Від моменту першої телеадаптації «Гордості й упередженості» 1938 року романи Джейн Остін про кохання, соціальні звичаї та пошук щастя отримали десятки кіноверсій. Однак не в усіх адаптаціях режисери дотримуються суворої історичної канви — деякі експериментують із жанрами, стилями та епохами. DIVOCHE.MEDIA розповідає про нестандартні екранізації романів Джейн Остін. https://divoche.media/2025/04/29/dzheyn-ostin-na-novyy-lad-ekranizatsii-iaki-zminiuiut-uiavlennia-pro-klasyku/

🥀🥀 Трагічна звістка - знову втрата в нашій Броварській громаді… Колишній військовослужбовець Роман Гаращенко, учасник війни з 2015 по 2025 роки, помер 28 квітня 2025 року в м. Бровари. Щирі співчуття рідним та близьким Романа Васильовича… Вічна та світла пам’ять померлому… @Brovary #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary #герої_війни

#навКоло_книг #новини Письменник Ілларіон Павлюк завершив роботу над новим романом, над яким працював ще з 2020 року. Через початок повномасштабної війни вихід цієї книги посунувся на три роки. Новий твір під назвою «Книга Еміля» автор описує як темне фентезі, хоча зазначає, що для нього жанр не є головним. Постійний бета-рідер Павлюка зауважив, що це «дуже складний і геть не дитячий роман», який не схожий на попередні твори письменника. Одним із перших, хто поринув в нову історію, став і молодший син Павлюка, який слухає уривки книги під час спілкування з татом по телефону. Ілларіон Павлюк — український письменник, журналіст, продюсер і документаліст. Автор бестселерів «Я бачу, вас цікавить пітьма», «Білий попіл» і «Танець недоумка». У 2015 році Павлюк брав участь у російсько-української війни у складі добровольчого батальйону «Гарпун». Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році він мобілізувався до одного з підрозділів Головного управління розвідки. З 2023 року Ілларіон Павлюк обіймає посаду начальника Управління преси та інформації МОУ та має звання лейтенанта ЗСУ.

#новий_розділ Дон Рікардо був людиною трохи грубуватою, різкою на слово. Та за цією суворістю відчувалася справжня шляхетність. Його обличчя, порите зморшками, зберігало сліди багатьох поневірянь і небезпек.. А втім, як розповідав він сам, починалося все в його житті доволі безхмарно. Рікардо здобув хорошу освіту і мріяв присвятити життя науковим дослідженням. Але доля розпорядилася інакше... На одному світському вечорі у нього виникла гучна сварка через даму з одним впливовим чоловіком. Рікардо намагався згладити конфлікт, та опонент, знаний майстер шпаги, наполіг на дуелі. Мабуть, прагнув укотре похизуватися своєю вправністю перед численними знайомими. Спочатку поєдинок складався на його користь. Рікардо змушений був відступати, захищаючись і відбиваючись. Лише зрідка він дозволяв собі обережні випади. Його опонент атакував завзято й красиво. Та саме зверхність та надмірна самовпевненість зіграли з ним злий жарт. Одного разу, обравши слушний момент, Родріго завдав удару. Цього виявилося достатньо: його супротивник отримав серйозну рану, а він відбувся кількома подряпинами. На жаль, на цьому його випробування не закінчилися. Навпаки — вони лише почалися. Принижений суперник не пробачив йому ганьби. Заручившись підтримкою своїх впливових друзів, він домігся видачі ордера на арешт Рікардо за сфабрикованими звинуваченнями. Рятуючись, мій наставник мусив тікати з батьківщини. У Франції йому вдалося знайти тимчасовий притулок і сісти на корабель, що прямував до Еспаньйоли. А там він потрапив у рабство, до дуже жорстокої людини. За його словами, це були найжахливіші часи в його житті. Удари батога сипалися на нього за найменшу провину, а частіше — просто за забаганкою хазяїна. Одного разу, коли господар, добряче захмелілий після якоїсь вдалої справи, валявся непритомний, Рікардо зібрав усю свою відвагу й утік. Кілька тижнів він блукав лісами — обірваний, із закривавленими ногами, змучений до краю. Кожна ніч ставала випробуванням: холод, страх переслідування і дикі звірі, що, здавалося, тільки й чекали нагоди напасти. Одного дня, повністю виснажений, він натрапив на загін буканьєрів, які вистежували дикого бика. Спочатку Рікардо навіть не міг вимовити жодного слова. Лише жадібно дивився на їжу, не розуміючи, що чекає на нього далі. Та мисливці виявилися добрішими, ніж він міг сподіватися. Вони дали прихисток і, довідавшись про його минуле, не стали повертати бідолаху назад у рабство. Натомість запропонували роботу: допомагати обробляти шкури та в'ялити м'ясо. Найстарший серед них, товаришував з відомими морськими розбійниками. Його зацікавили знання Рікардо в навігації. Через це він запропонував йому місце на кораблі. Рікардо навіть не роздумував.. Так почалися зміни на краще: із раба він став навігатором на кораблі, яким командував мій старий знайомий Мігель. Більше знаний серед піратів як Мігель Барбадоський. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/19 Приємного читання!!! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля #піастри

#тварини Phasmatodea: Майстри маскування чи ледарі природи? Уявіть собі комаху, яка настільки лінива, що вирішила просто стати гілкою. Ласкаво просимо у світ Phasmatodea, або паличників, — істот, які підняли мистецтво камуфляжу на рівень "я не комаха, я просто шматок дерева". Ці дивовижні створіння, яких налічується близько 3000 видів, живуть у лісах, садах і навіть іноді в кошмарах тих, хто ненавидить, коли гілка раптом починає повзати. Хто вони такі? Паличники — це комахи, які виглядають як гілки, листя або навіть кора. Їхня суперсила — мімікрія. Деякі з них настільки переконливі, що птахи, вважаючи їх частиною пейзажу, просто сідають поруч і не підозрюють, що обід був так близько. Є навіть види, які імітують мох чи лишайник — справжні хіпстери природи, які обирають "еко-стиль". Ледарі чи генії? Паличники не просто виглядають як гілки — вони ще й поводяться як вони. Більшу частину дня вони нерухомо висять на деревах, повільно гойдаючись, ніби легенький вітерець їх колихає. Це не тому, що вони медитують чи практикують йогу. Ні, це просто їхній спосіб сказати: "Якщо я не рухатимусь, ніхто мене не з’їсть". І, знаєте, це працює! Їхня стратегія настільки ефективна, що навіть найголодніші хижаки часто проходять повз. Любов і танці... чи не зовсім Романтика у паличників — це окрема комедія. Деякі види взагалі обходять залицяння, адже самки можуть розмножуватися без самців. Це називається партеногенез, або, простіше кажучи, "я сама собі вистачаю". А коли самці таки з’являються, їхні "танці" — це радше повільне погойдування, яке можна описати як "я тебе люблю, але давай без поспіху". Цікавий факт Деякі паличники, як-от Carausius morosus, стали улюбленцями в лабораторіях і навіть у якості домашніх тварин. Уявіть собі: ви заводите вихованця, який не бігає, не гавкає і взагалі виглядає як гілка, що випадково впала у ваш акваріум. Ідеальний компаньйон для тих, хто любить спокій! Підсумок Phasmatodea — це справжні чарівники природи, які доводять, що іноді найкращий спосіб вижити — це просто прикинутися частиною меблів. Вони нагадують нам, що навіть у світі, повному метушні, є місце для тих, хто обирає спокій, камуфляж і легкий гумор. Тож наступного разу, коли побачите підозрілу гілку, придивіться — можливо, це просто паличник, який сміється над усіма нами.

#заходи З 2 по 4 травня у Львові благодійні дні на підтримку музею Романа Шухевича, знищеного ракетою РФ. У ці дні вежу міської ратуші можна буде відвідати за квитком — гроші з нього підуть на відбудову музею. А 3 і 4 травня театри Львова також відкриють свої лаштунки: проведуть екскурсії гримерками, сценами й закуліссям. Участь безкоштовна — натомість охочих запрошують задонатити на відновлення музею.

На сайті видавництва Фабула зʼявилось передзамовлення графічного роману Рея Бредбері «451° за Фаренгейтом» 💸Ціна за передпродажем: 480 грн 💰Повна ціна: 550 грн Передзамовити можна за посиланням: https://fabulabook.com/info-451-za-farengeitom-graficnii-roman-10010872 #sci_fi_не_нудно

❗️ Романо: Анчелотті очолить збірну Бразилії, угоду досягнуто 🏆 Італійський тренер Карло Анчелотті, керманич мадридського Реала, найближчим часом стане головним тренером збірної Бразилії. ⚽️ Як повідомляє авторитетний інсайдер Фабріціо Романо, сторони досягли принципової домовленості. Італійський фахівець очолить Селесао задля участі в чемпіонаті світу 2026, який пройде у США, Канаді та Мексиці. 🤝 Угода 65-річного коуча набуде чинності у червні. Бразильська федерація наполягає, що тренер має приступити до роботи ще до старту Клубного чемпіонату світу. Очікується, що Анчелотті буде на тренерській лаві Селесао на початку червня. 🔜 Тепер залишилося лише оформити офіційні процедури. Реал і Анчелотті мають мирно розпрощатися найближчим часом. #World_Football #football #European_football @European_football\ #футбол_football #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#природа Вишневі дерева на річці Каннондзі-гава: Символ весни та гармонії. Річка Каннондзі-гава, що протікає в Японії, є одним із тих мальовничих місць, де природа та культура переплітаються в гармонійному танці. Особливо вражаючою вона стає навесні, коли береги річки вкриваються ніжно-рожевими квітами сакури — японської вишні. Ці вишневі дерева, що ростуть уздовж Каннондзі-гава, створюють незабутню атмосферу, приваблюючи тисячі туристів і місцевих жителів, які прагнуть насолодитися традиційним японським ритуалом ханамі — спогляданням цвітіння сакури. Каннондзі-гава, розташована в префектурі Сайтама, не є найвідомішою річкою Японії, але її тиха краса та природна чарівність роблять її ідеальним місцем для спокійного відпочинку. Уздовж берегів річки висаджено сотні вишневих дерев, переважно сорту *Somei Yoshino* — найпоширенішого виду сакури в Японії. Ці дерева, що розквітають у кінці березня або на початку квітня, створюють справжній тунель із ніжних пелюсток, які віддзеркалюються у спокійних водах річки. У цей період Каннондзі-гава перетворюється на місце паломництва для любителів природи та фотографів. Ханамі на Каннондзі-гава має особливий шарм завдяки відносній віддаленості від галасливих туристичних центрів. Місцеві жителі та гості розстеляють килимки під деревами, влаштовують пікніки, насолоджуються традиційними стравами, такими як бенто, і діляться саке, милуючись пелюстками, що падають, мов легкий сніг. Цей образ пелюсток, що гойдаються на вітрі, часто порівнюють із швидкоплинністю життя — центральною темою японської естетики. Вишневі дерева на Каннондзі-гава не лише прикрашають ландшафт, а й мають глибоке культурне значення. Сакура є символом Японії, уособленням краси, оновлення та крихкості буття. Щороку цвітіння сакури нагадує людям про цінність миті та необхідність цінувати прості радості життя. Крім того, дерева вздовж річки доглядаються місцевою громадою, що відображає японську традицію поваги до природи та спільної відповідальності за її збереження. Відвідування Каннондзі-гава під час цвітіння сакури — це не лише можливість насолодитися красою природи, а й шанс доторкнутися до японської культури. Увечері, коли дерева підсвічуються ліхтарями, береги річки набувають магічного вигляду, створюючи ідеальні умови для романтичних прогулянок чи медитативного споглядання. Це місце, де можна відчути єдність із природою та знайти спокій у швидкоплинному світі. Тож, якщо ви шукаєте місце, де можна зануритися в атмосферу японської весни, Каннондзі-гава з її вишневими деревами стане ідеальним вибором. Це не просто річка чи дерева — це історія про красу, гармонію та плин часу, розказана мовою природи.

1 травня -103 роки тому народився один з найкращих українських спортивних журналістів радянських часів Аркадій Галинський. Памятаєм. Аркадій Романович Галинський ( 1922 — 1996) — радянський, та український спортивний журналіст і коментатор,який народився у Києві З 1947 по 1968 рік працював у Києві у газетах і на телебаченні коментатором. Отримав прізвисько «Солженіцин радянського футболу» — його матеріали були розкритиковані найвищими спортивними органами СРСР, унаслідок чого журналісту відмовляли друкувати його матеріали протягом 17 років (від 1972 до 1989). Після 1989 року і до кінця свого життя Галинський продовжував публікувати свої статті,а також брав участь у радіопрограмі радіо "Свобода" під назвою "Пресинг" #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport