#поезія
Світ, який ти хотіла, ніколи тебе не хотів.
Рано-вранці заварював каву і йшов в соцмережі.
Світ боявся постів про побиті твої телевежі,
Фотографій котів, яких ти з-під завалів несла.
Ти не злилась, бо зла
вистачало. І в розпал тривог
Твій Перун чи Сварог над тобою мовчав у молитвах.
І коли молитов не завжди вистачало на вбитих,
Ти своїм рукавом витирала проплаканий біль.
Світ писав не тобі, не про тебе і зовсім без рим.
Говори чи кричи - все одно не почує, про що ти.
Все одно не помітить, що небо невпинно горить,
І горить,
і горить,
і горить,
і горить синьо-жовтим.
Оля Дубрівук
Світ, який ти хотіла, ніколи тебе не хотів.
Рано-вранці заварював каву і йшов в соцмережі.
Світ боявся постів про побиті твої телевежі,
Фотографій котів, яких ти з-під завалів несла.
Ти не злилась, бо зла
вистачало. І в розпал тривог
Твій Перун чи Сварог над тобою мовчав у молитвах.
І коли молитов не завжди вистачало на вбитих,
Ти своїм рукавом витирала проплаканий біль.
Світ писав не тобі, не про тебе і зовсім без рим.
Говори чи кричи - все одно не почує, про що ти.
Все одно не помітить, що небо невпинно горить,
І горить,
і горить,
і горить,
і горить синьо-жовтим.
Оля Дубрівук
#поезія
Світ, який ти хотіла, ніколи тебе не хотів.
Рано-вранці заварював каву і йшов в соцмережі.
Світ боявся постів про побиті твої телевежі,
Фотографій котів, яких ти з-під завалів несла.
Ти не злилась, бо зла
вистачало. І в розпал тривог
Твій Перун чи Сварог над тобою мовчав у молитвах.
І коли молитов не завжди вистачало на вбитих,
Ти своїм рукавом витирала проплаканий біль.
Світ писав не тобі, не про тебе і зовсім без рим.
Говори чи кричи - все одно не почує, про що ти.
Все одно не помітить, що небо невпинно горить,
І горить,
і горить,
і горить,
і горить синьо-жовтим.
Оля Дубрівук

27views