В Ужгороді за 3 тисячі доларів вбито військовослужбовця Затримано 26-річну мешканку Запоріжжя, яка тимчасово проживала в місті. За даними слідства, жінка діяла за вказівками представника спецслужб рф, з яким встановила контакт через месенджер. За 3000$ вона погодилась здобути інформацію з телефону військового. Надалі підозрювана познайомилась із визначеним чоловіком і встановила з ним довірливі стосунки. Згодом, виконуючи інструкції куратора, підлила чоловіку у напій невідомий препарат. Через певний час військовослужбовець знепритомнів і помер. За версією слідства, після цього жінка сфотографувала тіло та надіслала звіт своїм кураторам. Водночас вона викликала швидку допомогу, намагаючись інсценувати нещасний випадок.

День коньяку Щорічно 1 квітня власний день народження відзначає популярний міцний напій – коньяк – День коньяку. Річ у тім, що саме 1 квітня вважається найоптимальнішим часом для початку приготування напою. Витриманий коньяк розливають по бочках до цієї дати, а потім настає момент для «народження» нової партії. Ці правила були встановлені ще в 1909 році у Франції. Назва напою співзвучна з французьким містом Коньяк, бо саме там в 16 столітті вигадали різновид бренді з білих сортів винограду, витриманий у дубових бочках. До речі, у Франції коньяк вважається національним надбанням. Кожного року французи влаштовують гучне святкування з дегустуванням напою. Цікаво, що істинним коньяком називають лише алкогольний напій, вироблений в шести округах Франції.

Всесвітній день вермуту Всесвітній день вермуту (World Vermouth Day) – це всесвітнє свято, присвячене одному з легендарних напоїв у світі алкоголю і коктейлів – вермуту. Це ароматизоване, кріплене вино, настояне на різноманітних рослинних компонентах, включаючи полин, відігравало важливу роль в еволюції коктейлів та аперитивів протягом століть. Вермут, походження якого сягає античних часів, в останні роки переживає ренесанс, повертаючи собі місце в центрі коктейльної сцени і як самостійний чудовий напій. Саме полин додає характерної гіркоти цьому напою.

😐Пиво з ведмежого гівна випустили в США. Бренд Columbia разом з місцевою пивоварнею випустили пиво «Поклик природи» — у процесі варіння використовувалося лайно чорних ведмедів. Кажуть, що пиво «м'яке та приємне на смак, з нотками меду та чорниці». Улюблений напій медведєва? 😁 https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #постаті Лана Тернер: Фатальна жінка, яку знайшли за стійкою кафе. 8 лютого 1921 року народилася Джулія Джин Тернер, яку світ згодом дізнається як Лану Тернер — «дівчину в светрі» та непоколебиму ікону золотого віку Голлівуду. Її шлях до слави — це втілення американської мрії з присмаком нуару: 15-річну дівчину помітив репортер, коли вона просто пила колу в кафе «Curry's Ice Cream Parlor». Так почалася одна з найяскравіших і водночас найскандальніших кар'єр у кіно. 🎬🥤 Лана стала символом фатальної жінки (femme fatale). Її роль у фільмі «Листоноша завжди дзвонить двічі» 1946 року перетворила її на об'єкт обожнювання мільйонів. Вона не просто грала — вона випромінювала небезпечну елегантність, яка заворожувала глядача навіть через чорно-білий екран. Але якщо в кіно її героїні часто виходили сухими з води, то реальне життя Лани було куди складнішим і драматичнішим за будь-який сценарій. 👠💎 Особисте життя акторки було схоже на американські гірки: вісім шлюбів (сім чоловіків, з одним вона одружувалася двічі) та нескінченні заголовки в таблоїдах. Найгучніший скандал стався у 1958 році, коли її донька-підліток Шеріл, захищаючи матір, смертельно поранила ножем коханця Лани — гангстера Джонні Стомпанато. Судовий розгляд цієї справи став головним шоу Америки, а Лана, попри страх за кар'єру, змогла тріумфально повернутися на екрани, отримавши номінацію на «Оскар» за роль у «Пейтон Плейс». 📰🗡️ Лана Тернер була професіоналом до мозку кісток. Вона знала силу свого образу і вміла ним користуватися, залишаючись однією з найбільш високооплачуваних зірок студії MGM. Її стиль — від ідеально укладеного платинового волосся до бездоганних суконь — копіювали жінки по обидва боки Атлантики. Вона довела, що можна бути одночасно і вразливою жінкою, і залізною бізнес-леді в жорстокому світі кіноіндустрії. 🌟👗 Сьогодні Лана Тернер залишається уособленням тієї епохи, коли кіно було магією, а зірки — недосяжними богами. Її життя вчило: навіть якщо ти звичайна дівчина з кафе, ти можеш підкорити світ, головне — вчасно замовити правильний напій і мати характер, здатний витримати спалахи тисяч фотокамер. 📸🎞️

Вона прибула до Англії зі скринею сушеного листя, яке ніхто не зміг упізнати. З неї насміхалися через її «дивну португальську звичку». За триста років чаювання стане найбританськішою традицією з усіх можливих. І майже ніхто не згадає королеву, з якої все почалося. Травень 1662 року. Двадцятитрирічна Катерина Браганська сходить на берег у Портсмуті — бліда від морської хвороби, налякана, в чужій країні. Вона щойно перетнула небезпечні моря, щоб вийти заміж за чоловіка, якого ніколи не бачила: короля Англії Карла II. Її прибуття вважали провалом. Придворні дами перешіптувалися за віялами, розглядаючи її старомодні сукні та зачіску. Вона не говорила англійською. Вона була католичкою в країні, де зовсім нещодавно стратили короля і пролили ріки крові через віру. А її майбутній чоловік — чарівний і відкрито невірний Карл II — нібито одразу сказав радникам, що вона йому не подобається. Катерину відправили не заради кохання. Її відправили як частину угоди. Португалії був потрібен англійський флот для захисту колоній від Іспанії. Англії — гроші й території. Посаг Катерини був приголомшливим: Бомбей (нинішній Мумбаї), Танжер, торговельні привілеї та два мільйони португальських крон. Карл одружився з вигодою. Коханок залишив собі. Але разом із посагом вона привезла ще дещо — те, що двір вважав дивною курйозною річчю. Скриню з чаєм. У 1662 році чай в Англії був майже невідомий. Екзотичний напій із Китаю, знайомий лише небагатьом. А в Португалії, завдяки торговельним шляхам з Азією, його давно пили при дворі. Коли Катерина попросила подати їй на сніданок чай замість елю, придворні дами захихотіли: «Іноземна королева п’є гарячу воду з листям». Але вона була королевою. А королеви створюють звички. За кілька місяців знать почала наслідувати її «португальську дивакуватість». За кілька років чай став модним серед лондонської еліти. А у XVIII столітті перетворився на національний напій. Сьогодні британці випивають близько ста мільйонів чашок чаю на день — тому що колись одна самотня португальська принцеса тужила за смаком дому. Та чай був не єдиним її випробуванням. У Лондоні Катерина дізналася, що її чоловік уже має офіційну фаворитку — Барбару Вільєрс, леді Каслмейн. Красиву, безсоромну, впливову, матір кількох позашлюбних дітей короля. Коли Катерина вперше зустріла її при дворі й зрозуміла, ким вона є насправді, вона знепритомніла від приниження. Карл не приховував своїх зрад. Навпаки — він призначив Барбару фрейліною Катерини, змусивши королеву щодня бачити вагітну коханку власного чоловіка. Це було публічне приниження. Перед Катериною постав вибір: боротися чи терпіти. Вона обрала терпіння. Не як слабкість — а як стратегію. Вона була чужинкою, католичкою й бездітною королевою в країні, де від жінки чекали лише спадкоємця. Реальної влади вона не мала. Тому будувала її тихо. Вона таємно підтримувала католиків, переховувала священників і не зреклася своєї віри, попри величезний тиск. Вона принесла до Англії моду на мереживо, нові тканини й витончену елегантність. Вона привезла апельсини. І… столові виделки. (Так, тоді англійці ще часто їли руками.) І вона з гідністю витримувала нескінченний парад королівських коханок. Минули роки. Її звинувачували в безплідді. Її оглядали лікарі. Політики пошепки говорили про розлучення. Антикатолики називали це «карою Божою». Про одне не говорили вголос: У Карла було щонайменше чотирнадцять визнаних позашлюбних дітей. Проблема була не в ній. Вона це знала. І мовчала. Бо правда знищила б її остаточно. Вона вижила. Двадцять три роки при дворі, де виживали одиниці. Велику чуму. Велику пожежу Лондона. Змови, у яких її намагалися звинуватити в отруєнні короля й засудити до страти. Коли Карл II помирав у 1685 році, він попросив брата «бути добрим до Катерини». Після двадцяти трьох років публічних принижень він нарешті визнав, що вона була відданою, гідною і сильнішою, ніж здавалася. У 1692 році Катерина повернулася до Португалії й стала регенткою при своєму братові-королеві, довівши, що вміє правити. Просто Англія ніколи не дала їй такого шансу. Вона померла у 1705 році. Сьогодні мільйони британців п’ють чай, не знаючи, що вшановують португальську католицьку королеву, з якої колись насміхалися через її «чужоземні звички». Район Квінз у Нью-Йорку названо на її честь. А традиція чаю о п’ятій почалася зі скрині сушеного листя й упертого бажання не зникнути. Катерина Браганська не кричала. Не підіймала бунтів. Не вимагала поваги. Вона просто тихо назавжди змінила британську культуру — і вижила там, де її намагалися зламати. Іноді найреволюційніший вчинок — не зникнути. Вони сміялися з її португальського чаю. Тепер це символ Англії. І тепер ти знаєш, з чого все почалося. . . . (Цей матеріал має виключно інформаційний та художній характер. У разі виникнення додаткових питань звертайтеся до кваліфікованих спеціалістів. Згадування торговельних марок не є рекламою чи співпрацею. Можливе використання відкритих джерел та елементів, створених за допомогою #AI.)

Топ 5️⃣ продуктів, які всі вважають «дієтичними», а вони гальмують схуднення Ви намагаєтеся харчуватися правильно: купуєте «здорові» продукти, читаєте етикетки, обираєте «лайт», «0% жирності», «фітнес»… а вага все одно стоїть або йде дуже повільно. ❓Знаєте чому? Бо серед цих «корисних» продуктів ховаються справжні саботажники, які всі вважають дієтичними, а на ділі вони гальмують схуднення. 🖥Ось топ-5 найпопулярніших обманщиків 🔖Йогурти та сирки «0% жирності» або «фітнес» Здається: «О, супер, без жиру — значить низькокалорійний!» Реальність: жир прибирають, але додають купу цукру, сиропів, крохмалю, щоб було смачно. В результаті калорійність майже така ж, як у звичайного, а ситості — нуль. З'їли баночку — +200–300 ккал «на здоров'я» 😏 🔖Гранола, мюслі, батончики «фітнес» та «енергетичні» На етикетці: овес, горіхи, сухофрукти — звучить ідеально! Але всередині: мед, патока, цукор, шоколадна глазур, олія. Один батончик — легко 250–400 ккал, і це «перекус на 100 г» 😂 🔖Фруктові смузі та боули в кафе/магазинах «Я ж фрукти їм, це корисно!» Один великий боул з бананом, манго, медом, гранолою, кокосовою стружкою, горіховою пастою — легко 500–800 ккал. Це не напій, це десерт у склянці! 🔖Сухофрукти та горіхи «жменями» Горіхи — суперкорисні, але 30 г мигдалю = ~200 ккал. А ви з'їдаєте 100 г за вечір, бо «вони ж нешкідливі». Сухофрукти — концентрований цукор. 50 г кураги = 4–5 свіжих абрикосів + купа калорій. 🔖Хлібці, крекери, «дієтичні» хлібці з цільного зерна Здається низькокалорійні, а насправді: крохмаль + цукор + олія. 5–6 хлібців з намазкою = повноцінний бутерброд по калорійності, але ситості майже немає. 📌Коротко: якщо продукт кричить «дієтичний», «лайт», «фіт», «здорове харчування» — обов’язково дивіться склад і калорійність на 100 г, а не на порцію! ➡️Заміни, які реально допомагають: ⌛Замість 0% йогурту — звичайний грецький 2–5% (більше білка, менше цукру) ⌛Замість граноли — просто вівсянка з ягодами та ложкою горіхів ⌛Замість смузі-боула — цілі фрукти + протеїновий шейк ⌛Горіхи — відміряйте 20–30 г, не жменями 💬Ви впізнали у себе якийсь з цих «корисних» обманщиків? #помилки #прихованікалорії #вага #схуднення #нутріціолог

#поезія Ця жінка-спокуса, бо врода її така дивна. Ця жінка-принада, собою хвилює серця. Бо вільна, як птаха. Нікому, нічого не винна. Це вічне кохання, воно її так до лиця. Ця жінка-бажання. В душі її тліє жарина. Ця жінка-загадка, що твій потривожила сон. Бо довша за вічність, ота довгожданна хвилина. Коли її погляд бере тебе в ніжний полон. Ця жінка-троянда. Цей запах лиш чутно вловимий. Ця жінка-надія. В очах її вічна печаль. П'янкий її напій, отой гіркувато-полинний. Лише пригубивши, тобі за минулим не жаль. Ця жінка-багаття. Спалить твоє серце на попіл. Ця жінка-тривога, що в душу тобі заповзла. В обіймах гарячих назавжди твій втрачений спокій. Коли вона поруч усі недоречні слова. Леся П'єх.

День чаю Кожного року 15 грудня відзначається День чаю – неофіційне свято, яке спочатку проходило у країнах, де виробляють чай: в Індії, Шрі-Ланці, В’єтнамі, Непалі, Індонезії, Бангладеш, Кенії, Уганді, Танзанії, Малайзії та Малаві. Найбільш яскраво відзначають День чаю в Індії та Шрі-Ланці. Свято остаточно набуло статус міжнародного у 2005 році після обговорень на всесвітніх форумах у Порту-Алегрі та Мумбаї. Датою святкування обрано день прийняття «Світової Декларації Прав працівників чайної індустрії». Чай Чай – це відомий усьому світові напій, який має дуже багато різновидів. Найпопулярнішими видами є чорний (повне або майже повне окиснення листя) та зелений (зав’ялювання, сушка й скручування листа). Згідно з китайським міфом, чайний напій відкрив покровитель землеробства та медицини Шень-нун. У 2737 році до н.е. в ємність з окропом випадково впав чайний лист, напій з нього вийшов цілющим. Перш за все, чай почали використовувати як ліки, а вже пізніше – як приємний напій. До речі, виробництво чаю розпочалося ще у далекому 10 столітті до н.е., про що свідчить письмова згадка. Мета події Метою Дня чаю є привернення уваги суспільства та урядів до проблем продажу чаю, розповсюдження цього напою по всій планеті, складнощі розвитку невеликих виробництв тощо.