• За даними від наших джерел, малолітків, які побили військового, затримано.

    Виродки, що побили військового однієї з бойових бригад:
    ▪️Веремчук Олександр 2007 р.н. родом із Дубно;
    ▪️Трепетьйон Михайло 2010 р.н. родом із Києва.
    За даними від наших джерел, малолітків, які побили військового, затримано. Виродки, що побили військового однієї з бойових бригад: ▪️Веремчук Олександр 2007 р.н. родом із Дубно; ▪️Трепетьйон Михайло 2010 р.н. родом із Києва.
    36переглядів
  • Величезна сова приземлилася на камеру фотографа дикої природи в Канаді
    Незвичайний випадок стався з фотографом дикої природи Анаіс Трепаньєр у Канаді, пише Petapixel. Вона хотіла зробити серію фото, але випадково стала героїнею рідкісних фото в компанії величезної сови.
    Фотограф розповіла, що вирушила в експедицію з колегами на північ від Квебеку. Вона помітила велику сову і планувала зробити кілька знімків, але до неї раптом підлетів гігантський птах і приземлився на камеру. Всі були шоковані, але друзі Анаїс зуміли зловити дивовижний момент, який тривав близько пів хвилини.
    Найцікавішим моментом цієї події була безпека: ніхто не знав, що зробить хижий птах, якщо фотограф почне рухатися. Однак Анаїс залишалася спокійною і незабаром сова полетіла.
    Ці птахи зазвичай полюють у сутінках або вночі. Орнітологи вважають, що в даному випадку сова вважала камеру зручною здобиччю або прийняла її за здобич. Але не виключено, що така поведінка була просто збігом обставин.

    Фото: Томас Фам-Ван
    Джерело: Анаіс Трепаньє
    Величезна сова приземлилася на камеру фотографа дикої природи в Канаді Незвичайний випадок стався з фотографом дикої природи Анаіс Трепаньєр у Канаді, пише Petapixel. Вона хотіла зробити серію фото, але випадково стала героїнею рідкісних фото в компанії величезної сови. Фотограф розповіла, що вирушила в експедицію з колегами на північ від Квебеку. Вона помітила велику сову і планувала зробити кілька знімків, але до неї раптом підлетів гігантський птах і приземлився на камеру. Всі були шоковані, але друзі Анаїс зуміли зловити дивовижний момент, який тривав близько пів хвилини. Найцікавішим моментом цієї події була безпека: ніхто не знав, що зробить хижий птах, якщо фотограф почне рухатися. Однак Анаїс залишалася спокійною і незабаром сова полетіла. Ці птахи зазвичай полюють у сутінках або вночі. Орнітологи вважають, що в даному випадку сова вважала камеру зручною здобиччю або прийняла її за здобич. Але не виключено, що така поведінка була просто збігом обставин. Фото: Томас Фам-Ван Джерело: Анаіс Трепаньє
    Love
    Like
    3
    290переглядів
  • ВМЧ. ФЕОДОРА ТИРОНА

    Св. Феодор Тирон (?-306) народився в Євхаїтах (нині с. Бейузю, Туреччина), був воїном мармаритського полку в м. Амасії Понтійської обл. Під час проведеної за вказівкою імп. Галерія (305-311) кампанії з примусу християн до принесення жертв бовванам, Феодора разом з ін. вірянами примушували зректися Христа і принести жертву ідолам, але воїн твердо привселюдно визнав свою віру в Христа. Воєначальник Врінк дав йому кілька днів на роздуми, під час яких святий посилено молився.

    Після цього Феодора звинуватили в підпалі язичницького храму Кібели і привели на суд до градоначальника Публія. Феодор знову сповідував себе християнином, після чого його кинули у в'язницю і прирекли на голодну смерть. Там йому явився Ісус Христос; Господь втішав і підкріплював його.

    Виявивши через деякий час Феодора живим, градоначальник знову запропонував йому здійснити жертвопринесення. Після відмови Феодора піддали тортурам: його тіло стругали залізними зубцями, але святий продовжував сповідувати Христа, за що його засудили на спалення. Мч. Феодор без трепету зійшов на вогнище і з молитвою віддав свою душу Богу. Сталося це 305 чи 306 р. у м. Амасії.

    Останки Феодора, за переказами, непошкоджені вогнем, випрохала християнка Євсевія і поховала у своєму домі в м. Євхаїтах. Згодом мощі було перенесено до Константинополя, до храму, освяченого в його ім'я. Голова ж його перебуває в Італії, в м. Гаете.

    З відривного календаря «З вірою в душі» за 17 лютого.
    ----------------
    ВМЧ. ФЕОДОРА ТИРОНА Св. Феодор Тирон (?-306) народився в Євхаїтах (нині с. Бейузю, Туреччина), був воїном мармаритського полку в м. Амасії Понтійської обл. Під час проведеної за вказівкою імп. Галерія (305-311) кампанії з примусу християн до принесення жертв бовванам, Феодора разом з ін. вірянами примушували зректися Христа і принести жертву ідолам, але воїн твердо привселюдно визнав свою віру в Христа. Воєначальник Врінк дав йому кілька днів на роздуми, під час яких святий посилено молився. Після цього Феодора звинуватили в підпалі язичницького храму Кібели і привели на суд до градоначальника Публія. Феодор знову сповідував себе християнином, після чого його кинули у в'язницю і прирекли на голодну смерть. Там йому явився Ісус Христос; Господь втішав і підкріплював його. Виявивши через деякий час Феодора живим, градоначальник знову запропонував йому здійснити жертвопринесення. Після відмови Феодора піддали тортурам: його тіло стругали залізними зубцями, але святий продовжував сповідувати Христа, за що його засудили на спалення. Мч. Феодор без трепету зійшов на вогнище і з молитвою віддав свою душу Богу. Сталося це 305 чи 306 р. у м. Амасії. Останки Феодора, за переказами, непошкоджені вогнем, випрохала християнка Євсевія і поховала у своєму домі в м. Євхаїтах. Згодом мощі було перенесено до Константинополя, до храму, освяченого в його ім'я. Голова ж його перебуває в Італії, в м. Гаете. З відривного календаря «З вірою в душі» за 17 лютого. ----------------
    Love
    1
    344переглядів 1 Поширень
  • #поезія
    Поезія – це завжди неповторність,
    Барви душі у безмежжі рядків.
    Трепетний подих, чарівна прозорість,
    Шепіт весни серед лагідних снів.

    Кожнеє слово – як ніжність на віях,
    Як поцілунок промінням ясним.
    Вірші – то серце, що вільно радіє,
    Б’ється любов’ю у світі живім.

    Поезія – вітру ласкава розмова,
    Крапельки щастя у сонячний день.
    В ній залишається вічна обнова –
    Світло натхнення у серці пісень.

    Барви весняні блакиттю лягають,
    Бруньки думок розквітають в словах.
    Рими, мов птахи, у небо злітають,
    Несучи мрію в казкових світах.

    Поезія – ніжність, що в серці лунає,
    Біль і надія, що крила дає.
    Тихо в рядках наше щастя співає,
    Трепетно душу у світ віддає.
    (Л. Медина.)
    #поезія Поезія – це завжди неповторність, Барви душі у безмежжі рядків. Трепетний подих, чарівна прозорість, Шепіт весни серед лагідних снів. Кожнеє слово – як ніжність на віях, Як поцілунок промінням ясним. Вірші – то серце, що вільно радіє, Б’ється любов’ю у світі живім. Поезія – вітру ласкава розмова, Крапельки щастя у сонячний день. В ній залишається вічна обнова – Світло натхнення у серці пісень. Барви весняні блакиттю лягають, Бруньки думок розквітають в словах. Рими, мов птахи, у небо злітають, Несучи мрію в казкових світах. Поезія – ніжність, що в серці лунає, Біль і надія, що крила дає. Тихо в рядках наше щастя співає, Трепетно душу у світ віддає. (Л. Медина.)
    Love
    1
    234переглядів
  • А я то думав,звідки я такий нервотреп!!! 😁😁😁
    А я то думав,звідки я такий нервотреп!!! 😁😁😁
    86переглядів
  • Ця пісня – частинка моїх думок і емоцій.
    Коли дзвонить минуле – відповідати чи ні?.. 📞
    OSAD – Allo вже тут. Ти готовий(а) до цього вайбу? 🎶🔥

    #OSAD #osad #romaosad #allo #ukrainianartist #newtrack #ало #новапісня #музика #allobyosad #українськамузика
    #новийтрек #треп #trap
    Ця пісня – частинка моїх думок і емоцій. Коли дзвонить минуле – відповідати чи ні?.. 📞 OSAD – Allo вже тут. Ти готовий(а) до цього вайбу? 🎶🔥 #OSAD #osad #romaosad #allo #ukrainianartist #newtrack #ало #новапісня #музика #allobyosad #українськамузика #новийтрек #треп #trap
    Like
    1
    929переглядів 83Відтворень
  • #поезія
    Пам’ятаю ту мить, як зустрілися ми в Лісабоні,
    Випадково минулого року у башті Белен.
    Велетенське парео під колір волосся легке...
    А за склом окулярів ховалися очі самотні
    Від товпи чи від сонця у той нерозбурханий день. 

    Пам’ятаю все так, ніби сталася зустріч сьогодні.
    Неспроможна забути з минулого клятого біль,
    Не шукала знайомств я, та все ж зізнаюся тобі,
    Що, коли йшла в каплицю, долаючи відстані сходів,
    Твій пронизливий погляд мене, наче жаром обпік.

    Пам’ятаю яскраві моменти у першій розмові,
    Як гуляли по місту і сонце світило м’яке,
    Та злітали птахи нескінченними парами вверх…
    Твій жаданий цілунок в'язким був і надто солодким,
    Як жінжінья вишневий у чарці на стійці в кафе.

    Пам'ятаю і досі долонь твоїх трепетний доторк.
    Не питаючи навіть, кохатимеш вічно чи ні,
    Я, тамуючи подих в обіймах твоїх, сміючись,
    Шаленіла, відчувши безмежної ніжності вдосталь.
    Стала свідком цього лісабонська хвилююча ніч.

    Пам’ятаю, на ранок побачив зіжмакану постіль
    І подумав: "Наснилось мені чи насправді було?"
    Та відчув, що білизна в собі ще тримає тепло.
    На тоненькій картонці чорнила від ручки засохлі:
    "А те áвішта, нам було добре, мій милий, удвох".

    Пам'ятаю, о п'ятій я поспіхом вийшла з готелю,
    Доки ти додивлявся останні світáнкові сни.
    Десь за обрієм Тáхо здіймався вже рóзсвіт ясний,
    Небосхил потопав у відтінках рожево-пастельних.
    Я пішла, втім шкодую, що час наш ніхто не спинив...

    Костянтин Ватульов та Марія Чекарьова
    #поезія Пам’ятаю ту мить, як зустрілися ми в Лісабоні, Випадково минулого року у башті Белен. Велетенське парео під колір волосся легке... А за склом окулярів ховалися очі самотні Від товпи чи від сонця у той нерозбурханий день.  Пам’ятаю все так, ніби сталася зустріч сьогодні. Неспроможна забути з минулого клятого біль, Не шукала знайомств я, та все ж зізнаюся тобі, Що, коли йшла в каплицю, долаючи відстані сходів, Твій пронизливий погляд мене, наче жаром обпік. Пам’ятаю яскраві моменти у першій розмові, Як гуляли по місту і сонце світило м’яке, Та злітали птахи нескінченними парами вверх… Твій жаданий цілунок в'язким був і надто солодким, Як жінжінья вишневий у чарці на стійці в кафе. Пам'ятаю і досі долонь твоїх трепетний доторк. Не питаючи навіть, кохатимеш вічно чи ні, Я, тамуючи подих в обіймах твоїх, сміючись, Шаленіла, відчувши безмежної ніжності вдосталь. Стала свідком цього лісабонська хвилююча ніч. Пам’ятаю, на ранок побачив зіжмакану постіль І подумав: "Наснилось мені чи насправді було?" Та відчув, що білизна в собі ще тримає тепло. На тоненькій картонці чорнила від ручки засохлі: "А те áвішта, нам було добре, мій милий, удвох". Пам'ятаю, о п'ятій я поспіхом вийшла з готелю, Доки ти додивлявся останні світáнкові сни. Десь за обрієм Тáхо здіймався вже рóзсвіт ясний, Небосхил потопав у відтінках рожево-пастельних. Я пішла, втім шкодую, що час наш ніхто не спинив... Костянтин Ватульов та Марія Чекарьова
    Like
    2
    298переглядів
  • ВИБУХ ЕМОЦІЙ

    Легко скрити трепет на хвилину,
    Дати осміх як замість боязні.
    Та коли хтось вже кляне людину,
    Не спинити помисли заразні.

    Гнів ламає тишу, мов грозою,
    Не сховати блискавки в зіницях.
    Жах — це сила, що не б'є рукою,
    Він калічить тіло у гробницях.

    Тяжко жити спалаху в мережі,
    Не сховати серце за мовчанням.
    В кожній тіні — вигуки без межі,
    Що горять, вирують над бажанням.

    Тихе слово — не завжди заслонить,
    Навіть подих зрадить у хвилину.
    Мить приходить, і в очах схоронить
    Всю свою важливу половину.

    Кожному дається перспектива,
    Хто володар власного вітрила.
    Не емоцій — вчинків суть важлива,
    І в мовчанні теж буває сила.

    Мирослав Манюк
    15.04.2025
    ВИБУХ ЕМОЦІЙ Легко скрити трепет на хвилину, Дати осміх як замість боязні. Та коли хтось вже кляне людину, Не спинити помисли заразні. Гнів ламає тишу, мов грозою, Не сховати блискавки в зіницях. Жах — це сила, що не б'є рукою, Він калічить тіло у гробницях. Тяжко жити спалаху в мережі, Не сховати серце за мовчанням. В кожній тіні — вигуки без межі, Що горять, вирують над бажанням. Тихе слово — не завжди заслонить, Навіть подих зрадить у хвилину. Мить приходить, і в очах схоронить Всю свою важливу половину. Кожному дається перспектива, Хто володар власного вітрила. Не емоцій — вчинків суть важлива, І в мовчанні теж буває сила. Мирослав Манюк 15.04.2025
    Like
    2
    129переглядів
  • Вітаю вас, мої закохані та майбутні закохані! 🌹 Сьогодні той самий день, коли я, Святий Валентин, особливо уважно стежу за вашими серцями, обіймами та валентинками. 💌 І якщо ви зараз читаєте цей допис, є два варіанти: або ви щасливо закохані, або хочете зрозуміти, що відбувається у вашому організмі, коли поряд та сама особлива людина.

    Одне з найзагадковіших і найприємніших почуттів, яке ми відчуваємо під час закоханості – це ті самі метелики в животі. 🦋 Але звідки вони беруться? Чи це магія (моя робота 😏) чи звичайний фізіологічний процес? Давайте розберемося.

    1. Метелики чи робота вашої нервової системи ⚡🧠
    Те, що ви відчуваєте, – це робота симпатичної нервової системи, яка активується у стані збудження або тривоги. Коли ви бачите людину, яка вам подобається, мозок миттєво реагує і дає сигнал: "Ого! Це важливо!"

    🔹 Серце починає битися швидше 💓
    🔹 Дихання частішає 😮‍💨
    🔹 У м’язах з’являється напруга ⚡
    🔹 Кров відливає від шлунка до інших частин тіла (особливо до мозку та м’язів, щоб ви могли діяти… або бігти від свого страху заговорити 😅).

    У результаті шлунок отримує менше крові, і саме це викликає відчуття легкості, ніби там пурхають крихітні метелики.

    2. Адреналін – паливо для любовного трепету 🔥
    Коли ви дивитесь на кохану людину, ваш мозок вирішує, що це – емоційна подія високої важливості, і починає виділяти адреналін та норадреналін.

    Адреналін – це той самий гормон, який активується в екстремальних ситуаціях, коли ви тікаєте від небезпеки… або намагаєтеся заговорити з людиною, що вам подобається.

    💡 Тому вам може ставати жарко, ви можете пітніти або навіть відчувати легку розгубленість.

    3. Дофамін і серотонін – коктейль любовної ейфорії 🍹😍
    Коли ви закохані, у мозку активується система винагороди. Виділяється дофамін – гормон, який відповідає за відчуття задоволення та мотивації.

    🔹 Саме тому закохані люди відчувають ейфорію та піднесений настрій.
    🔹 Коли ви бачите чи торкаєтесь коханої людини – дофамін буквально "вибухає", змушуючи вас хотіти ще більше таких моментів.
    🔹 А серотонін допомагає вам думати про цю людину 24/7 – це пояснює, чому закоханість часто нагадує легке божевілля.

    💡 Факт: дослідження показали, що рівень серотоніну у закоханих людей такий же низький, як у тих, хто має обсесивно-компульсивний розлад (ОКР). Тому закохані люди можуть годинами дивитися на фото своєї другої половинки та мріяти про зустріч.

    4. Чому з часом "метелики" зникають? ⏳💑
    Ось несподівана правда: відчуття метеликів не триває вічно.

    Коли стосунки стають стабільнішими, організм більше не сприймає вашу другу половинку як "непередбачувану ситуацію". Ваша нервова система заспокоюється, і адреналін більше не скаче, як на американських гірках.

    Але замість цього приходить окситоцин – "гормон прихильності". Це той самий гормон, який зміцнює зв’язки між партнерами, створюючи відчуття близькості, довіри та безпеки.

    💡 Іронія: якщо метелики не зникають навіть через кілька років – це, швидше за все, не кохання, а постійний стрес. 😅

    5. А що, якщо ви ніколи не відчували метеликів? 🤔
    Є люди, які ніколи не відчувають цього ефекту, і це нормально!

    🔹 Деякі люди просто менш чутливі до гормональних "гойдалок".
    🔹 Інші можуть відчувати закоханість по-іншому – наприклад, через бажання проводити час разом, піклуватися про партнера, сміятися від душі.

    Кохання не вимірюється метеликами в животі! Головне – взаємність, комфорт і відчуття щастя поруч з людиною.

    Висновок: наука чи магія? ✨
    Отже, відчуття метеликів – це гра нашої нервової системи, але хіба це не звучить як магія? 😏

    Чи це робота гормонів, чи моє маленьке втручання – нехай залишиться таємницею. Але одне я скажу точно: кохання – найпрекрасніше, що може трапитися з людиною.

    Тож якщо сьогодні ви відчули ці метелики або хоча б усміхнулися, читаючи цей допис, – значить, я виконав свою місію. ❤️

    З Днем святого Валентина! Любіть і будьте коханими! 🏹💘

    – Ваш Валентин 💌

    #fan_art #супер_факт #супер_порада
    Вітаю вас, мої закохані та майбутні закохані! 🌹 Сьогодні той самий день, коли я, Святий Валентин, особливо уважно стежу за вашими серцями, обіймами та валентинками. 💌 І якщо ви зараз читаєте цей допис, є два варіанти: або ви щасливо закохані, або хочете зрозуміти, що відбувається у вашому організмі, коли поряд та сама особлива людина. Одне з найзагадковіших і найприємніших почуттів, яке ми відчуваємо під час закоханості – це ті самі метелики в животі. 🦋 Але звідки вони беруться? Чи це магія (моя робота 😏) чи звичайний фізіологічний процес? Давайте розберемося. 1. Метелики чи робота вашої нервової системи ⚡🧠 Те, що ви відчуваєте, – це робота симпатичної нервової системи, яка активується у стані збудження або тривоги. Коли ви бачите людину, яка вам подобається, мозок миттєво реагує і дає сигнал: "Ого! Це важливо!" 🔹 Серце починає битися швидше 💓 🔹 Дихання частішає 😮‍💨 🔹 У м’язах з’являється напруга ⚡ 🔹 Кров відливає від шлунка до інших частин тіла (особливо до мозку та м’язів, щоб ви могли діяти… або бігти від свого страху заговорити 😅). У результаті шлунок отримує менше крові, і саме це викликає відчуття легкості, ніби там пурхають крихітні метелики. 2. Адреналін – паливо для любовного трепету 🔥 Коли ви дивитесь на кохану людину, ваш мозок вирішує, що це – емоційна подія високої важливості, і починає виділяти адреналін та норадреналін. Адреналін – це той самий гормон, який активується в екстремальних ситуаціях, коли ви тікаєте від небезпеки… або намагаєтеся заговорити з людиною, що вам подобається. 💡 Тому вам може ставати жарко, ви можете пітніти або навіть відчувати легку розгубленість. 3. Дофамін і серотонін – коктейль любовної ейфорії 🍹😍 Коли ви закохані, у мозку активується система винагороди. Виділяється дофамін – гормон, який відповідає за відчуття задоволення та мотивації. 🔹 Саме тому закохані люди відчувають ейфорію та піднесений настрій. 🔹 Коли ви бачите чи торкаєтесь коханої людини – дофамін буквально "вибухає", змушуючи вас хотіти ще більше таких моментів. 🔹 А серотонін допомагає вам думати про цю людину 24/7 – це пояснює, чому закоханість часто нагадує легке божевілля. 💡 Факт: дослідження показали, що рівень серотоніну у закоханих людей такий же низький, як у тих, хто має обсесивно-компульсивний розлад (ОКР). Тому закохані люди можуть годинами дивитися на фото своєї другої половинки та мріяти про зустріч. 4. Чому з часом "метелики" зникають? ⏳💑 Ось несподівана правда: відчуття метеликів не триває вічно. Коли стосунки стають стабільнішими, організм більше не сприймає вашу другу половинку як "непередбачувану ситуацію". Ваша нервова система заспокоюється, і адреналін більше не скаче, як на американських гірках. Але замість цього приходить окситоцин – "гормон прихильності". Це той самий гормон, який зміцнює зв’язки між партнерами, створюючи відчуття близькості, довіри та безпеки. 💡 Іронія: якщо метелики не зникають навіть через кілька років – це, швидше за все, не кохання, а постійний стрес. 😅 5. А що, якщо ви ніколи не відчували метеликів? 🤔 Є люди, які ніколи не відчувають цього ефекту, і це нормально! 🔹 Деякі люди просто менш чутливі до гормональних "гойдалок". 🔹 Інші можуть відчувати закоханість по-іншому – наприклад, через бажання проводити час разом, піклуватися про партнера, сміятися від душі. Кохання не вимірюється метеликами в животі! Головне – взаємність, комфорт і відчуття щастя поруч з людиною. Висновок: наука чи магія? ✨ Отже, відчуття метеликів – це гра нашої нервової системи, але хіба це не звучить як магія? 😏 Чи це робота гормонів, чи моє маленьке втручання – нехай залишиться таємницею. Але одне я скажу точно: кохання – найпрекрасніше, що може трапитися з людиною. Тож якщо сьогодні ви відчули ці метелики або хоча б усміхнулися, читаючи цей допис, – значить, я виконав свою місію. ❤️ З Днем святого Валентина! Любіть і будьте коханими! 🏹💘 – Ваш Валентин 💌 #fan_art #супер_факт #супер_порада
    Like
    Love
    7
    593переглядів
  • Із недосяжних позамежностей чарівність
    Виблискувала Незримого славою,
    Послання незнанного вічного Світла
    Палало на краю творіння трепетному,
    Його пречудових відтинків ауру збудувало світанння
    І у годинах зарило зерно його величі.

    A glamour from unreached transcendences
    Iridescent with the glory of the Unseen,
    A message from the unknown immortal Light
    Ablaze upon creation's quivering edge,
    Dawn built her aura of magnificent hues
    And buried its seed of grandeur in the hours.

    #Савітрі #Шрі_Ауробіндо #книга_перша #пісня_перша #1_1_17
    Із недосяжних позамежностей чарівність Виблискувала Незримого славою, Послання незнанного вічного Світла Палало на краю творіння трепетному, Його пречудових відтинків ауру збудувало світанння І у годинах зарило зерно його величі. A glamour from unreached transcendences Iridescent with the glory of the Unseen, A message from the unknown immortal Light Ablaze upon creation's quivering edge, Dawn built her aura of magnificent hues And buried its seed of grandeur in the hours. #Савітрі #Шрі_Ауробіндо #книга_перша #пісня_перша #1_1_17
    478переглядів
Більше результатів