😐Пиво з ведмежого гівна випустили в США. Бренд Columbia разом з місцевою пивоварнею випустили пиво «Поклик природи» — у процесі варіння використовувалося лайно чорних ведмедів. Кажуть, що пиво «м'яке та приємне на смак, з нотками меду та чорниці». Улюблений напій медведєва? 😁 https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #постаті Лана Тернер: Фатальна жінка, яку знайшли за стійкою кафе. 8 лютого 1921 року народилася Джулія Джин Тернер, яку світ згодом дізнається як Лану Тернер — «дівчину в светрі» та непоколебиму ікону золотого віку Голлівуду. Її шлях до слави — це втілення американської мрії з присмаком нуару: 15-річну дівчину помітив репортер, коли вона просто пила колу в кафе «Curry's Ice Cream Parlor». Так почалася одна з найяскравіших і водночас найскандальніших кар'єр у кіно. 🎬🥤 Лана стала символом фатальної жінки (femme fatale). Її роль у фільмі «Листоноша завжди дзвонить двічі» 1946 року перетворила її на об'єкт обожнювання мільйонів. Вона не просто грала — вона випромінювала небезпечну елегантність, яка заворожувала глядача навіть через чорно-білий екран. Але якщо в кіно її героїні часто виходили сухими з води, то реальне життя Лани було куди складнішим і драматичнішим за будь-який сценарій. 👠💎 Особисте життя акторки було схоже на американські гірки: вісім шлюбів (сім чоловіків, з одним вона одружувалася двічі) та нескінченні заголовки в таблоїдах. Найгучніший скандал стався у 1958 році, коли її донька-підліток Шеріл, захищаючи матір, смертельно поранила ножем коханця Лани — гангстера Джонні Стомпанато. Судовий розгляд цієї справи став головним шоу Америки, а Лана, попри страх за кар'єру, змогла тріумфально повернутися на екрани, отримавши номінацію на «Оскар» за роль у «Пейтон Плейс». 📰🗡️ Лана Тернер була професіоналом до мозку кісток. Вона знала силу свого образу і вміла ним користуватися, залишаючись однією з найбільш високооплачуваних зірок студії MGM. Її стиль — від ідеально укладеного платинового волосся до бездоганних суконь — копіювали жінки по обидва боки Атлантики. Вона довела, що можна бути одночасно і вразливою жінкою, і залізною бізнес-леді в жорстокому світі кіноіндустрії. 🌟👗 Сьогодні Лана Тернер залишається уособленням тієї епохи, коли кіно було магією, а зірки — недосяжними богами. Її життя вчило: навіть якщо ти звичайна дівчина з кафе, ти можеш підкорити світ, головне — вчасно замовити правильний напій і мати характер, здатний витримати спалахи тисяч фотокамер. 📸🎞️

Вона прибула до Англії зі скринею сушеного листя, яке ніхто не зміг упізнати. З неї насміхалися через її «дивну португальську звичку». За триста років чаювання стане найбританськішою традицією з усіх можливих. І майже ніхто не згадає королеву, з якої все почалося. Травень 1662 року. Двадцятитрирічна Катерина Браганська сходить на берег у Портсмуті — бліда від морської хвороби, налякана, в чужій країні. Вона щойно перетнула небезпечні моря, щоб вийти заміж за чоловіка, якого ніколи не бачила: короля Англії Карла II. Її прибуття вважали провалом. Придворні дами перешіптувалися за віялами, розглядаючи її старомодні сукні та зачіску. Вона не говорила англійською. Вона була католичкою в країні, де зовсім нещодавно стратили короля і пролили ріки крові через віру. А її майбутній чоловік — чарівний і відкрито невірний Карл II — нібито одразу сказав радникам, що вона йому не подобається. Катерину відправили не заради кохання. Її відправили як частину угоди. Португалії був потрібен англійський флот для захисту колоній від Іспанії. Англії — гроші й території. Посаг Катерини був приголомшливим: Бомбей (нинішній Мумбаї), Танжер, торговельні привілеї та два мільйони португальських крон. Карл одружився з вигодою. Коханок залишив собі. Але разом із посагом вона привезла ще дещо — те, що двір вважав дивною курйозною річчю. Скриню з чаєм. У 1662 році чай в Англії був майже невідомий. Екзотичний напій із Китаю, знайомий лише небагатьом. А в Португалії, завдяки торговельним шляхам з Азією, його давно пили при дворі. Коли Катерина попросила подати їй на сніданок чай замість елю, придворні дами захихотіли: «Іноземна королева п’є гарячу воду з листям». Але вона була королевою. А королеви створюють звички. За кілька місяців знать почала наслідувати її «португальську дивакуватість». За кілька років чай став модним серед лондонської еліти. А у XVIII столітті перетворився на національний напій. Сьогодні британці випивають близько ста мільйонів чашок чаю на день — тому що колись одна самотня португальська принцеса тужила за смаком дому. Та чай був не єдиним її випробуванням. У Лондоні Катерина дізналася, що її чоловік уже має офіційну фаворитку — Барбару Вільєрс, леді Каслмейн. Красиву, безсоромну, впливову, матір кількох позашлюбних дітей короля. Коли Катерина вперше зустріла її при дворі й зрозуміла, ким вона є насправді, вона знепритомніла від приниження. Карл не приховував своїх зрад. Навпаки — він призначив Барбару фрейліною Катерини, змусивши королеву щодня бачити вагітну коханку власного чоловіка. Це було публічне приниження. Перед Катериною постав вибір: боротися чи терпіти. Вона обрала терпіння. Не як слабкість — а як стратегію. Вона була чужинкою, католичкою й бездітною королевою в країні, де від жінки чекали лише спадкоємця. Реальної влади вона не мала. Тому будувала її тихо. Вона таємно підтримувала католиків, переховувала священників і не зреклася своєї віри, попри величезний тиск. Вона принесла до Англії моду на мереживо, нові тканини й витончену елегантність. Вона привезла апельсини. І… столові виделки. (Так, тоді англійці ще часто їли руками.) І вона з гідністю витримувала нескінченний парад королівських коханок. Минули роки. Її звинувачували в безплідді. Її оглядали лікарі. Політики пошепки говорили про розлучення. Антикатолики називали це «карою Божою». Про одне не говорили вголос: У Карла було щонайменше чотирнадцять визнаних позашлюбних дітей. Проблема була не в ній. Вона це знала. І мовчала. Бо правда знищила б її остаточно. Вона вижила. Двадцять три роки при дворі, де виживали одиниці. Велику чуму. Велику пожежу Лондона. Змови, у яких її намагалися звинуватити в отруєнні короля й засудити до страти. Коли Карл II помирав у 1685 році, він попросив брата «бути добрим до Катерини». Після двадцяти трьох років публічних принижень він нарешті визнав, що вона була відданою, гідною і сильнішою, ніж здавалася. У 1692 році Катерина повернулася до Португалії й стала регенткою при своєму братові-королеві, довівши, що вміє правити. Просто Англія ніколи не дала їй такого шансу. Вона померла у 1705 році. Сьогодні мільйони британців п’ють чай, не знаючи, що вшановують португальську католицьку королеву, з якої колись насміхалися через її «чужоземні звички». Район Квінз у Нью-Йорку названо на її честь. А традиція чаю о п’ятій почалася зі скрині сушеного листя й упертого бажання не зникнути. Катерина Браганська не кричала. Не підіймала бунтів. Не вимагала поваги. Вона просто тихо назавжди змінила британську культуру — і вижила там, де її намагалися зламати. Іноді найреволюційніший вчинок — не зникнути. Вони сміялися з її португальського чаю. Тепер це символ Англії. І тепер ти знаєш, з чого все почалося. . . . (Цей матеріал має виключно інформаційний та художній характер. У разі виникнення додаткових питань звертайтеся до кваліфікованих спеціалістів. Згадування торговельних марок не є рекламою чи співпрацею. Можливе використання відкритих джерел та елементів, створених за допомогою #AI.)

Топ 5️⃣ продуктів, які всі вважають «дієтичними», а вони гальмують схуднення Ви намагаєтеся харчуватися правильно: купуєте «здорові» продукти, читаєте етикетки, обираєте «лайт», «0% жирності», «фітнес»… а вага все одно стоїть або йде дуже повільно. ❓Знаєте чому? Бо серед цих «корисних» продуктів ховаються справжні саботажники, які всі вважають дієтичними, а на ділі вони гальмують схуднення. 🖥Ось топ-5 найпопулярніших обманщиків 🔖Йогурти та сирки «0% жирності» або «фітнес» Здається: «О, супер, без жиру — значить низькокалорійний!» Реальність: жир прибирають, але додають купу цукру, сиропів, крохмалю, щоб було смачно. В результаті калорійність майже така ж, як у звичайного, а ситості — нуль. З'їли баночку — +200–300 ккал «на здоров'я» 😏 🔖Гранола, мюслі, батончики «фітнес» та «енергетичні» На етикетці: овес, горіхи, сухофрукти — звучить ідеально! Але всередині: мед, патока, цукор, шоколадна глазур, олія. Один батончик — легко 250–400 ккал, і це «перекус на 100 г» 😂 🔖Фруктові смузі та боули в кафе/магазинах «Я ж фрукти їм, це корисно!» Один великий боул з бананом, манго, медом, гранолою, кокосовою стружкою, горіховою пастою — легко 500–800 ккал. Це не напій, це десерт у склянці! 🔖Сухофрукти та горіхи «жменями» Горіхи — суперкорисні, але 30 г мигдалю = ~200 ккал. А ви з'їдаєте 100 г за вечір, бо «вони ж нешкідливі». Сухофрукти — концентрований цукор. 50 г кураги = 4–5 свіжих абрикосів + купа калорій. 🔖Хлібці, крекери, «дієтичні» хлібці з цільного зерна Здається низькокалорійні, а насправді: крохмаль + цукор + олія. 5–6 хлібців з намазкою = повноцінний бутерброд по калорійності, але ситості майже немає. 📌Коротко: якщо продукт кричить «дієтичний», «лайт», «фіт», «здорове харчування» — обов’язково дивіться склад і калорійність на 100 г, а не на порцію! ➡️Заміни, які реально допомагають: ⌛Замість 0% йогурту — звичайний грецький 2–5% (більше білка, менше цукру) ⌛Замість граноли — просто вівсянка з ягодами та ложкою горіхів ⌛Замість смузі-боула — цілі фрукти + протеїновий шейк ⌛Горіхи — відміряйте 20–30 г, не жменями 💬Ви впізнали у себе якийсь з цих «корисних» обманщиків? #помилки #прихованікалорії #вага #схуднення #нутріціолог

#поезія Ця жінка-спокуса, бо врода її така дивна. Ця жінка-принада, собою хвилює серця. Бо вільна, як птаха. Нікому, нічого не винна. Це вічне кохання, воно її так до лиця. Ця жінка-бажання. В душі її тліє жарина. Ця жінка-загадка, що твій потривожила сон. Бо довша за вічність, ота довгожданна хвилина. Коли її погляд бере тебе в ніжний полон. Ця жінка-троянда. Цей запах лиш чутно вловимий. Ця жінка-надія. В очах її вічна печаль. П'янкий її напій, отой гіркувато-полинний. Лише пригубивши, тобі за минулим не жаль. Ця жінка-багаття. Спалить твоє серце на попіл. Ця жінка-тривога, що в душу тобі заповзла. В обіймах гарячих назавжди твій втрачений спокій. Коли вона поруч усі недоречні слова. Леся П'єх.

День чаю Кожного року 15 грудня відзначається День чаю – неофіційне свято, яке спочатку проходило у країнах, де виробляють чай: в Індії, Шрі-Ланці, В’єтнамі, Непалі, Індонезії, Бангладеш, Кенії, Уганді, Танзанії, Малайзії та Малаві. Найбільш яскраво відзначають День чаю в Індії та Шрі-Ланці. Свято остаточно набуло статус міжнародного у 2005 році після обговорень на всесвітніх форумах у Порту-Алегрі та Мумбаї. Датою святкування обрано день прийняття «Світової Декларації Прав працівників чайної індустрії». Чай Чай – це відомий усьому світові напій, який має дуже багато різновидів. Найпопулярнішими видами є чорний (повне або майже повне окиснення листя) та зелений (зав’ялювання, сушка й скручування листа). Згідно з китайським міфом, чайний напій відкрив покровитель землеробства та медицини Шень-нун. У 2737 році до н.е. в ємність з окропом випадково впав чайний лист, напій з нього вийшов цілющим. Перш за все, чай почали використовувати як ліки, а вже пізніше – як приємний напій. До речі, виробництво чаю розпочалося ще у далекому 10 столітті до н.е., про що свідчить письмова згадка. Мета події Метою Дня чаю є привернення уваги суспільства та урядів до проблем продажу чаю, розповсюдження цього напою по всій планеті, складнощі розвитку невеликих виробництв тощо.

#дати #свята ☕ Аромат Світу: Міжнародний День Чаю (International Tea Day). Міжнародний день чаю відзначається у різних форматах, але традиційно (та неофіційно) його святкували 15 грудня. Цей день присвячений одному з найпопулярніших напоїв у світі та має на меті привернути увагу до проблем, з якими стикаються працівники чайної індустрії. Історія та Мета Свята Свято було вперше відзначено в 2005 році за ініціативи Центру освіти та комунікації (Centre for Education and Communication) та представників профспілок і некомерційних організацій у країнах-виробниках чаю, таких як Індія, Шрі-Ланка, Непал, В’єтнам та Індонезія. Дата 15 грудня була обрана на згадку про першу Міжнародну чайну конференцію, що відбулася в Делі в 2004 році. Соціальна Спрямованість: Основна мета святкування 15 грудня — підвищення обізнаності про вплив світової торгівлі чаєм на життя робітників, фермерів та дрібних виробників, а також закликати до справедливих цін, покращення умов праці та сталого розвитку галузі. Рішення ООН Слід зазначити, що у 2019 році Організація Об'єднаних Націй (ООН) офіційно встановила Міжнародний день чаю на іншу дату — 21 травня. ООН зробила це, щоб підвищити обізнаність про історичне, культурне та економічне значення чаю, а також його роль у сталому розвитку. Незважаючи на офіційне рішення ООН, багато країн-виробників, активістів та прихильників справедливості в торгівлі продовжують традиційно відзначати цей день саме 15 грудня, зосереджуючись на соціально-економічних аспектах виробництва чаю. Чай як Культура та Економіка Чай є другим за популярністю напоєм у світі після води. Це не лише товар, а й невід'ємна частина культури, традицій та релігійних обрядів у багатьох країнах (від японської чайної церемонії до англійського п'ятигодинного чаю). Міжнародний день чаю 15 грудня — це нагода насолодитися улюбленим напоєм і водночас задуматися про шлях, який пройшов цей напій, від плантації до вашої чашки, та про людей, чия праця стоїть за його виробництвом. 🍵🌱

Знаєте, чого не вистачає зараз? Філіжанки баракіто ☕️ Хто вперше чує про цей напій, знайомтеся — та ж улюблена кава, але з лікером і корицево-цитрусовим ароматом. Для приготування візьміть: • 60 мл еспресо; • 15 мл кавового лікеру; • 30 мл згущеного молока; • 60 мл звичайного / безлактозного молока; • щіпку кориці; • лимонну цедру. Усе надзвичайно просто. Приготуйте еспресо як зазвичай і додайте все, що в списку інгредієнтів. Нехай смакує 😉

Кава — це найдивовижніший напій з багатовіковою історією. Його вирощували, обробляли і готували різними способами, не кажучи вже про те, що йому іноді знаходили дуже несподіване застосування. Навколо напою ходили різні розмови, і про нього були різноманітні думки. У зерновому вигляді 70% любителів кави віддають перевагу сорту Арабіка, а 30% — сорту Робуста. Перший має більш м’який і приємний смак, а кофеїну в ньому 1%. Другий же більш гіркий, але урожай його в 2 рази більший, він стійкий до хвороб і посушливої погоди. У Робусті кофеїну 2%. Виробники швидкорозчинної кави часто змішують обидва сорти. Раніше кавові дерева досягали 9 м. Зараз їх культивували так, щоб висота не перевищувала 3 м для зручності збору врожаю. Зелені кавові зерна, які не піддалися обсмаженю, можна зберігати протягом року, і при цьому вони не втратять свій смак. Після обсмажування боби швидко змінюють смак — у перші дві доби. Американо — кавовий напій, який з’явився під час Другої світової війни. Американські військові не могли пити європейську каву через її міцність і просили розбавляти напій водою. Еспресо — напій, в якому мінімальний вміст кофеїну. Його готують, пропускаючи струмінь води під великим тиском крізь кавові зерна. Завдяки цьому в готовий напій потрапляє мінімум кофеїну. Кава досі збирається вручну. За день одна людина може зібрати до 7 кошиків загальною вагою до 700 кг. Японія — третя країна за споживанням кави. У ній навіть придумано свято — День кави, який відзначається 1 жовтня. Кава Лювак — це особливий продукт, в приготуванні якого бере участь тварина. Звір мусанга харчується тільки кавовими зернами. З його екскрементів і роблять знамениту каву, що володіє Шоколадно-карамельними нотками у смаку. Через таку специфіку приготування кави є найдорожчим у світі. Фінляндія — країна, яка відрізняється найбільшим споживанням кави в світі. У середньому тут на одну дорослу людину приходить 5 чашок напою на день. Розчинна кава була винайдена не одним з гурманів або бариста. У 1906 році продукт був створений бельгійцем на ім’я Джордж Вашингтон. Кава — продукція, яка є другою за розкупністю в світі. Їй передує лише нафта. Кава офіційно заборонена Міжнародним олімпійським комітетом. Якщо при перевірці в крові спортсмена буде виявлено понад 12 мікрограмів кофеїну при розрахунку на літр, олімпійця знімуть зі змагань відразу В Туреччині кава раніше мала особливе значення. На церемонії одруження наречені давали клятву все життя забезпечувати свою дружину кавою. Якщо раптом стримати обітницю не вдавалося, жінка могла розлучитися на цьому ґрунті. Елементи, що містяться в каві, сприятливо впливають на зубну емаль, не даючи бактеріям осідати на ній. Завдяки цьому кавомани значно рідше звертаються до стоматолога. Кофеїн сприяє зниженню апетиту, прискорює процес споживання калорій і метаболізму в організмі. За умови вживання 6 чашок кави на день в поєднанні з достатньою активністю і низькокалорійним харчуванням можна отримати прекрасну підтягнуту фігуру. Зайві жирові відкладення при регулярному розпиванні кави йдуть на 20% швидше. Перша паризька кав’ярня була відкрита в 1689 році під назвою Procope. Її господарем був торговець Франсуа Прокоп, торговець лимонадними напоями. Відвідували кав’ярню представники аристократії та богеми. В В Італії каву вперше скуштували в 1615 році, а у Венеції в 1720 році відкрилося всесвітньо відоме кафе «Флоріан», розташоване на площі Святого Марка. Сюди ходили Рубінштейн, Гете, Казанова. А ось в кафе «Гуарді», відкрите там же, заходили Байрон і Ліст. Бедуїни традиційно готують каву з додаванням імбиру або кардамону. Напій за рахунок цього набуває жовтого кольору і специфічного приємного смаку. Гостю його подають як знак поваги зі словами «Мій дім — це твій дім». В Уганді кавові зелені зерна змішують з солодкою травою і різними спеціями, висушують і розвішують у спеціальних мішечках по дому. Такі пакетики служать і прикрасою, і талісманом. У кожній країні до кави додають різні компоненти: в Італії — цукор, в Мексиці — корицю, в Німеччині і Швейцарії — гарячий шоколад, в Бельгії — п’ють, закушуючи шоколадом. В Ефіопії до кави додають сіль, в Марокко — перець. На Близькому Сході до напою додають кардамон і різні спеції. Зі збитими вершками кав’ярні в Австрії.