«Сліди» в Тель-Авиве: фильм о шести украинках, переживших сексуальное насилие и пытки во время российской агрессии, покажут на DOCAVIV — 4 июня 2026 מה ישראל צריכה לדעת על הסרט הזה? В Тель-Авиве проходит DOCAVIV — один из главных фестивалей документального кино в Израиле. В 2026 году он проходит с 28 мая по 6 июня и собирает более сотни израильских и международных документальных фильмов, встречи с авторами, специальные показы и профессиональные события. Среди важных украинских акцентов фестиваля — фильм «Сліди» / Traces режиссерки Алисы Коваленко и сорежиссерки Марыси Никитюк. Картина рассказывает истории шести украинских женщин из Донбасса, Херсонщины и Киевщины, которые с 2014 года пережили сексуальное насилие и пытки во время российской агрессии против Украины. Это тяжелая и деликатная тема. Но «Сліди» не строятся только на ужасе пережитого. Фильм говорит о том, что происходит после насилия: о молчании, боли, страхе, попытке снова говорить, поддержке других пострадавших, поиске справедливости и достоинстве, которое не удалось уничтожить. В фильме представлены истории Ирины Довгань, Ольги Черняк, Татьяны Василенко, Галины Тищенко, Нины и Людмилы Мефодиевны Мимриковой. Ирина Довгань — бывшая экономистка и владелица салона красоты, которая после плена в 2014 году стала правозащитницей и руководительницей организации SEMA Ukraine. Ольга Черняк — государственная служащая районной администрации. Татьяна Василенко и Галина Тищенко — предпринимательницы. Нина — фермерка. Людмила Мефодиевна Мимрикова — бывшая учительница украинского языка и литературы. Их биографии разные. Но фильм объединяет их не статусом и не профессией. Он объединяет их через опыт насилия, травмы и борьбы за право быть услышанными. SEMA Ukraine — это украинское сообщество женщин, переживших сексуальное и гендерно обусловленное насилие, связанное с войной. Поэтому фильм важен не только как кинематографическая работа, но и как документ о сопротивлении, взаимной поддержке и попытке дать голос тем, кого преступники хотели заставить молчать. Для Израиля этот показ особенно важен. Здесь хорошо понимают, что память о насилии, плене, унижении и преступлениях против мирных людей не может оставаться только внутренним делом одной страны. «Сліди» — это документальное свидетельство о том, как сексуальное насилие используется как оружие войны, и о том, почему преступления россии против украинских женщин должны быть услышаны далеко за пределами Украины. Показ состоится 4 июня 2026 года в Тель-Авивской синематеке в рамках DOCAVIV. ..... Поэтому такие темы важно разбирать до конца — и следить за тем, как они развиваются дальше ..... Подписывайтесь на אלכסנדר לוצנקו | НАновости — Новости Израиля, чтобы не пропускать важные события и новые публикации. Полностью читайте здесь: https://news.nikk.co.il/slidi-v-tel-avive/ Если это важно — поделитесь. #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine #Израиль #ישראל #DOCAVIV #Traces #Сліди #ТельАвив #Украина #SEMAUkraine

МОРОК Хижі примари виходять з туману, Тінь виростає на сірому фоні, Дівчина знає про силу кошмару. Ікла вовків скам'яніли по нормі, Погляд дівчини ховає підозру, Попіл лишає сліди на долоні. В келиху залишки чорної дози, Гостра тривога тримає у рабстві, Час зупинився, немов під наркозом. Мовчки людина сховалась в оправі, Звір за спиною чекає на жертву, Морок приносить заплутані справи. Хтось розбиває ілюзію мертву, Тіні зникають під спалахом світла, Дівчина рве цю завісу роздерту. Спокій приходить на зміну привітно, Звіра немає у залі старому, Всі негаразди віднесені вітром… Чиста душа повернулась додому, Правда відкрилася хутко та легко, Зникли примари та гуркання грому. Світло розвіяло давню залеглість. Мирослав Манюк 23.05.2026

Я НЕ МОЖУ ПРИЙТИ Я не можу прийти й зупинити війну я не в силі, Я не можу прийти, бо давно уже в засвітах я, Я Вкраїну любив, і з тією любов’ю в могилі, Я б прилинув до вас, та дороги нема звідтіля. Я не можу прийти, бо давно уже в засвітах, браття, Я не можу прийти, бо дороги на землю нема, Я не можу прийти, і душа моя рветься у шмаття, Я не можу прийти, та душею я там з усіма. Я не можу прийти, бо тримаю тепер синє небо, Я не можу прийти, хоч і чую, як мама рида, Я не можу прийти, але плакати ревно не треба, Я не можу прийти, хоч у краї мої́м та ж біда. Я не можу прийти й обійняти дітей на порозі, Я не можу прийти, бо наві́ки мій дім серед зір, Я не можу прийти, хоч зосталися сльо́зи в дорозі, Я не можу прийти, та ви вірте, будь ласка, у мир. Я не можу прийти, бо сліди заросли кропиво́ю, Я не можу прийти, бо поліг я в запеклім бою́, Я не можу прийти, та навік залишаюсь собою, Я не можу прийти, та за вас я в Небеснім строю. Я не можу прийти, та благаю — живіть і боріться! Я не можу прийти, та мій дух у козацькім полку́, Я не можу прийти, ви за рідну Вкраїну моліться, Я не можу прийти, бо тримаю вже варту таку. 22.05.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1062867

НАМ КРОВ’Ю ПИШУТЬСЯ СКРИЖАЛІ Коли вже тиша запанує? Коли уже прийде́ та мить? Коли Всевишній нас почує І будемо спокійно жить? Чи цьо́му бути не судилось? Чи це за щось така карма́? В нас крові море вже проли́лось Й кінця цьому́ литтю нема. У нас щоднини гинуть люди, У нас щоразу б’є набат, Сліди ворожі бачим всюди, Щоднини в нас є тілопад. Щодня в домівці хтось в нас гине, Щодня вертають на щиті, По всій Вкраїні плач в нас лине, Могили в квітах-вишитті. Ми народилися, щоб жити, Аби життю могли радіть, Та ірод вирішив нас вбити І розпочав війну століть. Вона провадиться роками, Її благаємо спинить. Всевишній зглянеться над нами? Нам дуже хочеться всім жить! Ніхто не хоче помирати, Цей світ не хочем покидать. Чи зможем МИРУ дочекати? Про захист як ще нам благать? Коли вже тиша запанує? Коли закінчиться війна? Чи ворог знищить все й зруйнує Й покі́нчить з нами усіма? Чи марні наші сподівання? Чи нас почують взагалі?.. Надія гине в нас остання – Нам пишуть кров’ю скрижалі́. 16.04.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1062726

«АЛЛАТРА» взяла участь у засіданні ОБСЄ у Відні, присвяченому захисту громадянського простору в цифрову епоху 11–12 травня 2026 року у Відні відбулося Додаткове засідання ОБСЄ з питань людського виміру на тему «Захист громадянського простору в цифрову епоху», на якому зібралися представники 57 держав-учасниць ОБСЄ, міжнародних організацій, громадянського суспільства та ЗМІ. Громадянська платформа «АЛЛАТРА» виступила організатором спеціального заходу під назвою «Від ярликів до наслідків: як дезінформація та стигматизація призводять до транснаціональних репресій». У рамках заходу було продемонстровано, як скоординоване навішування ярликів, дезінформація та посилення наративів у цифровому середовищі можуть призводити до реальних наслідків, включаючи обмеження фундаментальних прав і свобод. Експерти Глобального дослідницького центру «АЛЛАТРА» продемонстрували, як подібні патерни залишають спостережувані цифрові сліди та можуть бути виявлені за допомогою аналізу відкритих джерел (OSINT). Під час основних панельних дискусій та паралельних заходів ОБСЄ експерти ГІЦ «АЛЛАТРА» підкреслили важливість раннього виявлення моделей дезінформації, зазначивши, що цифрові загрози часто виникають задовго до появи видимих репресій, а також акцентували увагу на необхідності підвищення обізнаності про те, як наративи формують суспільне сприйняття та прийняття рішень, та на важливості вивчення як видимих обмежень, так і інформаційної динаміки, що їм передує.

ПОЗИЦІЯ І ПАМ'ЯТІ ШОЛОМ (Владиславу Гераскевичу) Подія війну не спинила, Хоч мала б вона це зроби́ть. То де ж її правда і сила? Випа́док цей як оціни́ть? Ти вже переміг, Владиславе, Ти вже переміг в боротьбі, Ти з честю скупався во славі, Не зрадив убитим й собі. Кар'єрою ти поплатився, Та совість і честь ти зберіг, З байдужістю ти не змирився Й погодитись з ними не зміг. У шоломі Пам'яті – воля, Вкарбовані в нім імена, Жорстоко торкнулася доля, Звіря́че вчинив сатана. Не пам'ять міняв на медалі, Не ба́йдуже бу́ло за тих, Не буде хто на п'єдесталі, Чий голос наза́вжди затих. А й стійкість зумів показати, Зламати тебе не змогли, Відвагу твою́ не здолати – З-за ворога всі полягли. Ти з гідністю, Владе, родився, Її ти несеш крізь життя, Убитим ти з честю вклонився, Це все не піде́ в забуття. Твій вчинок сліди залишає, Про нього говорить весь світ, Лиш МОК він ніяк не торкає, Не кри́шить він кригу й граніт. Серця зачерствілі, мов криця, Бо їх не торкнулась біда, В житті може все ще зміни́ться, Ніхто наперед це не зна. Любов до Вкраїни сьогодні Показана в спосіб такий, Хоч ду́ші у МОКу холодні, Та вчинок у Влада – святий. Позиція й Пам'яті шолом, І гідний Незламної син, А МОКу – ганьба, звісно, й сором. ВКРАЇНА не зігне колін! 14.02.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1057511

ЗНАКИ ВІЙНИ Каска лежала в порожній кімнаті, Пам'ять тримала глухі перехрестя, Стіни збирали холодні печатки. Чоботи міряли тиск інтересів, Сходи лишали прямі інтервали, Кроки шукали звичайну адресу. Прапори різали зір під завалом, Барви лишали сліди під очима, Люди ховали біду на привалах. Мапи до бою вели побратимів, Долі звертали убік без узгоджень, Шрами зростали уже за режимом. Грубий метал поспішав до пригоди, Ставив осколок короткі поділи, Куля лишала завершену згоду. Після удару пропав дух довіри, Люди лічили всі двері й пороги, Вчора змішалося з попелом сірим. Сон виникав тільки з сутінком строго, Навіть проміння ішло обережно, Світло ховалося тут від тривоги. Мир залишався в далекій мережі. Мирослав Манюк 03.05.2026

ХЕРСОН ЖИВЕ І ЗНОВУ МРІЄ (Присвята 3-ій річниці визволення Херсона від окупантів ) Ридав Херсон, ридав він, як ніко́ли, Позбувся він у цей день сатани, Пролито сліз було́, напевно, море, Сліди лиши́лись клятої війни. Херсон звільнили, дякувати Богу, Три роки, як звільнили від орди, Вихо́дили херсонці на дорогу, Оговтуючись тяжко від біди́. Вони ішли разо́м і поодинці, І кожен ніс у серці сво́ю з втрат, В очах – вогонь, у зморшках – слід чужинця, У тиші – крик, що не верта назад. Знов стяг замайорів десь поряд з храмом, Почулась пісня знов крізь дим і страх, Та кожен камінь, кожна тінь зі шрамом Нагадувала – смерть ходила й в снах. Молились всі і дякували Богу, Що вимели вороже те сміття, Посіяв вбивця у серцях тривогу І залиши́в із крові вишиття. Говорить степ — він пам’ятає кроки, І кожен слід — як рана на корі, Та нині він шепоче й сліз пото́ки, Бо принесли́ свободу цій землі. Співає вітер вільний, не з кайданів, Де його подих —вдячності порив, Він обіймає місто без обманів, Де кожен камінь сльо́зи з людом лив. І люди йдуть з обличчям, що світліє, Зі словом «ДЯКА» в серці і в очах, Бо знов живе Херсон і знову мріє, І вільний дух здіймається в піснях. 11.11.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1051246

УЖЕ ПРИХОДИТЬ ЛИШ ВВІ СНІ (Світлій пам’яті полеглого героя земляка Коса Андрія) Старенька мати у сльозах Похоронила сво́го сина, Тепер до неї йде лиш в снах, Домівка в нього – домовина. Героєм ліг, хоч жити мав, Героєм ліг за Україну, Життя своє́ Андрій віддав, Плекав у серці солов’їну. То ж плаче мати у журбі, Трима світлину біля серця, Андрій поліг, вона в мольбі, Слізьми́ наповнила б відерця. Вона тримає кожен звук, Тримає сміх його у хаті, А він зазнав нестерпних мук І в землю довело́сь лягати. Тако́ж трима його сліди У погляді, у кожній зморшці, Та син не зможе більш прийти, Його не вздріне у віконці. А ще ховає між хустин Його світлину з фронту з болем, Не меле більш життєвий млин, Наповнилась домівка горем. Андрій не верне вже назад, Не ступить більше на пороги, І не поса́дить свій він сад, Скінчились тут його дороги. У вітрі голос молодий, І поле кроки пам’ятає, Та шлях закінчився земний, А мама сльо́зи проливає. 15.10.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025 ID: 1049565

БЕЗ УСЬОГО, ТА З НАДІЄЮ Без світла знову ми, панове, А дехто вже і без води, Все зрозуміло, це не но́ве – Потвора знов лишив сліди. Лишив сліди свої́ нахабно, А нам тепер із цим всім жить, Сліди усі лишив масштабно. Так може нелюд лиш чини́ть. Його сліди усім нам знані, Нови́х сьогодні він додав, Та ми, вкраїнці, нездоланні. Жахіть потвора зажадав. Лиша нас нелюд без усьо́го, Іде усюди без вагань, Не відступа від плану сво́го, Та й додає він нам страждань. Благаєм в Бога порятунку, Бо ворог всюди загляда, Жахіття всі не на малюнку, Це у житті таке бува. Ще скільки будуть ті знущання? Ще скільки буде цей терор? Чому́ з життям у нас прощання? Чому́ людський щоразу мор? 10.10.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1049394