крилатка смугаста — це не просто риба, а справжня особистість: красива, небезпечна і з чудовим почуттям стилю. Якщо зустрінете її в океані, краще помилуйтеся здалеку — і не забудьте зробити селфі, але без обіймів! 🙂